Володимир Балух: Україно, не здавайся!
16 січня український патріот Володимир Балух отримав термін – три роки і сім місяців колонії загального режиму, а також штраф у розмірі десять тисяч рублів – за громадянську позицію, за український прапор, за сміливість чинити опір режиму. Термін за гідність, за те, що у будь-якій цивілізованій країні світу вважається справою честі і показником високих моральних якостей. Все, що зробив Балух, – насмілився повісити на даху свого будинку український прапор, а коли зажадали його зняти, встановив ще й табличку – вулиця "Героїв Небесної Сотні, 18".
Той, хто уважно стежив за переслідуванням Росією Володимира Балуха, напевно знає його справу у найдрібніших подробицях. Наведемо ключові факти біографії простого, пересічного, як кажуть, українського патріота і найбільш кричущі факти беззаконня та несправедливості, які стали помстою за те, що він не прийняв окупацію Криму.
ЗВИЧАЙНИЙ-НЕЗВИЧАЙНИЙ ФЕРМЕР
Життя Володимира Балуха – яскравий приклад того, як Росія, окупувавши Крим, сама виростила для України не гібридних, а справжніх героїв.
Балух народився і все життя працював у селі Серебрянка, 8 лютого 2018-го йому виповниться 47 років. Маючи диплом Сімферопольського агроуніверситету, він працював у місцевому колгоспі, а потім почав вирощувати пшеницю на двох своїх земельних ділянках. Так, він звичайний фермер, який вирощував хліб, але не пересічний обиватель, який "плив за течією" і нічим не цікавився. Приміром, у 2006 і 2010 роках Володимир Балух балотувався у Верховну Раду АРК від Конгресу українських націоналістів. І якби не екстремальна ситуація з окупацією Криму, Балух, можливо, так і залишався б все життя фермером.
Але обставини склалися так, що він став героєм, проти якого у Росії крім ФСБ і в'язниці немає ніякої зброї. ФСБ не змогла змусити його відмовитися від громадянства України, від прапора своєї країни, а в'язниця – не вплинула на його переконання.
ХТО ЗА БАЛУХА, ТОЙ ПРОТИ "ВЛАДИ"
Про те, що Володимир Балух після приходу Росії в Крим став ізгоєм і вселенським злом, раптом зрозуміли в окупаційній "адміністрації" Серебрянскої сільської ради. Слідство запросило, а керівництво села і місцевий дільничний не відмовили у негативній характеристиці на фермера. Його поспішно представили алкоголіком, дебоширом і аморальним типом. Проте у "суді" знайшлися сміливці серед свідків-односельців, які спростували цю брехливу характеристику.
Свідчити на користь Балуха погодилися шість людей, але у підсумку до "суду" змогли прийти тільки четверо (інших не відпустили з роботи, а змінювати час засідання суд відмовився). Односельці заявили, що відомості з характеристик дільничного та адміністрації села Серебрянка про те, що Балух зловживав спиртним, застосовував насильство до членів сім'ї і не брав участі у громадському житті села, не відповідають дійсності. А ще свідки розповіли, що вхід на територію домоволодіння Балуха, де були "виявлені" боєприпаси, через які його і судили, не був огороджений парканом і не охоронявся собаками, тобто туди міг вільно зайти хто завгодно і з якою завгодно метою.
ПРИЙШЛИ ЗА ТИМ, ЩО САМІ ПІДКИНУЛИ
Зброя та боєприпаси, виявлені на горищі будинку Балуха, були виготовлені на Барнаульському патронному заводі. Про те, що ці предмети – не "голка в стозі сіна" і провести моніторинг їхнього руху неважко, знають і судді, і звинувачення. 12 січня 2018 року захисту Балуха під час засідання Роздольненського окупаційного "райсуду" відмовили у проханні відправити запит на Барнаульський патронний завод, відхилили клопотання про дослідження факту: коли, куди і кому направлялися боєприпаси.
За словами одного з адвокатів Балуха – Тараса Омельченка, "немає жодного доказу того, що ці патрони та боєприпаси належать моєму довірителю". Експерти не виявили навіть відбитків пальців Балуха, а у справі вони значаться, як набуті невстановленою особою у невстановлений час при невстановлених обставинах.
Сам Балух каже, що патрони та інші боєприпаси йому підкинули, і доказ цього – знайдені предмети оперативники шукали тільки у певному місці.
"Найпростішим доказом того, що я не маю до цього ніякого відношення, є те, що обшук проводився за двома адресами. Однак у тому будинку, де я проживаю разом з матір'ю, жодне горищне приміщення не було обстежено. Хоча їх там чотири. А у будинку моєї цивільної дружини обшук закінчився відразу, як тільки вони знайшли щось на горищі. Подальше обстеження інших приміщень не проводилося. Це яскравий приклад того, що прийшли за тим, що раніше підкинули", – сказав Балух.
Крім того, заявив Балух, його неодноразові свідчення про те, що силовики не раз погрожували підкинути йому всі ці предмети, ніхто не вивчав.
