Імплементація вимог директив ЄС щодо енергоефективності в житлових будівлях: як у Європі й що в Україні?
Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також Договір про заснування Енергетичного Співтовариства, покладають на Україну значні зобов'язання щодо імплементації acquis communautaire ЄС у сфері енергетичної ефективності. Це передбачає, серед іншого, імплементацію ключових директив – EED та EPBD. Чи виконує Україна взяті на себе зобов’язання? Що стоїть на заваді та що потрібно для досягнення поставлених цілей?
ФОРМАЛЬНО ЗАПРОВАДЖЕНИЙ В EED, ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ МІЖГАЛУЗЕВИЙ ПРИНЦИП «ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ НАСАМПЕРЕД» – НЕ ФОРМАЛЬНІСТЬ
За даними Єврокомісії, на будівлі в ЄС припадає близько 40% споживання електроенергії та більше половини споживання газу (в основному, через опалення, охолодження та постачання гарячої води), а також 35% викидів парникових газів. Близько 35% будівель в ЄС старші 50 років і майже 75% фонду будівель є енергоНЕефективними. При цьому, середньорічний показник енергетичної модернізації становить лише близько 1%.
З огляду на ситуацію, оновлені директиви ЄС (EED i EPBD) учергове підвищили вимоги до енергоефективності. Вони містять низку нових визначень, понять і концепцій як технічного, так і основоположного характеру.
Імплементацію цього принципу в законодавство України лише розпочато, і його слід обов’язково враховувати, розглядаючи рішення щодо фінансової підтримки енергоефективності в житлових будівлях.
Оновлена EPBD на додачу до вже відомого законодавству України поняття NZEB запровадила поняття будівлі з нульовими викидами (zero-emission building, ZEB). Тим часом Україна лише нещодавно імплементувала вимоги щодо «nearly-zero energy building» (NZEB) на рівні законодавства. Крім того, EPBD вимагає використання сонячної енергії в будівлях: усі нові будівлі повинні бути спроєктовані таким чином, щоб оптимізувати свій потенціал виробництва сонячної енергії на основі сонячного опромінення ділянки, забезпечуючи подальше економічно ефективне встановлення сонячних технологій.
Також, EPBD запроваджує поняття й підхід «вуглецевого сліду протягом життєвого циклу» (whole-life carbon, WLC). Для нових будівель стає обов'язковим розрахунок та розкриття інформації про їхній загальний вуглецевий слід, що включає не лише операційні викиди, а й викиди, пов'язані з виробництвом будівельних матеріалів, будівництвом та утилізацією (втілений вуглець – embedded/embodied carbon). Натомість в Україні поки що до розрахунку береться «операційне енергоспоживання»: розрахунок фокусується на енергії, що споживається під час експлуатації будівлі.
ВІД СТИМУЛЮВАННЯ ОХОЧИХ – ДО ПРИМУСУ ТИХ, ХТО ВІДСТАЄ: ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ ФІЛОСОФІЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В ЖИТЛОВИХ БУДІВЛЯХ
Мінімальні стандарти енергоефективності (MEPS) є новим інструментом, передбаченим EPBD, який має на меті прискорити реновацію існуючого фонду будівель. Він робить акцент на поступовій реновації будівель з найгіршими показниками. Це є фундаментальним та ідеологічним поворотом у підході до енергоефективності в житлі.
MEPS є «push»-механізмом (примусом) на додаток до існуючих «pull»-механізмів (фінансових заохочень). Попередня політика, як у ЄС, так і в Україні, переважно базувалася на принципі «якщо ви вирішили впроваджувати енергоефективні заходи, ми вам допоможемо». MEPS натомість змушує проводити реновацію найгірших будівель до певної дати, незалежно від бажання власника. Ця зміна філософії – від стимулювання охочих - до примусу тих, хто відстає, – є ключовою особливістю нової EPBD, яка наразі повністю відсутня в українському законодавстві й практиці.
Крім того, йдеться про те, що державна підтримка повинна адресуватися насамперед тим, хто її більше потребує, а не тим, хто «більше готовий» її взяти. Натомість зараз в Україні склалася така практика державної підтримки, коли одні й ті самі (спів)власники будівель звертаються по державну підтримку знову і знову, все більше поліпшуючи характеристики своїх і без того вже достатньо енергоефективних будівель. Натомість менш фінансово спроможні (спів)власники лишаються поза увагою програм підтримки, оскільки, наприклад, не мають доступу до «стартових» коштів і змоги почати реалізацію енергоефективних заходів у своїх будівлях.
Згадана проблема не є унікальною для України, і тому оновлені директиви передбачають нові поняття «енергетична бідність» і «вразливі домогосподарства». «Енергетична бідність» означає відсутність доступу домогосподарств до основних енергетичних послуг, які забезпечують базовий рівень та гідні стандарти життя і здоров'я, включаючи достатнє опалення, гарячу воду, охолодження, освітлення та енергію для електроприладів, у відповідному національному контексті, існуючій національній соціальній політиці та інших відповідних національних політиках, спричинену поєднанням факторів, включаючи щонайменше непідйомну ціну, недостатній наявний дохід, високі витрати на енергію та низьку енергоефективність домогосподарств. Терміном «вразливі домогосподарства» позначаються домогосподарства, що живуть в умовах енергетичної бідності, або домогосподарства, включаючи домогосподарства з доходами нижче середнього, які особливо вразливі до високих цін на енергію і не мають коштів на реновацію будинку, в якому вони проживають.
