У Брюсселі 20 липня свої двері відчинив Maison 120 – дім інтеграції та супроводу для українців та інших іноземців, які вимушено опинилися за межами батьківщини та намагаються знайти прихисток у Бельгії, а також для тих, хто вже проживає тут певний час, проте продовжує щоденно стикатися зі складними лабіринтами бельгійського бюрократичного апарату.

Maison 120 – це новий проєкт зареєстрованої у Брюсселі недержавної організації Ukrainian Voices Refugee Committee (URVC), яка 22 липня відзначатиме свою четверту річницю.

ДОПОМОГА В ПОШУКУ ЖИТЛА ТА ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Як розповів Укрінформу керівник проєктів UVRC Павло Кошка, організація була створена у відповідь на запит бельгійської влади через кризу, з якою вона стикнулася у зв’язку з масовим прибуттям громадян України після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

Надаючи спочатку новоприбулим критично важливу допомогу з пошуком житла, надалі організація розширила спектр послуг до юридичних, соціальних та психологічних консультацій, інших супутніх сервісів, ставши своєрідним хабом, на який люди, виснажені різкими змінами у житті, могли розраховувати від самого прибуття у нову країну.

Павло розповідає, що згодом міська влада виділила організації приміщення для облаштування центру, де українцям пропонували консультаційні послуги, заняття, тренінги, а дітям – різноманітні активності та освітні ініціативи. Усього за цей час таких локацій було три, і остання з них – простора восьмиповерхова будівля в самому центрі міста.

Водночас у зв’язку з кризою в уряді столиці, через який Брюссель місяцями лишався без призначеного виконавчого органу влади, бюджет міста переглянули, та можливості для продовження фінансування оренди будівлі у бюджеті не знайшлося. З квітня цього року центр довелося закрити та шукати альтернативні рішення.

Президент UVRC Михайло Дзівіцький пояснює, що Maison 120 не є заміною цього проєкту, а радше зосередиться на інтеграційному аспекті, щоб допомогти якомога більшій кількості українців, що продовжують прибувати до Бельгії, хоча і не в такій драматичній чисельності, як у перший рік повномасштабної війни.

У ЧЕРВНІ ТИМЧАСОВИЙ ЗАХИСТ У БЕЛЬГІЇ ОТРИМАЛИ 473 УКРАЇНЦІ

Відповідно до відкритих даних федеральної влади Бельгії, у 2022 році тимчасовий захист у країні отримало більш ніж 63 тис. українців, у 2023 – понад 15 тис., у 2024 – приблизно 13 тис., а у 2025 – менше ніж 9 тис.

Лише у червні 2026 року тимчасовий захист у Бельгії отримало 483 людини, з яких чоловіків – 239, жінок – 244. Водночас Павло Кошка вважає, що місячний показник може зрости ближче до зими залежно від ситуації з енергетичною інфраструктурою в Україні на тлі російських обстрілів. «Усі ці люди повинні інтегруватися. Все одно має бути хтось, хто надаватиме їм відповідну підтримку», – вважає він.

У зв’язку з цим, починаючи з першого дня роботи, центр пропонує широкий спектр послуг, серед яких допомога з пошуком житла, консультації із соціальних питань, зокрема оформлення субсидій та виплат, сприяння в освітніх питаннях, таких як запис дітей до школи, визнання атестатів та дипломів та вступ до вищих навчальних закладів, а також консультації психолога. Для молоді UVRC тепер організовує інформаційну сесію про потенційні кар’єрні можливості в інституціях ЄС, розкриваючи нові горизонти перед тими, хто бачить у собі сили піти цим шляхом. Адже що більше молодих українців долучено до роботи в органах влади ЄС, то корисніше це для побудови нового покоління експертів та чиновників, які вивчатимуть деталі функціонування Євросоюзу, куди прагне вступити Україна.

Окремо в організації звертають увагу на кілька спеціальних напрямів сприяння. Наприклад, за програмою українцям допомагатимуть знайти оптимальну професійну діяльність, враховуючи їхні освіту, досвід та навички. Водночас програма Boost спрямована на ментальну підтримку підлітків. А програма Compass слугуватиме «єдиним вікном», що дасть змогу отримати максимально широке коло послуг – навіть із проблематики, про існування якої вони можуть не здогадуватися.

УСЕ ЧАСТІШЕ УКРАЇНЦІ ЗВЕРТАЮТЬСЯ ПО КОНСУЛЬТАЦІЇ ЩЕ ДО ПРИЇЗДУ В КРАЇНУ

На запитання Укрінформу про те, наскільки важко тепер українцям знайти житло в Бельгії, в організації визнають, що проблема отримання офіційного місця реєстрації справді є, проте багато хто приїжджає до країни без попередніх знань про можливі ускладнення, отже вимушений хаотично шукати будь-яке житло на період, доки триває процес підбору квартири для довгострокової оренди.

На щастя, багато в чому завдяки черезтинному радіо все більше українців починають звертатися по попередні консультації до UVRC в онлайн-режимі ще до приїзду в Бельгію, що підвищує їхню обізнаність та практично готує їх до потенційних викликів, розповідає Павло.

Натомість Михайло, президент організації, застерігає співгромадян від шахраїв та недобросовісних консультантів, адже дехто намагається ввести українців в оману, пропонуючи за певну плату нібито ефективну допомогу, яка врешті не приносить користі, а дехто просто надає консультації, спираючись на власний досвід або досвід знайомих, який абсолютно необов’язково буде таким для всіх.

«Якщо в одному районі Брюсселя звичайна адміністративна процедура, як-от заміна водійських прав, триватиме декілька тижнів, у іншому цей процес може затягнутися на місяці. Водночас особа, яка, наприклад, бажає влаштуватися водієм автобуса, у цей транзитний період навіть не матиме права бути за кермом, адже жодні тимчасові документи, які дають право на керування транспортним засобом, не видаються», – розповів Михайло.

І таких прикладів бюрократичних ускладнень у Бельгії справді багато. Досвідчені лікарі стикаються з неможливістю підтвердити власний фах, матері мають проблеми з отриманням тимчасового захисту для своїх дітей, які народилися після початку повномасштабного вторгнення, соціальні служби часом затягують виплати допомоги, а банки відмовляють у відкритті рахунків… Цей список можна продовжувати довго, проте зрозуміло одне – українці справді потребують допомоги в інтеграції.

Співробітниця медійної команди UVRC Ірина Іванова проводить невелику екскурсію будинком, розташованим у зручній близькості до метро в одному із жвавих районів міста, показуючи кімнати для занять, робочих зустрічей, консультацій і терапії. Вона розповідає, що протягом тижнів команда власними силами зробила в Maison 120 косметичний ремонт, доводячи до ладу будівлю, побудовану ще у ХІХ сторіччі, на декількох поверхах якої колись розташовувалися інші організації. Від рецепції, де яскравою деталлю виділяється акваріум із золотими рибками, гвинтові сходи ведуть нагору – там скоро вируватиме повноцінне життя проєкту. У будинку також облаштували спеціальне приміщення для проведення заходів і запису подкастів із цікавими спікерами – ідея івент-команди UVRC, яка була презентована лише минулого тижня. З гордістю показуючи цю «міністудію», Ірина розповідає, що все це активісти фактично роблять своїми руками, вкладаючи у проєкт душу.

Президент UVRC каже, що в організації офіційно працює 90 осіб, а ще є люди, яких запрошують долучатися на волонтерських засадах. Як наголошує Михайло, волонтерів шукають постійно, тепер, зокрема, вони в пошуках режисера монтажу.

MAISON 120 ВІДКРИТИЙ ДЛЯ ВСІХ ІНОЗЕМЦІВ – НЕ ТІЛЬКИ УКРАЇНЦІВ

Михайло додає, що багато представників організації працює у трьох шелтерах – тимчасових прихистках для тих, хто у скрутній ситуації не може швидко знайти постійне житло. Ukrainian Voices є офіційним оператором цих прихистків, але, на жаль, не здатний після першого запиту розміщувати в них українців, які звертаються з цим проханням після прибуття. Хоча організація може перенаправити запит до органів влади, які опікуються мережею шелтерів, а ті, своєю чергою, можливо, і знайдуть варіант на короткий період.

Запити на розміщення в шелтерах надходять щодня, розповідає Павло. За день може бути зареєстровано від 8 до 20 запитів, і йдеться не про кількість людей, а кількість сімей (домогосподарств), уточнює він.

До речі, багато працівників UVRC – іноземці, і одне з пояснень цього полягає в тому, що після певної критики щодо занадто вузької спеціалізації лише на громадянах України організація розширила доступ до своїх послуг, ставши справжнім міжнародним хабом. Тепер його послугами також користуються біженці з країн Африки, Близького Сходу та інших регіонів світу. Вони почуваються спокійніше та з більшою довірою ставляться до консультантів, коли ті розмовляють з ними їхньою рідною мовою та є носіями однієї культури, пояснює Павло.

Керівники організації відверто говорять про власні амбіції розширювати проєкти та розглядати нові ідеї, але, як водиться, у світі недержавних організацій все має присмак тимчасовості. Так і з будівлею Maison 120 існує певна невизначеність, адже користуватися нею дозволено лише до кінця цього року – будівля виставлена на продаж. Але команда і не думає втрачати оптимізм. Виявляється, будинку присвоєно статус архітектурної спадщини, отже знайти для нього нового власника, імовірно, буде непросто.

Тим часом робота триватиме, запевняють у команді, яка намагається зробити якнайбільше для допомоги українцям, розуміючи місцевий менталітет та неписані правила.

«Бельгійська бюрократія побудована так, що первинний процес потрапляння у "систему" дуже складний та часом непередбачуваний. Але як тільки ви там опиняєтеся, система починає працювати на вас, – розповідає Марина Шамшина, провідна консультантка із соціальних питань. – Водночас нам, українцям, буває важко, майже неможливо зрозуміти спосіб мислення місцевих чиновників та їхнє ставлення до роботи. Бельгійці дуже цінують власні кордони. Не можна просто зателефонувати комусь і сказати, що це питання, яке потребує вирішення "на вчора", – яким би терміновим воно вам не здавалося. Якщо в бельгійця перерва на каву, – це святе».

Але це не означає, що питання не вирішуються, додає Ірина Іванова. Головне – зрозуміти, як тут усе працює, і дотримуватися правил. Вони тут одні для всіх, без винятків.

Євген Матюшенко, Брюссель

Фото автора та URVC