В останню декаду вересня у міжнародній політиці відбудеться одна з найочікуваніших подій року – голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін здійснить свій перший за понад десятиліття державний візит до США. Менше ніж за три тижні до анонсованого саміту офіційної інформації про стан його підготовки небагато.

Натомість Вашингтон продовжує обмежувати доступ Китаю до американських технологій та звинувачувати Пекін у причетності до атак хакерів на урядові відомства США, а уряд КНР – відповідати власними контрзаходами.

Проте «джерела» у Пекіні й Вашингтоні запевняють, що голова КНР відвідає столицю США 24 вересня і проведе один насичений день переговорів у Білому домі. Це означає, що порядок денний переговорів Сі Цзіньпіна із Трампом буде обмежений виключно переліком найгостріших тем китайсько-американської взаємодії.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПЕРИПЕТІЇ

Зустрічі очільників Китаю і США, двох найпотужніших країн сучасності, привертають особливу увагу, бо це не лише про китайсько-американські відносини, а й про вплив фактично на кожну країну світу. Тому такі саміти та пов’язані з їхньою підготовкою події завжди супроводжуються підвищеним інтересом як політиків, так і більшості жителів, певно, в усіх куточках світу.

Конкуренція між Сполученими Штатами, глобальним лідером останніх кількох десятиліть, та Китаєм, який уже в новітній час став економічною супердержавою планети, останнім часом швидко посилюється. Таке суперництво між великими країнами – загалом нормальне явище, однак якщо втратити пильність і проґавити момент, то можна випадково спровокувати конфлікт.

Ризики добре розуміють у політичних колах і Китаю, і США, тому намагаються створити запобіжники, аби випадковий заступ за червону лінію не призвів до великого глобального протистояння. І особисті зустрічі китайського вождя з американським президентом та їхні домовленості мають виключне значення для утримання суперництва у безпечних рамках.

Справа в тому, що попри глибокі ідеологічні відмінності (США – демократія, Китай – країна з авторитарним комуністичним режимом), підходи до державного управління у Штатах і в КНР схожі, зокрема в орієнтації на лідера, за яким останнє слово при ухваленні рішень, особливо зараз, коли в Білому домі господарює Дональд Трамп, а в Пекіні головує Сі Цзіньпін.

Перші переговори між Сі і Трампом, за нинішнього президентства останнього, пройшли у травні в Пекіні. Тоді не було оголошено про конкретні угоди, але, вочевидь, такої мети і не було. Обидві сторони швидше прагнули «звірити годинники» й окреслити власні позиції стосовно ключових питань їхньої взаємодії. Пройшло вдало, усі лишились задоволеними, а головне – заявили, що надалі будуть розвивати двосторонні відносини конструктивної стратегічної стабільності. Іншими словами, протистояння продовжимо, але в межах визначених правил.

У Вашингтоні ж очікується схвалення умовного першого пакету практичних домовленостей у рамках нової парадигми китайсько-американської взаємодії, в основі якого будуть найактуальніші наразі питання штучного інтелекту (ШІ) та двосторонньої торгівлі й імпортних мит. І в Пекіні, й у Вашингтоні майбутню поїздку голови Китаю до США називають історичною, однак про перебіг її підготовки мовчать. Натомість про організаційні перипетії розповідають окремим ЗМІ анонімні представники обох сторін.

Тож наразі можна констатувати, що підготовка саміту не проходить гладко. Вже наприкінці червня Пентагон додав низку китайських фірм, серед яких техногіганти Alibaba та BYD, до списку компаній, які допомагають армії Китаю. У середині липня, коли минула половина терміну і китайська й американська переговорні команди вже наближалися до фінальних редакцій пакетів необхідних документів (організації протоколу, порядку денного переговорів, проєктів домовленостей тощо), сторони увійшли в новий виток конфлікту.

Ініціював ескалацію Вашингтон, запровадивши нові обмеження на поставки до Китаю американської високотехнологічної продукції, у тому числі чипів ШІ, та включивши ще ряд китайських компаній до санкційних «чорних списків». Поряд із цим США ввели обмеження на освітні зв’язки з Китаєм, скоротили терміни дії віз для китайських журналістів і, на додаток, звинуватили Китай у кібершпіонажі та використанні ШІ для крадіжок інтелектуальної власності США.

Пекін відкинув усі звинувачення та відповів власними обмеженнями проти американських компаній, перш за все запровадивши посилений контроль за експортом своїх рідкісноземельних елементів, головного козиря у торговому протистоянні зі США. Після такого обміну ударами на екваторі підготовки вересневого саміту з’явилися спекуляції про можливе скасування поїздки Сі до Вашингтона.

Проте обидві сторони переконують, що останні взаємні обмеження не настільки критичні, аби котрась зі столиць вирішила ініціювати відміну саміту. Понад те, Дональд Трамп усе частіше публічно хвалить китайського колегу і випромінює впевненість у тому, що на зустрічі 24 вересня вони матимуть дуже хорошу розмову й обговорять багато важливих питань.

Тож із останнього, що відомо про візит, це те, що на кінець серпня переговорні команди на робочому рівні все підготували і передали на затвердження вищому керівництву. Зараз пов’язані із самітом питання проходять фінальне узгодження, а паралельно сторони обговорюють склад делегації китайських бізнес-лідерів, які супроводжуватимуть Сі Цзіньпіна до США.

Головне, можна стверджувати майже стовідсотково, що попри всі перипетії лідер Китаю відвідає столицю США для саміту з американським колегою. Очікується, що голова КНР прибуде до Вашингтона 23 вересня, 24-го проведе один день переговорів із Трампом у різних форматах (у складі делегацій, віч-на-віч, із главами корпорацій тощо) і вже наступного дня відбуде до Пекіна.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І ТЕХНОЛОГІЧНЕ ЛІДЕРСТВО

Пріоритетом переговорів Сі і Трампа у Вашингтоні, як стверджують джерела, стане двосторонній порядок денний, а саме розвиток і регулювання галузі штучного інтелекту (ШІ), торгівля і продовження тарифного перемир’я.

Центральною і найбільш безкомпромісною темою дискусії, як очікується, буде ШІ. Американський лідер у публічних виступах заявляє, що такі технологічні змагання мають визначальне значення для світового лідерства. «Хто виграє цю гонку – той виграє загалом, крапка», – наголошує Трамп.

Для Пекіна ж це стане спробою домовитися з Вашингтоном про правила гри в умовах жорсткої конкуренції за глобальну першість у галузі ШІ, зокрема про співіснування двох конкуруючих ініціатив – американської Pax Silica та китайської «Всесвітньої організації співробітництва у сфері ШІ». Нещодавно ЗМІ дізналися, що США уже вимагають від країн-партнерів обрати сторону в технологічних перегонах із Китаєм під загрозою вигнати порушників зі своєї команди, створюючи ще одну лінію поділу світу на два табори.

Тож у вересні дискусія розгорнеться навколо кількох критичних аспектів і, зокрема, буде зосереджена навколо питань американського експортного контролю та «напівпровідникової стіни», доступу до окремих моделей ШІ, кіберзброї, а також застосування ШІ у військових цілях та забезпеченні безпекових червоних ліній.

Адміністрація США і сам Трамп останнім часом наголошують на беззаперечному лідерстві Америки в розвитку ШІ та розглядають цю технологію як ключовий фактор національної безпеки, прагнучи зафіксувати за собою домінуючі позиції. Тому немає значення, демократична чи республіканська адміністрація перебуває при владі, Вашингтон вдається до жорстких обмежень на експорт передових ШІ-чипів до КНР і продовжуватиме це робити.

Пекін, своєю чергою, інвестує мільярди у розвиток власних технологій ШІ, прагнучи технологічного суверенітету і незалежності від західного софту та мікросхем. Питання настільки гостре, що присутні на травневому саміті в Пекіні анонімно розповідали ЗМІ, що Трамп і Сі обговорювали навіть умови поставок до Китаю конкретних чипів, зокрема графічних процесорів Nvidia H200 з надшвидкою і потужною підсистемою пам’яті для передових моделей ШІ.

Китай на саміті домагатиметься від адміністрації США згоди на хоча б обмежені продажі американського обладнання для своїх техногігантів Alibaba і Tencent в обмін на певні поступки у важливих для Вашингтона геополітичних питаннях. Наприклад, обіцянки Сі вплинути на режим Ірану та переконати підписати мирну угоду на умовах США.

Ще одним питанням стане проблема китайських відкритих моделей ШІ (Open-weight), як-от DeepSeek – добре відома і дешевша у порівнянні з американськими. У Білому домі занепокоєні швидким зростанням популярності китайських розробок у США і шукають способи обмеження їх використання американцями. Китай, своєю чергою, думає про закриття іноземцям доступу до своїх найпотужніших технологій та пришвидшення розробки власної компонентної бази для відмови від експортних чипів.

Окреме занепокоєння обох сторін викликає використання моделей ШІ із можливостями виявлення та експлуатації вразливостей програмного забезпечення (як-от Mythos від Anthropic, яку експериментально тестують спецслужби США). Підвищена увага і до використання ШІ у військових розробках, приміром, для програм управління збройовими системами та автономними комплексами. Метою Пекіна і Вашингтона є встановлення рамок і запобіжників (guardrails), які гарантували би, що ШІ не зможе самостійно приймати рішення на застосування того чи іншого озброєння.

Найбільш нагальним стане обговорення правил, які б унеможливили інтеграцію ШІ в системи управління ядерною зброєю і автономними бойовими системами без контролю з боку людини. Обидві країни прагнуть заблокувати витік потужних алгоритмів до третіх сторін чи так званих недержавних суб’єктів – терористичних або злочинних угруповань.

Зустріч 24 вересня навряд чи завершиться підписанням масштабної угоди. Про її готовність джерела не кажуть. Однак відверта розмова може допомогти двом провідним технологічним конкурентам визначити базові засади і сприятиме започаткуванню спільної роботи над умовами безпечного використання різних моделей ШІ. При цьому Китай і США матимуть можливість домовитися про постійні канали зв’язку між своїми військовими для запобігання випадковому конфлікту, спровокованому нейромережами.

ТОРГІВЛЯ І ТАРИФИ

Економічний трек залишається базовим фундаментом стабільності у китайсько-американських відносинах і містить кілька критичних пунктів. Наразі найважливішим із них є продовження мораторію на нові взаємні тарифи, термін дії якого завершиться наприкінці жовтня.

Для Пекіна збереження нинішніх умов торгівлі зі Штатами є питанням виживання експортно орієнтованої економіки, яка наразі переживає структурне уповільнення. У 2025-му обсяг торгівлі між двома країнами впав на 18,7% порівняно з роком раніше, в основному через тарифне протистояння, однак США залишилися одним із найбільших торгових партнерів Китаю із товарообігом майже $560 мільярдів, за даними Головного митного управління КНР. Аби запобігти появі нових больових точок у китайській економіці, Сі украй важливо не допустити різкого падіння китайського експорту до США через підвищення тарифів Вашингтоном, яке Трамп анонсував раніше.

Американському ж лідеру потрібна стабільність на внутрішньому ринку напередодні осінніх політичних процесів у США. Додаткові тарифи на китайський експорт і контрзаходи з боку Пекіна, як показав попередній раунд торгового протистояння минулого року, загрожують масштабним ціновим шоком і стрибком інфляції у Штатах, чого Білий дім з усіх сил прагне не допустити.

Другим за важливістю для американців є питання дефіциту платіжного балансу в торгівлі з Китаєм, який минулого року дещо скоротився, однак склав понад $280 мільярдів, або майже половину річного товарообігу. Аби вирівняти торговий баланс, американська адміністрація вимагатиме від Китаю істотного збільшення закупівель продукції у США, в першу чергу аграрної, а також нафто-газових поставок.

Китайська сторона, як стверджують витоки у ЗМІ, загалом згодна запропонувати на саміті великі контракти на придбання американської сої, кукурудзи, свинини й іншої агропродукції та нафти і скрапленого природного газу (СПГ). Пекін розраховує, що такий крок має задобрити Трампа і продемонструвати готовність до компромісу у важливих для Вашингтона питаннях, якщо американці погодяться піти назустріч китайським проханням.

Запекла дискусія очікується і навколо трьох секторів, де Китай досяг значного експортного домінування. Йдеться про електромобілі, сонячні панелі й обладнання для зеленої енергетики та літій-іонні акумулятори (АКБ). Масштабні субсидії та інша підтримка урядом КНР своїх компаній у цих секторах допомогли їм у відносно короткі терміни налагодити виробництво у великих обсягах, істотно зменшити собівартість та знизити кінцеві ціни.

Значно дешевші й достатньо якісні електромобілі, сонячні панелі та АКБ із Китаю завойовують американський ринок, залишаючи місцевих підприємців зі збитками. Адміністрація Трампа, звісно ж, прагне захистити своїх і стимулювати внутрішнє виробництво, жорстко обмежуючи дешевий китайський експорт.

Для цього під час травневого візиту Трампа до Пекіна американці запропонували створити Раду з питань торгівлі (Board of Trade), у рамках якої дві країни будуть вирішувати проблемні питання експорту товарів із КНР та, з іншого боку, забезпечення стабільних поставок до США критично важливої сировини й іншої продукції із Китаю. Китайці ж більше зацікавлені у збереженні можливостей інвестувати у американські активи, у чому їх Штати останніми роками суттєво обмежили з міркувань безпеки, виступили з ініціативою створення Ради з інвестицій (Board of Investment).

Стосовно першого органу, Ради з питань торгівлі, до якої адміністрація США демонструє підвищений інтерес, прогрес буде. Економічні переговорні команди вже обговорили й узгодили деталі та умови функціонування цієї Ради. Тож на саміті очікується оголошення про її запуск.

Натомість у питанні Ради з інвестицій, яку ініціював Пекін, китайські дипломати налаштовані песимістично. За їхніми словами, процес підготовки її формування перебуває на початковому етапі, бо в адміністрації Трампа не зацікавлені в появі такого органу і відверто гальмують його створення. Тож про цю Раду на саміті, швидше за все, ніяких заяв не буде.

Напередодні поїздки голови Китаю до США експерти та дипломати сходяться на думці, що сам візит Сі до Вашингтона можна вважати гарантією продовження митного перемир’я і збереження прогнозованості у торгівлі між двома економічними гігантами. Обом лідерам вигідно дійти згоди й відтермінувати нові обмеження та мита, аби запобігти економічним потрясінням напередодні осінніх політичних циклів у Китаї і США.

Тож головною метою обговорення економічного блоку буде не підписання великої торгової угоди, що потребує тривалих і ретельних переговорів, а запобігання новій руйнівній хвилі торговельного протистояння через механізми керованого перемир’я. Результатом вересневого саміту, найімовірніше, стане тактична угода про наміри, яка відтермінує введення жорстких економічних обмежень ще на рік в обмін на конкретні фінансові зобов’язання Китаю щодо закупівель американської продукції.

УКРАЇНА, ТАЙВАНЬ, ІРАН

Не менш важливою частиною переговорів стане міжнародний контекст. За зачиненими дверима Трамп і Сі точно говоритимуть про ситуацію в Ормузькій протоці та на Близькому Сході загалом, про Тайвань і, звісно ж, про російську агресію проти України.

Тема російсько-української війни стала одним із постійних пунктів порядку денного у перемовинах лідерів двох супердержав. Проте кожен із них у такому обговоренні керується інтересами власної країни і переслідує власні цілі. Для Китаю – це далека війна, від якої він насправді отримує економічний зиск і політичні дивіденди, що переважають негативний ефект від пасивності в зусиллях зупинки війни. Однак говорити про події в Україні китайським можновладцям не подобається, тому Сі точно не порушуватиме це питання.

Для Сполучених Штатів часів президента Трампа агресія Росії у Європі теж відійшла далі, однак залишається важливим чинником зовнішньої політики. Тож господар Білого дому буде згадувати війну, як він зробив і під час травневого саміту в Пекіні, про що сам сказав пресі, похвалившись, що обидві сторони висловили зацікавленість у пошуку шляхів для якнайшвидшого врегулювання конфлікту.

Та це лише політичні декларації. Зупинка війни, як чудово розуміють і Трамп, і Сі, залежить від рішення лише однієї людини – Путіна. Для того, аби він таки задумався про мир, на російського правителя і його країну потрібно тиснути, а з цим не особливо поспішають ні Вашингтон, ні тим більше Пекін.

Заклики до Сі скористатися своїм впливом на Путіна й переконати того зупинити варварську війну, що зайшла в глухий кут, не мають ніяких наслідків. Лідер Китаю не те що не тиснутиме на свого російського колегу, а й навіть жодного слова не скаже про необхідність її завершення. Можливо, запитає, що там із Україною, і почує у відповідь відомі реляції Путіна про успіхи росіян на фронті та їхню «от-от перемогу».

Питання України на саміті 24 вересня розглядатиметься у комплексі з іншими великими геополітичними кризами, більш важливими для Китаю і США, зокрема ситуацією навколо Тайваню та операцією проти Ірану. Навколо цих тем Пекін і Вашингтон будуть палко торгуватися, вимагаючи поступок від іншої сторони та висуваючи власні пропозиції взамін.

Можна з упевненістю прогнозувати, що Сі, як і на травневих переговорах, закликатиме американську адміністрацію утримуватися від «втручання» у тайванське питання, а Трамп намагатиметься схилити китайську владу допомогти владнати з Іраном. Та, швидше за все, кожен залишиться на своїх позиціях: США продовжуватимуть продавати зброю Тайваню, а Китай і надалі стоятиме осторонь американо-іранського конфлікту і розмірковуватиме про мирні переговори.

Тож поки дипломати узгоджують останні пункти порядку денного, ставки продовжують зростати. Зустріч Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа стане шаховою партією, де кожен хід може змінити співвідношення сил і визначити, чи стануть наступні роки епохою нової холодної війни, чи крихкого, але стабільного миру.

Володимир Сидоренко, Пекін

Фото: whitehouse.gov, fmprc.gov.cn, Ricardo Stuckert / PR, Mickael Courtiade, Reb42, wiki, U.S. Navy photo