Ці терміни введені в інструментарій EED та EPBD з певною метою. Значна увага Директив присвячена питанням розширення можливостей і захисту вразливих споживачів та подолання енергетичної бідності. Особливий наголос робиться на сприянні таким споживачам і домогосподарствам у підвищенні енергоефективності (наприклад, через доступ до фінансування, грантів або субсидій, прив'язаних до мінімального енергозбереження). Понад те, Директиви містять особливі вимоги щодо інформування й підвищення обізнаності таких споживачів і домогосподарств з питань енергоефективності та доступних інструментів підтримки.
Українське законодавство поки що не оперує цими термінами, і до питання енергетичної бідності підходить переважно з вузьких позицій соціального захисту.
«ЄДИНІ ВІКНА» З ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ БУДІВЕЛЬ – ІНСТРУМЕНТ ІНФОРМУВАННЯ Й ПІДВИЩЕННЯ ОБІЗНАНОСТІ ВРАЗЛИВИХ ДОМОГОСПОДАРСТВ
EPBD містить жорсткі обмеження щодо державної підтримки викопного палива. Так, серед іншого EPBD передбачає, що з 1 січня 2025 року не повинні надаватися жодні фінансові стимули для встановлення автономних котлів, що працюють на викопному паливі (за певними винятками). Це означає, що такі ж обмеження мають бути передбачені в державних та місцевих програмах підтримки енергоефективних заходів в Україні.
В оновлених Директивах значний акцент зроблено також на інформуванні та підвищенні обізнаності з питань енергоефективності. EED містить нові положення, які вимагають, щоб інформація про наявні заходи з підвищення енергоефективності, індивідуальні дії та фінансові й правові рамки була прозорою, доступною та широко розповсюджувалася серед усіх відповідних суб'єктів ринку, таких як кінцеві споживачі, організації споживачів, представники громадянського суспільства, спільноти з відновлюваних джерел енергії, громадські енергетичні спільноти, місцеві та регіональні органи влади, енергетичні агентства, постачальники соціальних послуг, будівельники, архітектори, інженери, екологічні та енергетичні аудитори, а також установники будівельних елементів. Особлива увага, як уже зазначалося, має робитися на інформуванні вразливих домогосподарств.
Одним з інструментів інформування й підвищення обізнаності мають бути «єдині вікна» з енергетичної ефективності будівель. EPBD вимагає, щоб на 80 000 жителів функціонував принаймні один центр «єдиного вікна». Подібні центри наразі в Україні відсутні, як і загалом цілісна державна політика інформування й підвищення обізнаності з питань енергоефективності. Втім, успішна реалізація енергоефективних заходів без належного інформування є недосяжною. Саме тому вимоги щодо інформування й підвищення обізнаності, передбачені оновленими Директивами, є обов’язковими. Для України це означає, що паралельно з удосконаленням інструментів фінансової підтримки слід переглянути й кардинально поліпшити інформаційну політику й інструментарій інформування у сфері енергоефективності будівель.
СТИМУЛЮВАННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ У БУДІВЛЯХ З КІЛЬКОМА ВЛАСНИКАМИ ТА ОРЕНДОВАНИХ БУДІВЛЯХ – НЕОБХІДНІСТЬ
EED передбачає стимулювання енергоефективності у будівлях з кількома власниками та орендованих будівлях. Директива вимагає усувати регуляторні та нерегуляторні бар'єри, пов'язані з «розділеними стимулами» (split incentives) між власниками та наймачами або між співвласниками будівель. Під наявністю «розділених стимулів» розуміється ситуація, коли витрати на енергоефективні заходи несуть одні особи, а переваги отримують інші особи. Наприклад, власник будівлі не має стимулу інвестувати в енергоефективність, оскільки вигоду отримують наймачі, а не він – наймачі будуть менше платити за спожиту енергію. Або наймач не вкладає коштів у прості енергоефективні заходи, оскільки проведені поліпшення залишаться власністю власника будівлі. Або ж у будівлі з кількома співвласниками частина з них не бажає інвестувати в енергоефективність, мотивуючи це невикористанням послуг (непроживанням у будівлі) або вже досягнутим тепловим комфортом (приміщення всередині будівлі на противагу наріжним приміщенням) тощо. Логіка EED, серед іншого, передбачає запровадження для таких ситуацій прозорих інструментів і правил розподілу витрат і вигод, щоб залучені сторони не утримувалися від інвестицій в енергоефективність.
В Україні зроблені лише перші кроки в цьому напрямку – переважно в частині встановлення правил розподілу спожитих обсягів теплової енергії та гарячої води між споживачами в житловому багатоквартирному будинку. Однак це покриває лише частину ситуацій «розділених стимулів». Крім того, передумовою вирішення проблеми «роздільних стимулів» у нежитлових будівлях взагалі має бути базове ефективне врегулювання питань спільного володіння, користування та розпоряджання такими будівлями, якщо вони перебувають у спільній власності кількох суб’єктів.
Отже, ЄС цілеспрямовано рухається до створення будівель з нульовими викидами (zero-emission building, ZEB), а Україна робить зусилля, аби наздоганяти та принаймні на законодавчому рівні імплементувати вимоги директив ЄС щодо енергоефективності в житлових будівлях. Це не простий шлях, на якому є багато перепон, труднощів, непорозумінь, проте Україна обрала цей шлях і попри все – наполегливо рухається до поставлених цілей. Тому рано чи пізно результат буде, для цього маємо бути єдині у цьому русі, бо енергоефективність = енергонезалежність, а за нинішніх умов – це про нашу безпеку.
Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм громадянської мережі «ОПОРА»
реклама