Сирійське піке: росія зазнала найганебнішого фіаско в сучасній історії воєн і конфліктів
Диктатура Башара Асада в Сирії впала. На взяття під контроль більшої частини країни та безпосередньо столиці у повстанців пішло десять днів. І це стало найшвидшою і найганебнішою поразкою – причому більше для Росії, ніж для самого Асада. Чому так? Давайте розберемося.
Офіційно Росія вступила у громадянську війну у Сирії у 2015 році. Підрозділи російських найманців, ПВК, брали участь у сирійській бійні і раніше, але регулярні війська РФ були відправлені лише після підписання 26 серпня 2015 року угоди між нею та САР. На той момент Сирія для Башара Асада була повністю втрачена, а бої велися вже практично в центрі Дамаска.
До прямого вступу Росії в громадянську війну в Сирії режим Башара Асада користувався переважно підтримкою Ірану, підрозділів КВІР і "Хезболли". І, як бачимо, ця підтримка була недостатньою, щоб чинити опір повстанцям, які воювали без будь-якої військової підготовки, тактики тощо.
Звичайно, регулярні російські війська, що використовували авіацію, оперативно-тактичне ракетне озброєння та інший спектр озброєнь, стали ламати ситуацію і протягом кількох років, домінуючи в повітрі й на землі, повернули контроль над частиною країни режиму Асада.
При цьому Росія переслідувала не просто мету утримати союзного диктатора при владі або отримати доступ до надр Сирії (нафта, газ, фосфати). Для Росії війна в Сирії була важливим пропагандистським проєктом з міфологізації "другої армії у світі". Саме через військову операцію в Сирії Росія нав'язувала всьому світу напускну велич її армії та ретранслювала наратив про те, що Москва повертається у велику політику з кулаками.
Сирійська операція для російської армії була важливим перехідним моментом – особливо на тлі гібридної війни в Україні, де західний світ був не готовий зупинити Путіна. Аналогічно не готовим він виявився і в Сирії, лише з боку спостерігаючи, як килимові бомбардування російської авіації знищують школи, лікарні, житлові квартали.
Але в результаті, на чому Путін намагався вибудовувати видимість сильної російської армії, на тому цей міф і розвіявся. У 2022-му розвіявся в Україні, де армія країни-агресора отримала таку відсіч, яку ніколи в своїй історії на собі не відчувала, а у 2024 році в Сирії все, що було захоплене ЗС РФ протягом довгих кровопролитних років, було втрачено протягом 10 днів.
На сьогодні це найганебніше фіаско в сучасній історії воєн та конфліктів.
АФГАНІСТАН ТИХО КУРИТЬ ОСТОРОНЬ
1 травня 2021 року на тлі виведення з Афганістану контингенту коаліційних сил, основу яких складала армія США, почався наступ угруповання "Талібан". А 15 серпня під контроль бойовиків було взято столицю Кабул.
Афганська армія, підготовкою та забезпеченням якої займалися США (витративши на це колосальні кошти), виявилася безсилою в опорі талібам. Хоча вона навіть не чинила опір, а просто поступово, провінція за провінцією, відступала до столиці, де панувала паніка і почалася кваплива евакуація.
Тоді, у 2021 році, російська пропаганда розгорнула масштабну кампанію проти Сполучених Штатів і підтримуваної ними влади Афганістану: мовляв, подивіться на цю ганьбу, біжать як щури з корабля, що тоне. Хоча про виведення контингенту США було відомо заздалегідь і це було планово, а ось втеча десятків тисяч афганців, які не бажали залишатися при владі талібів, не була врахована.
Проте транспортна авіація США та союзників у межах операції "Притулок для союзників" у максимально стислий термін евакуювала з Афганістану 120 тисяч осіб, хоча спочатку операція планувалася для евакуації в 10 разів меншої кількості людей!
Хочеться зазначити, що після хвилі фейків та маніпуляцій з боку Росії щодо евакуації з Афганістану вже в січні 2022 року їй було надано шанс показати, як вона може здійснювати міжнародну логістику в критичних ситуаціях.
Під час січневих протестів у Казахстані ОДКБ почала вводити свої війська в країну, і на розміщення 2030 військових організації, головну роль у якій грає Росія, знадобилося п'ять днів. Запит ОДКБ було відправлено 6 січня, а 10 січня контингент у повному складі було розміщено – на той момент, коли політична криза та протести зійшли нанівець. Вкрай оперативно, чи не так?
Але в Сирії Росія показала себе з ще гіршого боку. Російський контингент не тільки не зміг сприяти асадитам (САА) у протидії повстанцям, а й евакуацією персоналу та своїх баз вони не були стурбовані доти, доки сили опору не зайняли Хаму і не вийшли до Хомса. За низкою повідомлень кілька підрозділів російської військової поліції опинилися в оточенні. Своїх не кидаємо?
ВИСНОВКИ
Падіння режиму Башара Асада – це насамперед велика ганьба та приниження Росії, яка, маючи інтереси на Близькому Сході, не змогла утримати владу в руках своєї маріонетки вдруге.
Інфантильна поведінка російської влади призвела і до того, що наступ сил опору став однією з блискавичних наступальних кампаній за останні десятиліття, а евакуація персоналу російських баз і військових не здійснювалася.
Провал у Сирії яскраво демонструє те, наскільки зараз ослаблена Росія, наскільки її виснажила війна в Україні. І не виключено, що це буде першим сигналом для інших країн, де авторитарні режими тримаються на російських багнетах. Країни Африки? Цілком можливо, що цей процес набиратиме обертів і зупинити його вже не вдасться.
У Сирії в Росії відбулася не просто серйозна репутаційна ганьба, це фактичний початок піке її закордонних операцій – з усіма наслідками, що звідси випливають.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач, «Інформспротив»
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
реклама