Президент присвоїв 36-й бригаді морських піхотинців ім’я контрадмірала Білинського

Президент присвоїв 36-й бригаді морських піхотинців ім’я контрадмірала Білинського

Укрінформ
Президент України Володимир Зеленський присвоїв 36-й окремій бригаді морської піхоти Командування морської піхоти ВМС ЗСУ ім’я контрадмірала Михайла Білинського.

Відповідний указ №495/2019 від 5 липня оприлюднено на сайті Президента України.

"З метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, увічнення пам'яті видатного військового діяча контрадмірала Михайла Білинського, ураховуючи високі показники у бойовій підготовці, зразкове виконання поставлених завдань ... постановляю присвоїти 36 окремій бригаді морської піхоти Командування морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України почесне найменування "імені контрадмірала Михайла Білинського" і надалі іменувати її - 36 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського", - йдеться в указі.

Читайте також: Зеленський привітав військових моряків і сказав, якими бачить ВМС України

Михайло Іванович Білинський (4.11.1883 - 17.11.1921) — старший лейтенант Військово-Морського флоту УНР. Походив з дворянської родини, з с. Драбово-Барятинське на Полтавщині. Закінчив Полтавську класичну гімназію, Лазаревський інститут Східних мов у Москві. У 1904 р. вступив до морського флоту у званні юнкера флоту, служив на міноносці «Буйний», з 1905 р. — «Пам'ять Азова». Відбувши термін обов'язкової військової служби, звільнився з флоту та поступив на роботу до Міністерства фінансів у Санкт-Петербурзі.

1917 р. повернувся в Україну. З 26 грудня1917 р — директор контрольного департаменту Секретаріату Морських справ Центральної Ради. З 28 квітня1918 р — начальник Головної військово-морської господарчої управи Морського міністерства УНР, згодом — Української Держави. З 25 грудня 1918 р. — в. о. міністра Морських справ Директорії. 24 квітня 1919 р. залишив цю посаду в результаті політичних інтриг, в травні став начальником дивізії Морської піхоти, яка мала бути сформована з колишніх моряків — громадян УНР та ЗУНР.

З 10.10.1919 р. - начальник Морського Генерального штабу УНР. З травня 1920 р. — міністр внутрішніх справ УНР. З жовтня 1921 р. — член штабу Української Повстанської армії Юрка Тютюнника. Учасник Другого Зимового походу. Був важко поранений в останньому бою з червоними під с. Малі Миньки. Покінчив життя самогубством, не бажаючи потрапити у полон.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-