У Сумгаїті навчали мистецтву плетіння українських віночків

У Сумгаїті навчали мистецтву плетіння українських віночків

Фото
Укрінформ
Українці в азербайджанському Сумгаїті з нагоди Міжнародного дня захисту дітей організували для дівчат громади майстер-клас з плетіння віночків.

Про це йдеться на сторінці Української суспільної організації ім.Івана Франка м.Сумгаїт у Facebook.

«Український вінок — краса і традиції сплелись воєдино. Сплетений із запашних трав та ніжних квітів, прикрашений барвистими стрічками і наділений магічним змістом, український вінок — один з найдавніших символів нашої країни», - зазначається у дописі.

Нагадується, що оспіваний у піснях та оповитий легендами, український вінок має багатовікову історію. Вперше про вінок згадується за часів шумерської культури — ХІІ-ІІІ ст. до н.е.

У часи Античності вінок вважали символом щастя і таланту. Ним увінчували переможців, під час проголошення промов його вдягали оратори, ним прикрашали священні предмети. Був вінок і символом скорботи.

"Наші предки розуміли, що основна частина тіла людини, якою вона розуміє світ і впливає на нього, — це голова, тож створювали для неї вінки-обереги, які берегли від зурочень та недобрих чар. Не дивно, що на стародавніх зображеннях жінки-Богині вона у головному уборі з квітів, трав, зілля та віття", - йдеться у дописі.

Зазначається, що з давніх-давен вінок був книгою душі молодої дівчини: мовою квітів вона висловлювала свої почуття, виражала душевний стан і «розповідала» про події, що відбулися у її житті.

Квіти-символи, які традиційно вплітають у вінок, мають своє значення: мак — квітка мрій, символ родючості, краси та молодості; волошки — символ людяності; калина — краса та дівоча врода; лілея — дівочі чари, чистота, цнота; хміль — гнучкість і розум; польовий дзвіночок — символ вдячності, ромашка — символ ніжності, вірності і кохання; материнка — символ материнської любові; цвіт вишні та яблуні — материнська любов та відданість тощо.

Для надання віночку особливої магічної сили у нього вплітали полин — найголовнішу з трав, буркун-зілля — символ вірності та листя дуба — символ хоробрості та сили. Проте найміцнішим оберегом був і лишається барвінок, що символізує безсмертя людської душі, є зіллям кохання та дівочої вроди.

Восени, коли різнотрав’я відцвітало, вінки плели із золотавого листя, а взимку — зі штучних або воскових квітів. Останні плели здебільшого черниці при монастирях і продавали на київських базарах. Штучні вінки було прийнято купувати до шлюбу в якості весільних. Іноді квіти у такому вінку переплітали зеленим барвінком та додавали пташине пір’я.

Надзвичайно цікавими є відбір, поєднання кольорів та розташування стрічок у віночку. Заквітчану голову молодої дівчини могли прикрашати стрічки 12-ти кольорів (коричневого, жовтого, зеленого, блакитного, червоного тощо). Кожен з них служив красуні лікарем і оберегом, захищав волосся від злих очей. Стрічки підбирали за довжиною волосся дівчини і робили їх ледь довшими за косу, аби сховати її серед барвистих кольорів.

«Традиції плетіння українського вінка сягають глибокої давнини. Яким би не був привід створення цього барвистого оберегу, його завжди виплітали з особливою дбайливістю і трепетом, адже в основі українського вінка — любов до природи, шана до рідної землі», - йдеться у дописі.

Фото: сторінка Украинская общественная  организация им.И.Франко город Сумгаит у Facebook

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-