Суперечка Китаю і Японії через Тайвань: чи будуть наслідки для України
Суперечка між Китаєм і Японією через питання Тайваню – не перший і, певно, не останній конфлікт між двома сусідніми країнами зі складним історичним минулим. Конфлікт наростає, однак уже можна прогнозувати його наслідки для регіону та світу і, перш за все, оцінити, чи матимуть ці події вплив на війну в Україні.
АРГУМЕНТИ ТОКІО ПРОТИ ПОЗИЦІЇ ПЕКІНА
Останню суперечку Пекіна з Токіо спровокували слова прем’єр-міністерки Японії Санае Такаїчі в ході дебатів у парламенті країни 7 листопада про те, що напад Китаю на Тайвань може розцінюватись як ситуація, що загрожує існуванню Японії. А згідно з оновленим у 2015 році японським законодавством, така ситуація дозволяє Токіо застосувати збройні сили для самооборони, тобто втрутитися у конфлікт у Тайванській протоці.
Комуністична влада Китайської Народної Республіки вважає Тайвань однією зі своїх провінцій, яка тимчасово випала з-під контролю Пекіна. Виходячи з цієї логіки, Китай заявляє своє виключне право на контроль над протокою між материком і островом, тому вимагає від усіх кораблів та суден, що проходять цим морським шляхом, надавати дані про вантаж і маршрути подальшого слідування.
Сполучені Штати та їх союзники, у тому числі й азійські, відкидають претензії Пекіна і вважають Тайванську протоку міжнародними водами із вільним мореплавством, а повітряний простір над нею – вільною для польотів зоною. Час від часу військові кораблі та літаки США і країн, що їх підтримують, здійснюють у протоці операції з демонстрації свободи судноплавства, проходячи морським маршрутом чи пролітаючи над поверхнею моря в одному чи іншому напрямі, що викликає гнів і роздратування Китаю.
Доходить до того, що китайські військові, які супроводжують іноземні військові судна в протоці, навіть імітують атаки на них, наводячи на непроханих гостей радари й інше обладнання для націлювання своїх ударних систем зброї. Тож, підсумовуючи, позиція Китаю така: Тайвань наш, протока між островом і материком наша, тайванське питання є виключно нашим внутрішнім, відповідно, ніхто ззовні не має втручатись у внутрішні справи нашої країни, виходячи з одного із ключових принципів сучасних міжнародних відносин про невтручання.
При цьому союзники, у першу чергу Штати, а також і Японія, у тайванському питанні дотримуються підходу так званої стратегічної невизначеності, або нинішнього статус-кво між материком і островом. Це, з одного боку, означає офіційну підтримку політики «одного Китаю» та домовленостей про те, що єдиним представником Китаю у світі є уряд у Пекіні, а з іншого – дозволяє торгово-економічні й ділові зв’язки з Тайванем і неофіційні контакти з його адміністрацією в обхід Пекіна.
При цьому Китай повинен утримуватися від застосування армії для встановлення контролю над островом силою, а Тайбей – від спроб офіційно проголосити незалежність та отримати статус суверенної держави. До речі, у законодавстві й керівних безпекових доктринах КНР міститься положення про те, що як тільки Тайвань зробить хоча б один рух у бік отримання незалежності, Китай автоматично оголошує війну острову.
Тому всі американські адміністрації і партнери Тайваню виступають за збереження нинішньої ситуації, а пошук розв’язки тайванського питання переносять на невизначене майбутнє, сподіваючися, що з роками вдасться віднайти мирне рішення. Такого ж курсу дотримувались і всі попередники Такаїчі на чолі японського уряду, які добре усвідомлювали ризики для власної країни у разі війни навколо Тайваню, від якого до найближчого японського острова Йонагуні лише 110 кілометрів.
Але саме першій в історії Японії жінці на чолі уряду стало сміливості відійти від уже небезпечної для своєї країни стратегічної невизначеності та назвати речі своїми іменами. Аби розуміти, випадково чи ні глава японського уряду зробила свої заяви про Тайвань, варто згадати її політичні погляди та діяльність до перемоги в номінації на прем’єр-міністра країни.
ЯПОНСЬКА ТРАМПІСТКА
Образ типового прем’єр-міністра Японії добре відомий: зазвичай це немолодий, консервативно одягнений чоловік у темному костюмі, білій сорочці та синій краватці. Більшість глав японського уряду мало відрізняються один від одного та швидко змінюються, через що незабаром стираються із суспільної пам’яті.
Проте Такаїчі, котра очолила японський уряд 21 жовтня, дуже відрізняється від присутніх у цьому одноманітному списку. Насамперед, вона перша жінка на цій посаді у країні, яка вважається патріархальною і в палаті представників якої із 465 депутатів лише 73 жінки.
Її сім’я ніколи не мала відношення до політики, що велика рідкість для японських лідерів останніх років, синів видатних політичних діячів чи, як Сіндзо Абе, чий батько був міністром закордонних справ, а дідусь – прем’єром, представляли цілі династії. Під час навчання в університеті Такаїчі захопилася хеві-металом та мотоциклами, тому на багатьох фотографіях тих років майбутня прем’єрка або грає на барабанах, або роз’їжджає на Kawasaki Z400GP – не типові хобі для японських політиків.
Хоча чинна очільниця уряду ламає чимало стереотипів, сама вона дотримується консервативних, подеколи навіть реакційних поглядів. Уперше обравшись до парламенту в 1993 році як незалежний депутат, вона незабаром ідеологічно зблизилася з Сіндзо Абе і перейнялася багатьма його консервативними націоналістичними ідеями.
Наприклад, Такаїчі далека від фемінізму, навпаки, вона наполягає на збереженні діючої системи спадкоємства престолу, за якою імператорський трон Японії передається тільки по чоловічій лінії. Також новий прем’єр виступає проти реформи, що дозволяє подружжю залишати різні прізвища після одруження.
У зовнішній політиці деякі її тези співзвучні з ідеями Трампа і, знову ж таки, – Сіндзо Абе, вбитого у липні 2022 року, гасло якого «Японія повернулася» Такаїчі використала під час передвиборчої кампанії, наголошуючи, що місце її батьківщини – «на вершині світу». Крім того, вона виступає проти імміграції, говорить про необхідність захищати японські традиції та обурюється, що туристи недостатньо шанобливо ставляться до місцевих правил.
Ще більш спірним виглядає те, що Такаїчі регулярно відвідує святилище Ясукуні, присвячене пам’яті загиблих у Другій світовій війні, включаючи 14 військових злочинців, страчених 1948 року за вироком Токійського трибуналу. Такі візити викликають різку реакцію Китаю та Південної Кореї, які вважають їх проявом японського мілітаризму.
Інший подразник у відносинах із Пекіном – Тайвань. Такаїчі є політичним прихильником острова і називає його важливим партнером та цінним другом Японії. У квітні під час візиту на Тайвань вона навіть пропонувала створити з островом неформальний безпековий альянс, приєднатися до якого також могли б Австралія, Індія та європейські партнери.
Тож, як можна побачити із політичного бекграунду глави кабінету міністрів Японії, заяви про загрози для своєї країни унаслідок збройного конфлікту в Тайванській протоці вона робила, добре усвідомлюючи реальність небезпеки з боку КНР та реакції Пекіна на такі її слова.
У китайській владі явно не мали ілюзій стосовно майбутньої політики нової лідерки Японії на китайському напрямі, тому голова КНР Сі Цзіньпін порушив створений ним же прецедент і не направив Санае Такаїчі привітання з обранням главою кабінету міністрів. До цього лідер Китаю надсилав офіційні вітання її попередникам – Йосіхіде Суга, Фуміо Кішіді та Шіґеру Ішібі у 2020-му, 2021-му та 2024 роках відповідно. І Такаїчі «виправдала» очікування – трохи більше, ніж за два тижні на посаді спровокувала масштабну суперечку, яка ще набирає обертів.
ГНІВ ПІДНЕБЕСНОЇ
Реакція Пекіна не примусила довго чекати. Першим кроком китайського уряду стала зупинка туристичних поїздок китайців до Японії, яка за перші десять місяців прийняла більше 7,5 мільйона китайських туристів, під приводом небезпеки поїздок громадян КНР через нібито сплеск антикитайських настроїв у тій країні. Хоча насправді ситуація протилежна – минулого року в Китаї сталося одразу два напади на японських школярів із застосуванням холодної зброї, під час одного з яких від поранень загинув десятирічний школяр, а під час другого – китаянка-провідниця шкільного автобуса, намагаючись захистити дитину.
Далі Пекін звернувся до понад 100 тисяч китайських студентів, які навчаються в японських вишах, із тим самим попередженням і рекомендацією переглянути свої рішення і перейти на навчання до університетів своєї країни. Паралельно, під різними приводами, зокрема невідповідності санітарним вимогам, були застосовані економічні обмеження і заборони на імпорт окремих видів продукції, перш за все морепродуктів, із Японії до КНР та експорт окремих груп товарів до Японії.
Конфлікт не обійшов стороною і культурну сферу – Китаєм прокотилася хвиля скасування концертів японських артистів, релізів японських фільмів та інших запланованих культурно-мистецьких і творчих заходів. Через усе це майже на третину скоротилася кількість авіарейсів між Японією та Китаєм, китайські авіакомпанії пропонують безкоштовні зміни в бронюванні та скасовують рейси до та з Японії, а Центральне китайське телебачення повідомило, що з 15 листопада на японському напрямку скасовано понад 540 тисяч рейсів.
Не пасе задніх у антияпонській активності і зовнішньополітичне відомство КНР, речники якого на кожному брифінгу наголошують, що японська сторона має відмовитися від своїх заяв, аби інцидент вважати вичерпаним. До дипломатичного тиску на Японію залучене і постійне представництво КНР при ООН, дипломати якого на всіх засіданнях органів Організації порушують питання «зростаючих загроз» для післявоєнного світового порядку з боку Японії та розсилають листи з критикою заяв Такаїчі керівництву ООН і місіям країн-членів.
Нещодавно Пекін активізував іще один важіль тиску, військовий, направивши ударну групу авіаносця «Лаонін» на навчання у Тихий океан не звичним маршрутом протокою між островами Міяко та Окінава, ближче до Тайваню, а протокою між островом Кікай у префектурі Окінава та островами префектури Каґосіма на острові Кюсю, що значно глибше у ланцюгу Японських островів. Під час походу відбувся інцидент між винищувачами авіаносця та ВПС Японії (за японською версією – націлювання радарів управління системами вогню, за китайською – це були радари пошукові, а не систем вогню), що додав напруженості суперечці між двома країнами.
У контексті акцій військового тиску Китаю на Японію особливістю нинішньої ситуації є ширше залучення на користь Китаю росіян, так звані спільні патрулювання повітряного простору, останнє з яких відбулось 9 грудня. Китайські і японські аналітики вважають, що така підтримка з боку ЗС РФ найближчим часом посилиться і залучатиме все більше російських ВМС та ВПС.
Та є одна відмінність від попередніх подібних суперечок, яких у китайсько-японських відносинах вистачає, – відсутність нагнітання антияпонської істерії у китайському суспільстві. Під час інцидентів 2012-го та 2023 років, пов’язаних із суперечкою через острови Дюоюйдао/Сенкаку у Східнокитайському морі та скиданням Японією очищеної стічної води з пошкодженої АЕС «Фукусіма», перед посольством Японії в Пекіні та японськими генконсульствами в інших містах КНР проходили масштабні мітинги розлючених китайців, протестувальники розбивали на вулицях автомобілі японських марок, вітрини японських магазинів, телефонували з погрозами до громадян та установ Японії.
Цього разу, попри те, що питання Тайваню у порівнянні зі згаданими приводами значно важливіше для китайського керівництва, подібного не спостерігається, державна пропаганда не проводить антияпонських інформаційних кампаній і не підбурює жителів до протестних виступів. Вочевидь, керівництво Китаю прагне утримати ситуацію під контролем і запобігти небезпечному сплеску ненависті до японців.
НЕПОСТУПЛИВА ЯПОНІЯ І ВПЛИВ НА УКРАЇНУ
Токіо, втім, поки не демонструє надмірного занепокоєння діями Пекіна. Прем’єр-міністерка Такаїчі навіть не згадує про можливу відмову від своїх слів, заявляє, що її уряд уважно слідкує за реакцією Китаю, а її однопартійці в кабінеті й парламенті висловлюють їй повну підтримку. Агресивний пресинг з боку Китаю лише зміцнив особисту підтримку прем’єрки та її уряду в японському суспільстві із менш ніж 60% перед інцидентом до понад 70% після розголосу, і такий показник зберігається.
Тож, намагаючись завдати достатньо сильного удару по економіці Японії, аби змусити Такаїчі відмовитися від своїх заяв, Пекін досягає зворотного ефекту, і замість послаблення суспільної підтримки влади такий економічний примус викликає у громадян Японії негативну реакцію та провокує відродження в країні націоналізму й небажання поступатися тиску Китаю. В японських експертних колах навіть активізувалися дискусії про необхідність прискореного відокремлення від економіки КНР, уряд якої у відносинах із Японією постійно вдається до економічного шантажу і тиску для досягнення своїх політичних цілей.
Як вважають японські оглядачі, кабмін Японії під різними приводами продовжуватиме відмовлятися виконувати вимоги Пекіна про відкликання тайванських заяв Такаїчі, натомість може скористатися сприятливими обставинами для прийняття непопулярних серед громадян економічних законодавчих актів, зокрема, про збільшення фіскальних зборів. У політичному вимірі високий рівень електоральної підтримки може спонукати Такаїчі оголосити про розпуск парламенту та нові дострокові вибори, щоб отримати більше місць у парламенті і зміцнити правлячу коаліцію.
Аби врегулювати суперечку з Пекіном, очільниця японського уряду намагається заручитися підтримкою президента США Дональда Трампа. Однак американський лідер поки лише попросив не загострювати суперечку з Китаєм, щоб не зашкодити його крихкому перемир’ю з Пекіном у торговельній війні.
Стосовно можливого впливу суперечки між Пекіном і Токіо на війну в Україні, наразі звідти нема чого очікувати поганого, швидше за все, ніяких наслідків і не буде до повного вичерпання суперечки, що може тривати близько року. Небажаним для українців було би переростання дипломатичної суперечки у збройну сутичку. Проте такого сценарію, схоже, не хочуть ні в Пекіні, ні тим більше в Токіо, тож цього певно не станеться.
Натомість життєво важливим є продовження підтримки України японським урядом, неприйняття прем’єр-міністеркою Такаїчі російського вторгнення в Україну і чітке ставлення до Росії як джерела загроз не лише в Європі, а й у Східній Азії.
Володимир Сидоренко, Пекін
Перше фото: CGTN
