Військова революція не вичерпується дронами, штучним інтелектом і далекобійними ракетами. Вона поступово виходить за межі земної поверхні — у простір на висотах від кількох сотень до десятків тисяч кілометрів над Землею. 

14 вересня 2026 року США вперше прямо визнали наявність розгорнутих на орбіті засобів космічного контролю. Росія, за оцінкою US Space Command, переходить від експериментів із коорбітальними протисупутниковими системами до їх оперативного розгортання. 

Це означає, що Космос дедалі більше стає частиною військового протистояння великих держав. 

США: зброя вже на орбіті 

14 вересня міністр ВПС США Трой Мейнк заявив, що Космічні сили США мають «on-orbit space control weapons». Тип, кількість, принцип дії та орбітальні параметри цих засобів засекречені. 

Доктрина Космічних сил визначає space control як наступальні й оборонні операції для захисту власних систем та обмеження, деградації або нейтралізації космічного потенціалу противника. 

Mission Delta 9 готує сили для орбітальної війни. 75th ISR Squadron аналізує загрози та визначає цілі, а завдання 3rd Space Operations Squadron сформульоване прямо: «close with and defeat enemy forces in space». 

VICTUS HAZE у 2026 році перевів швидке орбітальне реагування у практичну площину. Jackal компанії True Anomaly переслідував маневруючий Puma компанії Rocket Lab: відбулося зближення, спостереження, перебудова траєкторії після маневру цілі та повторне зближення. Це реальна RPO-операція й технологічна база, потенційно придатна для коорбітального перехоплення. 

GSSAP працює біля геостаціонарної орбіти, приблизно на висоті 35 800 км. Апарати маневрують і здійснюють близьку інспекцію космічних об’єктів. 12 лютого 2026 року угруповання посилили GSSAP-7 і GSSAP-8. 

X-37B залишається універсальною експериментальною платформою. Безпілотний космоплан здатний тривалий час перебувати на орбіті, маневрувати та випробовувати закриті технології. Під час OTV-7/USSF-52 демонструвалося аерогальмування. Восьма місія OTV-8/USSF-36 стартувала у серпні 2025 року. Доказів належності X-37B до оголошеної Мейнком орбітальної зброї немає. 

Apollo Maneuvers 2026 стали live-fly навчаннями US Space Command із координованого маневрування апаратів на LEO, MEO та GEO. Відпрацьовували maneuver warfare, логістику в умовах протидії та взаємодію військових, союзних і комерційних систем. 

Наступний рівень — Golden Dome та Space-Based Interceptors (SBI), орбітальний ешелон протиракетної оборони. Space Force планують продемонструвати інтегровану спроможність SBI до 2028 року. Уже укладено 20 угод із 12 компаніями на потенційну сукупну вартість до $3,2 млрд. 

Американський алгоритм формується в ланцюг: виявлення → ідентифікація → орбітальне стеження → маневр → зближення → бойовий вплив. 

Фізичний принцип останньої ланки засекречений. Він може бути кінетичним або некінетичним: РЕБ, спрямована енергія чи інший вплив. Головне — Вашингтон офіційно визнав, що відповідні засоби вже перебувають на орбіті. 

Росія: «матрьошки» та асиметрична відповідь 

Москва створює багаторівневу протисупутникову архітектуру. 

Один із ключових напрямів — програма «Нивелир» та пов’язані з нею супутники серії «Космос». Російські апарати демонстрували схему «матрьошки»: супутник відділяв інший об’єкт. В одному з епізодів американська сторона класифікувала його як високошвидкісний projectile. 

Показові приклади — «Космос-2558» і «Космос-2576». Перший вивели в площину орбіти американського USA-326, другий — USA-314. Незалежні спостерігачі пов’язують ці американські апарати з оптичною розвідкою NRO. 

У квітні 2026 року командувач US Space Command генерал Стівен Вайтінг заявив, що Росія переходить від випробувань до оперативного розгортання коорбітальних систем у межах досяжності важливих американських супутників. 

У травні «Космос-2610» — «Космос-2613», за даними відкритого орбітального спостереження, змінили параметри орбіт, наближаючи їх до площини польоту комерційного SAR-супутника ICEYE-X36. Системи ICEYE використовуються, зокрема, для забезпечення України радіолокаційними знімками. Це OSINT-оцінка, а не підтверджена бойова операція РФ. 

Direct-Ascent ASAT: ракета «Нудоль». У листопаді 2021 року вона знищила «Космос-1408», утворивши понад 1500 відстежуваних уламків. 

РЕБ і спрямована енергія. Москва розвиває засоби придушення супутникового зв’язку й навігації, зокрема «Тираду-2С», а також лазерні комплекси типу «Пересвет», потенційно здатні засліплювати оптичні системи космічної розвідки. 

Найнебезпечніший напрям — ядерна протисупутникова система, про розробку якої американська сторона повідомляє з 2024 року. У березні 2026-го US Space Command та представники понад 60 компаній моделювали наслідки такого сценарію під час Apollo Insight. 

Ядерний вибух у космосі може не точково знищити один супутник, а через електромагнітний імпульс і штучне радіаційне середовище одночасно уразити значну кількість апаратів. 

Це російська асиметрія: замість технологічно симетричної відповіді Москва може намагатися перетворити залежність США від космічної інфраструктури на вразливість. 

А де Китай? 

У цій картині свідомо відсутній третій гравець — Китай. Не через брак можливостей. Американське військове командування розглядає КНР як головного довгострокового космічного конкурента США. 

Пекін розвиває коорбітальні системи, РЕБ, лазерні технології, direct-ascent ASAT, військові супутникові угруповання та космічне цілевказання для операцій в Індо-Тихоокеанському регіоні. 

Китайська модель потребує окремого аналізу. Тут фокус інший: США як держава, критично залежна від космічної інфраструктури, та Росія, яка шукає асиметричні способи зробити цю залежність вразливістю. 

Тиха війна над Землею 

Навігація, супутниковий зв’язок, раннє попередження про ракетний напад, розвідка, метеорологія, синхронізація мереж, наведення високоточної зброї та управління військами залежать від космічної інфраструктури. 

Тому в глобальному зіткненні великих держав одними з перших цілей можуть стати супутники розвідки, зв’язку, навігації та раннього попередження. 

Для цього необов’язково підривати апарат і створювати тисячі уламків. Його можна заглушити, засліпити оптику, порушити канал управління, атакувати наземний сегмент через кіберпростір або застосувати маневруючий коорбітальний апарат. 

Найнебезпечніша космічна зброя може зовні майже не відрізнятися від звичайного супутника. 

США і Росія вже вийшли за межі лабораторних експериментів. На орбіті формується інфраструктура orbital warfare: виявлення, ідентифікація, стеження, маневр, зближення і потенційне ураження. 

Тому у 2026 році питання вже не в тому, чи стане космос полем бою, а в тому, якими будуть правила війни, коли зброя вже перебуває на орбіті. 

Перший удар такої війни може бути беззвучним. Його наслідки Земля відчує негайно: втрата навігації та зв’язку, порушення роботи розвідки, раннього попередження, управління військами та високоточної зброї. 

І горизонт цього протистояння вже виходить далеко за межі навколоземних орбіт. 16 вересня голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн заявив, що американські військові мають бути готовими «fight, endure and win» у середовищі «from the seabed to cislunar space» — від морського дна до цислунарного простору між Землею і Місяцем. 

Пентагон уже офіційно включає космічний простір до географії потенційного воєнного протистояння — з прямим земним агресором на європейському континенті, Росією, та з Китаєм, який перебуває в режимі очікування й підготовки до війни в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. 

Микола Зенцев, експерт з міжнародної безпеки, генерал-майор запасу ЗСУ 
Фото:  jillbazeley, flickr
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства