Український стратегічний наратив: Що нам потрібно на нинішньому етапі війни

За останні 10 років представники громадянського суспільства та державних органів України в різних формах здійснювали діяльність щодо створення напрацювань, які відображають питання формування української національної ідентичності, національного та стратегічного наративів, а також форм їх комунікації для різних цільових аудиторій.

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України відновлює публічний діалог щодо обговорення та використання українського стратегічного наративу як інструменту стратегічних комунікацій. З цією метою на базі інформаційного агентства “Укрінформ” було проведено круглий стіл із залученням громадських експертів.

Мета залишається незмінною – зменшення частки реагування на деструктивні ворожі наративи та проактивне утвердження українського стратегічного наративу в інформаційному просторі як всередині країни, так і за її межами.

Попри будь-які поточні перипетії геополітики, місце України у глобальній безпековій архітектурі не можна недооцінити, адже воно є одним із центральних за останні 30 років.

У 1994 році Україна здійснила найбільшу в світі інвестицію у глобальну стабільність та безпеку за всю історію людства, не тільки віддавши третій за величиною ядерний арсенал, але і розробивши глибоку професійну систему експортного контролю та продовживши роззброєння, включаючи утилізацію, знищення та втрату стратегічних бомбардувальників, ракет, ракетного палива, мін тощо.

Саме ця безпекова інвестиція у побудову глобальної архітектури безпеки, яка враховувала інтереси США, Європи та Росії, дала змогу нашим західним партнерам розширювати НАТО на схід та скоротити свої оборонні видатки до мінімуму, оскільки Україна створила для них живий щит, водночас припинивши бути будь-якою загрозою.

Саме завдяки Україні країни-члени НАТО, що перебувають на європейському континенті, могли тривалий час, фактично, ігнорувати видатки оборонного сектору та розвивати свої демократії, спрямовуючи кошти у суспільний добробут та високі соціальні стандарти життя. Цю ситуацію не змогла змінити навіть анексія Криму російськими військами.

Однак замість відповідального партнерства з боку країн-підписантів Будапештського меморандуму Україна отримала від Росії спочатку «газові війни» зі спробами корумпувати українську владу, спеціальну операцію-провокацію на острові Тузла, втручання у вибори 2003-2004 років та у зовнішньополітичну діяльність України 2013 року, здійснюючи тиск з метою відмови від підписання Асоціації з ЄС.

Наслідком постійного підвищення градусу протистояння з боку Росії стала Революція Гідності 2014-го року, яка, по суті, зіграла роль народження реальної незалежності і суб’єктності України як реакції на агресивні дії з боку Кремля.

Революція Гідності також створила новітній український героїчний епос боротьби за свободу і Героїв Небесної сотні, які стали тим аксіоматичним невразливим образом, на який українці можуть спиратися в будь-якій дискусії. А, крім того, героїчний епос Небесної сотні та творчість навколо цього феномену змогли поєднати українське теперішнє з українським героїчним минулим, створивши місточок між національним та стратегічним наративом, які почали транслювати одну і ту саму історію як для прийдешніх поколінь українців, так і для інших мешканців планети.

Попри російську агресію та анексію Криму і війну на Донбасі, які стали покаранням за Революцію Гідності за незалежність, до 2022 року Україна встигла продемонструвати багато здобутків, а не тільки зберегти державу під тиском гібридної війни. Україна отримала безвізовий режим та Асоціацію з ЄС, провела багато реформ, створила купу антикорупційних органів та провела четверо демократичних виборів – двічі до парламенту і двічі на посаду президента.

Розуміючи, що Україна вислизає з рук назавжди, володимир путін у 2022 році прийняв рішення про повномасштабне вторгнення і знову програв. Українська держава не тільки вистояла, але й почала успішно відбивати агресію другої армії світу, звільнивши більшу частину своїх територій. І звільнила б усі суверенні території, якби не успішний ядерний шантаж путіна, який настільки налякав західний істеблішмент, що інтенсивність збройної та фінансової допомоги впала до дуже низьких значень та привела нас до ситуації, у якій ми є на даний момент.

Отже, перший раунд протистояння з росією з 1994 по 2014 роки ми виграли. Другий раунд, початок агресії 2014-2022 років – також за нами. У третьому раунді – з 2022 до 2023 року – ми однозначно перемогли, створивши неочікувану для супротивника наступальну динаміку, за допомоги наших західних партнерів. Четвертий раунд, з 2023 року по теперішній час – повністю відповідає прогнозам, зробленим в той момент, коли Захід вирішив зупинитися, злякавшись путінських ядерних погроз. Настав період війни на виснаження, який триває й досі. В цьому періоді немає переможця, однак з огляду на ресурси (насамперед людські) російської федерації, такий формат війни не обіцяє нам нічого хорошого.

