Стрімке зростання цін на газ: обіцяного влітку посеред зими не ждуть?

Стрімке зростання цін на газ: обіцяного влітку посеред зими не ждуть?

Аналітика
Укрінформ
Приписи АМКУ й НКРЕКП, штрафи, кадрові рішення... Що допоможе притлумити апетити постачальників?

Основні гравці роздрібного газового ринку – ГК “Нафтогаз України” і облгаззбути, підконтрольні Регіональній газовій компанії олігарха Дмитра Фірташа, – дружно підвищили січневу вартість “блакитного палива” для населення. На 10-20%. Услід за ними про подорожчання ресурсу повідомили й інші постачальники. Найдешевше паливо тепер коштуватиме від 6,99 до 7,5 гривень за кубометр. З ПДВ, але без вартості доставки. Зважаючи ж на те, що НКРЕКП із січня підвищила ще й тарифи на транспортування газу (середній показник зріс із 1,2 до 2 гривень за кубометр), практично всім побутовим споживачам наступного місяця доведеться платити за ресурс набагато більше, ніж у пік сезону 2018-2019 (8,55 гривень з “накрутками”)...

Про “дві великі різниці”: чого чекали і що отримали

А ще влітку, звітуючи про рекордні закупівлі газу для потреб країни за рекордно низькими цінами, чиновники й посадовці тієї ж групи “Нафтогаз” запевняли: при будь-яких розкладах українці платитимуть за паливо навіть менше, ніж попередньої зими. Але виявилося, що нас, вочевидь, лише заспокоювали: скасування з 1 серпня ПСО (покладання на “Нафтогаз” спеціальних обов’язків із забезпечення населення ресурсом за пільговою ціною) не буде занадто болісним. Ціни дещо зростуть, але швидко відкотяться назад – завдяки конкуренції. “Дещо” переросло у дворазове зростання порівняно із серпневою вартістю. А перспектива цінового “відкату” у травні-червні, коли обсяги споживання газу різко впадуть, якось не дуже гріє.... Бо ж левова частка витрат домогосподарств припадає саме на осінньо-зимовий період і на початок весни.

Чи ж є шанс щось змінити й відкоригувати “ринкові” механізми, дія яких спрямована лиш в один бік – отримання продавцями максимальних прибутків? І коли до розв’язання цієї проблеми долучаться Антимонопольний комітет, НКРЕКП та інші контролюючі органи? Адже, попри видимість конкуренції (на ринку працюють понад 50 постачальників газу), першу скрипку, як і раніше, грають великі компанії-монополісти, які, незважаючи на привселюдно-рекламну боротьбу за споживача, насправді – коли заходить мова про ціну – діють в унісон...

1. Що пропонують “газовики”

Державна ГК "Нафтогаз України", яка за сподіваннями мала би стримувати апетити олігархічних “збутів”, повідомила про підвищення в січні вартості газу для побутових клієнтів на 14%. Ціна ресурсу в тарифі “Місячний” зросте із 6,33 до 7,22 гривень за кубометр. А далі – “посипалося”...

На відміну від попередніх місяців, коли вартість палива для населення підвищували не всі постачальники, цього разу вони були одностайними. Щоправда, рівень підвищення неоднаковий: у когось – менше 10%, у когось же – усі 20%. Приміром, до справжньої “шокової терапії” вдалося керівництво компанії "Львівенергозбут" (власники Анатолій Фоменко (75%) і Олексій Безуглий (25%), які, за даними “Наших грошей”, представляють інтереси Григорія Суркіса і Геннадія Боголюбова). Постачальник пропонує побутовим споживачам газ по 10 гривень 80 копійок за кубометр (проти 9 гривень у грудні). Вартість же транспортування палива в регіоні – одна з найвищих по країні (із січня НКРЕКП встановила для АТ “Львівгаз” тариф у 2,14 гривні за кубометр). Отже, “куб” – майже 13 гривень. Тож “супервисокі” ціни позаминулої зими, запобігти поверненню яких нам так дружно обіцяли улітку і на початку осені, здаватимуться “квіточками”... Вартість ресурсу у прямих конкурентів із “Львів Газзбуту” – майже на гривню менша – 9,89 за кубометр. Приблизно стільки ж, як і в усіх газзбутів, підконтрольних фірташівській РГК. Як там запевняють, усі рішення суб’єкти господарювання затверджують самостійно. Утім, чомусь усі їхні ухвали – немов під копірку писані.

