Схилитись перед ядерним шантажем Путіна — це зробити ядерну війну більш імовірною

Ядерне залякування як частина вторгнення в Україну є безрозсудною спекуляцією, що відображає тверду віру Путіна в слабкість Заходу. Якщо Захід не доведе його помилку, наслідки для глобальної безпеки будуть катастрофічними. Про це — у статті редактора Пітера Дікінсона для «Atlantic Council».

Росія може відповісти ядерною зброєю, якщо Захід надішле війська в Україну, попередив Володимир Путін. У своєму щорічному зверненні до народу 29 лютого російський диктатор заявив, що будь-яка спроба розгорнути західні війська в Україні «загрожує конфліктом із застосуванням ядерної зброї та знищенням цивілізації».

Це була остання і найбільш явна в серії ядерних погроз, які сказав Путін відтоді, коли він дав наказ про повномасштабне вторгнення в Україну, трохи більше ніж два роки тому. Оголошуючи про вторгнення, Путін застеріг від будь-якого втручання Заходу з обіцянками наслідків: «таких, яких ви не бачили за всю свою історію». Через чотири дні він наказав довести російські ядерні сили до стану підвищеної готовності.

Після поразки Росії в битві за Київ у березні 2022 року Путін намагався стримати Захід від озброєння України, обіцяючи «блискавичну» відповідь і рішуче натякаючи, що він готовий застосувати ядерну зброю. «У нас є всі інструменти для цього, якими ніхто інший не може похвалитися», — заявив він. «Ми не будемо цим хвалитися: ми використаємо їх, якщо буде потрібно, і я хочу, щоб усі це знали. Ми вже ухвалили всі рішення про це».

До заяви цього тижня найвідоміші ядерні загрози Путіна прозвучали під час телевізійного звернення у вересні 2022 року, щоб оголосити про першу мобілізацію Росії після Другої світової війни. Коли російська армія в безладі відступала в Україні, Путін згадав про ядерний арсенал своєї країни та пообіцяв використовувати «всі наявні у нас засоби» для захисту Росії. «Це не блеф», — заявив він.

Україна не раз демонструвала блеф Путіна, викриваючи порожнечу ядерного балакунства російського диктатора. Лише через кілька тижнів після його виступу у вересні 2022 року українські військові звільнили Херсон, єдину регіональну столицю, яку захопила Росія з початку вторгнення, і місто, яке сам Путін щойно проголосив «вічно російським». Замість того щоб потягнутися до ядерної кнопки, Путін відреагував на цю ганебну поразку, наказавши своїм військам тихо відійти.

Росія так само відреагувала на невдачі в битві за Чорне море. Кремлівські чиновники давно прагнули позиціонувати Крим як червону лінію для Росії, але це не завадило Україні пошкодити або потопити приблизно третину російського Чорноморського флоту. Це приниження не спричинило ядерної відповіді Путіна. Натомість основна частина його флоту відступила зі свого традиційного порту приписки в окупованому Криму в безпечне місце.

Хоча Україна відмовилася залякуватися ядерним шантажем Путіна, цього не можна сказати про Захід. Легко завуальовані погрози Путіна можуть здатися грубими та примітивними, але немає жодних сумнівів, що вони зіграли важливу роль у розпалюванні паралізувального страху перед ескалацією, який переслідував процес ухвалення рішень на Заході з перших днів вторгнення. Це призвело до катастрофічно повільного доставляння військової допомоги Україні та повної відмови від систем озброєнь, які могли б підготувати основу для української перемоги.

Президент України Володимир Зеленський назвав цей страх Заходу перед ескалацією найбільшою перешкодою для військових зусиль його країни. «Ніщо не зашкодило нашій коаліції більше, ніж ця концепція», — прокоментував він у січні 2024 року.

Якщо це не зміниться, збитки не обмежаться Україною. Якщо простого припущення про можливу ядерну ескалацію достатньо, щоб утримати Захід від запобігання захопленню України Росією, Путін неминуче застосує таку ж тактику проти інших країн. Він уже відкрито зображує нинішнє вторгнення як священну місію з повернення «історично російських земель». Оскільки понад дюжину інших країн також потенційно можна кваліфікувати як «історично російські», надто легко уявити подальші вторгнення в найближчі роки, що супроводжуватимуться більшою кількістю слабо завуальованих ядерних погроз Путіна.

Наслідки також не будуть обмежуватися агресивними війнами Росії. Навпаки, колеги-автократи в усьому світі візьмуть до відома успіх Путіна в Україні та зроблять логічні висновки для власних експансіоністських планів. Якщо ядерне залякування працює для Москви, чому б не для Пекіна чи Пхеньяна?

Це може спровокувати небезпечну гонку озброєнь. Якщо Росії вдасться нормалізувати ядерне залякування як інструмент зовнішньої політики, незабаром чимало країн намагатимуться отримати власні ядерні арсенали. Є ознаки того, що це питання вже обговорюють в певних колах. Виступаючи в лютому 2024 року, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський попередив, що якщо додаткової підтримки США для України не буде, «деякі країни почнуть відгороджуватись, а інші розглядатимуть розвиток власних програм ядерної зброї».

Дозволивши залякати себе ядерними загрозами Путіна, західні лідери ризикують занурити весь світ у темну нову еру небезпеки та агресії. Успішне використання Росією ядерного шантажу в Україні змінить ставлення до ядерної зброї та підірве десятиліття зусиль щодо її непоширення. Ядерна зброя стане важливим інструментом для будь-якої країни, яка хоче уникнути насильства від своїх сусідів. Потенціал ядерної війни різко зросте, як і ймовірність того, що випадкові ядерні боєприпаси потраплять до рук недержавних акторів.

Рішення Володимира Путіна використати ядерне залякування як частину його вторгнення в Україну — це безрозсудна спекуляція, яка відображає його тверду віру в слабкість Заходу. Якщо Захід не доведе його помилку, наслідки для глобальної безпеки будуть катастрофічними.

Автори:

Пітер Дікінсон, редактор служби «UkraineAlert Atlantic Council»

«Atlantic Council»
Переклад групи «Інформаційний спротив»

Перше фото: Martin Meissner/AP Photo/Scanpix/Leta

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства