Трамп і Північна Корея: Чи можливий "історичний прорив" на переговорах?

Дональд Трамп очевидно, хоче ввійти в історію як президент США, якому вдалося остаточно розрубати складний вузол північнокорейської проблеми. Він уже встиг з легкістю розкритикувати підходи трьох своїх попередників - Білла Клінтона, Джорджа Буша-молодшого й Барака Обами та підтвердити готовність особисто сісти за стіл переговорів з Кім Чен Ином.

Однозначно, Трамп націлений здобути перемогу в Північнокорейському питанні, але його оточення не поділяє оптимізму, враховуючи той самий досвід попередніх президентів, а також стратегічні складнощі, в яких опинилися Сполучені Штати з приходом у Білий дім нової адміністрації.

США НЕПЕВНІ В МИРНИХ НАМІРАХ ПХЕНЬЯНА

Ззовні виглядає все так, ніби Пхеньян швидко погодився на прямі переговори зі США, тільки-но Вашингтон посилив свій політичний та економічний тиск. Принаймні, такої офіційної версії дотримується Білий дім. І перспектива "історичного прориву" (а саме так Дональд Трамп сприймає майбутню зустріч з Кімом) явно спокушає американського лідера. Шанс здобути Нобелівську премію миру за досягнення угоди з КНДР може стати додатковим мотивом для Трампа, особливо з огляду на те, що її колись отримав Барак Обама, а це - особисте.

Трамп уже привітав звістку з Пекіна про "дуже гарні" переговори Кім Чен Ина із Сі Цзіньпінем, а також налаштованість північнокорейського лідера на особисту зустріч з президентом США.  Натомість, його оптимістичні сподівання щодо скорого врегулювання північнокорейської проблеми не поділяють ключові міністри адміністрації, помічники та радники в Білому домі.

Лише за кілька днів до того, як президент США поспішив прийняти запрошення лідера КНДР зустрітися, в Білому домі чітко заявляли, що Сполучені Штати не збираються проводити прямих переговорів, поки Пхеньян не зробить "конкретних кроків" у напрямку денуклеаризації.

Але після того, як Трамп підтвердив у Твітері готовність розмовляти з Кімом, адміністрація була вимушена знову змінити тактику. Тепер там намагаються переконати президента не мати надто високих очікувань.

Водночас, у Білому домі все ще сумніваються у намірах Кіма повністю відмовитися від ракетно-ядерних досягнень, за допомогою яких він тримає в напрузі весь регіон разом зі Сполученими Штатами. Це підтверджують понад два десятки років переговорів з КНДР, ще з часів президентства Клінтона, а також постійні зриви домовленостей з боку Пхеньяна. Північна Корея явно не зацікавлена в тому, щоб втрачати свою ядерну кнопку.

КАДРОВІ ЗМІНИ

Тим часом, можливість "історичного прориву" не дає спокою президенту Трампу, він не хоче чути заперечень. Згадаймо лише, що північнокорейська тема стала яблуком розбрату в відносинах президента з держсекретарем Тіллерсоном. Трамп замінив його на Майка Помпео, більш лояльного політика, обезголовивши тим самим на невизначений термін Державний департамент - допоки Помпео не пройде всі процедури затвердження в Сенаті та не сформує власну команду у відомстві.

Це може серйозно завадити формуванню виваженої політики США в питанні Північної Кореї саме зараз, коли є гостра потреба у комплексному дипломатичному підході для підготовки та проведення переговорів.

Знаковою може також стати заміна радника з питань нацбезпеки Герберта Макмастера на республіканського "яструба війни" Джона Болтона. Останній відомий тим, що закликав спочатку вдарити по Північній Кореї, щоб створити належні умови для переговорів про денуклеаризацію. Хоча пізніше Болтон все ж підтримав прагнення Дональда Трампа зустрітися з Кім Чен Ином, однак порадив припинити дипломатію, якщо КНДР все ж не продемонструє серйозних намірів до ядерного роззброєння.

КИТАЙСЬКИЙ ЧИННИК

Інша складність полягає в тому, що попри санкції й готовність Кіма сісти за стіл переговорів, Штати все ж не мають достатнього впливу на сам політичний процес. Взяти лише той факт, що високопоставлені чиновники в Вашингтоні не були своєчасно поінформовані про підготовку й зустріч лідера КНДР у Пекіні, про що вони зізналися журналістам публічно. До речі, й досі не підтверджені та не спростовані чутки про те, як саме Кім добирався до Пекіна, і чи дійсно скористався для цього своїм таємним зеленим броньованим поїздом. Це лише поглиблює сумніви в тому, чи є у Вашингтона вся необхідна інформація та важелі для розв'язання проблеми.

Однак, з упевненістю можна сказати: зустріч Кіма й Сі в Пекіні знову підтвердила, що саме Китай зберігає основний вплив на режим КНДР та відіграє ключову роль у формуванні порядку денного майбутніх переговорів, у тому числі з Трампом. Адже, Кім вирішив побачитись спочатку з тим, від кого дійсно більше залежить доля його режиму, перед можливою зустріччю з президентом США - головним ворогом КНДР, як малює його північнокорейська пропаганда.

Тим часом, за інформацією, що просочилася в американські медіа, до США наступного місяця планує прибути прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе, який також висловив бажання провести паралельний діалог з Кім Чен Ином.  Очевидно, що Японія, ключовий союзник США в регіоні, хоче узгодити спільну позицію з американським керівництвом по КНДР. Можливо, зустріч Абе з Трампом - якщо вона все ж відбудеться - додасть ложку гіркого прагматизму в діжку наївного оптимізму американського президента щодо переговорів з північнокорейським режимом.

ЧИ МОЖЛИВІ КОМПРОМІСИ?

Зустріч Трампа з Кімом, очевидно, все ж таки відбудеться. Однак у Вашингтоні допускають, що вона може пройти пізніше заявленого терміну. У якості місця для переговорів розглядаються різні країни. За інформацією ЗМІ, у списку можуть бути Швеція, Швейцарія, Монголія, інші нейтральні території та, навіть, Демілітаризована зона між двома Кореями. Але зрештою, скоріше за все, буде обране місце, яке, з одного боку, дозволить гарантувати повну безпеку американському лідерові, а з іншого - задовольнить північнокорейську делегацію.

Однак, головним питанням залишається формування позицій сторін. Союзники США, безпосередньо залучені до північнокорейського врегулювання, остерігаються, що зустріч Трампа й Кіма може призвести до послаблення санкційного, і, як наслідок, політичного тиску на КНДР. Крім того, Пхеньян у якості компромісу може запропонувати повністю скоротити програму розробок балістичних ракет дальнього радіусу дії, однак залишити при цьому ракети середньої та малої дальності, що безпосередньо загрожуватимуть Південній Кореї та Японії.

До того ж, існують прогнози, що КНДР спробує використати переговори на високому рівні для того, щоб послабити консолідований імпульс Заходу проти режиму в Пхеньяні. В будь-якому разі, схоже, що подальша стратегія США на Північнокорейському напрямі не сформована остаточно, й мало хто поділяє оптимізм щодо швидкого вирішення питання. А це означає можливість затягування переговорів, збереження напруги для глобальної безпеки та відволікання основної уваги США саме на цей напрям зовнішньої політики.

Ярослав Довгопол, Вашингтон.