Про переговори в Ер-Ріяді і структуру переговорного процесу
У зв’язку з переговорами в Ер-Ріяді між США і Росією у нас, та й у Європі відбувся черговий сплеск емоцій. І знов говорять про зраду Трампа (пропоную вже ввести новий термін «трампо-зрада»), про те що нас кинули, про переговори про Україну без України, тощо.
А що насправді? Чи дійсно нас відсторонили від переговорного процесу?
У цьому контексті раджу всім уважно придивитися до структури переговорного процесу щодо завершення російсько-української війни. Цей процес започаткував Трамп. І він разом зі своїми радниками визначив специфічну структуру цих переговорів. Її головна особливість на даному етапі полягає в тому, що США ведуть паралельні переговори окремо з Україною і окремо з Росією. І чомусь багато хто з коментаторів цього не помічають і продовжують волати про те, що Україну нібито виключили з переговорів. Мабуть це тому, що вони не помічають переговори між США і Україною, які не мають скандально-конфліктного характеру (можливо за винятком історії з угодою про стратегічні ресурси), а от будь-які офіційні контакти між США і Росією відразу стають приводом для гучних заяв і підозр про зраду. Хоча Трамп ще до переобрання Президентом США постійно обіцяв, що він буде вести переговори і з Путіним, і з Зеленським, і з Україною, і з Росією. Тому не варто дивуватися його телефонній розмові з Путіним. Дивно, що це відбулось лише минулого тижня, а не відразу після виборів, як обіцяв Трамп, або хоча б у листопаді-грудні минуло року.
Те, що між США і Росією нарешті відбулися перші офіційні переговори, я скоріше оцінюю позитивно. Проблема була раніше, коли між США і Росією теж відбувалися переговори, але неофіційно і в закритому режимі. Обидві стороні підтверджували сам факт переговорів, але і політики, і широка міжнародна громадськість нічого не знали про те, коли, як і про що відбуваються ці переговори. Зараз ми маємо відповіді на ці запитання, і, відповідно, можемо реагувати на переговорні події, а державні діячі (зокрема і українські) мають можливість більш цілеспрямовано впливати на подальший процес.
На відміну від переговорних контактів Трампа з росіянами, переговори Трампа з Україною із самого початку були достатньо публічними і в більшості випадків офіційними. І виглядали вони якось рутинно. На початку лютого наш посол у США Оксана Маркарова поговорила з Кітом Келлогом, спецпредставником Трампа по переговорах щодо завершення російсько-української війни. Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак установив робочі контакти і поговорив по телефону з помічником Трампа з питань національної безпеки Майклом Волтцем…
Переговори, які формально були схожі на зустріч в Ер-Ріяді, відбулись між Україною і США в Мюнхені. При цьому вони були статусно більш високого рівня – з українського боку делегацію очолював Президент Зеленський, з боку США – віце-президент Джей Ді Венс. 19 лютого до Києва приїжджає Кіт Келлог. Однак в усіх цих подіях немає аури надзвичайності і визначальності. А навколо переговорів у Ер-Ріяді – просто вибух політичних фобій і навколопереговорної конспірології.
Я вже писав про це, але ще раз нагадую, що Кіт Келлог, виступаючи в Мюнхені, підтвердив сам факт окремих переговорів з Росією й Україною і наявність окремих переговорних груп, зокрема те, що він відповідатиме за переговори з Києвом і європейцями, а Уіткофф – за переговори з Москвою. Але узгоджуватись ці окремі переговори мають в Овальному кабінеті Білого дому. Саме там будуть визначатись і подальші переговорні дії. А далі мають бути прямі переговори між Росією й Україною за модерацією США. Про це чітко сказав у Мюнхені віце-президент США Джей Ді Венс. Тобто ніхто не виключає Україну з переговорного процесу. Україна є і буде в переговорах. І про це говорять усі офіційні особи США – від Кіта Келлога і Марко Рубіо до Джей Ді Венса і самого Президента США Дональда Трампа.
Але також треба об’єктивно розуміти, що переговори з росіянами для Трампа є більш важливими. І тут не про зраду, а про реальний геополітичний статус Росії і про купу проблем у двосторонніх відносинах з Росією, які Трамп хоче розрулити. Врешті-решт є такий банальний мотив, що проблеми в подальшому просуванні переговорів про завершення російсько-української війни є зараз у американців саме з росіянами, а не з нами. І тому такі більш тривалі і складні переговори у США саме з росіянами.
Головна мета переговорів в Ер-Ріяді – це підготовка особистої зустрічі Трампа і Путіна, визначення її порядку денного, пошук компромісів із проблемних і спірних питань, які переговорні команди мають запропонувати лідерам своїх країн. Зокрема це стосується і деяких питань щодо завершення війни між Росією й Україною. Точно так і ми обговорюємо деякі такі питання з американцями (і поки що без росіян). Тому, на попередньому етапі переговорного процесу, до цього треба ставитися достатньо спокійно, але про всяк випадок доцільно нагадувати нашим американським друзям (що і робить Президент Зеленський), що ми не будемо погоджуватися на те, про що домовлялись без нашої участі і що не відповідає нашим інтересам. Власне ми це вже продемонстрували американцям по проєкту ресурсної угоди.
Зверніть увагу, про що домовились в Ер-Ріяді: про офіційне визначення переговорних груп; про те, щоб якнайшвидше призначити послів, щоб зняти "перешкоди для дипломатичних місій", у тому числі обмеження на банківські перекази в посольства; про відновлення колишньої чисельності співробітників посольств у Москві та Вашингтоні (до речі, проблема максимального скорочення цих дипмісій виникла в перше президентство Трампа); щодо майбутньої співпраці у галузі економіки та інвестицій (скоріше за все, це рамкові загальні домовленості без конкретики). Тобто домовленості стосуються відносної нормалізації двосторонніх дипломатичних відносин і механізмів продовження переговорів.
Але не має домовленостей із принципово значущих політичних питань. Навіть не визначено конкретну дату зустрічі Трампа і Путіна, хоча напередодні анонсувалось, що ця зустріч має відбутись наступного тижня. Опосередковано це означає, що не має прориву в ключових політичних питаннях, зокрема і тих, що стосуються завершення війни між Росією й Україною. Йдеться і про головну переговорну позицію США, що мирний процес має розпочатися з угоди про припинення вогню. А Путін не хоче припиняти вогонь, він хоче і війну продовжувати, й одночасно домовлятися про велику мирну угоду (звісно на російських умовах). Цікаво, Трамп і далі буде думати, що Путін прагне припинення війни в Україні? Скільки ще переговорних спроб потрібно для нього, щоб відкинути ілюзії щодо «миролюбія» Путіна?
Безумовно, не варто забувати про наявні та потенційні ризики. Дуже очевидно, що росіяни хочуть зіграти на бізнесових інстинктах Трампа і підсадити його на гачок великих та привабливих інвестиційних проєктів (і про це вже домовляються). А в обмін Кремль може зажадати поступок від США в безпекових питаннях і, особливо, по умовах завершення війни в Україні. При особистій зустрічі з Трампом Путін може зіграти на психологічних слабкостях Трампа. Тому переговорний процес про завершення російсько-української війни дійсно треба якомога скоріше виводити в площину прямих переговорів між Росією й Україною за посередницькою участю США.
Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама