“Єллоустонський парк” на півночі Житомирщини

“Єллоустонський парк” на півночі Житомирщини

Укрінформ
Словечансько-Овруцький кряж у віддаленому районі Житомирської області досі береже свої багатства і загадки

Проєкт «Точка на карті» запрошує у подорож стежками Словечансько-Овруцького кряжа, що в Овруцькому районі Житомирщини. У його рельєфі поєднані підвищення, які нагадують гори, та яри зі стрімкими урвищами. Науковці називають кряж геологічним феноменом. А ще тут ростуть не характерні для помірного кліматичного поясу субтропічні рослини.

“ЛЕГЕНДАРНА, ТАЄМНИЧА КРАЇНА”

На деяких ділянках дорога кряжем вкрита дрібним камінням і дуже нагадує гірські шляхи. Подекуди здається, що вузький проїзд серед лісу утримують своїми коренями дерева, за якими видніються глибокі провалля. Вирушати сюди без когось, хто знає місцевість, ризиковано. Тутешні гіди принаймні порадять, де безпечно зупинитися, аби помилуватися довколишньою красою, та не дадуть заблукати на лісових дорогах.

До речі, через Словечансько-Овруцький кряж проходить шлях до ще однієї перлини Житомирщини – Поліського природного заповідника.

До середини ХІХ століття височинне пасмо на півночі області практично не досліджувалося. На початку ХХ ст. неабиякий внесок у його вивчення зробив академік Павло Тутковський.

«Словечансько-Овруцький кряж був довгий час якоюсь легендарною, таємничою країною, про яку існували лише чутки та уривкові перекази… [Це] ціле скупчення чудес природи, що нагадує в мініатюрі знаменитий Єллоустонський парк (міжнародний біосферний заповідник у США, об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, - ред.)», - писав у своїх працях Тутковський.

Попри чималу кількість проведених експедицій і опублікованих наукових досліджень на кряжі продовжують періодично відкривати щось нове.

Як розповів голова громадської організації «Товариство дослідників Словечанщини» Олексій Горбачівський, Словечансько-Овруцький кряж займає площу майже 750 кв. км, а вдовж простягається на 60 км, від міста Овруч до села Червонка. Ширина утворення сягає від 5 до 20 км, а найвища його точка – 316 метрів над рівнем моря.

«Європу з півночі на південь перетинає середній географічний меридіан. Він проходить і територією кряжа. Місце його проходження у 2011 році встановили у селі Словечне. Ми плануємо, що з часом тут з’явиться пам’ятний знак. А поки що показуємо туристам на ялинку, повз яку йде меридіан», - додав Горбачівський.

БАГАТСТВА КРЯЖА – РОДОДЕНДРОНИ ТА РУДНЕ ЗОЛОТО

На мапах кряж нагадує своєрідний острів, що височіє на міцній кам’яній платформі. Упродовж мільйонів років він був високо піднятим суходолом, який ніколи не вкривався морем.

Щодо геології Словечансько-Овруцького кряжа, то він сформований із двох частин – лесової (лес — глиниста або піщано-глиниста осадкова порода. - ред.) та скелястої. Перша взагалі не характерна для Полісся, адже зустрічається зазвичай у степу та лісостепу. Саме лес утворює цінні чорноземи. Натомість скеляста частина зосереджена на західному боці: там виходять на поверхню уламки та брили каміння.

«Словечансько-Овруцький кряж – це унікальна територія, яка більше ніде у світі не повторюється. От під нами, де ми зараз стоїмо (у центрі села Листвин – ред.), згори зосереджено 20 метрів лесової глини, далі невелика товща водно-льодовикового піску, а потім кварцити. У нас перспективний видобуток урану, алмазів, рудного золота. Більше того, у селі Перга Олевського району — єдине місце у світі, де промислові концентрації берилію (металу, який використовують в авіації, атомній енергетиці, електроніці. - ред.) пов’язані із гентгельвіном», — акцентує ініціатор створення краєзнавчого музею в селі Листвин, учитель-пенсіонер Олександр Никончук.

Загалом кам’янисту основу кряжа сформували рожеві й червоні кварцити, пісковики та пірофілітові сланці.

За словами Олексія Горбачівського, поблизу села Антоновичі були навіть знайдені поклади гірського кришталю.

Начальник відділу економічного розвитку і залучення інвестицій Овруцької міської ради Оксана Левківська додає, що 2013 року в ярах біля села Збраньки виявили зразки яшми.

Словечансько-Овруцький кряж вкритий широколистяними і хвойними лісами. На його території зустрічається не притаманна для місцевого кліматичного поясу субтропічна флора, як от азалія понтійська (рододендрон жовтий), скелястий дуб, темна береза, деякі різновиди папоротей. Крім цього, там росте близько сотні видів цінних лікарських рослин.

Дослідники досі не мають вичерпного пояснення, як на Поліссі опинився рододендрон жовтий, адже найближчий ареал його поширення зосереджений на Кавказі. Місцеві називають цю рослину дряпоштаном, жовтим багном, чортовим зіллям.

У 2009 році в урочищі «Потеребчуків рів» поблизу села Старі Велідники науковці натрапили на рідкісну червонокнижну рослину – зозулині черевички з родини орхідних. Доти її вважали зниклою з теренів житомирського Полісся.

ОВРУЦЬКИЙ ПІРОФІЛІТ ДЛЯ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ

Подорожуючи кряжем, можна натрапити на грибні місцини, а ще жителі навколишніх сіл збирають у його лісах чорницю, лохину (місцева назва - буяхи), брусницю та журавлину.

Кілька цікавих для туристів місць на Словечансько-Овруцькому кряжі показала Оксана Левківська. Недалеко від Овруча у селі Клинець розташована характерна для цієї місцевості низовина.

Дорога туди проходить через малолюдні поліські вулички, де серед покинутих хат височіє дерев’яний вітряк. Його за бажання ще можна було б відреставрувати.

На околиці Клинця спускаємося крутою стежкою вниз, де з типової для кряжа кам’яної породи пробивається водоспад. Його кришталева прохолодна вода дає початок потічку, що потім перетворюється на річку. Серед шпилястих червоних каменів навколо росте розлога папороть.

Далі їдемо лісом до села Збраньки, поблизу якого зосереджені поклади пірофілітового сланцю. На місці закинутої 40-метрової шахти тепер пустка, але прямісінько під ногами можна побачити пірофіліт, що використовується для будівельних та оздоблювальних робіт. Ця м’яка порода рожевого відтінку пластами залягає між кварцитами. На вигляд дещо нагадує крейду, залишаючи на пальцях легкі сліди, як косметична пудра. До речі, саме з овруцького сланцю виготовлена перша черепиця на Софії Київській ще в ХI столітті.

На вже рівнішій і значно зручнішій для транспорту дорозі трапляється рекреаційний пункт «Гарячі камені». Валуни, які виступають над поверхнею землі та утворюють глибоку ущелину, нагадують геологічний заказник «Камінне Село», розташований у сусідньому Олевському районі. Розповідають, що взимку на цих каменях сніг одразу розтає.

Локації Словечансько-Овруцького кряжа включені до туристичного маршруту «Кам’яна квітка», який розробила Овруцька ОТГ. Відтак, міська рада зацікавлена у тому, аби зберегти це геологічне диво.

«У дощову пору з вершин кряжа сходить потік води, як у горах, і підтоплює будинки внизу. Наша мета – зберегти кряж, попередити його руйнування через зсув ярів. Зусиль на місцевому рівні замало, тому плануємо звернутися до Міністерства екології, аби надати Словечансько-Овруцькому кряжу статус національного парку чи заповідника», - зауважила Оксана Левківська.

З вікна автобуса бачимо вздовж кряжа підйоми і спуски, на яких росте ліс та виблискують золотою стернею оброблені поля. Картинка справді нагадує гірські пейзажі. Не даремно місцеві жителі жартома називають звичний їм рельєф “Карпатами на Житомирщині”.

Ірина Чириця, Житомир-Овруч-Словечне

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-