Велика німецька коаліція: справу зроблено
Отже, загроза перевиборів у Німеччині минула. Тепер можна вже не припускати, а стверджувати з точністю: уряд у Німеччині з'явиться, до того ж навіть до Великодня. І буде цей уряд Великої коаліції – Християнсько-демократичний союз/Християнсько-соціальний союз/Соціал-демократична партія Німеччини.
У неділю свою згоду з цим висловили трохи більше 66 відсотків рядових членів СДПН. Це була умова партії, керівництво якої підписало коаліційний договір з християнським блоком ще 7 лютого: сказати своє слово повинні усі, усі без малого 464 тис. членів. Що і було запропоновано зробити шляхом письмового голосування. Відгукнулися на заклик не всі, але майже 380 тисяч активних партійців – теж цілком пристойний результат. Щодо результату, то він нижче, ніж 75% 4 роки тому, але краще, ніж, скажімо, було б 51%; це свідчило б про куди більшу кризу в партії, ніж та, яка і так для всіх очевидна.
Керівники «обезглавленої» партії (її глава пішов з поста 13 лютого, про це трохи пізніше) сподівалися на позитивне голосування, але впевнені не були і не могли приховати свого хвилювання аж до моменту оголошення. Глава партійної фракції в бундестазі Андреа Налес, яку, як передбачається, буде обрано новим главою СДПН на з'їзді 22 квітня, зізналася, що не спала останні ночі і отримали велике полегшення, почувши цифри.
Тимчасово виконуючий обов'язки глави, перший бургомістр Гамбурга Олаф Шольц зауважив, що дався такий результат нелегко. Ще б пак, лідери партії кинули всі сили на те, щоб переконати однопартійців сказати «так» і не слухати дуже активне молодіжне крило партії, яке виступає категорично проти коаліції c консерваторами.
КАДРОВЕ ПИТАННЯ ТА ІНТРИГИ
Сам Шольц, як вже писав Укрінформ, майже гарантовано стане віце-канцлером і міністром фінансів у новому уряді.
Втім, СДПН своїх кандидатів поки не назвала. Напевно, не хотіла ділити шкуру неубитого ведмедя і дражнити гусей до закінчення голосування. Обіцяють оголосити 12 березня. Поки ж Шольц повідомив, що це буде 3 чоловіки та 3 жінки, деякі з яких вже мають досвід роботи в уряді, деякі будуть новими.
Експерти та ЗМІ припускають, що вірогідними кандидатурами можуть бути міністр юстиції у попередньому кабінеті Хайко Маас, Катаріна Барле, яка очолювала з літа минулого року Міністерство у справах сім'ї, жінок, громадян похилого віку та молоді і Міністерство навколишнього середовища – Барбара Хендрікс.
Найбільшою інтригою ще тиждень, очевидно, буде залишатися персона нинішнього глави МЗС Зігмара Габріеля. Він займає перші рядки у рейтингу найпопулярніших політиків країни. Але авторитет його, особливо у лавах власної партії, серйозно похитнувся після не зовсім красивої історії, яка розігралася після підписання коаліційного договору: тоді ще шеф СДПН Мартін Шульц заявив про бажання очолити зовнішньополітичне відомство, після чого Габріель буквально негайно виступив публічно із звинуваченнями колишнього вже друга мало не в зраді й порушенні домовленостей. Причому використовував в розборках свою малолітню доньку, яка, нібито, сказала, побачивши фото Шульца, що буде більше рада бачити папу в компанії себе і мами, ніж «цього мужика з рослинністю на обличчі». Не дуже етично. Не поспішив би Габріель так зі своїю ображеною реакцією, дивись, і залишився б на своїй посаді, а так – невідомо. Ну а Шульц і зовсім залишив усі посади в партії та амбіції.
Християнсько-соціальний союз, який має квоту в 3 людини, своїх майбутніх міністрів оголосив у понеділок. Лідер партії Хорст Зеєхофер займе пост міністра внутрішніх справ, повноваження якого будуть суттєво розширені; нинішній міністр економічного розвитку Герд Мюллер залишається на своєму посту, а Міністерство транспорту очолить генсек партії Андреас Шойєр.
Натомість голова ХДС Ангела Меркель оголосила імена своїх майбутніх міністрів ще 25 лютого. Крім неї з минулого складу до нового пройшли всього двоє: Урсула фон дер Ляйєн і Моніка Гютерс збережуть свої посади – міністрів оборони та культури відповідно. Новим міністром економіки і енергетики стане Петер Альтмайєр, науки – Аня Карлічек, сільського господарства – Юлія Клекнер, охорони здоров'я – Йєнс Шпан (це призначення викликало найбільше емоцій – Шпан набув слави найжорсткішого критика Меркель в партії). З усієї компанії Меркель – єдина, хто переступив 60-річний рубіж.
ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ
Після того, як остання перешкода на шляху до створення коаліції подолана, справа – за чисто процедурними моментами. І тут вступає в гру федеральний президент, роль якого загалом багато в чому декоративна. Але саме він повинен внести кандидатуру федерального канцлера.
Франк-Вальтер Штайнмайєр у неділю, по-перше, зрадів: «Добре для нашої країни, що цей період сумнівів і невпевненості пройшов». До речі, багато в чому завдяки саме йому коаліція взагалі відбулася: це Штайнмайєр після провалу переговорів щодо формування коаліції під назвою «Ямайка» восени минулого року запросив до себе лідерів ХДС, ХСС та СДПН і напоумив їх вступити в переговори.
По-друге, глава держави заявив, що має намір виконати свій конституційний обов'язок і внести кандидатуру канцлера негайно, вже 5 березня. «Нікого не здивує, що це буде Ангела Меркель», – напівжартома проанонсував Штайнмайєр.
Звичайно не здивує. Меркель була єдиною кандидатурою, альтернативи якої не було на випадок формування Великої коаліції. Зрештою, вона керує партією, яка отримала на виборах 24 вересня більшість.
Але позиції «залізної канцлерін», яка йде на 4 термін, вже зовсім не такі сильні, якими були попередні 12 років. Не випадково, партнерам-суперникам по коаліції вдалося «виторгувати» собі в коаліційному договорі чимало бонусів, серед яких рівна кількість міністерських портфелів і якість цих портфелів. Перемогти – то Меркель знову перемогла, але з битви вийшла не без втрат.
Хай там що, але вибори канцлера мають відбутися вже 14 березня. Чотири роки тому вона отримали підтримку в 74,4%, що стало рекордом – жоден з попередніх канцлерів не отримував стільки. Як буде цього разу – скоро дізнаємося. Якщо за фрау Меркель проголосують лише партії, які увійшли до Великої коаліції, причому всі до єдиного депутата, вийде 56%.
Цього достатньо, але навряд чи принесе моральне задоволення політичному довгожителю, строк роботи якої на цій посаді перевищує сукупне перебування при владі інших лідерів Великої Сімки разом узятих.
І вже після виборів, якщо вони відбудуться з першої спроби (конституцією передбачені ще 2), міністрів назве у палаці Бельвю президент, після чого ті приймуть присягу перед депутатами бундестагу.
Перше засідання кабінету може відбутися вже того самого дня. Швидше за все, так новий уряд і зробить. Адже втрачено стільки часу, майже 5 місяців.
Ольга Танасійчук, Берлін.
Фото: DPA/MAURIZIO GAMBARINI
