Як Президент Польщі Дуда намагається не втратити обличчя?

Як Президент Польщі Дуда намагається не втратити обличчя?

Блоги
1687
Ukrinform
Направлення закону в Конституційний суд не дасть жодного ефекту

  Після справжнього шторму негативних відгуків про закон щодо Інституту національної пам'яті, які прилетіли із Ізраїля, США, Німеччини і, нарешті, з України, Президент А. Дуда робить спроби згладити ситуацію.

 По-перше,  Президент повідомив, що направить Закон до Конституційного суду з метою вивчення відповідності його положень діючим  правовим механізмам та свободі слова – чи не є вона обмежена.

  Світові медіа,  коментуючи цей крок, вказують на одну обставину. Як пише "The  Washington Post",  "направлення справи до  Конституційного Суду не дасть ніякого ефекту, оскільки судочинство  в Польщі не є незалежним від влад". Німецька "Suddeutsche Zeitung" також твердить подібне: «варто пам'ятати, що керуюча партія майже цілковито тримає контроль над польським Конституційний судом".

 Очікувано найгостріша критика лунає з Ізраїля. "The Jerusalem Post" вважає, що Закон "підриває  свободу слова, унеможливлює дебати щодо польських злочинів у період Голокосту і заохочує до кари за представлення історичних фактів". А міністр освіти Ізраїлю, візит якого в Польщу визнали недоцільним, емоційно висловився: «Кров польських євреїв плаче з-під землі,  і не стишить цього жодне право".

 По-друге, Президент підготував проект Закону про відзначення "Народного дня пам'яті поляків, що рятували эвреїв". Його зміст є досить стислим, отже можна його привести повністю: 

П.1. День 17 березня визнати Народним днем пам'яті поляків, що рятували євреїв під час німецької  окупації  в часи Другої світової війни.

П.2.  Народний день пам'яті поляків, що рятували євреїв під час німецької окупації в часи Другої світової війни є державним святом.

 П.3.  Закон вступає в силу через 14 днів від дня оголошення.

Наскільки незграбною, чи, навпаки, зграбною є така спроба реабілітації, судити не нам, а полякам. В усякому  разі  парламентарі – члени опозиційних фракцій (Громадянська платформа і Новочесна) заявили, що не хочуть таким чином бути пов'язані з конфліктом, спричиненим  вищезгаданим  Законом. І навпаки, – представники націоналістичних течій влаштували мітинг біля Канцелярії Президента Польщі з антисемітськими закликами, на кшталт: "Дуда, зніми ярмолку!".

    Під час розгляду законопроекту в Комісіі Сейму з питань культури та засобів інформації була внесена правка: не 17 березня, а 24 березня. Члени Комісії відшукали спогади, що цього дня в 1944 році "нацистські окупанти забили цілу сім'ю поляків за укривання в себе євреїв" (скільки подібних фактів було на теренах окупованої України – мабуть, на злічити).

 Беручи участь у віртуальній дискусії, німецька "Die Welt" пригадала, що ще перед Другою світовою війною "антисемітизм був у Польщі великою проблемою". Скільки осіб було залучено в антиєврейських акціях, вірогідно сказати не можна – "залежно від дефініції, було це, напевно, більше, ніж 50 тис., і, мабуть, менше, ніж 500 тис. сповідуючих католицизм поляків".

 Отож, чи варто було у Законі згадувати про колабораціонізм українських націоналістів? Простіше було б повідомити, що "адвокат України в Європі" завершив роботу в найбільш нелегкий для клієнта період. Добре, що ніхто більше не повторюватиме пустопорожню фразу про адвокатство щодо нашої держави.

Сергій Шевчук

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-