«Рейкова війна» ГУР МОУ: досвід Другої світової як ефективний спосіб війни проти рашистів

На початку літа 2025-го на РЖД в Росії заполум’яніла справжня рейкова війна. Невідомі партизани підривають мости, залізниці, знищують електропідстанції, зупиняють цілі ешелони з технікою, боєприпасами, ГСМ, провіантом та особовим складом ворога. Російська армія, яка всю логістику війни ще від часів Першої світової століттями здійснює повністю через стару «залізку», – несподівано опинилася в ступорі.

Оніміння російських генералів викликала низка зухвалих диверсійних операцій у прифронтових Брянській, Курській, Запорізькій областях і навіть у розташуванні 155-ї бригади морської піхоти РФ у далекосхідному Владивостоці.

28 травня Верховний головком Зеленський заявив під час зустрічі з журналістами, що ворог накопичує сили на Сумському напрямку. «Зараз на Сумському напрямку вони накопичують війська. Більше 50 тисяч. Ми розуміємо. Але у нас там є успіхи”, – повідомив ЗМІ Володимир Зеленський.

Очевидними успіхами на Сумському напрямку можна вважати низку превентивних ударів українських розвідників та учасників руху опору по логістичній мережі російської армії. Таким чином ми зупиняємо зосередження та наступ ворога, позбавляємо його сил та засобів для цього наступу, деморалізуємо та змушуємо витрачали техніку й особовий склад для охорони інфраструктурних об’єктів залізниці в своєму тилу. Головна задача – відсунути підрозділи ворога від нашого кордону, припинивши безкінечні обстріли наших населених пунктів та цивільних об’єктів.

У ніч проти першого дня літа на Брянщині та Курщині пролунали кілька гучних вибухів, які повністю вивели з ладу тамтешнє залізничне сполучення. Так на одноколійному перегоні Пільшино–Вигоничі в Брянській області відбувся схід локомотива і вагонів пасажирського потягу №86, що прямував з міста Климово до Москви, через «обвалення прогонової будови автомобільного мосту внаслідок незаконного втручання у діяльність транспорту», – як повідомили самі росіяни.

Простими словами – невідомі диверсанти підірвали опору мосту, заклавши під неї вибухівку. Таким чином разом із залізничною гілкою була перерізана і автомобільна траса А-240.

Свідки повідомили, що в момент обвалу мосту на ньому перебувала великогабаритна вантажівка московської агропромислової компанії «Міраторг». «Міраторг» – це найбільший в РФ виробник високоякісної свинини, яловичини та інших м’ясних продуктів харчування. Імовірно, м’ясо у знищеній вантажівці призначалося для потреб російських військових. Водій вижив, перебуває у лікарні міста Брянськ.

Тієї ж ночі залізничний міст завалився під товарним потягом у Курській області. В.о. губернатора Курської області Олександр Хінштейн повідомив: «Сьогодні вночі на 48-му км траси Тросна-Калинівка Залізногірського району під час руху вантажного локомотиву стався обвал мосту». Частина товарного потягу – тепловоз та 3 вантажні вагони – впали на автомобільну дорогу, яка знаходилася під мостом. Тепловоз спалахнув. Автомобільну дорогу, що знаходиться під мостом, заблоковано. Російські телеграм-канали повідомили, що міст на Курщині було підірвано тим самим чином, що і на Брянщині – шляхом закладання невідомими особами саморобної бомби у конструкцію мосту. Відкрито кримінальну справу російським Слідчим комітетом.

Вже вранці 1-го червня було підірвано залізничну колію ще в одному місці Брянщини – на ділянці город Унеча - селище Жеча. Рух електричок, пасажирських та вантажних поїздів було припинено на невизначений час.

