Нафта небувало здешевіла: чи скористається Україна моментом?
Вартість травневих ф’ючерсів (двосторонніх зобов’язань щодо купівлі-продажу) на постачання основної нафти американського видобутку – WTI – вперше в історії опустилася нижче нуля. Тобто, формально споживачам ресурсу ще й доплачуватимуть. За окремими угодами – аж до $37 за барель. Бо це – дешевше, ніж припиняти видобуток і потім витрачатися на його відновлення. Щоправда, РЕКОРДНЕ ПАДІННЯ СТОСУЄТЬСЯ ЛИШЕ ЧАСТИНИ ЛЕГКОЇ АРОМАТИЗОВАНОЇ НАФТИ ПОХОДЖЕННЯМ ІЗ ТЕХАСУ З ПОСТАЧАННЯМ У ПЕРІОД ІЗ 1 ДО 21 ТРАВНЯ. Інші дві так звані маркерні (еталонні) марки нафти – північноморська Brent Crude і арабська Dubai Crude – також значно подешевшали, але нижче $19-25 ($15-20 зі спотовими – невідкладними – постачаннями) за барель не опустилися. Та й ціни на червневі ф'ючерси WTI впали лише на 5% – до $20 за барель. Водночас травневі котирування важкої російської нафти Urals, під переробку якої “заточені” потужності українських НПЗ, напередодні також тимчасово опускалися нижче нуля – до мінус $2 за барель. Чи ж зможе Україна цим скористатися?
“Мінусові” ціни. Як таке можливо?
З огляду на специфіку видобутку й переробки нафта WTI завжди була дешевшою, аніж важкі Brent і Urals. Іноді й за “нормальних” умов різниця у вартості бареля “чорного золота” різних марок могла сягати $8-10. Тепер же у Сполучених Штатах сформувались екстремальні для нафтовиків умови. Країна – наразі епіцентр коронавірусу. Через карантинні заходи і “подих” світової економічної кризи внутрішній попит на енергоресурс стрімко впав. Можливостей же для нарощування експорту небагато: проблеми із попитом – нині по всьому світу.
Тож американці і змушені як-то кажуть “варитися у власному соку”. І хоча країна має, вочевидь, найбільшу у світі ємність резервуарів для зберігання нафти і нафтопродуктів, цих можливостей недостатньо для закачування колосальних обсягів видобутку, які останніми роками стрімко зростали, що дозволило США із найбільшого імпортера вуглеводнів перетворитися на потужного експортера.
Можливості американських сховищ експерти оцінюють по-різному. Хтось каже, що вони будуть заповнені вже за два-три тижні. За даними ж інших фахівців, зокрема виконавчого директора НАК “Нафтогаз України” Юрія Вітренка, США мають вільні резервуари, які дозволять суттєво не обмежувати нафтовидобуток аж до осені. Але “пересувні” нафтосховища по всьому світу вже заповнені. За даними Reuters, У ТАНКЕРАХ, ЩО СТОЯТЬ НА ЯКОРІ ТА ЧЕКАЮТЬ ЧЕРГИ НА РОЗВАНТАЖЕННЯ У КЛЮЧОВИХ ДЛЯ НАФТОПЕРЕВАЛКИ ПОРТАХ ПЛАНЕТИ, ЗОСЕРЕДЖЕНО РЕКОРДНІ 160 МІЛЬЙОНІВ БАРЕЛІВ (ПОНАД 25 МІЛЬЙОНІВ ТОНН) НАФТИ. За два тижні цей обсяг подвоївся.