СПОЧАТКУ ОБШУК – ПОТІМ ДОЗВІЛ
Захист Балуха вирішив клопотати про допит так званого глави ФСБ Палагіна і ще двох "оперативних працівників" – Леонова та Забари. Вони повинні пояснити, як вийшло, що запит до "суду" на обшук у будинку Балуха, датований 8 грудня 2016 року, робиться з посиланням на оперативну інформацію від 9 грудня 2016 року".
"Суд" не перешкоджав допиту "високих осіб", але на неявку до "суду" як самого Палагіна, так і двох його підлеглих, ніяк не відреагував. Для з'ясування причин нестикування у датах захист Балуха, який вважає, що під документами стоять підписи різних людей, вирішив ініціювати почеркознавчу експертизу. Однак "суд" клопотання адвокатів без пояснення причин відхилив.
Як заявив адвокат Балуха Дмитро Дінзе, держобвинувач "систематично ігнорує факти порушення чинного законодавства" протягом півроку, а суддя Тедеєва "вже двічі виносила рішення, які у подальшому відміняв Верховний суд Криму".
КРИМ ЧЕКАЄ ДОПОМОГИ ВІД КИЄВА
Архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент, який постійно підтримував в судах Балуха, після винесення остаточного вироку "судом" вибухнув критикою на адресу уряду України. Він вважає, що влада у Києві повинна відповісти на запитання: "Що вони зробили для вірян Київського патріархату в Криму, що зробили для захисту Балуха. І це стосується також кримських татар, тому що коли йдуть погроми у мечетях, панує мовчання, наче мечетей не існує. Коли "беруть" вірян, які сповідують іслам, – мовчання... Через це мовчання тут просто гинуть люди".
За словами Климента, "все, що вимагається від нас, ми робимо, але ми теж не всесильні, і нам потрібна допомога".
"Потрібна підтримка сім'ї Балуха, його матері, яка ледве ходить, його дружини. У мене запитання до Міністерства тимчасово окупованих територій: "Де підтримка всіх, кого сьогодні судять, де гроші на підтримку їхніх сімей?"
Втративши свого часу таких людей, як Балух, сьогодні Україна може остаточно втратити і Крим, і всіх людей в Криму, які вірять в Україну. Сам Балух, звертаючись до народу України, просить не здаватися.
"Я хочу побажати Україні не здаватися і вести свою боротьбу, народу України, боротьбу за те, за що вже стільки життів поклали, причому кращі люди цієї країни", – говорить він в інтерв'ю після оголошення йому вироку.
БУТИ ГЕРОЄМ – НЕ СТРАШНО
У тому ж інтерв'ю Володимир Балух просить не робити з нього героя, адже не на смерть іде.
"Хлопців, та все нормально, це ж не на смерть йдемо. Я думаю, що незабаром все вирішиться... Тому, якщо те, що зі мною відбувається – це жертва якась, я не вважаю... Все одно ми переможемо, все буде Майдан", – сказав Володимир.
Ці слова він вимовляє спокійно і без пафосу, знаючи, що вдома залишилася сім'я, де він був опорою, що маму свою стареньку він може так і не побачити, що його арешт і ув'язнення – це навантаження насамперед на сім'ю.
Але знаючи, як його підтримують прості українці – як на материковій Україні, так і в Криму – і спостерігаючи, як стійко і впевнено він тримається, розумієш: залишатися українцем в Криму і висловлювати свою думку – можна.
І якщо думка кожного з нас про те, що він сьогодні зробив для визволення Криму, стане сильнішою за страх, тоді Балух виявиться правим. І в той же час, поки люди живуть у страху, український активіст самотній, слабкий і ніким не зрозумілий.
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ МАЄ СТАТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ ЗАНЯТТЯМ ДЛЯ ОКУПАНТІВ
До провадження справи Балуха у Криму причетні близько 30-ти кримських силовиків. Двох з них Кримська прокуратура вже оголосила в розшук.
Варто зазначити, що кримінальні справи, які порушуються проти кримських колаборантів, сильно вражають і нервують їх. Кримінальні справи проти представників окупаційної влади, включення їх до списків "Миротворця", оголошення проти них санкцій часто стають інформаційним приводом для розмови на цю тему і в Криму, і в Росії, хоча часто і з ноткою гордовитого знущання.
Тим не менш, бути фігурантами кримінальних справ, безумовно, не дуже затишно, тому обличчя "силовиків" ховаються за масками, а суди проходять у закритому режимі.
А значить, інформація про те, хто підписує санкції на арешти та обшуки, хто приймає ті чи інші судові рішення, хто ховається за маскою силовика – дуже важлива, і її необхідно максимально використовувати. Причетність до погромів, обшуків, викрадення людей, несправедливих судів і арештів повинна стати небезпечним заняттям для окупантів і колабораціоністів, повинна сприйматися ними як те, за що можна серйозно поплатитися, а не тільки отримати підвищення з Москви. Тоді через якийсь час вона обов'язково буде вважатися і ганебною.
Зера Аширова, Київ
