Пам’яті бойової медикині, музейниці, пластунки Марини Гриценко («Мері»)

Марина народилася у 1986 році в сім’ї медиків. Закінчила Ріпкинську загальноосвітню школу № 2. Вищу освіту здобула на факультеті історії у Національному університеті "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка. 

На сайті «100кроків» в розділі про пластунів, які не зламали своїх присяг, розповідають, що до Пласту дівчина приєдналась вже у дорослому віці разом із донькою Юлею. У 2021 році стала писарем у станиці Чернігів. 

Марина брала участь у багатьох станичних заходах, була виховницею та писаркою табору «Експедиція 2022», що відбувався у Макарівці на Буковині для дітей, постраждалих від війни. 5 жовтня 2022 року доєдналась до пластового жіночого куреня «Степові відьми». 

Свою присягу Марина склала у жовтні 2023 року в фортеці Батурин під час вишколу «Попіл Батурина». На той час вона уже була військовою. 

Як розповідають у Пласті, повномасштабна війна перервала її роботу з дітьми. На початок повномасштабного вторгнення «Мері» була виховницею в новацькому (новаки - це діти 6-10 років) рої «Соколи» та через приєднання до війська змушена була припинити виховну діяльність. 

З лютого 2023 року Марина стала стрільцем-санітаром у 3 окремій штурмовій бригаді.  

«Тепер пластова лілейка завжди зі мною на шевроні» - написала вона у Фейсбуці.

Згодом додала про свою мотивацію піти до війська:  

«Я просто хочу, щоб хлопці і чоловіки повернулися живі і в повній комплектності» - сказала Марина у січні 2024 року. 

У війську «Мері» мала військове звання «молодший сержант». Як бойовий медик брала участь у боях за Харківщину. 

У січні 2025 року як медик 1 штурмового батальйону бригади за заслуги перед Україною отримала від Президента орден «За мужність»: за те, що «довела свою відданість і хоробрість, рятуючи побратимів на передовій». 

Марина захоплювалась музикою та українською історичною обрядовістю. Із 2008 року працювала науковицею, а потім - старшою науковою співробітницею Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана, останнім часом обіймала відповідальну посаду головного зберігача фондів музею. 

Із початком повномасштабного російського вторгнення та наступу на Чернігівщину разом із донькою перебралась жити до музею, щоб в разі небезпеки мародерів зберегти експонати. 

«Не завжди є можливість носити вишиванку, але я щаслива, що виконую свою роботу, щоб інші могли її вдягнути», - написала вона у травні 2024 року.

Зараз на сторінці музею закріплений пост із закликом підтримати своїми підписами петицію про присвоєння Марині Гриценко звання «Герой України». 

«Друзі, колеги, усі небайдужі! Закликаємо підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшій сержантці 3 Штурмової бригади, музейниці та нашій колезі - Марині Віталіївні Гриценко. Марина працювала головною зберігачкою Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана. Марина віддала життя за Україну, і ми переконані, що вона заслуговує на високе звання Героя України. Це наш обов’язок - увіковічнити пам’ять про неї», - закликають у музеї. 

Авторка петиції Мілена Чорна зазначає, що «Мері» заслуговує на звання Героя України ще з часів окупації Чернігівщини у лютому-березні 2022 року:

«Тоді вона, працюючи головним зберігачем безцінної колекції українського мистецтва, переїхала з 10-річною донькою мешкати у підвалі свого музею для убезпечення предметів державної частини Музейного фонду України від мародерів тощо. Коли 6 березня 2022 року будівля музею постраждала від вибуху безпосередньо на подвір'ї музею, спричинивши повне знищення вікон фондосховища, Марина Віталіївна власноруч, із невеликою допомогою підсобних працівників-пенсіонерів, які залишились в місті, перенесла колекцію у більш безпечне місце всередині музею, запакувавши в підручні матеріали. Так у підвалі, в якому не було світла, опалення, а зрештою і води, під постійними обстрілами фактично оточеного Чернігова вона провела весь час до деокупації Чернігівщини у перших числах квітня 2022 року. Музейна спільнота завжди вважала цей вчинок яскравим прикладом героїзму українських музейних працівників, вартим наслідування».

Пластунка «Мері», бойова медикиня Третьої штурмової загинула 6 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання разом із двома побратимами внаслідок атаки ворожого дрону. Вона отримала поранення, несумісні з життям: медики пробували врятувати Марину - за її життя боролися 5 годин, проте не вдалося…  

Прощання відбулося 11 серпня, поховали Марину 14 серпня.  

У військової залишилась донька Юлія та батьки. 

Світла пам'ять!

Фото: Фейсбук-сторінка Марина Гриценко, Пласт Чернігів