“Замирення” світових експортерів нафти. Сценарії. І наслідки для України

“Замирення” світових експортерів нафти. Сценарії. І наслідки для України

Аналітика
Укрінформ
До досягнення домовленостей про скорочення нафтовидобутку два кроки: формальний – від Мексики і “політико-психологічний” – від США

У четвер, після повідомлень про принципову згоду ключових гравців світового нафтового ринку (країн ОПЕК і Росії) на скорочення видобутку, вартість “чорного золота” поповзла вгору. До позначок $32-33 і навіть $36 за барель. Таким чином, вперше після рекордного березневого падіння нафта набрала в ціні більше 10%. Утім, вже за кілька годин котирування знову знизилися. Адже стало зрозуміло, що домовленості не остаточні – цього разу після майже 11-годинних переговорів “грюкнула дверима” (припинила участь у відеоконференції) Мексика.

Така ж різноспрямована тенденція зберігалась на світових біржах і в п’ятницю. Вартість нафти Brent (еталонна, маркерна марка, що видобувається на шельфі Північного моря) трималась на рівні трохи вище $30 за барель. WTI (суміш з американських родовищ) – знижувалася в ціні – до $22,5-23,5. Загалом торги доволі мляві. Трейдери очікують на фіналізацію перемовин і остаточну угоду щодо скорочення нафтовидобутку. Такий крок має бодай частково збалансувати попит, що суттєво знизився через коронавірус і наступ світової економічної кризи, та пропозицію, яка дотепер зберігається на доволі високому рівні через нарощування видобутку Саудівською Аравією і небажанням США обмежувати постачання на ринок сланцевих вуглеводів. Які ж сценарії розвитку подій? І головне: як світові “нафтові ігри” вплинуть на Україну?

Світ чекає на рішення США і повернення мексиканців за стіл переговорів

Інформпривід. Учасники відеозустрічі ОПЕК+ (13 членів Організації країн-експортерів нафти і Росія, Казахстан та Азербайджан) попередньо домовилися про максимальне обмеження нафтовидобутку у травні і червні – коли щодоби на ринок надходитиме на 10 мільйонів барелів (приблизно 1,6 мільйона тонн) сировини менше, ніж зазвичай. Це – приблизно 10% добового видобутку у світі. І (для порівняння) відповідає річним обсягам видобування нафти в Україні. Тож, зрозуміло, нашого видобутку ці обмеження не торкнуться. Адже країна працює виключно на внутрішній ринок, не бере участі в “розбірках” нафтогігантів і левову частку власних потреб забезпечує завдяки імпорту сирої нафти і нафтопродуктів. Що ж до “побічних ефектів”, то про них – трохи згодом.

Очікування. Розрахунок провідних країн-експортерів – на стабілізацію вартості “чорного золота” принаймні на рівні рентабельності видобутку у таких важливих для світового ринку країнах як США і Росія ($40-45 за барель). Адже за нинішніх цін “на коні” залишаються тільки Саудівська Аравія, де собівартість видобутку нафти не перевищує $17, а на окремих родовищах – і $10 за барель, – а також менш потужні гравці – Іран (має великі запаси, але обмежений у торгівлі через міжнародні санкції) та Ірак ($20-22).

За нинішніх цін
За нинішніх цін "на коні" залишається Саудівська Аравія

Якщо падіння цін зупиниться, у липні обмеження послаблять: до кінця року щодоби видобуватимуть на 8 мільйонів барелів менше, ніж зараз. А із січня 2021 по квітень 2022 року – на 6 мільйонів барелів менше. Саудівська Аравія і Росія, через “цінові війни” між якими у березні і стався обвал нафтових котирувань, готові знизити обсяги видобутку приблизно до 8,5 мільйонів барелів на добу (кожна) – на 23% від рівня в 11 мільйонів барелів. Решта країн – на 23% від своїх базових рівнів (станом на жовтень 2018 року).

Ймовірні сценарії. При цьому експерти нагадують: ухвалення, а головне – реалізація – майбутніх домовленостей більшою мірою залежить не від позиції Мексики, яка формально блокує переговори, а від того, який шлях обере для себе (а отже, і для усього “нафтового” світу) Вашингтон. Річ у тім, що Мексика видобуває лише “скромні” 2% світових обсягів нафти. Тобто, її згода чи не згода приєднатись до спільних домовленостей – це +/- 450 тисяч тонн добового видобутку. До того ж, країна орієнтується виключно на північноамериканський ринок, практично не маючи можливостей для постачань у інші куточки світу). Інша справа – США, які останніми роками перетворилися із найбільшого у світі імпортера вуглеводнів на їх найбільшого експортера. Як відомо, Сполучені Штати не входять до ОПЕК і участі в колективних переговорах не беруть. Натомість телефонна розмова Дональда Трампа, Владіміра Путіна і короля Саудівської Аравії Салмана ібн Абдул-Азіза Аль Сауда, яка відбулася одразу по завершенні зустрічі ОПЕК+, дає багатьом експертам підстави говорити про високу ймовірність того, що США підтримають рішення щодо глобального скорочення нафтовидобутку. Бо ідеться не лише про умовний тиск спільноти світових експортерів на Трампа, а й про реальний тиск з боку американських нафтовидобувників, які будуть змушені законсервувати свердловини і скоротити десятки тисяч працівників (межа окупності сланцевої нафти у США – $40 за барель). Але тут виникає іще одна проблема. Через особливості американського антиконкурентного законодавства ухвалити “централізоване” рішення про обмеження видобутку нафти Вашингтон не може. Натомість, неформальні домовленості Трампа з ОПЕК+ дадуть “зелене світло” ухваленню обмежувальних рішень владою деяких нафтовидобувних штатів – зокрема, Техасу, на який припадає понад половина обсягів видобування нафти у США. Ще одна можливість – “завуальоване” закриття нафтових платформ у Мексиканській затоці із добовим дебітом у 2 мільйони тонн. Є інформація, що в Держдепі вивчають таку можливість “під соусом” боротьби з коронавірусом.    

Геннадій Рябцев
Геннадій Рябцев

Експертні оцінки. “Предметно говорити про ймовірний вплив усіх цих рішень на ситуацію на світовому нафтовому ринку можна буде лише після досягнення остаточних домовленостей і ухвали офіційних рішень, – наголошує в коментарі Укрінформу експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев. – При цьому вважаю, що навіть попередньо задекларовані обсяги скорочення добового видобутку недостатні для того, аби суттєво вплинути на рівень нафтових котирувань. Крім того, сумніваюсь, що ініціаторами березневого обвалу нафтових котирувань були країни-постачальники нафти і нафтопродуктів. Адже зараз цінову ситуацію на всіх без винятку товарно-сировинних, фондових і валютних біржах визначають не експортери чи імпортери і навіть не банківські структури. “Першу скрипку” грають інвестиційні, гедж-фонди, недержавні пенсійні фонди, великі фінансові організації, що займаються торгівлею вторинними фінансовими інструментами (деривативами). І саме вони, найвірогідніше, були призвідниками обвалу котирувань. Тож усе це не має жодного стосунку до реального співвідношення між попитом і пропонуванням на нафтовому ринку”.

Тому, за прогнозами Рябцева, навіть після досягнення домовленостей і реального зниження обсягів видобутку світові ціни на нафту можуть залишитися на рівні $30-35 за барель. А, може, і знизяться до $25.

Ілія Куса
Ілія Куса

Сумнівається в тому, що нафтові котирування суттєво зростуть, і експерт-міжнародник Ілія Куса. “Навіть якщо ОПЕК+ домовиться, нафта у сховищах та нафтопроводах за нинішнього падіння попиту нікуди не дінеться і продовжить тиснути на ціни. Думаю, тиснутиме вона щонайменше до осені. Тобто, ціни стабілізуються й поступово зростатимуть. Але все одно залишиться питання, кому продавати нафту. Всі, хто хотів, законтрактували дешеву нафту “під зав’язку”. Багато хто скористався ситуацією. Та ж Білорусь купила в Росії 2 мільйони тонн нафти за ціною $4 за барель!”, – каже Ілія Куса.

Україна: виграші очевидні, але невеликі...

1. Ринок пального

Зрозуміло, що підвищення цін на нафту, на яке розраховують учасники зустрічі ОПЕК+, може негативно позначитися на ціновій ситуації у нашій країні. Тим паче, що ринкові правила у нас працюють “по-своєму”: будь-яке зростання на світових біржах одразу ж каталізує підвищення внутрішніх цін, а ось реакція на зниження – зазвичай, запізніла. Приміром, лише зараз – під тиском Антимонопольного комітету – нафтотрейдери і власники АЗС більш-менш адекватно знижують вартість бензину, дизпалива й автомобільного газу. Хоча на світовому нафтовому ринку падіння триває вже кілька місяців (із понад $65 за барель восени минулого року до менш ніж $30 – у березні). Є підозри, що навіть незначне зростання світових цін поверне цифри на стелах українських автозаправок до попереднього рівня. Тим більше, що ще одним аргументом для продавців стала девальвація гривні, яку також спровокував березневий нафтовий обвал. “Водночас збереження нафтових цін на рівні $30-40 за барель – непоганий сигнал для країн-імпортерів, зокрема, і для України. Бо що б там не говорили про “недостатність” зниження вартості енергоресурсів, вони таки серйозно здешевшали, – каже Геннадій Рябцев, – але за нинішніх умов навряд чи можна розраховувати, що це суттєво підтримає вітчизняну економіку. Оскільки її “самопочуття” найближчим часом визначатиметься впливом антикоронавірусних обмежень”.

