У Львові відкрили виставку "Театр Заньковецької. Перші 100 років"
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Такий подарунок львів`янам зробив столичний Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. У його фондах зберігаються тисячі експонатів, зв`язані із долями театральних колективів. Двісті із них склали експозицію. Це - оригінали документів, що стосуються діяльності театру від часу його заснування, фото- та відео- архівні документи, сценографічні макети, оригінальні костюми з вистав, серед яких і вбрання та аксесуари, в яких виходила на сцену сама Заньковецька.
«Ми вирішили представити всю багаторічну історію заньківецької сцени в усій її повноті. Можливо, це вперше привезено таку кількість експонатів до іншого міста. Це опис майна, яке передавалося театру, листи Саксаганського до Заньковецької, їх можна прослухати також в аудіозаписі, щоб зрозуміти, як вони спілкувалися, які сенси вкладаються у ці листи, які вони взаємини мали, а також щодо творчого процесу: як вони реквізити роздобували, з чого костюми шили. Ось гримерка – священне місце для всіх акторів. Ось оригінальний костюм Заньковецької до ролі Мотрі у «Мазепі». І її накидка з повсякденного життя - з гагачого пуху. Це раритетна річ зіркового масштабу, бо не кожна людина на початку минулого століття мала такий розкішний одяг. А ось костюм Голохвостова для Панаса Саксаганського. Він ту роль не грав у народному театрі, але це його візитівка. Очіпки Заньковецької з «Бондарівни» та інших ролей», - розповіла хранитель фондів Музею Тетяна Руденко.
В одній із вітрин – розшита бісером і камінцями сумочка, витончена носова хустинка, мереживний комірець, підвіска. Усі ці речі належали Заньковецькій. Вона подарувала їх провідній актрисі театру Заньковецької Варварі Любарт, а та, в свою чергу, подарувала їх Ларисі Кадировій, котра користувалася ними, граючи головну роль у виставі «Марія Заньковецька».
Особливу увагу, за словами хранителя, привертають матеріали, які висвітлюють взаємини заньківчан: акторів, режисерів. Навіть якщо вони вже не працювали в одному колективі, продовжували називати один одного «рідненький», «дорогенький», тримали між собою зв`язок. Це особливо цінне тим, що традиції збереглись у театрі дотепер, так навчають і студентів, їх одразу впізнаєш і можеш сказати: ось це учень Стригуна, а це - Козака.
Виставка триватиме до 6 грудня. За цей період у музеї відбудуться лекції, авторські екскурсії, вечори перегляду відеовистав театру та спеціальна програма для молоді, присвячена театральній справі.
