Росія змушена знімати з фронту екіпажі своїх найсильніших дронових підрозділів і фахівців ППО та відправляти їх охороняти об'єкти ВПК, критичну інфраструктуру, в тому числі й танкери «тіньового флоту». Це безпосередня відповідь Кремля на систематичні глибинні удари Сил оборони України. Примус противника витрачати ресурси на оборону власних об'єктів ‒ один із головних асиметричних наслідків нашої стратегії, який потребує детального аналізу.

ОДИН УДАР ‒ ДВА НАСЛІДКИ

Будь-який глибинний удар має очевидний прямий ефект ‒ знищену або ушкоджену ціль. Але існує й другий, менш помітний, проте не менш руйнівний для противника. Вразливий об'єкт у глибокому тилу доводиться захищати. А це вимагає залучення людей, техніки, систем РЕБ і ППО, які вороже командування змушене знімати з інших напрямків. Найчастіше ‒ саме з передової.

Про це розповів NRK (український переклад) офіцер «Нед», який координує запуски далекобійних дронів 1 Окремого центру безпілотних систем:

«Їм доводиться створювати мобільні підрозділи протиповітряної оборони та перерозподіляти ресурси. Це означає відкликання фахівців із фронту, зокрема досвідчених пілотів дронів, і перекидання їх у тил для протидії нашим атакам».

Вся логіка глибинних ударів тримається на асиметрії, адже ми самі обираємо точкову ціль для атаки, тоді як ворог змушений розтягувати сили й суцільно прикривати все, що потенційно опиняється під загрозою.

З ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ «ЦІНА ЗАХИСТУ»

Вимушений захист тилу витягує з армії рф три критичні види ресурсів:

Люди. Кожна нова потенційна ціль потребує живого щита. Це розрахунки ППО, мобільні вогневі групи, оператори зенітних БпЛА та фахівці РЕБ. Усі вони випадають із бойових дій на лінії зіткнення. Хочу зазначити, що при населенні в 140 мільйонів знайти 1-2 мільйони людського ресурсу для росії не є проблемою. Але, на мою думку, навіть цих масштабів їм фізично не вистачить, щоб перекрити кожну тилову прогалину.

Техніка. Засоби радіоелектронної боротьби, ПЗРК, системи ППО й зенітні установки мають свій ліміт. Озброєння, яке чергує біля НПЗ чи на бортах танкерів, більше не прикриває російську піхоту, командні пункти й склади на фронті.

ВІКНА МОЖЛИВОСТЕЙ: КОРИДОРИ ЧЕРЕЗ MIDDLE STRIKE

Завдання ворога додатково ускладнюється тим, що його системи ППО, РЛС та засоби РЕБ безпосередньо на фронті перебувають під постійним прицілом наших Middle Strike засобів.

У нас багато кейсів, коли на конкретному напрямку ми планомірно вибивали й повністю знищували все ППО ворога. Це одразу давало чистий коридор прольоту для наших далекобійних БпЛА далі в глибокий тил.

Хочу підкреслити, що таке вікно можливостей не є безкінечним. За моїми оцінками, воно триває від 2 до 4 тижнів, поки ворог намагається швидко локалізувати прогалину й підтягнути нове ППО. Проте це вікно існує, і ми здатні його створювати.

Ресурси та управлінська увага. Охорона об'єктів ВПК вимагає залучення бюджетів і рішень на вищому державному рівні. Це асиметрія, на якій тримається вся логіка глибинних ударів. Ми обираємо, куди вдарити, а ворог мусить прикривати все, що може бути ціллю.

Завдання ворога ускладнюється ще й тим, що його системи ППО, РЛС та засоби РЕБ, які перебувають безпосередньо на лінії фронту чи в оперативному тилу, перебувають під постійним прицілом наших Middle Strike засобів. Кожна знищена чи виведена з ладу система ППО на передовій створює подвійну прогалину. Вона миттєво відкриває небо як над позиціями російської піхоти, так і над логістичними коридорами, що ведуть далі в тил. Ворог потрапляє в замкнене коло, бо намагаючись замінити знищені на фронті комплекси, він змушений знову оголювати стратегічні об'єкти в тилу, або навпаки.

МОРЕ І «ТІНЬОВИЙ ФЛОТ»

Операція проти «тіньового флоту» розпочалася 6 липня. Першими цілями були вісім танкерів в Азовському морі, через які постачали пальне до Криму. За даними командувача СБС, до 18 липня було уражено 172 судна: 118 в Азовському морі й 54 в Чорному.

Від себе додам, що планування в морі та ураження морських цілей докорінно відрізняються від атак на стаціонарні об'єкти. Це 100% інший спосіб розрахунків. Тут ідеться про режим полювання та тісну взаємодію з іншими складовими оборони ‒ Військово-морськими силами та розвідкою.

На мою думку, підсвічування й ураження динамічно рухомої цілі потребують найвищої майстерності операторів. Це складний аналітичний і бойовий процес.

Реакція ворога стала миттєвою. За словами командувача СБС Роберта «Мадяра» Бровді, росія перерозподіляє дронові підрозділи, щоб захистити «тіньовий флот» у Чорному та Азовському морях. До 200 груп «Рубікона», одного з найефективніших дронових підрозділів російської армії, частково відведено з лінії фронту, щоб кожне судно мало закріплену групу захисту. Окрім «Рубікона», залучено особовий склад і техніку 51-ї дивізії ППО та зенітного полку Чорноморського флоту. «Рубікон» здобув репутацію, полюючи на українську логістику під Покровськом. Після операції проти «тіньового флоту» його ресурс спрямований на охорону суден.