Найнижчу ж ціну на січень встановили компанії "Газ АП", “Megawatt”. “Агросинтез Трейдинг”, “Енергетичні ресурси України”, “Асканія Енерджі", ГК "Нафтогаз України" і "ВКВ Теплобуд". Від 6,99 до 7,22 гривень за “куб”. Відносно дешевий ресурс – до 8 гривень – пропонують споживачам компанії "Донецькі енергетичні послуги" YASNO, TAS Energy, "Кременчукгаз-трейдинг", "Галнафтогаз", "Газпостачсервіс" і Житомирська обласна газопостачальна компанія.

При цьому ніхто особливо не переймається тим, щоб притомно пояснити споживачам причини настільки стрімкого підвищення. Окрім як “черговою” фразою про “європейську цінову кон’юнктуру”. Й часто-густо ці аргументи суперечать тим, що лунали у “переможних” звітах посадовців улітку, коли Україна закачувала в газосховища дешевий ресурс, який, мовляв, “дозволить тримати ціну узимку”.

Втім, що й казати про олігархів, коли навіть “народний” “Нафтогаз” “сором’язливо” подає повідомлення про значне підвищення вартості кубометра “блакитного палива” під заголовком: “У січні ціни на газ від ГК “Нафтогаз України” традиційно є одними з найнижчих на ринку”... А про те, що вони – на 89 копійок вищі, аніж у грудні, – немов між іншим згадується десь у середині публікації...

2. Чим аргументують підвищення і чи можна змінити “козирну” формулу?

Постачальники пояснюють січневе зростання внутрішніх цін на “блакитне паливо” подорожчанням газу на європейських хабах. “Зміни цін на газ у січні обумовлені, в першу чергу, сезонним фактором та збільшенням оптової ціни на блакитне паливо”, – це, власне, й усі пояснення від ГК “Нафтогаз” (решта постачальників обґрунтуванням своїх рішень узагалі не переймалися).

У Європі, незважаючи на доволі лагідну зиму, нині й справді склалася несприятлива для споживача цінова ситуація. Станом на 22 грудня (цей показник лягає в основу розрахунку вартості палива на наступний місяць) ціна природного газу з постачанням на добу наперед досягла 220 доларів за тисячу кубометрів. Це – найвищий показник з 5 лютого 2019 року. І приблизно на 40% дорожче, ніж місяць тому.

За даними аналітиків Української енергетичної біржі, з кінця листопада ціни на європейському ринку зростали кількома хвилями. На початку грудня – через страйки у Франції проти реформування атомної енергетики. Потім дався взнаки безпрецедентний (із вересня 2018-го) стрибок спотових цін на скраплений газ на азійському ринку...

Натомість дія протилежних впливів – збільшення обсягів постачання ресурсу з Норвегії, скорочення споживання через карантинні обмеження і традиційне зниження попиту перед різдвяними святами – очікуваного ефекту не принесли. Про більш-менш відчутний позитивний їх вплив на цінову ситуацію зможемо говорити у кращому разі при визначенні постачальниками ціни на лютий...

При формуванні внутрішніх цін на газ враховують ще й ситуацію на Українській енергетичній біржі, запаси палива в ПСГ і обсяги поточного видобутку в середині країни, валютний курс та багато інших факторів. І, здавалося б, останнім часом не сталося жодних форсмажорів, які б могли вплинути на визначальний для ринку баланс попиту й пропозиції: обсяги відбору ресурсу із ПСГ помірні, 20-градусні морози не вдарили, собівартість власного газовидобутку не змінилася, гривня відносно стабільна. Про те, що рекордні запаси газу в українських ПСГ стануть запобіжником від стрімкого подорожчання газу узимку, кілька місяців тому говорили ледь не щодня. Зокрема, й керівники групи “Нафтогаз”...

Але фактор “європейських цін” усе це переважив. Бо так вигідно продавцям. І як би ми з вами не розпиналися, доводячи, що це – несправедливо, адже газ улітку купували зокрема й за наші, як платників податків, гроші, будь-які обурення розбиваються об “нормативні рифи”. Бо, виявляється, навіть якщо постачальник придбав газ за низькими цінами, визначаючи його вартість у той чи інший період, він враховує поточні цінові параметри на європейському ринку. І це – “законно”. Чи ж можна переписати цю формулу або бодай змінити пріоритетність її складових? Схоже, влада за це береться.

Шлях №1. Поміркований. Та довгий

Глава уряду Денис Шмигаль доручив тимчасовому виконувачеві обов’язків керівника Міненерго Юрію Вітренку спільно з АМКУ перевірити обґрунтованість цін на газ. "Необхідно провести аудит формування тарифів та зниження тих складових, які є несправедливими і невиправданими з точки зору ринку та ринкових умов. У вас є всі важелі, аби врегулювати ці питання", – наголосив прем'єр. Передовсім, він просить звернути увагу на тарифи з транспортування газу і так звані температурні коефіцієнти.

Водночас експерти нагадують, що, приміром, питанням газових коефіцієнтів АМКУ займається майже два роки. Але через тривалість антимонопольних процедур, “нетихий” спротив з боку олігархічних облгазів і газзбутів, а також неквапливість українського судочинства, про остаточну крапку у цьому питанні не йдеться.

Комплексна ж перевірка формування тарифів може затягнутися на роки. Тим паче, що закон обмежує право АМКУ втручатися в господарську діяльність суб’єктів, які не є природними монополістами. А, хоча облгаззбути й контролюють до 70% побутових споживачів, ринок роздрібного продажу газу монополією не вважається. “… на оптовому і роздрібному ринках має діяти принцип вільного ціноутворення (частина друга статті 12 Закону)”, – йдеться в роз’ясненнях щодо формування ціни на газ, оприлюднених на сайті НКРЕКП.

Та й інструментарій впливу АМКУ обмежений, здебільшого приписами і штрафами, накладання яких газовики роками оскаржують у судах.

Більше повноважень у НКРЕКП. За законом, вона має стежити за дотриманням правил, зокрема, щодо часу оприлюднення цінових пропозицій. Та найсуворіше покарання за такі порушення – той же штраф. Максимальний розмір якого – 850 тисяч гривень. Для газзбутів це – як дробина для слона. Адже за теперішніх цін – то місячна вартість ресурсу для приблизно 200 домогосподарств, що використовують газ для опалення. Звідси висновок: регуляторні й контролюючі органи мають діяти на випередження, а не роками “розрулювати” наслідки поспішних, непродуманих чи й відверто ухвалених в інтересах окремих гравців рішень.

Олександр Сергієнко
Олександр Сергієнко

“На жаль, доки на будь-які зловживання оперативно не реагуватиме АМКУ, а НКРЕКП у своїх рішеннях не враховуватиме соціальної складової, ситуація не зміниться”, – попереджає директор Інституту міста Олександр Сергієнко.

Шлях №2. Радикальний. Але “точковий”

Тим часом група народних обранців – зокрема, депутат від "Слуги народу" Олександр Качура – вимагає скасувати підвищення газових тарифів ГК “Нафтогаз" та звільнити голову правління НАК Андрія Коболєва. Таке прохання міститься у відозві парламентаріїв на ім’я прем'єр-міністра Дениса Шмигаля і голови наглядової ради "Нафтогазу" Клер Споттісвуд. "В експертному середовищі панує єдиний погляд – передумови для подальшого стрімкого зростання цін відсутні. А тому подорожчання газу має виключно штучний характер, – наголошує Качура, – Така тарифна політика НАК "Нафтогаз" (регулярне підвищення вартості газу для побутових споживачів) формує кабальні тарифи, підвищує соціальну напруженість серед населення, сприяє додатковому фінансовому навантаженню і як результат – (призводить до) неспроможності громадян розраховуватися за отримані послуги".

Але й у такий спосіб, на думку експертів, кардинально ситуацію не змінити. По-перше, спроба “посунути” Коболєва може обернутися протистоянням із Наглядовою радою групи “Нафтогаз” та навіть призвести до непорозумінь з міжнародними партнерами України. Як це було тоді, коли “кишнути” очільника НАК хотів експрем’єр Володимир Гройсман. По-друге, навіть якщо кадрові рішення стосовно “Нафтогазу” і вдасться протиснути, держава не має жодного впливу на кадрову політику приватних компаній. А спроба тиску на власників може спровокувати зворотну реакцію – розбурхування цінової вакханалії.

Шлях №3. Можливо, оптимальний. Хоча (з точки зору споживача) “небезгрішний”

Відомий економіст Борис Кушнірук пропонує два кроки, які, на його думку, допоможуть навести лад і знизити рівень соціальної напруженості:

“По-перше, встановлення для постачальників тепла і газу для населення ліцензійних вимог закуповувати паливо у другому кварталі, коли воно найдешевше. І лише виходячи з цін другого кварталу, формувати тарифи для населення з липня по червень наступного року. По-друге, впровадження абонплати за тепло, газ та інші види комунальних послуг. Рівномірний розподіл витрат домогосподарств на оплату тепла і газу на 12 місяців суттєво зменшить навантаження, скоротить витрати держбюджету на житлово-комунальні субсидії щонайменше на 20 мільярдів гривень”.

Але такий підхід підтримують не всі. Якщо з тезою про “прив’язку” вартості палива до закупівельної, а не поточної ціни, справді можна погодитися, то у технологічній, фінансовій, організаційній спроможності упродовж 2-3 місяців закупити увесь потрібний країні ресурс є сумніви. До того ж, діючи в такий спосіб, можна і прогадати. Якщо Україна на короткому кроці збурюватиме попит, закуповуючи значні обсяги газу, продавці можуть вдатися до спекулятивного підвищення цін. Плюс вартість тривалого зберігання, на якому хтось – і до ворожки не ходи – спробує ще й додатково заробити...

 Є питання і до ідеї впровадження абонплати. “Не згоден із тезою про доцільність сплати впродовж календарного року, бо за тепло ми платимо по лічильнику за період в 1 місяць. Залежно від температури на дворі, кількість спожитого тепла може суттєво коливатися, тож важко спрогнозувати середню кількість тепла у розрахунку на 12 місяців. Що призведе до маніпулювання і унеможливить контроль над нарахованими цифрами до сплати”, – пише автор одного з коментарів на Фейсбук-сторінці пана Кушнірука.

Тобто, тарифи не знижуватимуться, доходи домогосподарств не зростуть. Просто їхні сезонні витрати перерозподілять на увесь рік. Погодьтеся, як для споживача – не дуже привабливі перспективи. Тим паче, що з 1 травня наступного року скасують ПСО для “Нафтогазу” із забезпечення паливом за пільговою ціною підприємств теплокомуненерго. Тож і на їхні тарифи чекає повний роздрай. Проконтролювати ж поведінку учасників ринку надання послуг із теплозабезпечення буде набагато складніше, ніж у випадку з газопостачанням.

Не розслабляймося, панове...

Олександр Радійчук, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-