Єдине, що від зниження цін на енергетичні товари можуть виграти аграрії – як під час посівної кампанії, так і накопичивши запаси пального на майбутнє.

2. Експортний потенціал

Але проблеми нафтового ринку можуть ударити по наших селянах так би мовити “іншим кінцем палиці”. Як і по вітчизняній металургії. Бо суттєве зниження котирувань на світовому нафтовому ринку, зазвичай, за два-три місяці призводить до цінового падіння на ринках руд і металів та продовольчої сировини. Щоправда, за нинішніх обставин удар по АПК-експортерах може виявитися майже непомітним. Попит на сільськогосподарську продукцію якщо і знизиться, то мінімально. Тим паче – на тлі заборон на експорт продовольства, до яких через коронавірус вдаються багато країн. А ось справи експортерів руди й металу, схоже, кепські. Бо до “нафтового” додаються ще й інші впливи, викликані рецесією світової економіки. Причому, падіння почалося ще торік восени.

3. Ринок природного газу

”Якщо раніше ціни на газ на європейському ринку були чітко “прив’язані” до нафтових котирувань – зокрема альтернативних енергоносіїв (мазуту й газойлю), – то зараз прямого зв’язку немає, – пояснює Геннадій Рябцев, – і сприятлива для країн-імпортерів цінова ситуація зберігається. Ми бачимо, що зниження вартості газу тривало й минулого літа, і із жовтня, коли почалася чергова хвиля падіння. Низхідний тренд зберігається й зараз – незалежно від “погоди” на світовому нафтовому ринку. І це було б добре для підприємств, які використовують газ як сировину. Але більшість із них нині майже не працюють – через відсутність попиту на їхню продукцію. Тому куди більший вплив матимуть загальноекономічні показники. Без комплексної антикризової програми ні низькі ціни на бензин, ні дешевий газ особливих дивідендів країні не принесуть”, – підсумовує експерт.

Водночас Україна має шанси і цього року, які і торік, запастися доволі дешевим паливом на зиму. Притому, що країна не потребує великих обсягів закачування палива у підземні сховища. Фахівці оцінюють потребу лише у 2-3 мільярди кубометрів (максимум – 5, для “підстраховки”). Тоді як торік Україна закачала до ПСГ 13 мільярдів кубометрів палива!

4. Відновлювальна енергетика

Як не дивно, зниження цін на нафту негативно впливає на розвиток альтернативних джерел енергії. Адже, змирившись із тим, що вже за кілька десятиліть їхня продукція втратить левову частку свого стратегічного для значення для людства, саме енергетичні корпорації нині найбільше інвестують у відновлювальні джерела. Значні й обсяги капіталовкладень із бюджетів держав-експортерів нафти і нафтопродуктів. Відповідно, чим меншими будуть їхні прибутки, тим менше коштів вони зможуть вкладати в енергетичні проєкти. Це може вдарити й по Україні. Тим більше, що рівень інвестицій у нашу економіку й без того суттєво упав.

5. Вплив на економіку держави-агресора

Навіть нефахівцям зрозуміло, що падіння світових цін на вуглеводні – неабиякий удар по Росії, економіка якої украй залежна від експорту енергоносіїв. Важка російська нафта Urals коштує у середньому на $2 за барель менше, ніж сировина марки Brent. Менше $30 при “окупній” собівартості видобутку у $45. А нормальний розвиток галузі, за оцінками експертів, можна забезпечити лише на рівні $65 (плюс $20 від ціни “окупності”). “Упершись рогом”, не погоджуючись у березні на пропозиції саудитів щодо скорочення нафтовидобутку, Москва хотіла завдати удару по сланцевому сектору США – аби і видобування сланцевої нафти обмежити, і запобігти американській експансії на європейський газовий ринок – через ймовірне збільшення обсягів експорту скрапленого газу. Але Кремль сам потрапив у власну пастку.

Росія потрапила у власну пастку
Росія потрапила у власну пастку

Й тепер потік нафтових і газових доларів до РФ обмілів. І все ж – завдяки створеній раніше “фінансовій подушці” Москва має запас міцності. І може доволі довго витримувати низьку ціну. Можливо, й не 4-5 років, як вихваляються представники Кремля... Але й розраховувати, що, втративши значну частину прибутків, Путін відмовиться від загарбницьких планів в Україні, на жаль, не доводиться. Він радше заощаджуватиме на своїх, готових “коронувати” його, громадянах. І за таких умов дуже важливо знешкоджувати будь-які спроби “під шумок” коронавірусу домогтися скасування міжнародних санкцій, впроваджених за анексію Криму і війну на Донбасі. Як це вже зробили делегації України та її друзів при ухваленні “антикоронавірусної” резолюції Генасамблеї ООН.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-