«Український дім» у Дрездені

У Дрездені, столиці східнонімецької землі Саксонія, на початку тижня було урочисто відкрито «Український дім». На церемонії був присутній бургомістр Дрездена Дірк Гільберт. Відкриття українського центру супроводжувалося освяченням приміщення, музикою, вітаннями, виставкою картин українських художників і паралельним майстер-класом з малювання. Одним словом – свято.

Для того, щоб зробити все це можливим, активісти працювали багато місяців. Ідея народилася в перші ж дні повномасштабної війни росії проти України.

Як розповіла координаторка проєкту, членкиня правління неприбуткової організації «Платформа Дрезден» Тетяна Іванченко, вони разом з українською греко-католицькою парафією Св. Архистратига Михаїла в Дрездені (під проводом о. Богдана Луки) та активістами зібралися і почали думати, як допомагати Батьківщині та біженцям, які почали швидко прибувати. Так народилася ініціатива «Український координаційний центр Дрезден».

Відтоді за пів року було втілено чимало різнопланових проєктів. Зокрема, активісти ініціативи передали в Україну 93 тонн гуманітарної допомоги, організували понад 10 акцій зі збору коштів на користь біженців з України. До того ж завдяки їхнім зусиллям було розміщено понад 1000 осіб у приватних притулках, переобладнано два автобуси під мобільні госпіталі для фронту, створено два пункти збору пожертвувань у Дрездені. У переліку численних заходів «Українського координаційного центру Дрезден» були й благодійні концерти для України, й екскурсії, відвідування музеїв, кіно та цирку для понад 1100 мам з дітьми, чотири курси німецької мови для дорослих, жіночий клуб для матерів з немовлятами, арттерапія та майстер-класи з малювання тощо.

Але було зрозуміло, що українці Дрездена, а також містечок і сіл навколо потребують постійного місця зустрічей, обміну думками, можливості просто на деякий час відвернути увагу від поганих новин.

ДІМ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ І НЕ ТІЛЬКИ

Приміщення шукали довго. Зрештою, за сприяння місцевої влади вдалося знайти його у великому торговельному комплексі, в самому центрі Дрездена, поруч зі знаменитою Фрауенкірхе (Церквою Св. Богородиці). Приміщення оформили власноруч: пофарбували, змайстрували зручні столи, столики та пуфи для сидіння, розставили полиці для поки що 400 книжок, яких з України привозили буквально власними автівками, розповідає Людмила Матковська. Робили так, аби було затишно, як вдома.

Протягом року, до кінця жовтня 2023-го «Український дім» буде розташований за адресою QF Passage Neumarkt 2. Як буде опісля – поки невідомо. Можливо, оренду буде продовжено, може, доведеться шукати новий дах. Частково оренду фінансує місто, почасти – фонди, також вдалося зібрати певну суму завдяки пожертвам. Є надія, що буде знайдено стабільне фінансування, адже такого місця насправді потребують дуже багато людей.

Проєкт, за словами Тетяни Іванченко, орієнтований на три цільові групи: біженців (яким треба допомогти з інтеграцією, адаптацією); експатів (українців, які вже певний час мешкають у Німеччині); німців і іноземців, які живуть у багатокультурному середовищі (яким варто показати, що таке Україна та українська культура).

ВІДПОЧИНОК, СПІЛКУВАННЯ, НАВЧАННЯ

Дитячий куточок «ховається» від головної зали за книжковими полицями. Саме приватності потребують молоді мами, які годують своїх немовлят, коли я обережно зазираю в цю частину приміщення.

Мами сидять просто на підлозі, застеленій спеціальним покриттям. «Тут будуть заняття для діток – від 0 до підліткового віку», – пояснює Лідія Веремчук, засновниця ініціативи «Долоньки», яка почала діяти з березня цього року.