Тож і не дивно, що учасники нафтових торгів на Нью-Йоркській біржі почали панікувати і позбуватися травневих ф’ючерсів, термін закриття операцій за якими спливав напередодні. Аби потім не платити колосальні штрафи за відмову приймати фізичні обсяги сировини (адже БІЛЬШІСТЬ ТРЕЙДЕРІВ НЕ МАЮТЬ ВЛАСНИХ РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ І ДІЮТЬ ЯК ПОСЕРЕДНИКИ, ІНОДІ – ШВИДШЕ, ЯК СПЕКУЛЯНТИ). А через значний надлишок нафти покупців на контракти з фізичним постачанням ресурсу у травні було мало. Тож їх і намагалися “стимулювати” матеріально. Тобто, “ПРОГОРІЛИ” НАСПРАВДІ ТРЕЙДЕРИ – “ВЛАСНИКИ” КОНТРАКТІВ, А НЕ ВИРОБНИКИ, ДЛЯ ЯКИХ ЦІНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ “ПОЗИТИВНИМИ”, ХОЧА Й ДОВОЛІ НИЗЬКИМИ. Це й призвело до такого незвичного та не зовсім зрозумілого “непосвяченим” від’ємного цінового тренду, – пояснюють експерти.
“Нинішня ситуація не означає, що всю видобуту у травні нафту споживачам віддаватимуть задарма, та ще й за неї доплачуватимуть, – пояснює в коментарі Укрінформу експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев, – знизилися не ціни на фізично видобутий ресурс, а котирування (вартість) угод на його постачання. Зрозуміло, що такий “провал” позначиться на середньомісячних нафтових котируваннях у квітні. Що, своєю чергою, вплине і на реальну ціну ресурсу із постачанням у травні й червні”. При цьому експерти констатують: травневі ціни будуть низькими, але не від’ємними. Тим паче, що Україна має орієнтуватися не на вартість техаської нафти, а на ціну ресурсу марок Brent і Urals, що, в основному, постачаються на європейський ринок.
Водночас, незважаючи на відносно сприятливу для виробників (звісно ж, за нинішніх скрутних обставин) ситуацію у червні, “цінові провали” можуть періодично повторюватися і надалі. Адже зараз експерти оцінюють щодобове перевищення попиту над пропозицією у 36 мільйонів барелів (5 мільйонів 700 тисяч тонн). Тоді як державам ОПЕК+ із такими потугами вдалося домовитися про добове скорочення видобутку лише на “скромні” 10 мільйонів барелів. Та й то, починаючи із травня.
Тому аналітики Citi попереджають: якщо ситуація із можливостями для зберігання нафти і надалі погіршуватиметься, услід за WTI почнуть стрімко падати й ціни нафти Brent, Urals та інших марок. Адже через технологічні особливості нафтовидобутку зупинити його “одним важелем”, приміром, на кілька днів, чекаючи, доки попит відновиться і ємності для зберігання видобутого продукту спустошаться, не можна. Вихід – або консервувати свердловини, що потребує багато грошей і обіцяє чимало клопотів у майбутньому (є ризик, що вдасться реанімувати далеко не всі свердловини), або шукати додаткові можливості для збуту, зацікавлюючи споживачів зниженням ціни. При цьому навіть “ВІД’ЄМНІ” ЧИ БЛИЗЬКІ ДО НУЛЯ ЦІНИ УПРОДОВЖ НЕЗНАЧНОГО ПЕРІОДУ ДЛЯ ВИРОБНИКІВ МОЖУТЬ БУТИ ВИГІДНІШИМИ, НІЖ РАДИКАЛЬНІ КРОКИ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ПРИПИНЕННЯМ НАФТОВИДОБУТКУ.
Чи ж зможе Україна скористатися сприятливою ситуацією?
Одразу ж після повідомлень про черговий “нафтовий обвал” (останнім часом вони чомусь припадають на додаткові вихідні в Україні – згадаймо, скажімо, “чорний” понеділок 9 березня...), у соцмережах та ЗМІ почали активно обговорювати можливі вигоди, якими ця ситуація може обернутися для нашої країни. Зокрема, дехто пропонує “покарати” державу-агресора, скупивши її нафту за безцінь. Як це зробила Білорусь, законтрактувавши у березні 2 мільйони тонн російської сировини по $4 за барель. Утім, експерти в таку можливість не вірять. Адже власні потужності з нафтопереробки в Україні, на жаль, обмежені. Більшість НПЗ законсервовані або й демонтовані. Тому обсяги імпорту сирої нафти у нас незначні – закуповуємо ж, в основному, готові нафтопродукти. До того ж, треба враховувати: Україна – не Білорусь. Отже, маємо дати відповідь на кілька важливих запитань:
1. Де придбати нафту?
За словами експерта із паливного ринку Леоніда Косянчука, СУТТЄВО ЗБІЛЬШИТИ ЗАКУПІВЛЮ СИРОЇ НАФТИ “НА КОРОТКОМУ КРОЦІ” УКРАЇНА НАВРЯД ЧИ ЗМОЖЕ. “Адже одного бажання купити нафту замало. Потрібно, щоб хтось хотів її нам продати. А наразі продати значні обсяги нафти нам може тільки Росія. Розраховувати ж на її добру волю за нинішніх проблем у відносинах між країнами не доводиться”, – каже експерт.
А ось виконавчий директор НАК “Нафтогаз” Юрій Вітренко вважає, що Україна могла б зберігати для власних потреб і для інших споживачів не російську нафту, а сировину з інших країн. Приміром, із Саудівської Аравії та інших держав близькосхідного регіону. Але...
2. Як доставити ресурс?
Це потребуватиме додаткових логістичних рішень. А через згадану ситуацію із майже повною завантаженістю світового “танкерного парку” зробити це буде складно. Плюс – отримання додаткових дозволів від Туреччини для проходження таких суден через протоки. Плюс розробка маршрутів для подальшого транспортування ресурсу... Може вийти, що ціна перевезення чи прокачування такої нафти значно перевищуватиме вартість самого ресурсу.
Також, навіть якщо б Україні вдалося домовитися про додаткові постачання із північно-східним сусідом, варто враховувати, що й можливості транспортування звідти також не безмежні. Йдеться і про ресурс трубопровідного транспорту, частину потужностей якого задіяно для прокачування російського палива до Європи, і про залізницю. Хоча її пропускна спроможність і зросла у зв’язку зі скасуванням пасажирських перевезень, можливостей знайти вільні цистерни для транспортування палива небагато. Зокрема, й тому, що більшість ємностей зарезервовані для перевезення бензину, дизельного пального та інших готових нафтопродуктів. До того ж, Леонід Косянчук сумнівається, що держава зможе безпроблемно зберігати закуплений ресурс на законсервованих підприємствах, що належать олігархам.
3. Де взяти гроші?
ФІНАНСОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ПРИДБАННЯ ДОДАТКОВИХ ОБСЯГІВ ПАЛИВА НАВІТЬ ЗА ТАКИМИ НИЗЬКИМИ ЦІНАМИ ДЕРЖАВА НЕ МАЄ. Деякі експерти пропонують спрямувати на це частину коштів, отриманих НАК “Нафтогаз” від російського “Газпрому”. Інші ж нагадують: на ці гроші вже й так купа планів. Адже держава нині змушена думати про покриття витрат на боротьбу з коронавірусом, виплату підвищених зарплат медикам, доплат до пенсій тощо.
4. Скільки часу маємо для реагування?
Єдиної думки щодо цього немає. Дехто з експертів каже, що небагато. Оскільки низка країн вже починають відмовлятися від частини карантинних обмежень. А отже – падіння попиту на нафту буде вже не таким значним. Тож “від’ємні” ціни діятимуть упродовж доволі короткого періоду. Червневі ф’ючерси, як нагадує Леонід Косянчук, коливаються довкола позначки $20 за барель. Це у США. У Європі ж ціни нафти марок Brent і Urals перевищують $25 за барель...
Хоча російські експерти вже пишуть, що для країни-агресора найближчим часом буде “за щастя” укладати контракти на постачання нафти по $10-13. Це суттєво вдарить по фінансових можливостях РФ. Але, на жаль, не призведе до її розпаду, як це свого часу відбулося з СРСР. Адже ситуація різна. Зокрема, і через те, що нинішня Росія стала частиною світового ринку. А ринкові механізми та запобіжники дозволяють виборсатися навіть після найболючіших падінь.
Втім, навіть не домовившись про додаткові постачання, Україна виграє від зниження вартості російської нафти. Як і усі держави-імпортери.
5. Чи зможемо подолати бюрократичні завади?
Головне при цьому діяти рішуче та швидко. Проте, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, ІСНУЮТЬ ЗАКОНОДАВЧІ ПЕРЕПОНИ ДЛЯ НАКОПИЧЕННЯ НАФТОВИХ РЕЗЕРВІВ. “В Україні немає нормативних передумов для формування мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів. Проєкт необхідного для цього законодавчого акта уже більше року “блукає” урядовими кабінетами, – розповідає Геннадій Рябцев. – При цьому документ цілком “пристойний”. Його позитивно оцінили у секретаріаті Енергетичного співтовариства. Він відповідає міжнародним зобов’язанням України (такі кроки, зокрема, передбачені Планом дій з реалізації Енергетичної стратегії і планом імплементації Угоди про Асоціацію Україна-ЄС). Але законопроєкт ніяк не можуть узгодити урядові відомства. Хоча уже давно мали б створити агенцію, яка відповідатиме за цей напрямок і яка б уже почала формувати запаси. Зокрема, й належним чином скориставшись нинішньою сприятливою ціновою ситуацією”, – каже експерт.
6. Чи зможемо заробити на зберіганні нафти для партнерів?
ЩЕ ОДИН ВАРІАНТ ЗАРОБІТКУ ДЛЯ НАШОЇ КРАЇНИ – ЗБЕРІГАННЯ У СВОЇХ СХОВИЩАХ НАФТИ ДЛЯ ІНШИХ ДЕРЖАВ. Про такі перспективи повідомив у Фейсбук виконавчий директор “Нафтогазу” Юрій Вітренко. За його словами, Україна може зберігати нафту в ємностях Кременчуцького нафтопереробного заводу та у резервуарах підприємств, які вже не працюють. “В Україні є величезна нафтотранспортна система, де можна зберігати нафту. Один діючий завод (Кременчук) зі значними ємностями для зберігання, а також багато нафтопереробних заводів, які давно зупинені, але на яких принаймні були такі ємності". Водночас. судячи з усього, про технічний стан цих ємностей у “Нафтогазі” не знають. Як і невідомо, як нині використовується складський ресурс Міноборони, який, за словами Вітренка, розрахований на 1 мільйон тонн. Експерти також нагадують, що в Україні функціонують понад півтисячі нафтобаз. Але ємності більшості з них заповнені готовими нафтопродуктами (зокрема, і імпортованими), призначеними для продажу на внутрішньому ринку. При цьому поняття “місткості резервуарів” для зберігання нафти і нафтопродуктів – цілком умовне. Адже скористатися усім наявним ресурсом ми не зможемо. Бо з технологічної точки зору заповненість ємностей на 80-85% – уже вважається небезпечною.
Більше того, насправді, за словами експерта з енергетичних питань Геннадія Рябцева, ВІЛЬНИХ РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ ЗАПОВНЕННЯ СИРОЮ НАФТОЮ В УКРАЇНІ НЕБАГАТО. “Експерти, які працювали над підготовкою законодавства щодо формування стратегічних запасів нафти і нафтопродуктів, підрахували: країна має лише 45% необхідних для зберігання цього резерву (2 мільйони тонн у нафтовому еквіваленті) потужностей. Тобто, ємності, які можна використати для цих потреб, розраховані не більш ніж на мільйон тонн. Проте, кілька тижнів тому “Укрнафта” продала на аукціоні 600 тисяч тонн сировини українського видобутку. Отже, більше половини потужностей вже зайняті (будуть заповнені) вітчизняною нафтою. Плюс ще два танкери, які у березні та квітні доставили в Україну 160 тисяч тонн сировини. Також варто враховувати перехідні запаси, які вже були і на кременчуцькому НПЗ, і на західноукраїнських переробних підприємствах, і в резервуарах “Укртранснафти”, яка забезпечує транзит сировини до Європи... Виходить, У НАС ФАКТИЧНО НЕМАЄ СКЛАДСЬКИХ ПОТУЖНОСТЕЙ, ЯКІ МОЖНА БУЛО Б ЗАПОВНИТИ ДОДАТКОВИМИ ОБСЯГАМИ СИРОЇ НАФТИ”, – робить висновок Рябцев.
