Президентські перегони у Франції: «Українське питання» і стратегія Макрона
10 квітня у Франції відбудеться перший тур президентських виборів, а чинний президент Еммануель Макрон офіційно ще не оголосив про свою участь у перегонах. Але активність, яку він останніми місяцями виявляє на посаді президента, не лишає жодного сумніву, що він не стане легкою здобиччю своїх конкурентів. В ексклюзивному інтерв’ю La Voix du Nord Макрон пояснив, що, крім спаду епідемії, він очікує завершення «піка кризи» між Москвою і Києвом, щоб офіційно заявити про балотування у президенти.
ОЦІНКИ СТРАТЕГІЇ МАКРОНА ФРАНЦУЗЬКИМИ ЕКСПЕРТАМИ
Місцеві експерти визнають, що цей маневр має перевагу в тому, що беззаперечно виводить чинного президента з його активністю в деескалації російсько-українського напруження на роль світового гравця. Проте багато хто зауважує, що темп врегулювання конфлікту залишається вкрай невизначеним, а відповідно – й довгоочікуване проголошення Макроном себе кандидатом на переобрання главою держави.
Як зазначає канал BFMTV, слова Макрона, що він хоче подолати «пік геополітичної кризи», перш ніж офіційно розпочати електоральну битву, свідчать про його прагнення піднятися над передвиборчою сутичкою з іншими кандидатами. А активність його основних конкурентів, таких як Валері Пекресс, Ерік Земмур чи Марін Ле Пен, сягає найвищих політичних градусів, у тому числі у критиці чинного керманича держави з багатьох, передусім внутрішніх питань.
Макрон же говорить, що обіцяв французам “бути президентом до кінця”, і що зараз його зусилля спрямовані на деескалацію “кризи на українському кордоні, яка загрожує нашій колективній безпеці”.
Звичайно, французькі ЗМІ на тлі передвиборчої президентської кампанії активно коментують цю ситуацію. У тому числі й такими висловлюваннями у бік Макрона, як, мовляв, він демонструє, що «керує миром у світі».
Так, журналіст і експерт з міжнародних відносин П’єр Хаскі для BFMTV аналізує: «Ми розуміємо, чому президент намагається використовувати цю стратегію. Можна дивитися і з такої сторони: «Я керую миром і війною у світі, а Валері Пекресс і Ерік Земмур весело проводять зустрічі». Тим більше, що його зустріч із російським колегою потрапить на перші шпальти всіх газет», – говорить він.
Зі свого боку, геополітолог Фредерік Енсель фокусування президента саме на зовнішніх викликах, передусім, на російській загрозі Україні, коментує так: «Ми б не зрозуміли, якби глава найвпливовішої держави в Європейському Союзі й найсильнішого члена НАТО на нашому континенті не проявляв би жодної ініціативи з цього приводу».
Водночас французькі часописи багато уваги приділяють зростанню напруженості між Росією та західними державами у питанні України, яке останніми тижнями залишається на піку. ЗМІ зауважують, що побоювання війни збільшуються, особливо після відмови Заходу прийняти російські «пропозиції щодо безпеки» в Європі. Але Франція має намір «відіграти ключову роль» у заспокоєнні ситуації. Тож тема контактів Еммануеля Макрона і Володимира Путіна – як телефонних, так і поїздки Макрона до Москви і Києва, – залишається центральною.
Проте в контексті саме президентських перегонів у Франції експерти зазначають наступне: якщо цей зовнішній геополітичний маневр і дасть змогу Макрону обійняти сильнішу позицію в порівнянні зі своїми конкурентами в першому турі виборів, то швидкий темп врегулювання російсько-української кризи залишається під сумнівом. І чи справді ця криза може закінчитися найближчими тижнями, “дозволивши” Макрону нарешті офіційно оголосити про свою участь у президентських виборах?
Відповіді на це питання у експертів різняться, як власне і різняться оцінки щодо термінів близької деескалації. Так, президент Інституту прикладної геополітики Александр Негрюс на каналі France 24 висловив сумніви, що Росія таки розпочне вторгнення в Україну. “Сьогодні Росія може дуже багато втратити, якщо вона здійснить вторгнення в Україну, для неї це буде занадто дорогою операцією”, – переконаний експерт.
Геополітолог Фредерік Енсель також дотримується подібної думки: «Ми вже досягли піку кризи і, ймовірно, в найближчі дні ми відчуємо деескалацію», – говорить він.
Натомість, таку точку зору не поділяє П'єр Хаскі: «Ніхто цього не знає, навіть міністр закордонних справ Росії. Знає лише Володимир Путін. Ця криза може тривати досить довго. Єдине, про що з певністю можна сказати, – якщо атаку буде здійснено, то не раніше 20 лютого. Адже китайці попросили росіян лишити інформаційний простір для зимових Олімпійських ігор у Пекіні”, – розмірковує експерт з міжнародних справ.
Але в цілому в місцевих політичних спостерігачів не викликає заперечення думка, що загроза російського військового вторгнення в Україну – це можливість для чинного глави держави виділитися з-поміж своїх конкурентів у гонці за Єлисей.
ШАНСИ І ПЕРЕДВИБОРЧІ КАМПАНІЇ ГОЛОВНИХ КОНКУРЕНТІВ
За всіма опитуваннями, Макрон упевнено посідає перше місце в рейтингах, маючи на сьогодні близько 25% симпатій виборців, і це гарантує йому проходження у другий тур. А головними його конкурентами на цих виборах є праві – як помірні, так і не дуже.
Головна конкурентка – Валері Пекресс (партія “Республіканці”) з близько 16%. Її називають найсерйознішим суперником діючого президента, вона двічі була міністром, її виборча програма багато в чому схожа на те, що пропонує Макрон. На користь Пекресс грає її великий політичний та управлінський досвід, вже багато років вона є президентом Ради паризького регіону Іль-де-Франс, який називають “ядром французької держави”.
Пекресс – консервативний політик, в її президентській програмі головний акцент зроблений на підсиленні правопорядку та обмеженні міграції.
За дослідженнями громадської думки, саме вона має найбільші шанси ускладнити шлях Макрона у другому турі. До речі, республіканцями були такі президенти Франції, як Жак Ширак и Ніколя Саркозі.
Іншою конкуренткою чинного глави держави є учасниця останніх трьох президентських перегонів, націоналістка Марін Ле Пен (партія «Національне об'єднання»), яка сьогодні має близько 17% підтримки. Лідерка вкрай правої партії тримається популістських поглядів, виступає проти членства Франції в НАТО, в ЄС і єврозоні, натомість – за зближення з Росією. Ле Пен підтримує політику президента РФ, вважає неприпустимим вступ України до НАТО, заявляє, що анексія Криму “не є незаконною”. На президентських виборах 2017 року Ле Пен пройшла у другий тур і програла Макрону.
Третім кандидатом-конкурентом є ще “правіший” за Ле Пен полеміст і журналіст Ерік Земмур (створив партію “Реконкіста”) з близько 13%. Висування Земмура в президенти стало головною політичною сенсацією цих виборів. Його називають “французьким Трампом”, і в інформаційному просторі Франції він сьогодні займає неабияке місце.
Цей кандидат не має досвіду в політиці, натомість – відомий як публіцист і подекуди провокатор. Земмур виступає проти мігрантів, ісламу, демографічного заміщення, феміністок тощо. Як сам він наголошує – за “спасіння Франції”, за те, “щоб французи залишалися французами”.
Претенденти від лівих сил, згідно з опитуваннями, на цих виборах не мають шансів пройти до другого туру, жоден з них не набирає 10%.
Соціалістична партія, яка десятиріччями посідала центральне місце у французькій політиці, і з якої вийшли президенти Франсуа Міттеран і Франсуа Олланд, після поразки 2017 року так і не змогла стати потужною силою на виборах 2022-го.
Багато експертів переконані, що у другому турі в будь-якому випадку переможе Макрон. І сьогоднішні цифри також свідчать про це. Зокрема, Макрон мав би 56% проти Марін Ле Пен, 55,5% проти Валері Пекресс і 64,5% проти Еріка Земмура.
Про миротворчу діяльність Еммануеля Макрона на зовнішньому фронті в контексті виборів у бік президента звучить багато чого. Так, Le Figaro наводить слова неназваного “впливового урядовця”, що президентський “костюм полководця проти Covid обтріпався”, тож “українська криза на часі”.
“І тепер дозволяє йому вдягти обладунки полководця, цього разу справжнього, що йде до воріт Європи із загрозою російського військового вторгнення в Україну. Щоб повернутися в електоральну битву, але вже над нею. Виборча кампанія задихається від втоми французів через Covid-кризу. А геополітична криза зітре все», – зауважує анонімний урядовець.
Макрон же у спілкуванні з журналістами не втомлюється знов і знов повторювати, що сьогодні його головний пріоритет – це “українське питання”, деескалація напруженості, вимогливий діалог з Росією і докладання всіх зусиль з пошуку політичних шляхів для виходу з кризи.
Український інтерес у цьому питанні також переоцінити складно.
Олена Милосердова, Страсбург
Перше фото: Ludovic Marin/Pool