На моє запитання, які заняття можуть бути для таких ось фактично новонароджених, Веремчук пояснює, що це більше для мам, на проблеми та запитання яких відповідають досвідчені психологи та неонатологи. Спокійна мама – щаслива дитина. А мам-біженок, для яких щасливе материнство перетворилося на суцільний стрес, вкрай потрібно заспокоювати.

З тими, хто старше, з дошкільнятами займатимуться логопед, педагоги з малювання, математики, української та німецької тощо. Для підлітків також передбачені заняття, як-от клуб бойових мистецтв.

На сьогодні вже є близько 120 заявок від батьків дітей різних вікових категорій. Усі розуміють, що це не просто «розважальний центр», а навчально-виховальний. Цей напрям «Українського дому» спрямований насамперед на біженців, адже ті, хто приїхав раніше, вже більшою чи меншою мірою інтегрувалися.

Водночас для новоприбулих мігрантів розраховані такі речі як, приміром, арттерапія, майстер-класи з малювання. Один з таких заходів відбувся безпосередньо в день відкриття. Жінки натхненно малювали соняшники під делікатним керуванням професіонала. Виходило в них дуже добре. Окрім суто естетичного задоволення, малювання протягом 3 годин дозволяє добряче «провітрити голову».

Незабаром планується проведення майстер-класу з приготування налисників по-чернігівськи.

Для тих, кому потрібно висловитися, – дискусійний клуб (штамтіш), перший у листопаді, далі буде ще.

Для німецьких і не тільки німецьких друзів України – курси української. Адже зараз є чимало охочих вчити українську мову. Для таких людей пропонується також знайомство з української культурою, традиціями, історією. «Ми несемо українську культуру в німецькі маси. Вони не розуміли, що таке Україна, хто такі українці, що є наша культура», – каже про таких громадян Іванченко, яка запрошує до «Українського дому» всіх.

ЗБЕРЕГТИ ТА ПОСИЛИТИ СОЛІДАРНІСТЬ

Розуміння України та солідарність з українськими біженцями нам потрібна. Німеччина прийняла, за деякими оцінками, від 800 тисяч до мільйона українських біженців, але поступово увага до теми потроху зменшується, а російська пропаганда аж ніяк не спить.

Саксонія – це особлива та непроста історія. Прем’єром землі є відомий симпатик росії, та й без нього «путінферштеєрів» вистачає.

Саме в Дрездені кілька років тому зародився рух проти біженців з країн Близького Сходу, чи не найбільш активними учасниками якого стали вихідці з росії, які самі колись були мігрантами. Не дивно, що зараз ці ж самі персонажі протестують проти біженців з України та всіляко підігрівають незадоволення німців зростанням цін на енергоносії та інші товари.

Багато місцевих жителів вірять російській пропаганді, зокрема наративам про «соціальних туристів з України», які забирають гроші німецьких платників податків. На жаль, багатьом ціна за газ та електроенергію є дорожчою за ціну людського життя.

Але водночас тут з початку повномасштабної війни прийняли близько 8 тисяч українських біженців. Ще раніше облаштувалися в Дрездені та навколо нього майже 3 тисячі наших співвітчизників. Наразі українська громада, вочевидь, є найбільшою в Дрездені.

Українські активісти намагаються мирно протидіяти російським наративам. Вони провели кілька мирних мітингів, зокрема на Ноймаркті та Постплац у Дрездені.

Одна з тих, хто організує різноманітні акції, – активістка Юлія Кравцова – визнає, що української тематики зараз поменшало в ЗМІ, натомість у міру наближення зими зростає незадоволення певної частини місцевого населення.

Не дати німцям забути про російську війну в Україні, показати, що відбувається насправді, а не про що розповідає російська пропаганда, сподіваючись спровокувати соціальні заворушення в країнах Європи, – завдання, яке ставлять для себе активісти. Вони шукають нові підходи до протестів проти війни, нові форми підвищення солідарності та привертання уваги до злочинів путінського режиму.

Однією з таких форм є «Український дім». Його двері відчинені для всіх, хто готовий почути, відчути, співчувати.

Ольга Танасійчук, Дрезден-Берлін