Також Геннадій Рябцев не вірить у можливості використання для зберігання сирої нафти ємностей Міноборони. Адже відомство зберігає лише нафтопродукти, стратегічний запас яких необхідний Збройним силам – зокрема, для протистояння агресорові на Донбасі. До того ж, мільйон тонн – це оцінка ємності резервуарів станом на 1991 рік. А, за найскромнішими підрахунками, ці обсяги зменшилися у рази...
7. Чи варто “город городити”? За яких умов зусилля окупляться?
І головне – Україні доцільніше накопичувати не сиру нафту, а готові нафтопродукти, які можна використати в будь-який момент. Бо зберігати ресурс, який країна потенційно не зможе переробити упродовж десятків років – нераціонально. Адже зберігання нафти також коштує грошей. За даними поінформованих джерел, СЕРЕДНЯ ВАРТІСТЬ ЗБЕРІГАННЯ 1 ТОННИ НАФТИ І НАФТОПРОДУКТІВ УПРОДОВЖ МІСЯЦЯ – 6,6 ЄВРО. ЗА РІК ЦЕ – МАЙЖЕ 80 ЄВРО. ЩО АВТОМАТИЧНО ДОДАЄ ДО ВАРТОСТІ ТОННИ РЕСУРСУ, ЯКИЙ ЗАРАЗ КОШТУЄ, ПРИМІРОМ, 4300 ГРИВЕНЬ (У РОЗРАХУНКУ $25 ЗА БАРЕЛЬ) ЩЕ 2400 ГРИВЕНЬ! Тож якщо сировина лежатиме “мертвим вантажем”, дуже швидко виникне ситуація, коли вона коштуватиме у рази дорожче, ніж та, яку можна буде купити на світовому ринку.
“Плюси” для роздрібного ринку нафтопродуктів
Утім, незалежно від того, чи вдасться Україні втілити плани із накопичення додаткових обсягів дешевої нафти та заробити на її зберіганні для інших, на роздрібному ринку нафтопродуктів найближчим часом пануватимуть доволі приємні для споживачів умови. Інша справа, що під час карантину ні споживачі, ні економіка країни загалом цих переваг сповна не відчують. “Виняток – аграрії, котрі мають можливість придбати пальне дешевше, ніж розраховували... Також цим можуть скористатися виконавці дорожніх робіт, які набирають обертів у рамках програми “Велике будівництво”. Що також здешевлюватиме проєкти”, – каже Геннадій Рябцев. І констатує: вартість пального в Україні уже доволі “приємно” знизилася. Така ж тенденція, вочевидь, зберігатиметься й надалі.
За словами ж Леоніда Косянчука, нинішні події на світових нафтових біржах і справді суттєво впливатимуть на ситуацію на вітчизняному роздрібному ринку. Проте, вплив цей важливий, та не завжди визначальний. Багато що залежатиме від курсу національної валюти. І від психологічного рівня довіри до неї з боку учасників ринку. Також на вартість пального суттєво впливатиме співвідношення попиту й пропозиції. А те, як стрімко повертатиме втрачені позиції попит на нафту і нафтопродукти в умовах построкоронавірусного відновлення економіки, спрогнозувати важко.
Стосується це як України, так і всього світу,
Владислав Обух, Київ
