Таємні в'язниці Донбасу: тортури і ями для відмовників. Розслідування

Історії російських військових, які опинилися в підвалах і ямах за відмову воювати: як вони виживають? Тортури і голод: які методи використовують для "перевиховання" відмовників? Доля зниклих офіцерів: хто і чому згинув у нових концтаборах? Зайцеве: як цей об'єкт став одним із найстрашніших місць утримання винних? Похмура правда про жахи, що відбуваються з російськими солдатами на Донбасі та в самій Росії. Про це – в журналістському розслідуванні видання ASTRA та в інтерв'ю з засновницею і головною редакторкою ASTRA Анастасією Чумаковою. 

Не хочеш на фронт – сиди в підвалі. Так у російській армії зараз розв'язують проблеми з відмовниками. Перебувати в холоді, темряві та зі щурами доводиться поки не передумаєш. Тобто дилема недвозначна: або на все життя підірвати здоров'я, або загинути від снаряда. Де саме організовують такі катівні та що кажуть ті, хто через них пройшов – у матеріалі журналіста Олексія Мацуки.

Підвали для відмовників. По всьому Донбасу – точніше в його окупованій частині – росіяни влаштували імпровізовані в'язниці для тих, хто відмовляється йти на фронт. Незалежні журналісти-розслідувачі вже нарахували їх 16 штук! Військових звідти не випускають тижнями. Їжу дають у кращому разі раз на добу, туалету немає. Що відбувається в цих підвалах, чого домагаються цими тортурами і чим у підсумку закінчують громадяни Росії, які відмовилися воювати?

Уявіть таку картину: десь у російській глибинці мобілізують військовозобов'язаного. Він потрапляє на полігон, де в кращому разі 3–4 рази постріляє з автомата... І одразу їде на фронт, у саме пекло. Якщо там він усе ж виживе, то – бачачи, як його товаришів збирають по частинах, – нарешті починає розуміти, під чим підписався. І далі в нього два варіанти: знову піти на фронт і стати наступним або – відмовитися.

За законом, якщо солдат відмовляється виконувати наказ – його направляють на трибунал, де з'ясовується що, як і чому. Але в Росії такі процеси, навіть якби вони були закритими, все одно привернули б багато уваги. Оскільки відмовників там не один, не два, а цілі взводи. Ось і пройшла негласна команда "розбиратися на місцях".

Про тортури військових, які відмовляються йти на фронт, було відомо практично з початку повномасштабного вторгнення. А ось зараз журналісти незалежного видання ASTRA провели розслідування, зібравши і проаналізувавши всі факти. Детальніше про це мені розповіла головна редакторка видання Анастасія Чумакова.

Анастасія Чумакова, головна редакторка і засновниця видання ASTRA:

- П'ять офіцерів російських, які відмовилися продовжувати воювати, у нас є рапорт одного з них, який він передав матері, зміг передати у зв'язку з розчаруванням у Збройних силах Російської Федерації. Після цього всі ці п'ять офіцерів безслідно зникли, і досі немає жодного сліду: ані тіл, ані розуміння, що з ними сталося.

У рапортах, серед іншого, знайшли дані про те, що одразу п'ятеро російських офіцерів відмовилися вести особовий склад у бій із ЗСУ. Мати одного зі зниклих розповіла, що її син написав заяву про звільнення після того, як отримав наказ узяти бойову точку "за будь-яку ціну", не зважаючи на людські втрати. Після цього його в багажнику автомобіля привезли в населений пункт Брянка – це в Луганській області – у так званий "Центр з відновлення бойової стійкості військовослужбовців". Людською мовою це означає місце для тортур і побиття. Туди ж привезли й інших 4-х офіцерів. Після цього зв'язок із ними зник.

Анастасія Чумакова: - Офіційно командування намагалося надати родичам інформацію про те, що вони нібито підірвалися на складі. Були навіть про це документи, але навіть родичі і ми разом із ними цю версію спростували, і там багато було нестиковок.