Оскільки ми “ведемо по очках”, але перебуваємо у критичному раунді поєдинку, який триває вже більше трьохсот років, наступний раунд протистояння почнеться поза всяким сумнівом і ми маємо бути до нього готові.

Готовність до наступного етапу війни України за незалежність від росії потрібна не тільки нашому, а й наступному поколінню, яке так само може стати жертвою наступного витка агресії.

Це означає, що для готовності нам потрібні довгострокові наративи, які мають історичну тяглість, пояснюючи різним аудиторіям, хто ми є, звідки ми, чого ми прагнемо, що вважаємо цінним, чим є цінними для інших та куди лежить наш шлях.

За 10 років, що минули, ми провели велику частину домашньої роботи. Напрацьовано ряд звітів з різних питань, які циркулюють у експертній сфері. Це глибокі і великі дослідження, комунікувати які достатньо складно. Однак можливості штучного інтелекту дають можливості проаналізувати наявні масиви напрацьованих текстів, щоб створити варіації узагальнених коротких меседж-боксів та працювати вже з ними. Так, наприклад, Chat GPT, опрацювавши декілька масштабних звітів запропонував таку конструкцію:

ХТО МИ

Українці – це народ свободи, витривалості та творчої сили. Ми корінням вростаємо у свою землю, але водночас відкриті до світу. Наша ідентичність формується на перетині історичної спадщини, прагнення справедливості та європейських цінностей, серед яких першою є повага до людської гідності. Українці ціною життя своїх громадян відстояли цю цінність під час Революції Гідності 2014 року та в ході війни за незалежність, що триває вже понад 11 років. Ми різноманітні, але об’єднані єдиною метою – будувати сильну, демократичну, безпечну та процвітаючу Україну.

ЧОГО МИ ПРАГНЕМО

Ми прагнемо перемоги – не лише на полі бою, а й у збереженні своєї культури, мови, історії та гідності. Наша боротьба – це не просто захист своєї держави, а й внесок у безпеку всього світу. Ми хочемо бути не лише отримувачами підтримки, а активними творцями нового світового порядку, де право сильного поступається верховенству права.

ЩО МИ ГОВОРИМО РІЗНИМ АУДИТОРІЯМ

Українцям. Ми – нація, що доказала свою стійкість у найскладніші часи. Наша єдність – це наша найсильніша зброя. Від кожного з нас залежить майбутнє України. Майбутнє в наших руках, і ми будуємо його вже сьогодні, зміцнюючи наші інституції, економіку, освіту та культуру.

Світовим демократіям. Україна – ваш форпост свободи. Ми боремося за ті ж цінності, що і ви: демократію, права людини, верховенство права. Ми довели свою стійкість і надійність як партнера. Інвестуючи в Україну, ви інвестуєте у власну безпеку, стабільність та майбутнє світового порядку.

Країнам, що сумніваються. Україна – це можливість нового глобального балансу, де жодна імперія не має права диктувати умови іншим народам. Ми розуміємо боротьбу за суверенітет, незалежність і гідність, тому готові бути вашими партнерами у спільному розвитку як в культурно-духовному, так і у економічному і безпековому вимірах.

Росії та її громадянам. Ваша держава розв’язала злочинну війну, і вона за це відповість. Але у вас є вибір – залишатися гвинтиками репресивної системи чи допомогти зруйнувати її. Україна не пробачить агресії, але може простягнути руку тим, хто щиро визнає свої помилки та сприятиме справедливості.

*   *   *

Одним з основних аспектів дискусії про український стратегічний стало питання зовнішнього і внутрішнього фокусу комунікації. Очевидно, що ми не можемо обрати один з двох, оскільки для виживання і успішного майбутнього для нас є важливим як внутрішнє порозуміння, так і підтримка з боку інших держав і спільнот. Тому внутрішня і зовнішня комунікація наративів повинні бути збалансованими та використовувати весь арсенал інструментів донесення сенсів як в емоційній, так і в аналітичній сфері людини. Отже, розвиток українського культурного простору та його експансія за межі України є так само важливим, як і економічні, безпекові та геополітичні меседжі світові.

Робота над цими питаннями є завданням не тільки одного державного відомства чи органу, а одразу всього українського суспільства та усіх органів влади.

Дмитро Золотухін, радник міністра культури та стратегічних комунікацій України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства