Снарядна криза в росії: чи допоможе Північна Корея її уникнути
Російське керівництво останніми місяцями лише тим і зайняте, що шукає постачальників снарядів для своєї армії. Снарядний голод, який виник, не дає змоги армії країни-агресорки не тільки наступати, а й вести повноцінну оборону.
Чи допоможе Північна Корея росії? З’ясуймо це.
ЯК ВИНИК СНАРЯДНИЙ ГОЛОД
У березні, квітні та частково у травні 2022 року російські окупаційні війська могли здійснити від 60 до 80 тисяч артилерійських пострілів на добу, що створювало по ряду напрямків їхнього наступу ефект вогневого валу. Російська армія, що ввібрала в себе майже всі якості радянської, так само мала дуже жорстку прив’язку до артилерії, без підтримки якої не могла ні наступати, ані вести ефективну оборону.
І після того як щодобовий відстріл став опускатися нижче за 50 тисяч пострілів, почав втрачатися і наступальний потенціал російських окупаційних військ (РОВ). Спочатку це була не стільки проблематика відсутності снарядів, як логістики. Адже вже до другої половини 2022 року снаряди доводилося везти з віддалених куточків росії – наприклад, з арсеналу зберігання в Гонготі Забайкальського краю або з 1063-го центру матеріально-технічного забезпечення, що розміщений в Уссурійську Приморського краю рф (Східний військовий округ).
На той момент снарядів з часів СРСР ще вистачало, але логістика вносила свої корективи і для скорочення термінів доставки боєприпасів росія стала масштабно експлуатувати склади Білорусі. Так, протягом 2022 року зі складів 1405, 1398, 1886 та 25-го, 43-го, 46-го арсеналів зберігання у рб було вивезено понад 130 тис. тонн боєприпасів. Але білоруські склади не є нескінченними, і в якийсь момент навіть маріонетковий Лукашенко не зміг підтримувати російську артилерію. І снарядний голод став набувати дедалі виразніших контурів.
У середньому показник щодобового відстрілу у другій половині 2023 року становить 15 тис. пострілів на добу. Дуже рідко, у пікові моменти, він може досягти 20–25 тис. вис./добу, або взагалі просісти до менш ніж десяти тисяч.
І ці показники, як ми розуміємо, критично не задовольняють потреби російських окупаційних військ, наближаючись до кризових.
ДО КОГО РОСІЯ ЗВЕРТАЛАСЯ ПО ДОПОМОГУ
За пів року 2022-го росія вивезла з білорусі понад 130 тис. тонн боєприпасів. Багато це чи мало? Якщо рахувати за середньою вагою 152-мм снаряда, то це 2,6 млн пострілів. Якщо рахувати з урахуванням порохового заряду, то це 1,8 млн пострілів. Але навіть з урахуванням максимального значення 2,6 млн пострілів за показника 80 тис. вис./добу цей запас витрачається за місяць, а за показника 40 тис. вис./добу – за два місяці.
Протягом 2022–2023 рр. російські делегації їздили до Таджикистану, Ірану, Північної Кореї з однією метою: компенсувати дефіцит, що виникає, і уникнути кризи. Але в Таджикистані не пішли на угоду з москвою, а Іран зміг лише частково, ситуативно вирішити питання з нестачею боєприпасів у РОВ. Зокрема, постачанням снарядів 152-мм і 122-мм для гаубиць Д-20 і Д-30, а також 125-мм танковими осколково-фугасними пострілами ОФ-19.
Але Іран – не найліпший постачальник снарядів через проблемну логістику – літаком чи морем. По морю дуже непоганий варіант, але Тегеран уникає таких логістичних маршрутів, віддаючи перевагу своїм Іл-76ТД. А літаком багато снарядів не повозиш.
До того ж сам Іран не має настільки безмежних запасів БК, щоб регулярно ними ділитися з росією, навіть за дуже щедру винагороду. А ось Північна Корея здається росії більш перспективним постачальником – і не дарма.
МОЖЛИВОСТІ ПІВНІЧНОЇ КОРЕЇ
КНДР і справді виглядає перспективним майданчиком для надання допомоги Росії. Насамперед завдяки найширшій номенклатурі озброєнь і калібрів, ідентичних російським, що пов’язано з формуванням корейської армії на радянських / китайських стандартах.
Зокрема, Північна Корея отримувала від СРСР та КНР лінійку танків Т-62 та їхніх модифікацій, завдяки чому навіть змогла освоїти виробництво місцевої модифікації «Чхонма-хо». На озброєнні північнокорейської армії – близько 2 тис. танків Т-62 у різній модифікації, зокрема зі стволами 115-мм 2А20 та 125-мм 2А46 калібрів.
Це також вказує на наявність суттєвих запасів пострілів 115-мм та 125-мм калібрів.
Аналогічно артилерійські калібри для ствольної артилерії 152-мм і 122-мм, а також реактивний калібр – 122-мм. Крім цих калібрів, у КНДР суттєва компонента з мінометів 120-мм і 82-мм.
Тобто для відповідного озброєння має бути і БК у достатній кількості. Але питання: у якому і як його доставляти.
У росії на початок повномасштабного вторгнення в Україну арсенал становив, за різними оцінюваннями, від 17 до 20 млн пострілів. Це не тільки накопичений, у результаті внутрішнього виробництва, до 1,5 млн пострілів на рік, а й запас снарядів різних калібрів, що дістався у спадок від СРСР.
Виникає питання: рівень арсеналів КНДР можна зіставити з російським? Відповідь проста: швидше ні, ніж так.
Нещодавно один дуже «розумний» російський «експерт» розпустив чутку, що КНДР передасть Росії 10 млн снарядів. Цифра насправді лякає, але абсолютно не реалістична. Насамперед тому, що навіть якщо КНДР має 20 млн пострілів на складах, то вона ніколи не віддасть 50% своїх боєзапасів. Хоча б з тієї причини, що параноїк Кім Чен Ин не залишить свою армію без снарядів, на накопичення яких потрібне десятиліття і навіть більше.
Що у ліпшому разі росія може отримати від КНДР? Мільйон пострілів? Два мільйони?
Залежно від інтенсивності ведення вогню цей боєкомплект може бути відстріляний як за 40 днів (50 тис. пос./добу), так і за 4 місяці (15 тис. пос./добу). Але є два моменти, що критично вплинуть навіть на постачання максимального значення боєприпасів.
ЛОГІСТИКА
КНДР та росію пов’язує лише одна залізнична артерія – міст «Дружба». Пропускна здатність цієї одноколійної артерії – не більше 5 млн тонн вантажів на рік, при цьому вона майже ніколи не була завантажена максимально. Це пов’язано з деградацією північнокорейської залізниці та її обслуговування. Зокрема, обслуговування локомотивів та складів є обмежене та непрофесійне.
Північна Корея просто не має можливості відправити до росії ешелон із 50, або 30, або навіть 20 вантажних вагонів. У них немає локомотивів, здатних тягнути в їхньому нинішньому зношеному стані такі состави, а також немає потрібної кількості вантажних вагонів!
Максимум, що можна було спостерігати останніми роками, це відправлення поїздів кількістю 3 чи 5 вантажних / пасажирських вагонів.
Але навіть якщо припустити відправлення потяга з 10 вагонів, то це в середньому 500–600 тонн вантажу, або, зважаючи на параметри 152-мм пострілів, – 8 тисяч. До того ж не забуваємо, що йдеться не про чисту вагу, а про укладання снаряда та порохового заряду в ящиках, що заповнюють собою об’єм. Таким чином, один такий потяг може перевезти до росії в середньому 4–5 тис. пострілів.
А далі – логістика. Тиждень чи півтора тижні до кордону з Україною.
Із цього й випливає, що критичного значення постачання навіть 2 млн снарядів не матиме.
СТВОЛИ
Другий момент – це знос артилерії. Про це рідко говорять, але зношування стволів у російської артилерії відіграє важливу роль у її деградації.
На сьогодні ВПК росії не має можливості серійного виробництва необхідної номенклатури стволів, а тому в якийсь момент може настати навіть такий парадоксальний дисбаланс, коли дивізіон РОВ матиме снаряди, але не буде боєздатної артилерії.
ПІДСУМКИ
Якщо Північна Корея погодиться підтримати росію постачанням боєприпасів, це не розв’яже проблему зі снарядами у РОВ. Усі рішення мають ситуативний характер, але глобально не змінюють стан речей.
Самій росії ніколи не вдасться вивести своє виробництво на рівень, який би повністю забезпечував її потреби для наступу та оборони. А допомога від тих країн, від яких вона її може отримати, не є безмежною і не є вирішальною.
Конвульсії недоімперії тривають.
Олександр Коваленко
Інформаційний спротив
реклама