Failed state: росія, яка не відбулася і ніколи не відбудеться, обов’язково зазнає краху

Кремлівський режим ще задовго до 2014 року наполегливо намагався просувати версію про те, що Україна — це failed state - «держава, яка не відбулася». Однак повномасштабне вторгнення рф в лютому 2022 року засвідчило прямо протилежне — Україна виявилася цілком собі державою, яка відбулася у всіх сенсах. Україна вистояла під надважким ударом ворога, не розсипалась, довела усьому цивілізованому світові, що ми, українці, воістину дозріла нація, згуртована і мужня, з сильною волею до спротиву та перемоги. І як би це пафосно не звучало, але саме Україна пробудила західні спільноти, ба навіть більше — надихає поневолені народи боротися за свою волю та гідність, мотивує не здаватися та чинити опір тиранам.

Натомість саме росія, з її терористичним режимом, якраз найбільше підходить під це визначення. росія — ось хто справжня failed state.

Звісно, про все це було сказано уже багато разів і на різних рівнях: від політиків та чиновників — до профільних експертів та звичайних громадян. Водночас це поки не часто можна зустріти на сторінках провідних іноземних ЗМІ, але віз потроху рухається. Приміром, авторитетний британський тижневик The Economist нещодавно опублікував статтю під назвою "росія ризикує стати некерованою та поринути в хаос". Цікаво, що її автор — росіянин Аркадій Островський, який обіймає у виданні редакторську посаду. Втім це так, лише для затравки — не більше й не менше (розпочинати дискусію про “хороших русских” не збираємося, ситуація з телеканалом “Дождь” мала б остаточно розставити усі крапки над “і”, - Авт.). Основна теза матеріалу полягає в тому, що несправедлива і жорстока війна саме росію перетворює на failed state з невизначеними кордонами, приватними військовими формуваннями, які чинять самосуд, населенням, що втікає, моральним розкладанням і перспективою громадянської війни.

Насправді — все так і є.

Коли москва – це фікція столиці

Політолог Ігор Рейтерович каже, що якщо подивитися, що знаходиться в центрі розуміння поняття failed state, то, як правило, говорять про надзвичайно високий рівень корупції, домінування якихось неформальних інститутів над формальними, тобто різноманітних практик, які не те, що не прописані в законодавстві, а прямо йому суперечать.

Щодо корупції буквально днями чітко написав у своєму блозі ще один росіянин — колишній віце-прем'єр рф Альфред Кох, аналізуючи вибухи на стратегічних аеродромах у Рязані (“Дягілєво”) та Саратово (“Енгельс”). Процитуємо: “Я навіть боюся припустити, скільки грошей вкрадено російськими генералами та командирами ВПК на створення системи захисту стратегічних об'єктів від нападу з повітря. Я впевнений, що не один мільярд навіть не рублів, а доларів перекочували до їхніх кишень за показ путіну гарних слайдів та мультиків про російський «Залізний купол»”.

Що стосується створення у рф структур паралельних державним, то, звісно, спадають на думку пригожин та кадиров. Перший — вербує найманців до ПВК “Вагнер”, тобто набирає ув’язнених у нелегальну за російськими законами структуру. На таке вербування він не має жодного законного права, але має карт-бланш від кремля. Бойовики пригожина карають безкарно і беззаконно людей (наприклад, бойовика-”вагнерівця” по-звірячому вбили кувалдою його ж товариші по службі, а потім відео страти виклали в інтернет, - Ред.). Другий же — хоч і вважається главою Чечні, суб’єкта федерації, але втручається в зовнішню політику, на що немає жодного законного права. Такого було б неможливо собі уявити, якби державні інститути — суди, поліція, спецслужби, міністерства тощо — працювали згідно з буквою закону. Ієрархічна структура влади в росії тріщить по швах — це і є failed state.

“В росії існує абсолютно неформальна система прийняття рішень, яка діаметрально протилежна тому, що записано в папірці під назвою “Конституція”. російських дітей вчать у школі, що президент — це слуга народу, що його можна змінити й так далі. Але в реальності... Рішення приймаються в позаправовий спосіб, особистісні зв’язки, особистісна відданість, релігійна та етнічна приналежності — все це відіграє у рф набагато більшу роль, - наголошує пан Рейтерович. - Ще один момент — це неможливість виконувати свої функції або контролювати певні території. Чи може хтось на сьогодні впевнено сказати, що росія повністю контролює всі процеси, які відбуваються у тій же Чечні? Ні. Донедавна туди навіть не могли прокурора з Москви призначити, бо все це вирішувалося кланом кадирова, який усе захопив в цій так званій республіці”.

Скільки є «російських армій»?

А от недавня «часткова мобілізація»? З точки зору організації у рф не здатні налагодити подібний процес. І це також свідчить про критичну неефективність всіх державних інститутів, які були створені у цій failed state.

“Поки росії ще далеко до Сомалі. Але після того, коли запустився й, по суті, легітимізувався процес створення приватних армій — підведено ще одну риску під формуванням рф саме як failed state. Далі цей процес лише поглиблюватиметься”, - стверджує Ігор Рейтерович.

До речі, крім втрати державою монополії на насильство, відсутності законності та демократії, класична ознака failed state — нездатність мати реальних союзників. Хто є ним для росії? У неї є лише ситуативні чи залежні партнери, такі як, приміром, білорусь чи сирія.

“Сьогодні в росії немає монополії влади кремля. В серпні 1990 року Борис Єльцин сказав "беріть незалежності стільки, скільки зможете проковтнути". І регіони почали брати. Хтось потроху, а хтось так, що їх керівників довелося вбивати. Як, наприклад, генерала Лебедя”, - нагадує уже призабуте політичний експерт Євген Савісько.

Проте тоді москва, скажемо так, хоча б більш-менш тримала під своїм впливом регіони та політико-економічну ситуацію в країні. Нині ж відбулися радикальні зміни. Відтак ситуація зовсім протилежна.

“Ці розпіарені “вагнерівці” та “кадирівці” — лише одні із... Свої маленькі, але цілком боєздатні армії мають олігархи. Низка регіонів росії окрім значних матеріальних ресурсів та фінансових надходжень вже мають легальні збройні формування. Більшість з них формально числяться у нацгвардії або в армійських підрозділах міноборони рф”.

Силовики грають у свої ігри. За таких обставин соціально-економічна ситуація у рф набуває неконтрольованого характеру. Володар кремля стає все більш залежним від своїх номінальних підданих.

“Санкції ЄС та США повільно, але невпинно підкошують економіку рф. Війна в Україні знищує російську армію. За межами своєї країни росіяни все частіше стають небажаними особами. В росії все більше і більше стає відчутною залежність не тільки від Китаю, але й від держав-парій, як от КНДР та Ірану”, - переконаний пан Савісько.

Тож рф все активніше скочується в прірву.

Уже неможливо, щоби після поразки в Україні, росія залишилася в «старому форматі»

Марія Галетій, заступниця директора Українського незалежного центру політичних досліджень, відзначає, що росія як держава ніколи не розвивалася. Вона фактично перейняла радянську традицію, коли економіка країни була побудована настільки неефективно, що Радянський Союз просто не міг не розпастися.

“Маючи природні ресурси, які б забезпечували стабільний розвиток як державного апарату, так і людського потенціалу та інфраструктури, росія створила умови, в яких громадянин жити не хотів. Разом з тим плекався націоналізм (читай — рашизм, - Авт.) та захоплення владою путіна. Але такий стан не міг тривати вічно”, - каже вона.

Широкомасштабний наступ на Україну фактично розвіяв міф про сильну росію, сильну російську армію, наявність точного озброєння тощо. Війна загострила дуже серйозне питання як наявність ядерної зброї у рухах божевільних людей. Погрози її застосувати дуже непокоять Захід.

“Але Захід все ще не готовий дати собі відповідь, що йому робити з росією. Вони хотіли б залишити росію у тому ж форматі, у якому вона існує. Однак це вже неможливо, бо з поразкою в Україні та ізоляцією, росія перетворюється на failed state, - підкреслює пані Галетій. - Поразка в Україні паралельно з наявністю приватних збройних формувань, незадоволенням політичних еліт, значною часткою етнічних груп, погіршенням економічної ситуації, а також мобілізація — відкриють двері для скрині Пандори”.

Напередодні громадянської війни…

Через небажання та невміння розвивати країну, що посилюється санкціями, через шалені витрати на війну в Україні, росія поступово втрачатиме залишки своєї колишньої економічної ваги. Падіння ВВП у 2022-му набирає швидкості (4% в третьому кварталі й 7,1% в четвертому). Можна очікувати, що й погіршення рівня життя простих росіян буде відчутним: “І хоча росія є глибоко централізована країна, але історія показує, що вона переживає зміну влади, коли серйозно погіршується економічна ситуація і тоді відбуваються неконтрольовані бунти”.

А це означає, що режиму, швидше за все, зберегти себе не вдасться.

“рф могла б існувати в межах визнаних кордонів. Але... Згадаємо про Сомалі, Ємен, Судан, Демократичну Республіку Конго. Хоч вони й функціонують у межах певних кордонів, але поділені на якісь утворення, які постійно воюють між собою”, - розповідає Ігор Рейтерович.

Це, як казав англійський філософ XVII ст. Томас Гоббс, війна всіх проти всіх. Скоріш за все, рф очікуватиме якраз таке майбутнє. Особливо враховуючи той факт, що, по-перше, це федерація (принаймні на папері). По-друге, це країна — найбільша за розмірами у світі, в якій, уже було сказано, зосереджена величезна кількість різних етносів.

“І коли всі процеси вийдуть з-під контролю, а на сьогодні до цього все йде, там почнеться громадянська війна. Питання лише в тому, чим вона закінчиться: збереженням мінімального утворення й контролю, чи рф просто розпадеться на частини, які з часом житимуть в межах інших кордонів”, - розмірковує політолог.

По суті, імовірність реалізації що першого, що другого сценарію — приблизно однакова.

“рф не зможе втриматися в теперішніх межах, оскільки народи, які вже почалися боротися за незалежність, побачать шанс для себе. Це зокрема стосується Кавказу і багатих регіонів”, - вважає Марія Галетій.

Раніше чи пізніше путінська росія, яка не відбулася і ніколи не відбудеться, обов’язково зазнає краху. І щоб ця катастрофа не застала нас зненацька — маємо вже зараз розробляти сценарії майбутнього рф і яким чином впливатимемо на них заради власної безпеки. Але це окрема тема для іншої великої розмови.

Переможемо!

Мирослав Ліскович. Київ