Велосипедна Чернігівщина для романтиків і оптимістів
Веломандрівки Чернігівщиною у цьому коронавірусному році для багатьох українців можуть стати більш прийнятними, ніж, скажімо, поїздки за кордон. І передусім, для жителів суміжних Київської, Сумської, Полтавської областей, яким завжди можна вибратися до сусідів на вихідні. Мальовничі краєвиди Сіверського краю, величезна кількість пам’яток, краса природних парків і заповідників і, зрештою, спокій малонаселених територій – все це допоможе скинути з себе посткарантинний стрес і зарядитись цілющою позитивною енергією.
Покататися Чернігівщиною можна як власним велосипедом (за наявності автомобіля та пристрою для кріплення ровера), так і орендованим у туристичних садибах і комплексах, де завжди раді гостям. Отже, про варіанти, можливості та маршрути.
ДО І ПІСЛЯ КОРОНАВІРУСУ
Як і в будь-якому виді туризму, організовувати велопрогулянки Чернігівщиною можна і самостійно, й скориставшись послугами профільних підприємств чи громадських організацій. Самостійно, звісно, складніше і потребує як доброї фізичної підготовки, так і певного досвіду. Особливо, якщо поїздка планується на певну кількість днів. У такому випадку треба скласти точний маршрут, прорахувати кілометраж, визначитися з місцями ночівлі та харчування. Проте після карантину, кажуть фахівці, з останніми послугами можуть виникнути проблеми. Адже сьогодні невідомо, скільки об’єктів туристичної інфраструктури зможуть відновити свою роботу.
- У галузі туризму ми розділяємо життя на "до” і “після коронавірусу". За моїми особистими спостереженнями (хотілося б помилитися у прогнозах), далеко не всі підприємці й підприємства, що надавали туристичні послуги, зможуть відновити свою роботу. Тому станом на зараз складно сказати, де велотурист, який мандруватиме Чернігівщиною, зможе прохарчуватися. Аналітики прогнозують, що галузь фактично "впала" на 80%, це дуже песимістичний прогноз, – говорить завідувачка сектору розвитку туризму Чернігівської обласної ради, керівник обласного туристично-інформаційного центру Тетяна Коржинська.
Водночас, додає вона, – це не привід відмовлятися від подорожі Чернігівщиною. Спланувавши маршрут і погортавши сторінки інтернету, турист легко знайде телефони готелів, хостелів, турбаз чи садиб "зеленого" туризму на своєму шляху, за якими зможе з’ясувати обстановку і про все домовитись.
Кататися ж Сіверщиною, наголошує пані Тетяна, досить комфортно. Тому що ландшафт регіону, в основному, рівнинний і не має крутих схилів чи підйомів, які б забирали багато сил.
- Пейзажі у нас – захопливі, пам’яток безліч, і якщо людина захоче поїхати, ми знайдемо для неї прийнятний варіант, зокрема й бюджетний. Самостійно можна їхати в Ніжин, Прилуки, Сосницю, у національні природні парки. У Мезинському, наприклад, є недорогі будиночки для туристів, а природа і краєвиди – шикарні. Коропський і Новгород-Сіверський райони взагалі дуже круті. І Корюківський можна долучити. Там є багато чого подивитися. Маршрут має бути комбінований і кількаденний, – рекомендує Коржинська.
Дуже популярними, за її словами, є й веломандрівки довкола обласного центру та понад річками Десною і Сеймом.
Дістатися у стартову точку, як ми вже говорили, можна автомобілем. Але є й інший, цілком доступний для багатьох варіант – електрички (коли їх знову запустять). Прямим електропотягом із Києва можна дістатися до Ніжина, Чернігова, Славутича. З пересадками – в Прилуки та інші населені пункти області.
Їхати сюди можна й без велосипеда, прихопивши трохи більше грошей.
- У Чернігівській області є понад 10 підприємств, які можуть запропонувати велопрогулянки своєю територією. Це готельні комплекси, бази відпочинку, сільські садиби, громадські організації та магазини, які надають велосипеди в прокат. Це, наприклад, готельно-туристичний комплекс "ШишкіNN", клуб екстремального туризму "Semargl", туркомплекс "Голубі озера", конюшня "Стара Пристань", парк природи "Беремицьке" та багато інших, – підказує Коржинська.
Окрім організації велопрогулянок, додає вона, підприємства туристичної галузі Чернігівщини надають також купу інших розважально-відпочинкових послуг. За ваші гроші, як то кажуть, – будь-яка забаганка.
ОКОЛИЦЯМИ ЧЕРНІГОВА
Аби дізнатися, де і в якій компанії катаються велосипедисти Чернігова, розмовляємо з головою правління громадської організації "ВелоЧе" Андрієм Вареником.
- У зв’язку з запровадженим карантином, зараз більше практикуємо сімейні виїзди. Маршрути я розробляв і пропагував через ЗМІ та сторінки в соцмережах. У нашої організації є власний сайт, але перед карантином його, на жаль, зламали хакери – забанили рекламою гральних закладів, і тепер він навряд чи запрацює. А там у нас були розписані всі маршрути, – розповідає активіст.
Порившись в архівах, Андрій знаходить карту з веломаршрутом протяжністю близько 11 км. Починається він у Чернігові одразу за пішохідним мостом через Десну, пролягає понад річкою та довкола заплавних озер. Від пішохідного мосту їздять також у село Анисів. Головне для сімейних виїздів, підкреслює співрозмовник, – триматися подалі від швидкісних трас.
Ще один популярний маршрут починається на околиці Чернігова біля "Епіцентру" і веде в напрямку села Товстоліс. Їздять велосипедисти також у Андріївку, Павлівку та Снов’янку – села Чернігівського району. У Павлівці милуються водоспадом та гарно розмальованими воротами приватних садиб, в Андріївці – озерами.
- Деякі наші маршрути позначені QR-кодами на стовпах та перехрестях, – зазначає Вареник.
А взагалі, пояснює він, вибір, куди поїхати, залежить від фізичної форми велосипедиста і стану його двоколісного транспорту.
- У гарній фізичній формі можна доїхати і до Седнева (20 км від Чернігова), там провести день, подивитися пам’ятки, зайти до Альтанки в садибі Лизогубів, зробити пару фотосесій і повернутися назад, – говорить велоактивіст.
Мандрувати у Седнів, щоправда, доведеться автотрасою. Можна, звісно, об’їхати й польовими дорогами, та велосипедисти зазвичай обирають прямий асфальтований шлях. У вихідні машин там не дуже багато і дістатися до мальовничого селища з тихою річкою та цікавими пам’ятками можна швидко і цілком безпечно.
Змістовні велоподорожі з Чернігова організовує також ГО "Екстрім-клуб "Semargl". Цікаво, що стати членом клубу й отримати клубну картку (вона дає знижки на послуги), можна тільки через участь у кількох доброчинних заходах організації. Зокрема, у прибираннях березового гаю в одному з районів міста. Без картки, звісно, теж можна долучатися до мандрівок.
За словами керівника ГО Олександра Михайлова, клуб також пропонує поїздки Чернігівським районом – у села Количівка, Підгірне, Піски та інші.
- Ми стараємося рухатися в об’їзд автомобільних доріг – луками, полями, селами. У всіх різні велосипеди і рівні володіння ними. З огляду на це, робимо привали і пікніки. Ми не женемося за кілометражем, стараємося, щоб поїздка була комфортною і пізнавальною, – розповідає Михайлов.
З його слів, зазвичай одноденна веломандрівка має протяжність 50-60 км. Один із найпопулярніших маршрутів – до того ж Седнева. Діставшись туди й оглянувши пам’ятки, велосипедисти пересідають на орендований пліт і катаються річкою Снов. По тому на березі смажать шашлики. Стільки задоволень за один день – багатьом у радість.
ПРИРОДНІ ПАРКИ
Надзвичайно привабливими для велолюбителів можуть стати мандрівки природними парками Чернігівщини – інформацію про найбільші з них можна знайти на сайті департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації.
Поїздити парком, розповідають їхні працівники, – це можливість не лише подихати чистим повітрям і помилуватися довкіллям, а й зустріти на стежках чи луках представників дикої фауни. Так, наприклад, катання в парку природи "Беремицьке" в Козелецькому районі – це шанс побачити тарпаноподібних польських коників, муфлонів, косуль чи оленів, нещодавно завезених туроподібних биків та сайгаків, десятки видів птахів орнітологічного заказника "Кулик". За словами менеджера з розвитку туризму БФ "Беремицьке Біосфера" Ростислава Полушвайка, велосипеди можна отримати напрокат – на дві, чотири години і на весь день. Співробітники парку залюбки підкажуть, куди краще поїхати, де і що можна побачити дорогою.
Велосипедний маршрут протяжністю 29 км у регіональному ландшафтному парку "Ніжинський" був відкритий ще в 2017 році. Він бере початок із села Мала Кошелівка (від кафе "Лісова казка") та пролягає через ботанічний заказник місцевого значення "Зайцеві сосни". Більша половина маршруту (18,5 км) проходить асфальтованою дорогою, 4,5 км – ґрунтовкою та 6 км – лісовою стежкою.
Веломаршрут позначений 12-ма вказівниками з координатами та визначеними точками, які не дають туристу заблукати, має дві альтанки для відпочинку та стенди екологічного характеру.
На території "Ніжинського" велотуристи можуть помилуватися унікальним природним ландшафтом, у якому степ змінюється лісом, бір переходить у березовий гай, за яким розкинулися чагарники з підстилкою зеленого моху, галявинами папороті та лісових квітів.
БАЙКДЖОРИНГ У НАЙГОСТИННІШІЙ САДИБІ
Пропонується на Чернігівщині й досить ексклюзивний вид велопрогулянок – байкджоринг. Таку послугу, виявляється, в Україні рідко хто надає. Тому що для цього треба мати їздових собак.
У садибі зеленого туризму "Конюшня "Стара Пристань", що в селі Кладьківка Куликівського району, їх аж 12: десять сибірських хаскі, маламут і сибірська лайка. Взимку вони тягають сани з туристами або лижників (останнє називається скіджоринг), а влітку їх запрягають в "осідланий" людиною велосипед чи самокат.
- На собаку надягається упряжка, яка з’єднується з велосипедом потягом (амортизатором), і він тягне. Велосипедисту можна крутити педалі, а можна й не крутити. Якщо йде підйом і людина бачить, що собаці важко, вона може допомогти педалями або відштовхнутися ногою, якщо їде на самокаті (він такий же, як велосипед, тільки без педалей). В одну упряжку може бути запряжено й кілька собак, – розповідає подробиці "лінивого" катання власник садиби Анатолій Прокопець.
За його словами, перед такою поїздкою велосипедистів інструктують, як поводитися з собаками, коли і які команди давати. Попри це, інструктор все одно їде попереду.
Для байкджорингу в околицях Кладьківки розроблено маршрути протяжністю 3, 5 і 10 км. Вони пролягають уздовж Десни, довкола заплавних озер, луками та лісом. Навкруги – мальовнича природа, є чим помилуватися. За бажання собак можна спинити і роззирнутися.
Для упередження осуду й жалості з боку палких собаколюбів, пан Прокопець зазначає:
- Собачки везуть пасажирів з великим задоволенням. Для них це – викид енергії, оскільки вони належать до їздових порід, яким подобається це робити. Вони годину побігали, хвилин 15-20 відпочили – і знову просяться бігти, – говорить підприємець.
Для гостей у конюшні "Стара Пристань" збудовано кілька котеджів на 2-4 особи. Зараз, у період карантину, відкритий тільки один – "Дім хаскі". Відтак, усамітнення й ізоляція там гарантовані.
За комплекс унікальних послуг із залученням собак і якість обслуговування на торішньому конкурсі "Чернігівщина туристична" Конюшня "Стара Пристань" посіла І місце в номінації "Гостинна садиба".
Як бачимо, мандрувати велосипедом можна по-різному, навіть просто сидячи в сідлі. Утім, справжній турист – це спортсмен і романтик, здатний навіть самостійно добувати собі їжу. У лісах – гриби та ягоди; в селах – молоко, картоплю, яйця, фрукти; у придорожніх магазинах – хліб, консерви, цукерки тощо. Гостинна Чернігівщина не дасть туристу пропасти навіть у карантин і нині радо відкриває свої обійми. Зауваж це, людино на велосипеді!
Наталія Потапчук, Чернігів
Фото – зі сторінок співрозмовників у Facebook