Товариші по службі офіцерів припускають, що військових могли просто вбити. І через розголос цієї історії, і переважно через те, що відмовників згодом стало набагато більше, методи "перевиховання" вирішили змінити. Куди простіше стало посадити відмовників у підвал із щурами, мучити їх голодом і звинувачувати у зраді, щоб солдат усвідомив, що йому легше піти на війну, ніж сидіти там без кінця. Подробиці про ці методи ASTRA дізналася від родичів російських військових.

Анастасія Чумакова: - Насамперед звертаються дружини та матері. У другу чергу там уже батьки, брати і сестри, самі військові, якщо вони перебувають у підвалах, найчастіше в них забирають телефони. З нашої практики було багато випадків, коли один на всю групу вони якось встигали сховати.

На даний момент відомо про 16 таких підвалів.

Я підрахував, що 10 знаходяться в Луганській області, 5 у Донецькій і один у Харківській. Не здивуюся, якщо ще стільки ж згодом виявлять у Запорізькій та Херсонській областях, адже явище це безумовно масове.

Анастасія Чумакова: У нас по всіх підвалах на 24 жовтня 2023 року 173 людини було всього лише за останніх 10 днів. Це тільки те, що ми знаємо.

І один із найжахливіших підвалів розташований у населеному пункті Зайцеве Луганської області. Чому саме він має найгіршу славу – зараз розповім.

Зайцеве розташоване практично на кордоні з Бєлгородською областю. До найближчого російського населеного пункту Солонці – 22 кілометри.

Анастасія Чумакова: Це підвал, на якому лежать такі дерев'яні підстилки і відра для туалету. Банки для туалету – це все мокре. Ось такі сидіння, як бувають у Будинку культури, які піднімаються. Тобто видно, що це якийсь актовий зал колишній, щось таке. Вони на них сидять, комусь не вистачає, вони сидять на ось цих розстріляних дощечках.

За словами Анастасії, саме в Зайцевому навіть не підвал у звичному розумінні, а повноцінний підземний концтабір для відмовників. Там утримуються щонайменше 350 осіб одночасно. І якщо раніше з ув'язненими ще був якийсь зв'язок, то тепер будь-які контакти із зовнішнім світом припинили. Туди спробував приїхати незалежний адвокат, але військові йому навіть у населений пункт проїхати на дали.

Анастасія Чумакова: Виходить охоронець озброєний. "Що вам треба?" Він каже: "Я точно знаю, що мої клієнти перебувають у вас. Мені потрібно з ними поговорити". Там називає прізвища, по батькові тощо. Цей озброєний чоловік іде, повертається. "Тут нікого немає, у нас тут узагалі нічого немає. До побачення". Він каже: "Як же ні. А ви що тут зі зброєю робите? Кого ви тут охороняєте? Я точно знаю, що вони тут". Той каже: "Вам сказали їдьте". І все. Йому нічого не залишилось як поїхати.

Пізніше в Зайцеве намагалися потрапити родичі мобілізованих, але на КПП їх розвернули, заявивши, що для в'їзду в населений пункт потрібна перепустка.

Віднедавна підвал використовують не тільки для відмовників, кажуть в ASTRA. Тепер туди взагалі засилають усіх неугодних військовослужбовців – наприклад, тих, хто скаржиться на матеріальні умови, і навіть тих, хто просить відпустку чи медичну допомогу. І доля в тих, хто там опинився – страшна. Якщо командування не бачить прогресу в "перевихованні", то переходить до погроз – "розстріляємо і скинемо в одну яму, а родичам повідомимо, що ви безвісти зникли".

Це як такий перевалочний пункт, де потримати людей і подумати, що з ними зробити. Здебільшого після цього їх просто відправляють у так звані витратні бригади.

І далі ці люди воюватимуть в інших підрозділах, підрозділах смертників, як самі кажуть ці військові.

Моїй співрозмовниці вдалося поспілкуватися з одним із військових, який вибрався з подібного підвалу живим. Це мобілізований із Приморського краю Михайло Носов. Після виходу на лінію вогню він із товаришами по службі написали рапорт про відмову воювати. Після цього військовий пройшов через кілька підвалів. Подивіться, що він сам розповідає.

