Про найбільшу кризу нашого часу: Як нашкодила нам криза політичного лідерства
Нещодавно отримав запрошення від Академії лідерства Токійського технологічного університету прочитати лекцію на тему «Лідерство у світовій політиці». Вона відбудеться 10 вересня, але, як це завжди у Японії, тези лекції попросили надати за два місяці – для реклами серед студентів. Тож прийшлося ретельно готуватися вже зараз.
З’ясувалося, що протягом останнього часу у світі щорічно видається у середньому 1200 книжок про лідерство. Професор Кіяма, керівник Академії, звичайно, про це знає, й тому ввічливо натякнула, що їх цікавить не просто формальна лекція, а оригінальний погляд на те, як співвідноситься проблема лідерства з тим, що відбувається у світі от просто зараз. Як вона зазначила у листі, “Among Japanese universities, Tokyo Tech has the highest percentage of foreign students, and a number of them have passed a comprehensive exam to join the Academy for Leadership, a program for outstanding master's and doctoral students who are also majoring in science.”
Виклик – ще той. Коротко кажучи, якщо кому цікаво – поділюся деякими міркуваннями, які виникли у процесі підготовки до мабутньої лекції з приводу “лідерства” у часи пандемії. На всяк випадок – disclamer – все це міркування приватної особи.
У 2020 році журнал Тайм розпочав проєкт “Тайм 2030”. На думку авторитетного видання, наступні 10 років стануть вирішальними з точки зору майбутнього людства. Чи наша планета залишатиметься придатною для існування Homo Sapience? Журнал зібрав комітет з авторитетних у дуже різноманітних сферах людей, які б мали сформулювати бачення того, що треба для побудови світлого майбутнього. Один із перших візіонерських матеріалів був надрукований 21 жовтня 2020 року. Він називався “It's 2023. Here's How We Fixed the Global Economy”. Ось як звучить перший абзац цієї статті: “Настав 2023 рік. Пандемія COVID-19 добігла кінця і світова економіка знаходиться на шляху до одужання. Як ми сюди трапили? Як наша економіка і суспільство розвивались, щоб подолати найбільшу кризу нашої епохи?”
Тобто, автор статті називає COVID-19 найбільшою кризою нашої епохи. Серйозно? ІМХО, таке твердження є дуже поверхневим. Найбільшою кризою нашого часу є криза політичного лідерства і вона виходить далеко за межі пандемії. 300 млн людей за рік перейшли межу голоду, 5 млн помирає щорічно від спеки або холоду, небачено зростає соціальна нерівність – ось ще кілька елементів “кризи”. Не сам коронавірус, а те, наскільки авторитетні, начебто, лідери розвинених країн виявилися неспроможними адекватно реагувати на кризову ситуацію – ось де справжня криза.
Давайте згадаємо, скільки разів змінювалися думки що прем’єрів і президентів, що керівництва ВОЗ і МОЗ про те, чи потрібні маски, чи ні. Ті самі люди, які сьогодні говорять про неминучі нові смертельні штами, ще вчора говорили, що скоро все минеться, бо вакцини ж будуть. Вакцини вже є. Вірус мутував (що для фахівців – очевидний розвиток подій). Країни з найвищим відсотком вакцинованих, які ставили у приклад, повертаються до заходів обмеження. Так, вакцинація дозволяє у разі зараження перенести хворобу значно легше, але ж вона не зупиняє розповсюдження вірусу. Тоді при чому паспорти вакцинації? Це що, медична страховка? При цьому точно відомо, що найлегше вірус розповсюджується під час релігійних зібрань у замкнених приміщеннях (бо співають), у нічних клубах і пабах, в офісах, де немає можливості забезпечити свіжість повітря. Чому тоді знову – локдауни?
Протягом останнього часу неодноразово повідомлялося про розроблення досить ефективних технологій і пристроїв для знезараження поверхонь і приміщень – в Україні й Японії так точно. Ви чули про закупівлю цих технологій і їх масове впровадження, наприклад в інфекційних лікарнях? Відповідь “лідерів” – тільки вакцинація. Ще більше вакцинації. Вже третя доза. Потім – яка? Яку довіру до цих слів можна відчувати, коли вже кожен землянин знає – вакцини діють обмежений час. Тобто, ті, хто отримав “дозу” зараз, – через 6-9-12 місяців перейдуть у категорію невакцинованих, а ті, що сьогодні у цій категорії, – щасливо отримують свої “два файзери”.
Лідерство – це не про дрібний менеджмент, це про системні рішення. У нещодавній статті в Atlantic автор стверджує, що відтепер звичайне рукостискання вже ніколи не буде знаком вітання. Тобто, хтось продовжує наполягати, що потиснути руку – призведе до зараження? А чому тоді при грипі не казали про це?
А може просто руки треба чистими тримати – і після рукостискання не лізти у носа й рота? Заклики до “підтримання соціальної дистанції” вражають – особливо зранку і ввечері у метро. Або нещодавно на матчах футбольного чемпіонату. А порада чхати у лікоть? Заборона прогулюватись у парку? На днях в одному американському виданні надрукували зворушливу розповідь, як від ускладнень COVID-19 помер 50-річний чоловік.
Коли ви бачили останній репортаж з онкологічної лікарні, де б розповідали, у яких муках помирають від раку легенів курці? Скоро число інфікованих короною у світі перейде межу 190 млн людей. Жахлива цифра. На планеті палять приблизно 1,1 мільярда людей. Кожні 6 секунд у світі через згубний вплив тютюну вмирає приблизно одна людина. Тютюн вбиває майже половину людей, які його споживають. Щорічно від паління помирає 7,7 мільйона людей, із яких понад 5 мільйонів випадків – серед споживачів і колишніх споживачів тютюну, і більше 600 000 – серед некурців, що піддаються впливу вторинного тютюнового диму. Це щорічно.
Знаєте, чому все це важливо? Тому що панічні й популістичні дії на політичному рівні призводять до зростання недовіри до вакцин – навіть у США. Люди просто відмовляються. Постійні суперечливі заяви про вакцини і побічні наслідки змінюють одна одну. Хоча варто було б одразу чесно сказати – навіть парацетомол може викликати серйозні побічні ефекти, питання – у балансі користі від вживання ліків і можливих побічних ефектів, тобто позитивних сторін вакцинації і можливого, хоча й невеликого ризику, з цим пов’язаного. Говорити важливі речі чесно, апелюючи до розуму, а не інстинктів, і брати на себе відповідальність – це теж про лідерство.
Сергій Корсунський
FB
реклама