НЕ ЛИШЕ МОРЕ: ПЕРЕКИДАННЯ ППО ПІД МОСКВУ

Морський театр дій ‒ лише частина картини. Видання The Telegraph, спираючись на супутникові знімки та оцінки аналітиків, зазначає, що після серії результативних атак українських БпЛА росія змушена знімати комплекси ППО з фронту й переміщувати їх для захисту Москви. Намагаючись закрити одну вразливу точку, окупанти відкривають іншу.

СИСТЕМНИЙ ТИСК НА ДЕРЖАВУ

Ефект від ударів виходить за межі суто військових втрат. У низці російських регіонів уже запроваджено квоти та обмеження на продаж пального через пошкодження НПЗ і нафтобаз. Російське керівництво намагається приховати наслідки, проте путін вже віддав розпорядження щодо втручання держави у випадках, коли приватні власники критичної інфраструктури не здатні самостійно забезпечити її захист. Це означає перекладання фінансового та організаційного тягаря на приватний сектор і держбюджет. Захист стає дедалі дорожчим, і платить за нього не лише військовий бюджет, а й уся економіка рф.

ЧОМУ ЦЕ КРИТИЧНО ВІДЧУТНО ВОРОГУ НА ПЕРЕДОВІЙ

Кваліфікованого оператора або досвідчений екіпаж БпЛА неможливо підготувати за кілька тижнів. Формування ефективної групи, злагодженість і знання конкретної ділянки фронту потребують місяців.

Відкликання навіть частини кваліфікованих екіпажів ворога одразу відчувається на передовій. Російська піхота втрачає якісне дронове прикриття, а розвідувальні й ударні можливості противника на конкретних напрямках істотно падають. Коли ворог змушений обирати між підтримкою наступального темпу та збереженням тилової інфраструктури, я вважаю це безпосереднім доказом того, що наша стратегія асиметричної війни працює.

Те, що ворог змушений відправляти в тил свої найкращі підрозділи (як «Рубікон»), свідчить про зміну його пріоритетів. Охорона танкера чи НПЗ стає важливішою за утримання конкретної позиції на фронті. У цьому й полягає сутність перемоги в асиметричній війні.

ПОЛЮВАННЯ НА РОЗРАХУНКИ ТА КОРОТКИЙ ЦИКЛ АДАПТАЦІЇ

Ворог розуміє джерело загрози. За словами «Неда», для противника знищити екіпаж 1 ОЦ БпС набагато вигідніше, аніж розбити піхотний батальйон. Саме тому бійці дотримуються суворої конспірації, а особисті засоби зв'язку залишаються вимкненими.

Протистояння в повітрі й тилу триває безперервно. На шляху до цілей українські дрони долають щільні кордони РЕБ, мобільні вогневі групи та зенітні комплекси. Як зазначає командир 1 загону «Танго», прокладання маршруту ‒ це складна аналітична робота, а не просте малювання лінії з точки А в точку Б. Головна наша перевага в цій дуелі ‒ значно коротший цикл адаптації та швидше ухвалення рішень.

Я завжди наголошую, що ворог у нас теж розумний. Він адаптується, нарощує спроможності, і його фінансово-економічні ресурси суттєво більші за наші. На мою думку, грати з ним за радянськими правилами недоцільно: «маленька радянська армія завжди програє великій радянській армії».

Я переконаний, що наша головна стратегічна перевага ‒ це те, що «необъятная» росія справді занадто велика, і суцільно закрити всі тилові об'єкти їм просто нереально. Нам легше обирати точку удару.

Щоб бути на крок попереду, мої бійці не просто готуються ‒ ми постійно перелаштовуємося й випробовуємо нові тактики:

• використовуємо й тестуємо інші види бойових частин;

• застосовуємо нові типи дронів і засобів доставки.

Якщо ми зупинимося хоч на мить, то опинимося не на крок попереду, а на два кроки позаду. І найголовніший критерій тут ‒ це безперебійне фінансування. Я звертаю на це увагу і нашого політичного керівництва, і західних партнерів. Вони мають чітко розуміти важливість нашої місії. Усі наші технологічні ініціативи мають бути добре профінансовані ‒ це запорука нашої переваги.

МЕЖІ ЕФЕКТУ ТА РЕАЛІСТИЧНІСТЬ ОЦІНОК

Оцінюючи масштаби перекидання сил ворога, варто залишатися об'єктивними. Більшість даних про перегрупування «Рубікона» чи підрозділів ППО ми отримуємо з внутрішніх джерел, даних розвідки та звітів руху опору. Незалежних підтверджень (наприклад, верифікованих супутникових знімків усіх об'єктів) поки недостатньо.

Ворог також постійно адаптується. Він шукає способи наростити виробництво зенітних дронів, залучає менш фахові підрозділи для ротації або змінює логістичні маршрути. Чим швидше противник перегрупується, тим слабшим ставатиме ефект від поточних ударів. Саме тому тактика розширення спектра цілей потребує постійного оновлення та певної непередбачуваності.

ПІДСУМОК

Тил і фронт у сучасній війні нерозривно пов'язані. Кожен танкер або завод, який ворог змушений брати під посилену охорону, означає мінус один фаховий розрахунок або систему ППО, які не працюють проти української піхоти на передовій. Економіка росії залишається нашою головною ціллю, але вимушене знекровлення ворожого угруповання на фронті ‒ це не менш важливий результат глибинних ударів. На мою думку, наш ворог серйозний і небезпечний, але ми довели, що ми хитріші, гнучкіші й розумніші. Ми переграємо його там, де він очікує цього найменше.

«Каспер», заступник командира 1 Окремого центру безпілотних систем

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства