Три роки «Мінська»: що в сухому залишку?
Сьогодні виповнюється рівно три роки з дня підписання представниками України, Росії та ОБСЄ так званого «Комплексу заходів з виконання Мінських угод». Документ також підписали товариші Захарченко і Плотницький, як фізичні особи без зазначення - кого чи що вони представляють і які обіймають посади. Водночас була також ухвалена «Декларація Президента Російської Федерації, Президента України, Президента Французької Республіки та Канцлера Федеративної Республіки Німеччина на підтримку Комплексу заходів з виконання Мінських угод, прийнятого 12 лютого 2015 року».
Що маємо в сухому залишку, відкинувши емоції?
В негативі: по-перше, Росія себе не визнає стороною конфлікту і з усіх сил намагається грати роль посередника між Україною і фейковими, ніким не визнаними «народними» республіками - «ДНР» і «ЛНР». По-друге, жоден пункт обох документів не виконано. Більше того, Росія відкидає наявність будь-яких зобов’язань згідно з ними. По-третє, майже щодня по обидві сторони від так званої «лінії зіткнення», а насправді фронту, гинуть люди, - військові та цивільні, громадяни України, громадяни Росії й іноді іноземці.
По-четверте, економіка на території ОРДЛО зруйнована, соціально-економічне становище людей, які там проживають, жахливе, віджато все, що можна й не можна, навіть мобільний зв’язок навмисно відключено. По-п’яте, рівень зневіри і ненависті людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, - зашкальний. Причому, направлений він проти всіх і вся. І цьому явищу є пояснення, адже люди стали заручниками ситуації - їх обманули, використали і покинули виживати хто як може. По-шосте, репутація Росії й її керівництва у світі зруйновані. Росію бояться, не розуміють, вона дратує і бісить. Водночас, в Росії все більше відчувається втома людей від війни - Сирія, Україна тощо, а також накопичується незадоволення результатами діяльності нинішнього режиму, і справа не лише і далеко не в одному В.Путіні.
А ще - відсутні надія і політична воля щодо виконання «Мінська», завершення війни, виводу військ з України, а головне - Кремль не готовий залишити нарешті Україну в спокої, яка стала поперек горла його господарям і нинішній російській державі загалом.
Натомість, позитив лиш один - агресія Росії зупинена (Дебальцево - окрема історія), за три роки «Русскій мір» не просунувся ні на крок далі в заражене ним же тіло України, широкомасштабної континентальної війни вдалося уникнути. Принаймні поки що.
Про що говорять перераховані вище факти? Та про очевидні речі. Словами класика, - «мавр зробив свою справу, мавр може йти». «Мінські домовленості» свою місію виконали. А тепер настав вже час домовлятися про те, як зупиняти війну, відновлювати нормальне життя на всьому українському Донбасі, притягувати до відповідальності осіб, які скоїли воєнні злочини та злочини проти людства, реінтегрувати назад до українського суспільства кілька мільйонів людей, які прожили майже 4 роки в умовах гібридної окупації, біженців, зокрема тих, які в Росії, і внутрішньо переміщених осіб тощо.
І не важливо - в кого які вибори, хто входить чи ні до того чи іншого формату. Головне - війна не вигідна нікому, мир у тренді! І то - на українських умовах!!!
Вадим Трюхан
реклама