Війна на двох колесах: чому мотоцикли повернулися на поле бою
Мотоцикли почали використовувати під час бойових дій ще на початку 20 століття. У Першій світовій війні вони підсилювали кавалерію, забезпечували зв’язок, патрулювання, розвідку, були командирським транспортом. На фронті використовували традиційні двоколісні-одинаки і мотоцикли з боковим причепом – так звані “колясичі”. Використання не було масовим, адже тодішні мотоцикли були технологічно не досконалими. Однак саме застосування у воєнних конфліктах зумовило їхній розвиток та технічний прогрес.
Під час Другої світової війни роль мотоциклів у військах суттєво зросла. На той період у світі вже працювали великі виробництва, які спеціалізувались на виготовленні подібної техніки: Harley-Dаvidson, Triumph, BMW, Indian. Вони пропонували зручну, витривалу, надійну і практичну техніку.
Активно використовувала мототехніку армія гітлерівської Німеччини. Вермахт зробив акцент на застосуванні важких триколісних колясичів – у строю з’явились моделі від виробників BMW та Zundapp. Парк легких “одинаків” (мотоцикл без коляски) поповнювали моделі від виробників Triumph, Victoria. У військах створювали мотопідрозділи. Вони показали свою ефективність під час анексії гітлерівцями Чехії і Франції. Лише у складі танкових дивізій та дивізій СС було 20 мотоциклетних батальйонів.
Використовували мотоцикли і в червоній армії – мотоциклетні полки на триколісних М-72 були частиною механізованих з’єднань. Солдати на двох і на трьох колесах проводили розвідку, очолювали колони техніки, обслуговували штаби, патрулювали територію.
Однак восени 1941 року з використанням мотоциклів на фронті почались проблеми. Їхня місткість, вантажопідйомність, прохідність і захист від уражень вже не відповідали вимогам часу.
Після Другої світової війни мотоцикл втратив своє значення для армії як бойова та транспортна одиниця. Двоколісних воїнів у арміях замінили легкі позашляховики. Мотовиробники спрямовували свої зусилля на розвиток цивільних моделей.
У воєнних конфліктах кінця 20 століття мототехніку використовували не часто, хіба для виконання специфічних завдань.
Війни 21 століття характеризуються використанням великої кількості озброєння та технологій. На сучасному полі бою з’явились наземні, надводні й повітряні безпілотники, роботизовані платформи, високоточні боєприпаси, досконалі машини, сучасні засоби радіоелектронної боротьби, розвідки тощо. Однак заразом з інноваційними зразками техніки до армійського парку колісних засобів знову повернулись і мотоцикли.
Чому двоколісні стали знову актуальними?
Висока швидкість і маневреність. Найпростіші кросові мотоцикли розвивають на бездоріжжі швидкість до 120 км/год – таких показників не досягають навіть найшвидші зразки автомобільної і броньованої техніки. Швидкого і маневрового мотоцикла важче уразити FPV-дроном – одним з найпоширеніших засобів ураження сучасної війни.
Виняткова прохідність. Кросовий мотоцикл може рухатись такими шляхами, які не під силу іншій техніці: між деревами у лісі, поміж великих каменів, бетонних загороджень, вузькими стежками. Мотоцикл легко об’їжджає перешкоди в умовах щільної міської забудови, долає неглибокі річки, крутосхили, має кращі позашляхові можливості на м’якому ґрунті.
Низька початкова вартість. Кросові мотоцикли коштують від $2 тис.
Простота і низька вартість обслуговування. Будова кросових мотоциклів проста: рама, двигун, коробка передач, найпростіша підвіска, гальма і кермо. Ремонтувати та обслуговувати їх у польових умовах за наявності базових знань та найпростішого інструменту не складно. Для порівняння, автомобіль має у десятки разів більше вузлів та агрегатів, для обслуговування яких уже потрібні спеціальні знання та навички механіка, облаштована майстерня і спеціалізоване обладнання.
Низька ресурсозатратність.
На 100 кілометрів шляху кросовий мотоцикл споживає у рази менше палива, ніж легкова автівка. А якщо йдеться про байк з електродвигуном, то й поготів.
Менша мінна вразливість. За рахунок малої ваги мотоцикл створює низький тиск на поверхню і не активує більшість мін, призначених для ураження автомобільної чи броньованої техніки. Рухається в одну колію, що знижує ризик наїзду на міну удвічі порівняно з автомобілем.
Легкість транспортування. Пошкоджений мотоцикл може легко евакуювати з поля будь-який автомобільний пікап чи вантажівка. Для транспортування пошкодженої автомобільної техніки необхідні спеціальні тягачі.
Менша помітність. За рахунок розмірів мотоцикл менш помітний, ніж будь-яка автомобільна чи броньована техніка. Мотоцикл створює менший тепловий слід, його простіше замаскувати чи сховати від можливого ураження. Для ворожої артилерії чи пілотів FPV-дронів мотоцикли не завжди є ціллю, чого не скажеш про будь-яку автотехніку чи бронемашину.
Звісно, у порівнянні з чотириколісними засобами, “байки” однозначно програють у захисті від уражень, місткості та вантажопідйомності. Однак свою експлуатаційну нішу легких транспортних засобів переднього краю вони застовбили: це використання їх для розвідки, виконання широкого спектру логістичних завдань тощо. Додамо, що окрім традиційних двоколісних мотоциклів з двигунами внутрішнього згорання на фронті з’являються чотириколісні квадроцикли, шестиколісні гексоцикли. Безшумні мотоцикли з електродвигунами.
Упродовж лише 2024 року Міністерство оборони кодифікувало і допустило до використання у Силах оборони понад 20 зразків мототехніки. Нині наші захисники використовують продукцію як вітчизняних виробників, так й моделі від європейських та азійських мотобрендів.
А що у ворога? В 2024 році росармія стала активно використовувати на фронті мототехніку та квадроцикли. Не для зв’язку чи логістики. А як засіб доставки піхоти у штурмових діях. Кремлівське командування вирішило, що механізовані штурмові дії на бронетехніці дуже дорого їм коштують. Піхота та броня знищується українськими FPV-дронами, артилерією та іншими засобами. Дороговартісні ББМ – досить примітна ціль. Натомість, в’юркі китайські дешеві кросові мотоцикли коштують у рази дешевше. А піхота росармії – взагалі не цінується. Тому вони часто намагаються доставляти невеликі групи піхоти на мотоциклах. Замість десятка-півтора піхотинців на БМП чи БТР, до українських позицій на повній швидкості несуться 4-5 росіян на мотоциклах. Відео таких банзай-атак росармії у соцмережах зараз не рідкість. Щоправда, ворожі мотоштурмовики часто мають передбачуваний фінал: на шляху до українських позицій їх знищують різними засобами ураження.
Секція «Арсенал» групи «Інформаційний Спротив»
реклама