Саркозі, гроші, смерть Каддафі: чи є зв`язок?
«Я ніколи не зраджував довіри французів», - переконував нещодавно колишній французький президент, вперше виступаючи по телебаченню після тривалих допитів та висунутих проти нього офіційних обвинувачень. Колись французи вважали його «гіперпрезидентом», ніжно кликали «Сарко», але досить швидко забули колишнього фаворита.
Сьогодні він повернувся із забуття і став ключовою темою для медійників. Екс-президент заперечив будь-які звинувачення, зізнався лиш в тому, що розслідування лівійського фінансування його передвиборчої кампанії «перетворили життя на пекло». Навряд чи президент, хай і колишній, відкриє правду своєму електоратові про те, що навіть виключивши можливість фінансування з боку Каддафі, він припустився необачних, нелогічних вчинків. А от куди винесе хвиля несподіваної популярності... не виключено, що й до берега наступних виборів, - головне відмитися від старого бруду.
СТАРІ ДРУЗІ - МЕРТВІ ВОРОГИ
Все почалося 11 березня 2011 року, коли син Кадаффі Саїф-аль-Іслам вперше заявив про те, що Саркозі заборгував їхній сім'ї отримані на передвиборчу кампанію кошти. Саркозі тоді назвав закиди банальною помстою, але очевидно, спокійні дні на тому скінчилися. Бо вже через рік у виданні Mediapart з'явилася журналістське розслідування, де йшлося про те, що у далекому 2007-му тодішній міністр внутрішніх справ Ніколя Саркозі, аби перемогти на виборах скористався грошима опального і небезпечного лівійського диктатора Муаммара Каддафі. Сам Кадафі тоді ще був живий, але його пануванню наближався неминучий кінець. За даними журналістів Mediapart, дані про фінансування президентської кампанії Саркозі були отримані від голови лівійської розвідки, який нібито був присутнім на переговорах і навіть написав про це розписку. Правоохоронці провели розслідування і виявили правдивість деяких фактів, викладених журналістами, тож відкрили судове провадження. Через кілька років його закрили через недостатність доказів. Щоправда, не надовго.
Журналісти не здалися - вони продовжували збирати докази. Нещодавно син Каддафі знову нагадав Саркозі про «боржок», а французькі ЗМІ кілька днів без упину транслювали картинки зустрічей двох лідерів. Ось Каддафі в досить незвичному для європейців вбранні - дорогому костюмі, покритому мантією, виходить з машини та крокує до Єлисейського палацу. Стоп, варто перемотати...
Коли до французьких президентів приїздять гості рівня лідерів держав, глава держави особисто зустрічає їх біля машини в дворі Єлисейського палацу. Вони вітаються, потім піднімаються сходами поруч і обов'язково повертаються, перед тим як зайти до Єлисейського палацу, для офіційного фото.
Зображення, на яких Емануель Макрон ніжно заглядає в очі Ангели Меркель, турботливо обіймає її - не що інше, як стоп-кадри, вміло зафіксовані фотографом під час традиційного французького вітання - імітації поцілунків у обидві щоки. В реальності це виглядає дуже пристойно, а на стоп-кадрах - досить романтично.
Але ці знімки публікують лише у тих випадках, коли хочуть підкреслити особливо дружні та довірливі відносини між лідерами. Так, от, на зустрічі Каддафі й Саркозі, ні обіймів, ні дружнього рукостискання перед камерами на сходах палацу не було. Тодішній господар Єлисейського палацу завів свого гостя всередину за пришвидшеною програмою - без фото-паузи. Каддафі лише встиг махнути рукою, повернувшись до фотографів.
БЕДУЇНСЬКИЙ ШАТЕР В ЦЕНТРІ ПАРИЖА
Та якщо на людях і перед камерами Саркозі не був занадто привітним зі своїм лівійським «другом», то під час підготовки візиту, для народженого у бедуїнському шатрі в сім'ї кочівника Каддафі, у двох хвилинах пішого ходу, на території готеля «Марін'ї», який належить Єлисейському палацу та слугує резиденцією для зарубіжних гостей, розбили справжній бедуїнський шатер. І хоч в Єлисейському палаці довго роздумували, як обійти це прохання лівійського лідера, але в результаті погодилися - п'ять днів Каддафі приймав відвідувачів, проводив зустрічі в шатрі, а ночувати перебирався у свій номер в готелі. Оточення пояснило необхідність побудови шатра клаустрофобією Каддафі. ЗМІ ж навпаки наголошували на безпрецедентних заходах безпеки, оскільки лівійський диктатор пережив не один замах на своє життя.
Варто зауважити, що візит Каддафі викликав безліч питань і непорозумінь, а також значну полеміку в ЗМІ, які задавалися питанням: навіщо демократичній Франції кликати до себе, ще й аж на 5 днів, ще й з офіційним візитом, лівійського диктатора та й виконувати його забаганки?
Тим більше, що до Парижа Каддафі прилетів з Ліссабона, де брав участь у саміті країн ЄС та Африки і відкрито заявляв про те, що слабкі країни мають право вдаватися до тероризму. «Держсекретар з прав людини Франції Рама Йад - не килимок, об який диктатори можуть витирати кров зі своїх ніг», - так відреагувало на візит відоме французьке видання Le parisien. Сама ж Йад назвала візит зневажливим, оскільки він відбувався ще й в міжнародний день прав людини (10 грудня - ред.).
Але після аудієнції у Саркозі, Йад змінила гнів на милість, сказавши, що розуміє позицію глави держави. Достеменно невідомо, як Саркозі вдалося приборкати критику Йад, але він кілька разів пояснював свою надгуманність тим, що Каддафі відмовився від ядерної та хімічної зброї, погодився звільнити болгарських медиків, які перебували в ув'язненні 8 років, а також відійшов від шляху тероризму, тому вартий допомоги.
Французькі ЗМІ без особливого оптимізму описували таке ставлення президента до Каддафі, але з більшим натхненням розповідати, що співпраця Франції з багатою Лівією - на користь економіці, що Тріполі та Париж домовилися про будівництво ядерного реактора, заводу з опріснення води, а також уклали вигідні договори у військово-технічній та інших сферах.
Вже за майже 5 років, у жовтні 2012-го, ці самі ЗМІ розтиражували повідомлення британського видання Daily Mail, яке з посиланням на свої високопоставлені джерела в Тріполі, вказувало: смерть Каддафі нібито наступила від рук французького агента, якому замовив фізичне знищення лівійського лідера особисто Ніколя Саркозі. Тут вже журналісти не брали до уваги жодних аргументів, пригадавши главі держави і шатер біля Єлисейського палацу, й теплий прийом Каддафі, й так до кінця не реалізовані проекти.
ЗВІДКИ ГРОШІ В ПРЕЗИДЕНТСЬКІЙ СКРИНІ
Кожна країна світу по-своєму вирішує питання фінансування передвиборчих кампаній. У більшості країн Північної, Західної та Південної Європи встановлюють обмеження на суми, які можуть бути витрачені. І Франція у тому не виняток. Відповідно до національного законодавства, бюджет кандидата в президенти не повинен перевищувати 21 мільйон євро, а також не має права використовувати іноземне фінансування. Для порівняння - в Законі України «Про вибори Президента України» сказано лише про «заборону використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України».
Президентська виборча кампанія завершується у Франції наданням фінансової звітності - детальної та структурованої. Колишній кандидат та його штаб мають відзвітувати про кожне євро. Тому у випадку із Саркозі, слідство вже з'ясовує, наскільки правдивим і точним був звіт Саркозі, чи не закралися раптом помилки при його складанні. З цього питання для надання свідчень планують запросити Еріка Ворта, який розпоряджався фінансами під час передвиборної кампанії Саркозі у 2007 році. Також серед фігурантів справи - екс-міністр внутрішніх справ Бріс Ортефе, який, за попередніми припущеннями слідства, був присутнім під час досягнення в Тріполі в 2004 році домовленості про фінансування президентської кампанії.
Підозра лягла й на помічника Саркозі, очільника його передвиборчого штабу Клода Геана - як на безпосереднього виконавця фінансової оборудки. Йому закидають відмивання коштів, ухилення від сплати податків, фальсифікації наданої інформації. Саме про «коротку пам'ять» Геана та Саркозі минулої п'ятниці у відеозверненні з Тріполі сказав лівійський бізнесмен Зіяд Таккедін, який називає себе посередником між Муаммаром Каддафі та Ніколя Саркозі. Мова йшла про переправлення грошей з Лівану до Франції. Таккедін не лише звинуватив колишнього президента у наданні неправдивих свідчень, грубо назвавши «брехуном», а й натякнув, що до організації візиту причетна мафія.
СУДОВИЙ РОЗГЛЯД ЯК ПЕРЕДВИБОРНА КАМПАНІЯ?
Наступні вибори президента у Франції мають відбутися в 2022 році. Президентська кампанія у 2017 році, яка стала тріумфальною для молодого, порівняно маловідомого Еммануеля Макрона ознаменувалася ще двома досить непересічними подіями. Одразу два колишні президенти відмовилися від участі у виборах - Франсуа Олланд вирішив не йти на другий президентський термін (що, між іншим, сталося вперше в історії Франції), а Ніколя Саркозі взагалі оголосив про завершення політичної кар'єри.
І от тепер він з'явився, спокійний, впевнений у собі, врівноважений, присягається у любові та вірності нації, запевняє у своїй чесності та відкритості. Така собі самореклама, яку прагнуть розміщувати провідні медіа, яку можна озвучувати, не рахуючи, скільки коштують хвилини ефіру. Всі слухають затамувавши подих, а потім пост-ефір розтягується до пізньої ночі - експерти, за звичним для французів стилем висвітлення новин, приходять у студії, нон-стоп коментують що Саркозі сказав, як тримався, якою була Франція за часів його президенства, чого досяг і в чому був особливо успішним. Хтось критикує, а хтось - навпаки, вихваляє.
На одних з дебатів навіть промайнуло припущення, що нинішня справа - така собі спроба повернутися в політику. Найкрасивіший зі сценаріїв: він - невинний, «на коні», перед народом дякує за колишню підтримку, знову каже про свою вірність і прямо тоді, а може, трохи згодом, оголошує про повернення у політику, про готовність служити народові, якого «ніколи не зраджував».
І це може дуже добре зіграти на контрасті. Якимось чином співпало (чи «співпало»), що коли провідні французькі канали демонстрували зізнання у вірності французам від Саркозі, цей сюжет змінювався картинкою заворушень на вулицях під час загальнонаціонального протесту проти реформ, які проводить нинішній президент Еммануель Макрон, «не піклуючись про народ», «обслуговуючи інтереси бізнесу» і т. п.
Єдине «але», що до виборів ще чотири роки і за цей час може багато чого змінитися. Зараз, щоправда, Саркозі та Макрон демонструють досить дружні взаємини: час від часу зустрічаються, регулярно обмінюються знаками уваги. Але це не заважає колишньому президентові висловлювати сумніви щодо політики, яку проводить нинішній президент.
А якщо провину буде доведено, чи посадять колишнього президента? Це навряд чи. У французькій історії вже була схожа справа й висновок - Жака Ширака не посадили за відмивання грошей для своєї кампанії, коли він був мером столиці. Тоді створили фіктивні робочі місця, а «зарплати» Ширак перераховував по розробленій схемі до своєї партії. Правда, суми були, в порівнянні з нинішньою, абсолютно незначними, а покарання, призначене судом, ще й смішним - 1 євро символічного штрафу та 2 роки умовного ув'язнення.
Якщо ж колишній президент отримає обвинувальний висновок, тоді не лише потенційному відновленню його кар'єри, а й позитивному іміджу справді прийде край - французи такого не пробачають.
Ольга Будник, Страсбург.