Михайло Носов: Відвезли в селище, як ми потім дізналися – Старомлинівка, і посадили в підвал, пояснюючи, що це для нашої безпеки, оскільки ведуться обстріли. 2,5 доби ми просиділи в підвалі 3 на 5 метрів, один на одному спали, випускали тільки на прохання – в туалет сходити. Приїхав заступник полковника, поцікавився, ми сказали, що не підемо нікуди...

Військові просили, щоб їх відвезли на територію Росії та передали суду чи прокуратурі, але замість цього їх просто перемістили до іншого підвалу – у населеному пункті Завітне Бажання Донецької області. Він перебуває на другому місці за кількістю згадок від родичів військових.

Михайло Носов: На перші три дні на 9 осіб нам дали три пайки, нас врятувало тільки те, що через людей, які нас охороняли, ми купили локшину і так харчувалися. Миші там пайки доїли, те що ми не з'їли, миші з'їли… Я постійно скаржився на наслідки черепно-мозкової травми і на гражданці писали про мене листи скрізь, де можна… Мабуть, це допомогло, і за 2 тижні сидіння в цьому підвалі мені сказали їхати до Ростова в госпіталь.

Те, що цьому солдату вдалося вибратися – вочевидь, суто удача, адже всі, з ким військовий сидів у підвалі, залишилися там і надалі, доля їхня невідома.

За словами Анастасії, щодо жодного з тих військових, хто опинився в підвалі, в Росії не було порушено кримінальну справу про незаконне позбавлення волі. Це свідчить про те, що схема схвалена на найвищому рівні. І окуповані території Донецької та Луганської областей для цього теж обрані недарма.

Анастасія Чумакова: Більшість свавілля відбувається на окупованих територіях, тому що це така сіра зона, де нічого не працює, немає законів, і можна робити все, що завгодно. Ми це повсюдно бачимо. Там навіть немає правозахисників чи адвокатів, які могли б цим людям допомагати.

Усе організовано так, що якщо з військовим там щось трапиться – потім не знайти кінці.

Анастасія Чумакова: Тому все-таки, коли люди відмовляються воювати, ми їм говоримо, вам головне якось врятуватися. Піти з війни, опинитися на території Росії, хоча Росія теж не ідеальна з точки зору дотримання людських прав. Але там хоча б є незалежні адвокати, правозахисники, які чесно виконують свої справи, які допоможуть написати заяву. І навіть якщо ці заяви ні до чого не приведуть. Тобто ти можеш хоча б сподіватися на якесь збереження життя. Так, там можна просто зникнути, і тебе ніхто не знайде.

Але насправді на території Росії ситуація теж не набагато краща. Про це зараз розповім.

Методи боротьби із "зайвими" військовими всередині російської армії взагалі складно назвати винахідливими. Там, де мобілізованих не саджають у підвали, їх кидають в одиночні ями. Уявіть собі дірку в землі 2 на 2 метри і 3 метри в глибину – просто неба. Там ті, хто провинився, проводять по кілька діб.

Зафіксовано, який вигляд ці ями мають із супутника. Наприклад, полігон "Тоцький" в Оренбурзькій області Росії. Знімок від 4 серпня. На фото тієї самої ділянки ям в червні ще не було. Для прикладу – інший полігон, "Прудбой" у Волгоградській області. 7 серпня видно ями, а 16 квітня їх там теж ще не було. Іронічно, але саме Прудбой вважається найкращим полігоном Росії. Це ж саме туди приїжджав з інспекцією Дмитро Медведєв.

То для кого ж ці ями? Детальніше мені розповіла співавторка розслідування незалежного російського видання "Важные истории".

Соня Савіна, журналістка видання "Важные истории":

- Практика посадки в яму або підвали відома нам ще з 2014 року. На території так званих «ЛНР», «ДНР» туди відправляли, в принципі, будь-яких незгідних людей, своїх громадян, теж незгідних з режимом, який там встановлений… А навесні 2023-го почали з'являтися перші повідомлення від російських мобілізованих, яких було відправлено на фронт, – що на окупованих Росією українських територіях теж з'явилися ями. Це теж ями в землі, в які відправляли за якісь проступки – пияцтво або, наприклад, відмову воювати, і мобілізовані проводили там якийсь час. Тобто спали в холоді на ганчірках, без їжі та води. І ось тепер ми знаємо, що такі ями з'явилися вперше і на території Росії.

"Важные истории" поспілкувалися з військовим із полігону Прудбой, який відмовлявся їхати на війну. Він кілька разів намагався подати рапорт, щоб звільнитися, але у відповідь отримував лише погрози від командування: лякали фізичною розправою від рук військової поліції, казали, що поб'ють і посадять у яму без їжі та води. Сергій стверджував, що в ямах побували кілька його товаришів по службі. Пізніше військовому вдалося покинути полігон і виїхати з країни.

На полігоні "Тоцький", як встановили автори розслідування, ями призначені для колишніх зеків. Тих самих, кому обіцяли нове життя і помилування.

Соня Савіна: - Влітку 2023 року Путін видав указ, яким дав добро колишнім ув'язненим підписувати контракти з Міноборони. І в армію ломанулися такі люди, які хочуть заробити, як казав військовослужбовець із Тоцького – що в них була одна претензія. Швидше б поїхати в Україну, почати заробляти гроші. Вони не хотіли нічому вчитися, і серед них абсолютно не було дисципліни.

Більшість із таких засуджених сиділи за вбивства, зґвалтування малолітніх тощо. Відповідно, можете собі уявити їхні уявлення про дисципліну. За словами моєї співрозмовниці, вони постійно пили, діставали наркотики в сусідньому селищі.

Соня Савіна: - Після того, як виловлювали ось таких порушників, їх били, когось, наприклад, тримали в кайданках там цілодобово, поки він не схаменеться, не зміниться, не протверезіє. І після побиття деяких кидали в цю яму. Тобто це яма в землі, нібито самі тортури полягають у тому, що зазвичай люди потрапляли туди після побиття і під час того, як вони сиділи в ямах, їм не надавали медичної допомоги. Також їх могли годувати, наприклад, раз на день – приносити тільки воду.

Джерела серед військових на тому полігоні повідомили, що вилученням і посадкою займалася група наближених до командира частини. У яких було право самим вершити долі – побити і кинути в яму.

Соня Савіна: - Це були штурмовики, які вже пройшли бойові дії в Україні. І ніби це була така група недоторканних. Така каральна рука ось цього командира частини. Вони ходили з бородами. І в принципі, не було ніякого закону. Ось їхніми руками відбувалися ці тортури на полігоні.

Виникає запитання, а невже про це не знає вище військове керівництво? Адже на обидва полігони, про які ми говоримо, приїжджав сам Медведєв, який курирує кампанію з набору контрактників. І навіть інспектував військові частини, щоб потім доповісти Путіну про якість бойової підготовки майбутніх військових. Але, за словами моєї співрозмовниці, Медведєв зазвичай приїжджає не стільки, щоб інспектувати полігони, скільки покрасуватися перед операторами.

Соня Савіна: - От у Росії так заведено, що перевірка, найімовірніше, не для того, щоб дійсно знайти якісь такі порушення, а щоб відзвітувати про високий рівень підготовки військ. І можна припустити, що Медведєв сам у принципі не зацікавлений у тому, щоб знайти якісь огріхи, тому що це буде частково і його провина теж, тому що він відповідальний за це, за цей набір добровольців. І йому не треба було б, наприклад, сваритися з Міноборони.

Що показово – якщо про підвали на окупованому Донбасі ще говорять і пишуть, то про ями на полігонах у Росії беруться писати тільки найсміливіші.

Соня Савіна: - Ну і головний другий висновок – це, звісно, повна брехня. І така зона інформаційного вакууму, в якому опиняються ці люди в плані того, що хоч куди б вони зверталися, всі їхні проблеми ніхто не озвучить, на них ніяк не реагують. І це повністю приховують. Цих підвалів офіційно немає. Будь-які заяви, спроби родичів щось десь сказати називають фейком. Людей затикають, лякають, будь-яку публікацію незалежних ЗМІ теж називають фейком.

Тема настільки резонансна і настільки яскраво показує настрої в російській армії, що я продовжу її в одному з найближчих випусків в тім числі в своєму блозі. Не пропустіть. І спасибі, що дивитеся, читаєте і що довіряєте.

Олексій Мацука

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства