Як переконати інвесторів навіть зараз вкладатися в Україну
Після війни на нашу країну чекає одна з найбільших відбудов у сучасній Європі, та й в усьому світі. Впоратися з нею лише за рахунок публічних фінансів – власного ресурсу та допомоги від міжнародних кредиторів і донорів – не вдасться. Вихід – залучення приватних інвестицій. Незважаючи на те, що шукати їх в умовах війни непросто, готувати підґрунтя для таких капіталовкладень маємо вже зараз. Йдеться про різні виміри виконання цього завдання – зміни правового поля й оновлення держінституцій, механізми преференцій та компенсацій, доступні інструменти кредитування і страхування. Зрештою – про промоцію та лобізм інтересів нашої відбудови (з акцентом на вигоди для самих інвесторів) по всьому світу, аби довести: навіть у війну в Україну можна і треба інвестувати.
Про те, як досягнути цієї мети, дискутували представники міжнародних організацій, українських урядових структур, бізнесу та експертного середовища в межах Форуму Kyiv Investment Day.
ХТО ПЕРШИЙ ВКЛАВ – «ТОГО І КАПЦІ»: ІНВЕСТОРАМ ВАЖЛИВО НЕ ЗВОЛІКАТИ
Як зазначалося, торішні обсяги іноземних інвестицій в Україну були ледь не вдвічі меншими, ніж довоєнного 2021 року. Але порівняно з 2022-им маємо неабиякий прогрес. За даними Національного банку, інвестори торік вклали в економіку України $4,25 млрд (проти $1,15 млрд роком раніше). Це свідчить про те, що в нашій країні, попри війну, можна заробляти та розвивати успішні бізнеси.
“Ці два роки навчили нас тому, що війна – не ембарго на інвестиції й Україна – не суцільна “червона зона” з безліччю ризиків. Ми бачимо десятки прикладів інвесторів, котрі вкладають в Україну вже зараз, і закликаємо інших наслідувати цей приклад”, – наголосила, відкриваючи Форум, перший віце-прем’єр-міністр, міністр економіки України Юлія Свириденко.
Інша справа, що інвестують під час війни здебільшого вітчизняні компанії й ті іноземні бізнеси, які роками працювали в Україні до війни: припливу «свіжої інвестиційної крові» фактично немає. На цьому наголошував, зокрема, головний редактор видання Forbes Ukraine Борис Давиденко.
«Поміж двадцяти найбільших інвесторів, які продовжували вкладати кошти в нашу економіку минулого року, – тільки чотири іноземні компанії. І кожну з них можна назвати «аксакалом» в Україні. Вони тут десятиліттями. Це три телеком-оператори і «Карлсберг». Нікого нового там, на жаль, немає», – констатував журналіст.
Хоча така ситуація була характерна і для довоєнних років. Потенційних іноземних інвесторів, поміж іншого, відлякували невизначеність «правил гри» та не до кінця прогнозований бізнес-клімат у нашій країні.
«Більшість іноземних інвесторів, які протягом 30 років приходили в Україну, втрачали гроші. В 90-і через поганий дизайн приватизації та недосконале корпоративне законодавство «червоні директори» і рейдери масово розмивали частку інвесторів в акціонерних товариствах. На початку «нульових» наші олігархи «вибивали» їх зі стратегічних галузей. Після кризи 2008-2009 років іноземні інвестори втратили мільярди доларів у банківському секторі, бо київські суди вирішили, що «борги сплачують тільки боягузи», – нагадав журналіст.
За оцінками учасників форуму, останніми роками багато зроблено для врегулювання окреслених проблем. Втім, зробили далеко не все, що необхідно і чим можуть похвалитися по-справжньому інвестиційно привабливі країни. Тож ризики повторення таких ситуацій залишаються. Якщо вони збережуться і після війни, ми ризикуємо десятиліттями «варитися у власному соку» без припливу іноземних капіталів. Ресурсу ж вітчизняного бізнесу для реалізації наших інвестиційних амбіцій, зрозуміло, не вистачить.
А поле для вкладень широченне. За словами Юлії Свириденко, уряд разом з приватним сектором визначив кілька напрямів, реалізація проєктів за якими матиме найбільший ефект для національної економіки, бізнесу, що їх втілюватиме, та інвесторів, котрі готові у них вкладатися. Причому, урядовиця похвалилася, що йдеться вже навіть про конкретні проєкти, які очікують на фінансування і практичне втілення.
Україна готова ділитися відповідними ідеями з потенційними інвесторами, аби вони, навіть не ризикуючи вкладатися в умовах війни, могли все ретельно вивчити, зробити розрахунки, провести необхідні дослідження, здійснити технічне опрацювання, щоб потім не витрачати на це дорогоцінний для повоєнної відбудови час. Таким чином, вони матимуть переваги над конкурентами, бо зможуть «стартувати» раніше.
«У деяких галузях економіки відповідь на запитання, чому іноземцям треба інвестувати в Україну під час війни, може зводитись до короткої фрази: «бо потім буде пізно». Деякі українські компанії настільки активно інвестують і нарощують свою частку на ринку, що згодом потіснити їх там буде складно», – вважає Давиденко.
Він навів дані опитування, які свідчать, що частина великого українського бізнесу продовжувала інвестувати навіть в умовах війни. Торік обсяг капітальних інвестицій компаній-учасників дослідження зріс на 33% порівняно з 2022-им.
«Ми запитували про плани на 2024 рік. Майже всі кажуть, що хочуть збільшувати інвестиції. Не відстає і державний сектор. Деякі компанії – наприклад, Укрнафта, – прогнозують десятикратне зростання капітальних інвестицій», – розповів журналіст.
Але надто радіти цьому не варто. Адже, за підрахунками експертів, частка 20 великих приватних бізнесів та 5 державних компаній в обсягах інвестування перевищує 40%. Звідси – висновок: в Україні мало великого та середнього бізнесу, який має ресурси та можливості для інвестування. Варто враховувати й те, що навіть частина капіталовкладень згаданих компаній – це вимушений крок, пов'язаний з відновленням того, що було зруйноване росіянами. По великому ж рахунку, в українського бізнесу немає доступу ні до розширеного банківського кредитування, ні до іноземних грошей, – констатували учасники Форуму Kyiv Investment Day.
ПОШУК ФІНАНСУВАННЯ: ГРАНТОВА, КРЕДИТНА ПІДТРИМКА, ГРОШІ ІНВЕСТОРІВ І СТРАХУВАННЯ
Про пошук грошей як для внутрішнього кредитування, так і для інвестування ззовні, в межах форуму говорили багато. За словами засновниці й головної виконавчої директорки провідної в Центрально-Східній Європі компанії прямих інвестицій Horizon Capital Олени Кошарної, в новому фонді «HCGF IV» з фокуcом на Україну вдалося акумулювати $350 мільйонів. Фонд надає капітал для зростання, співпрацюючи з підприємцями-візіонерами, котрі очолюють швидкозростаючі, переважно технологічні та експортоорієнтовані підприємства. Horizon Capital, зокрема, вже інвестує у три українські інноваційні технологічні компанії, що особливо важливо з огляду на значення ІТ-сектору для нашої економіки та збільшення припливу іноземної валюти.
Загалом фонд отримав 200 заявок на фінансування від українського бізнесу.
«Це свідчить про попит, про те, скільки існує чудових підприємств, яким потрібен капітал, які хочуть мати власне фінансування. Вони не бояться ризикувати. Вони реінвестують прибуток. Вони продовжують працевлаштовувати людей та створювати робочі місця. І вони прагнуть розширити свій бізнес тут, на своїй землі. Тож ми маємо переконатися, що для них доступне як власне, так і позичкове фінансування», – наголосила Кошарна.
А голова представництва Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в Україні Олена Волошина розповіла, що ця інституція, що входить до Групи Світового банку, готова інвестувати сотні мільйонів доларів у підтримку (кредитування) малого й середнього підприємництва. В нашій країні корпорація втілює програми фінансування сільського господарства, харчової промисловості, підтримки експорту та імпортних операцій.
«Лише для фінансування МСП ми передбачили 100 мільйонів доларів. Загалом же працюємо над проєктами вартістю 1,9 мільярда доларів. А окрім інвестування власних грошей, співпрацюємо з компаніями, які прагнуть розвивати проєкти в Україні, допомагаємо в підготовці таких проєктів», – сказала Волошина.
І українські, й іноземні учасники форуму радять покладатися передовсім на приватний сектор, який має стати справжнім двигуном повоєнного відновлення української економіки. Завдання ж держави – створити максимально сприятливі умови для його розвитку – в тому числі, й через стимули для залучення доступного кредитування та інвестицій.
«Одними з ключів до відновлення України будуть міцний, зростаючий і динамічний приватний сектор, а також економіка, яка створює робочі місця, збільшує експорт та генерує податкові надходження. Тому ми допомагаємо українському бізнесу стати більш конкурентоспроможним, допомагаємо захищати та зміцнювати енергетичний сектор, а також зміцнюємо демократичні інститути, які підтримують верховенство права і прозорі процеси, необхідні інвесторам для капіталовкладень в Україну. Наша мета – не просто допомогти країні у скрутний час (ми це робимо), а й сприяти у розкритті її надзвичайного економічного потенціалу», – запевнила заступниця адміністратора Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Ізобель Коулман.
Як приклад, вона навела аграрний сектор. USAID, зокрема, працює з бізнесом, щоб забезпечити українських фермерів насінням та добривами, приміщеннями та обладнанням для зберігання зерна, а також облаштувати безпечні шляхи експорту сільськогосподарської продукції. Прямі інвестиції агентства в український агросектор, за словами Коулман, сягають 380 мільйонів доларів.
«Ця підтримка означає, що понад 14 тисяч українських фермерів, або 32% усіх зареєстрованих фермерів країни, отримали насіння, добрива, засоби зберігання врожаю та доступ до фінансування. Завдяки, в тому числі, й такій підтримці, українські агровиробники цього маркетингового року змогли експортувати 50 мільйонів тонн сільгосппродукції. Помітну роль у цьому відіграють, звісно ж, логістика і транспорт. І ми надаємо понад 150 мільйонів доларів на покращення пунктів пропуску на кордоні для підвищення експортних можливостей. Думаємо, це збільшить експорт зерна вантажівками до 2,5 мільйона тонн на рік», – додала заступниця директора Місії USAID в Україні Теодора Делл.
Згадані напрями вважають проривними для нашої економіки і в Уряді України. За словами Юлії Свириденко, держава не лише підтримуватиме важливі проєкти в енергетиці, агропереробці, транспорті та логістиці, ІТ-сфері й галузі видобування та переробки критичних матеріалів, а й сприятиме залученню до їх фінансування зовнішнього інвестиційного ресурсу.
Готові кейси Україна у червні повезе на Міжнародну конференцію з питань відновлення (Ukraine Recovery Conference – URC2024) у Берліні, де презентує міжнародним партнерам та світовим інвесторам. Звісно ж, їх ознайомлять і з конкретними механізмами та інструментами підтримки інвестиційних проєктів в Україні.
Серед таких інструментів учасники Форуму згадували про звільнення резидентів індустріальних парків від сплати мита на виробниче обладнання та імпортного ПДВ. Також такі компанії на 10 років звільнятимуть від сплати податку на прибуток. Крім того, місцева влада може надавати додаткові пільги при сплаті інвесторами місцевих податків і зборів.
Інший важливий інструмент – підтримка інвестицій, обсяг яких перевищує 12 мільйонів євро. За кожним таким проєктом можна отримати як компенсацію від держави до 30% капіталовкладень.
Ще одна важлива складова – інвестиційний компонент програми Ukraine Facility – Ukraine Investment Framework, що допоможе залучити до €40 мільярдів євро державних та приватних інвестицій. План – це ще й про продовження реформ за багатьма напрямами. Загалом ідеться про 150 індикаторів – глобальних змін для країни – упродовж наступних чотирьох років. Поміж них – посилення державних інституцій, продовження корпоративної реформи, подальші кроки з приватизації, покращення держуправління.
Учасники Форуму багато говорили про страхування воєнних ризиків. Юлія Свириденко розповіла про успішні кейси – програми страхування від міжнародних фінансових організацій. Поміж них – Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (MIGA) та Міжнародна фінансова корпорація IFC.
«15 експортних кредитних агентств з інших країн готові страхувати постачальників свого обладнання в Україну для реалізації спільних проєктів у процесі відновлення. Також ми змінили статут Експортно-кредитного агентства України для того, щоб наша агенція також мала можливість покривати відповідні страхові ризики для втілення інвестиційних проєктів», – запевнила Свириденко.
Окрім того, 8 мільярдів євро для покриття страхових ризиків приватного сектору упродовж наступних чотирьох років передбачено згаданою вже Програмою Ukraine Facility.
Маємо враховувати, що повоєнна реновація України – це не лише про фізичну відбудову зруйнованих ворогом житлових, промислових, інфраструктурних та інших об’єктів, не тільки про рекультивацію земель та відновлення довкілля. Це – про відповіді на демографічні виклики і збереження на землі пращурів автохтонного українства. Й саме з інвестиційним розвитком, поміж іншого, пов’язані можливості повернення українців із-за кордону після війни. Бо навряд чи люди масово їхатимуть в країну, де не буде роботи та фінансових перспектив.
Тут ідеться про взаємозалежність: успішне відновлення стане запорукою повернення наших співвітчизників додому, але ж без репатріації трудового ресурсу якісно відбудувати країну буде складно…
«Важливий пункт – це створення можливостей для зайнятості й загалом для того, щоб українці, котрі зараз перебувають за межами Батьківщини, мали можливість повернутися. Й залучення інвестицій – це стимулювання розвитку заводів, фабрик, невиробничого бізнесу, що сприятиме створенню робочих місць і здоровій конкуренції за якісний трудовий ресурс», – наголосила Свириденко.
У цьому зв’язку вона поділилася планами активної промоції програми «Зроблено в Україні». Ідея в тому, щоб стимулювати власне виробництво. «Зокрема, і через стимулювання споживання великими замовниками товарів, які ми можемо виробляти у себе в країні. Важливо бути самодостатніми у якомога більшій кількості галузей та виробничих секторів», – переконана урядовиця.
Вона нагадала: на підтримку виробників у межах економічної політики «Зроблено в Україні» в цьогорічному бюджеті передбачено 45 мільярдів гривень, що, передовсім, може зацікавити внутрішніх інвесторів.
Саме поєднання внутрішніх капіталовкладень та інвестицій іззовні, зусиль держави і приватної ініціативи, різних форм фінансування та збереження умов вільної торгівлі, відновлення трудового потенціалу і стимулювання внутрішнього попиту допоможе забезпечити Україні належне економічне зростання після війни. Адже, за підрахунками експертів, для того, щоб не відстати безнадійно у розвитку від наших європейських сусідів, таке зростання має становити не менше 7% на рік. Зрозуміло, в умовах невизначеності та збереження безпекових ризиків, більшості з нас це видається фантастикою й нездійсненною мрією.
Але повоєнна відбудова обіцяє стати трампліном для такого прискорення. Звісно ж, якщо ми вкотре – як це не раз бувало в українській історії – не проґавимо свій шанс.
Відповідні застороги та побажання лунали ледь не в усіх виступах учасників цьогорічного Kyiv Investment Day.
Владислав Обух, Київ
Фото – Кирило Чуботін
