Україна-Польща: на порозі охолодження відносин?

Україна-Польща: на порозі охолодження відносин?

13056
Ukrinform
Чи варто польським лідерам ставити руба історичні питання - зараз, коли Україна стікає кров'ю від війни з агресором?

Упродовж останніх кількох днів з вуст польських лідерів прозвучали заяви, які можна оцінювати як ознаки охолодження у відносинах Києва і Варшави. Причиною є складна спільна історія середини ХХ століття, а приводів для цього може бути кілька. Варто детальніше придивитися, чому Польща почала останнім часом більш жорстку політичну лінію по відношенню до України.

ПУБЛІЧНІ ЗАЯВИ

Наприкінці січня, перебуваючи у Ряшеві на півдні Польщі, лідер правлячої партії "Право і Справедливість" (PiS) Ярослав Качинський в інтерв'ю місцевим ЗМІ окреслив, що польсько-українські відносини на даному етапі "під знаком запитання". Тоді він зазначив, що Польща уважно придивляється до того, чи Україна піде шляхом формування національної свідомості на традиціях УПА, чи все ж відмовиться від цього. Тиждень після цього він ще більш жорстко сформулював свою позицію, визначаючи при цьому ширші геополітичні перспективи України: "з Бандерою Україна не увійде до Європи". При цьому він зауважив, що Польща проявляла щодо України "значну терплячість, але всьому є своя межа".

У схожому дусі висловився і президент Польщі Анджей Дуда, підкресливши на днях, що Польща "твердо" вимагає від України відмови від прославляння діячів ОУН і УПА за злочини на Волині проти поляків в 1943-1944 роках. При цьому польський лідер зауважив, що українці мають своїх незаплямованих героїв, на яких можуть будувати свою національну свідомість. За його словами, Польща разом з Україною готова вшановувати Небесну Сотню чи тих, які зараз гинуть на східному фронті, захищаючи Україну від російського агресора.  

ЕФЕКТ ХОМИ

Заяви провідних польських політиків, й особливо Качинського, свідчать про одне: Варшава більше не має наміру в тиші кабінетів обговорювати з Україною проблемні питання і свідомо виносить їх у публічну площину. "Межею", на яку натякає Качинський, очевидно є нещодавня ситуація із забороною на в'їзд в Україну меру Перемишля Роберту Хомі. Варто нагадати, що Хомі СБУ заборонила в'їзд в Україну наприкінці грудня з формулюванням "за участь в антиукраїнських заходах", але згодом усе ж відмінила своє рішення. Хома позитивно сприймає відміну заборони, але відкидає натяки щодо участі в антиукраїнських заходах. Власне, у Польщі "Марш перемишльських і львівських орлят", під час якого стався інцидент з викрикуванням "смерть українцям!", а також й інші марші у Перемишлі, вважають не антиукраїнськими, а патріотичними, які піднімають національну свідомість поляків. Негативні оцінки цих заходів у Перемишлі з боку української спецслужби викликали здивування й обурення у польських політиків. Саме тому мер Хома напередодні заявив, що він і надалі братиме у них участь і не допускатиме в місті до вшанування у будь-якій формі ОУН і УПА та їхньої ідеології. Останнє виглядає дещо як елемент самопіару, оскільки у Перемишлі навряд чи хтось наважиться це робити, знаючи про ставлення до цих організацій у Польщі. Взагалі, як не парадоксально, від заборони на в'їзд в Україну постраждали польсько-українські відносини, але виграв мер Хома. Він став дуже медійною персоною і, за підтримки окремих політичних сил, мер Перемишля має усі шанси з регіонального політика стати діячем загальнодержавного рівня. 

Нещодавній форум "Європа-Україна" у польському Ряшеві відбувався на фоні бойкоту заходу з боку політиків правлячої PiS саме через заборону Хомі в'їжджати в Україну. Про відміну заборони стало відомо вранці, у перший день форуму, і на ньому до кінця сподівалися на прибуття окремих політиків партії, що мало б означати вирішення проблемної ситуації. Це вони могли зробити, тим більше, що наступного дня весь правлячий актив партії з'явився у Ряшеві та Перемишлі на конференції "Європа Карпат" та інших партійних заходах. Але польська сторона, організовуючи у себе "український" форум, усе ж вирішила показати "норовливим"  українцям, хто в домі господар. Маршалок Сейму Марек Кухцінський навіть трохи "потролив": у день початку форуму він розмістив спільне фото з мером Хомою, запрошуючи усіх не на українсько-польський захід, в якому вони попередньо також були серед учасників, а на змагання з лижного спорту до Перемишля. 

ВІЙНА З ПАМ'ЯТНИКАМИ 

Утім фактор Хоми, напевно, не єдиний чинник, який вплинув на зміну позиції Варшави щодо Києва. На це, безумовно, має вплив і ситуація, пов'язана з плюндруванням у січні польських пам'ятників у Гуті Пеняцькій на Львівщині та Биківні під Києвом. Попри те, що українська сторона відразу засудила акти вандалізму і зобов'язалася виправити шкоду, осад у поляків безумовно залишився. Осад за те, що не вберегли, за те, що дозволили сплюндрувати, і що після першого руйнування незабаром трапилося друге. І що це все супроводжувалося відповідними написами на розбитих пам'ятниках: ОУН, УПА, СС Галичина. Зрозуміло, що це все викликає людські емоції, як і у випадку зі сплюндрованими українськими місцями пам'яті на півдні Польщі в 2015-2016 роках.

У Польщі, як і в Україні, політична еліта й експертне середовище добре усвідомлюють, хто стоїть за польсько-українською "війною" з пам'ятниками, але суспільство бачить фото, формує відповідні асоціації і вимагає від політиків негайну реакцію й адекватні відповіді. Однак, саме на поспіх й емоції розраховують виконавці злочинів, а ще більше - їхні замовники - очевидно, що з Москви.  

БІЛОРУСЬКИЙ ПРОРИВ

"Втома" від невирішеної історичної проблематики з Україною певним чином підштовхує Польщу до пошуку альтернативи Києву серед східних сусідів. Перелік невирішених проблем у відносинах з Росією (справа повернення до Польщі уламків розбитого Ту-154, безапеляційне засудження Варшавою агресії РФ в Україні, введення Москвою ембарго на польську продукцію) перешкоджає відносинам Варшави і Москви. Натомість, Білорусь - зовсім інша справа. З цією країною у Польщі фактично немає серйозних проблем. Варшаві не дуже перешкоджає статут Мінська як союзницької держави з Росією і неоднозначний імідж білоруського лідера Олександра Лукашенка. Варшава за останні півроку активно розвиває відносини з Мінськом: за цей час там побували маршалки Сенату та Сейму, а також віце-прем'єр-міністр, міністр розвитку країни. Подейкують, що потепління на лінії Варшава-Мінськ навіть змусило МЗС Польщі фактично відмовитися від фінансування опозиційного до Лукашенка телеканалу "Белсат" з центральним офісом у Варшаві. За потепління у відносинах Варшави і Мінська можна було б лише порадіти, особливо у нинішніх безпекових реаліях. Проте, очевидне потепління у відносинах з Білоруссю й, відповідно, певне охолодження у відносинах з Україною наштовхує на думку: Варшава дещо зміщує акценти і пріоритети у своїй зовнішній політиці на сході. У слушності або помилковості цих тверджень можна буде переконатися вже через кілька днів, коли глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський знайомитиме у Сеймі з пріоритетами зовнішньої політики Польщі на 2017 рік.

КОЛИ ПИТАННЯ СТАВЛЯТЬ РУБА...

Ставлення до ОУН і УПА викликає емоції не лише в Польщі, але й в Україні. Українці лише зараз починають відкривати для себе, що діялося на Волині в 1943-1944 роках. І що УПА - це не тільки героїчна, заздалегідь приречена на поразку боротьба проти радянських і фашистських окупантів, але й чорні сторінки етнічних чисток проти польського цивільного населення. І українці готові будуть визнати й сприйняти болісні для себе відкриття. Але це потребує часу й освітніх зусиль. Україна устами політиків, дипломатів та істориків відверто про це говорить: дайте нам час самим розібратися, ми не відкидаємо своїх помилок, але потребуємо часу на переосмислення й оцінку! А з іншого боку, чи варто польським лідерам ставити руба історичні питання, особливо зараз, коли Україна стікає кров'ю від війни з агресором? Чи слушною є політика погроз заблокувати євроінтеграцію України, знаючи якою великою ціною далося Україні повернення на цей європейський шлях? І чи етично взагалі висловлюватися таким чином від усієї Європи? Це болючі питання, які потребують рефлексій і виважених дій. Так, українці не святі, і теж припускаються помилок, які потрібно визнавати і вибачатися. Як, наприклад, було зроблено у випадку з мером Хомою. Але обидвом сторонам потрібно уникати зайвих емоцій, взаємних звинувачень чи менторського тону спілкування. Особливо зараз, особливо коли це на руку спільному великому сусідові України і Польщі.

Юрій Банахевич, Варшава


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-