Однозначної інформації про диверсантів, які заблокували роботу російської залізниці навколо української Сумщини, – поки немає. Втім у Силах оборони України прозоро натякнули, що «рейкова війна» літа 2025-го року може бути справою військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Буквально за добу до підривів та вибухів на Курщині й Брянщині, у ніч проти 31 травня, бійці ГУР МОУ вдало підірвали ешелон з військовим вантажем біля Якимівки під окупованим Мелітополем. В результаті вибуху було на тривалий час зруйновано залізничну гілку, яка зв’язує окупований Крим з окупованою частиною Запорізької області. Гілку, через яку ворог постачає на Запорізький напрямок зброю, боєприпаси, пальне, спецтехніку.

Як тут не згадати довід відомої «рейкової війни» зразка 1942-43 років, яку вели партизани та диверсанти 2-ї Світової проти фашистів, підриваючи колії, пускаючи під укіс їхні потяги, цистерни з пальним, руйнуючи мости, знищуючи фашистську техніку. Минуло лише 80 років,  і нові партизани й диверсанти російсько-української війни аналогічно ведуть вельми успішну «рейкову війну» проти рашистів та їхньої залізниці, техніки, пального, боєприпасів та особового складу.

Ведуть війну не лише шляхом підриву рейок. Тиждень тому, 24 травня, ударні дрони ГУР МОУ атакували товарний ешелон російських загарбників з пальним. Розстріл ворожого потяга стався на залізничній ділянці Верхній Токмак–Молочанськ–Федорівка прямо під час руху. В результаті загоряння була знищена частина залізничної інфраструктури.

30 травня щонайменше два вибухи пролунали в далекосхідному Владивостоці в місці дислокації десантно-штурмового батальйону 155 бригади морської піхоти рф. Були уражені КПП та місце розташування командування й особового складу. Українські ЗМІ повідомили, що це – також справа рук спецпідрозділів ГУР МОУ.

Нагадаю, що керівник цієї «скромної організації» Кирило Буданов ще з перших місяців повномасштабної війни активно виступав за перенесення бойових дій на територію ворога. Без цього, казав він, складно розраховувати на загальний позитивний результат.

А тепер – трохи історії. Загалом «Рейкова війна» 1942-43-го років охоплювала територію близько 1000 км вздовж лінії фронту та 750 – углиб окупованої фашистами території. В операції брали участь біля 100 000 бійців. Було підірвано 25 000 рейок, безліч мостів та залізничної інфраструктури. Що суттєво ускладнило перегрупування фашистів у період вирішального етапу битви на Курській дузі.

Райхскомісар Ерік Кох у своєму донесенні «Про диверсії на залізницях на території рейхскомісаріату Україна» писав: «У травні-липні 1942-го року на Північній залізниці – 215 диверсій і нападів, на Центральній залізниці – 282, на Південній – 229, на інших – 286. Загалом – 1912 випадків. Збільшення кількості диверсій пов’язане з діяльністю озброєних банд, які у липні активізувалися й перерізали транспортні магістралі».

Як писав про наслідки тієї рейкової війни розвідник Абверу, «білий емігрант» генерал-майор Борис Смисловський: «Цифри, страшні цифри втрат, є історичним свідченням бойових успіхів партизанів на мінному терені… Міни були вирішальною тактичною зброєю «малої війни».

80 з лишком років тому «Рейкова війна» суттєво змінила стан справ на лінії фронту. Армія фашистів, яка відчувала страшенні перебої з пальним, з боєприпасами, з провіантом, з технікою, яка змушена була перекинути значні сили з фронту у свій власний тил для виявлення партизан та охорони критичної інфраструктури, в підсумку програла битву на Курській дузі. Програла битву, яка фактично стала вирішальною у Другій світовій.

Нині на тій самій Курщині українські воїни з ГУР МОУ своїми діями в тилу росіян ефективно б’ють рашистів тими самими дідівськими методами – підриви, диверсії, знищені колії, мости, пущені під укіс товарні ешелони. Ефективність та масштабування нинішньої спецоперації українських сил оборони на «Курській дузі» – запорука нашої майбутньої перемоги у нашій тривалій та виснажливій війні проти рашистів.

Єгор Чечеринда, військовослужбовець, офіцер ЗСУ, журналіст

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства