Резиденція у Чернівцях: невідомі факти про візитівку міста

Резиденція у Чернівцях: невідомі факти про візитівку міста

Точка на карті
3995
Ukrinform
Укрінформ шукав про митрополичу Резиденцію невідомі широкому загалу факти

Майже 20-річне будівництво, фронтовий шпиталь, прихисток для євреїв і руйнація під час війни, краєзнавчий музей і університет – усе це «пережила» свого часу будівля колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації у Чернівцях.

Кожному туристу, який приїжджає до Чернівців, насамперед пропонують ознайомитись із візитівкою міста – Резиденцією митрополитів. Екскурсоводи розповідають про відомого чеського архітектора Йосипа Главку, який спроектував будівлю, його життя та діяльність, коштовне і тривале будівництво Резиденції, Мармурову, Червону та Блакитну зали, університетську церкву, та багато інших цікавинок про цю будівлю.

Кореспондент Укрінформу звернувся до відомого на Буковині дослідника, кандидата історичних наук, почесного консула Австрії у Чернівцях Сергія Осачука, щоб він розповів про Резиденцію факти, які не можна знайти і прочитати у звичайній енциклопедії чи почути від екскурсоводів. Пропонуємо усім дізнатись про невідомі широкому загалу сторінки історії цієї визначної архітектурної пам’ятки.

БЕЗ ПОЛІТИКИ НЕ БУЛО Б РЕЗИДЕНЦІЇ

“Почнемо з того, що будівля Резиденції митрополитів Буковини і Далмації – це результат політичної і державницької ідеї, – каже Сергій Осачук. – До приходу австрійців і приєднання Буковини до Австрійської імперії митрополії у Чернівцях не існувало, не було єпископства. Православний єпископ перебував у Радівцях, в Румунії. Відповідно, за рішенням австрійської влади місто Чернівці було визначено новою столицею Буковини. До того, за молдовських часів столицями були і місто Серет, і Сучава. Для того, щоб розірвати з тією молдовською традицією, австрійці визначили, що столицею новоствореного коронного краю Буковини будуть Чернівці. Оскільки дві третини населення краю становили православні та з огляду на те, що Буковина межувала з двома православними країнами – Російською імперією, пізніше Румунією, - потрібно було зміцнити становище і статус православної церкви всередині австрійської держави. Тож до Чернівців було перенесено єпископство.”

Дослідник розповідає, що на цьому місці, де нині стоїть Резиденція, була стара, значно примітивніша попередня її будівля. Проте, коли єпископом був призначений доктор Євген Гакман, він почав добиватися будівництва нових приміщень.

“Євген Гакман мав дуже добрі стосунки з імператорським двором у Відні, – пояснює історик. – Свого часу, він був навіть домашнім учителем дітей цісаря Фердинанда (Австрійського імператора – авт.). Після революційних подій 1848 року цісарем став молодий імператор Франц-Йосиф. Він також усіляко сприяв автономному розвитку і управлінню Буковини.

Варто нагадати, що якраз скориставшись революційними подіями 1848 року, великі землевласники, дворянські родини Буковини клопотали перед цісарем про відокремлення Буковини від Галичини. Адже до того, Чернівці були окружним містом у складі Галицького королівства. А з березня 1849 року Буковина дістає статус автономного коронного краю - герцогства австрійської імперії. Цей факт надав нової динаміки і прискорив розвиток цілого краю. Буковина отримала автономне управління, свій окремий буковинський парламент – сейм. Для підсилення значення Буковини було також вирішено підняти єпископство до статусу митрополії. За сприяння Франца-Йосифа, єпископ Євген Гакман отримав погодження і дозвіл двору у Відні на те, щоб збудувати нову презентабельну резиденцію. А в 1873 році, коли резиденція будувалася вже 10 років, розпорядженням цісаря єпископство було перетворено у митрополію Буковини і Далмації. Православний митрополит у Чернівцях управляв усіма православними церквами в австрійській частині Австро-Угорщини, в тому числі і двома православними церквами у Відні».

Серед цікавинок можна відмітити те, що в австрійський період – наприкінці XIX-поч. XX століття – відвідини митрополичої Резиденції були відкриті для громадськості. Сюди можна було вільно заходити. Щоб особисто зустрітися з митрополитом, потрібно було записатися на такий прийом заздалегідь. А кому достатньо було лише оглянути приміщення, той повинен був сплатити невелику плату і міг пройти.

МИТРОПОЛИТ ВІДМОВИВСЯ ВІДПРАВИТИ СЛУЖБУ ЗА ЗДОРОВ’Я РОСІЙСЬКОГО ЦАРЯ

Загалом будівлю Резиденції зводили майже 20 років, із 1864-го по 1882 рік. Під час її будівництва у 1875 році був створений Чернівецький університет. Тому й прийняли рішення розмістити теологічний православний факультет Чернівецького університету на території комплексу Резиденції, ліворуч.

«Коли був створений буковинський крайовий музей, він не мав свого власного будинку, тому музей також розмістився, тільки праворуч, у нинішньому IV корпусі Резиденції, – продовжує свою розповідь Сергій Осачук. – У Технічному музеї міста Праги зберігаються оригінальні авторські, кольорові ескізи майбутньої Резиденції. Їх можна побачити у художньому альбомі «Чернівці», який вийшов друком цієї зими. Крім зовнішніх зображень будівлі, там також є оригінальний ескіз Мармурової зали. Як вона виглядала, ще коли була запроектована Йосипом Главкою. Бо під час бойових дій у 1944 році Мармурова зала була повністю зруйнована. Тому авторський малюнок Главки із зображенням інтер’єру зали - чи не єдине зображення, яке досі залишилось у істориків, що досліджують цю тему. Крім Мармурової зали під час Другої світової було зруйноване і праве крило Резиденції із залами для прийомів митрополита і бібліотекою.

Під час першої світової війни, коли у вересні 1914 року Чернівці вперше опинилися під російською окупацією, і росіяни проголосили тут свій «рускій мір», вони спробували змусити тодішнього митрополита Володимира Репту відслужити урочисту службу за здоров’я російського царя. Коли той відмовився з поясненням, що він давав присягу австрійському імператору, то російський генерал-губернатор Буковини сказав йому з насмішкою, що він знайде можливість за це «віддячити». Своїм розпорядженням губернатор відкрив на території Резиденції митрополита російський фронтовий госпіталь для військових із венеричними хворобами. Тобто, всіх російських солдатів, які мали ці інфекції, направляли лікуватись у палати митрополита. Над воротами був встромлений прапор Червоного хреста, і росіяни дуже тішились, що тепер митрополит буде нюхати всі ті неприємні запахи, якими наповнювались його приміщення.

У 1940 році, коли радянська влада приєднала Північну Буковину з Чернівцями до Радянського Союзу, митрополит виїхав до Румунії. Основні меблі, посуд, картини, ікони – все залишилося на місці. Восени 1940 року обком партії розпорядився підготувати митрополичі палати для огляду трудящих як музей.

На той час православна церква на Буковині була найбільшим власником сільськогосподарських угідь. Було доручено сформувати екскурсію для комісії обкому партії. Партійців провели усіма приміщеннями, показуючи «як православна церква експлуатувала трудящих Буковини і як на розкіш витрачала великі гроші». Але цікаво, що поки готувалась ця екскурсія, адміністратор, якого радянська влада призначила охоронцем будівлі, активно розпродував усе, що тільки можна було. Його зловили «на гарячому». Був встановлений факт крадіжки посуду митрополита – порцелянових тарілок, срібних ложок, виделок, ножів тощо.

Опис тієї екскурсії для обкомівців зберігається у фондах Чернівецького державного архіву, датований зимою 1941 року. Він є надзвичайно цінним. Оскільки це останній задокументований опис митрополичих палат. Через те, що під час наступу радянських військ і визволення Чернівців від румунсько-німецької окупації у 1944 році Резиденція була спалена і зруйнована, і мало що залишилося з тих часів до наших днів».

У РОКИ ГОЛОКОСТУ В РЕЗИДЕНЦІЇ ВРЯТУВАЛАСЬ ЄВРЕЙСЬКА РОДИНА

Резиденція має власний парк, загальною площею понад два гектари. Він зроблений в англійському стилі, і там є нетипові для Буковини породи дерев. Цей парк був улюбленим місцем відпочинку чернівецьких родин.

«У повідомленнях тогочасної преси можна знайти обурення християн, – розповідає дослідник. – Мовляв, поки вони ходять до церкви кожної неділі, єврейські родини Чернівців, які мають шабат по суботах, займають усі вільні місця на лавицях у парку Резиденції. І коли завершується служба в церкві, християни не мають де відпочивати. Хоча це парк Резиденції їхнього православного митрополита. Ось такий парадокс.

У роки другої світової війни румунська окупаційна влада разом із німецькими союзниками проводила політику знищення єврейського населення Чернівців шляхом убивств, депортацій, відселень до концтаборів. Це все тривало у 1941-1942 роках. Тоді митрополит Буковини відзначився порятунком єврейської родини. Глава цієї єврейської сім’ї працював у друкарні Резиденції. І для того, щоб їх не схопили, не заарештували і не вивезли до цих таборів смерті, митрополит переховував протягом майже двох років усю родину цього друкаря у підвалах Резиденції. Таким чином, він допоміг вижити єврейській родині.

Після другої світової війни спочатку тут розмістили радянський гарнізон. Потім знову влаштували краєзнавчий музей. І тільки з 1956 року рішенням Ради Міністрів УРСР увесь комплекс митрополичої резиденції був переданий у власність Чернівецького державного університету.”

У радянську добу, до 1981 року, у храмі було розміщено обчислювальний центр (ОЦ) університету, тут працювала одна з перших радянських обчислювальних машин (ЕОМ) «Мінськ-4», власне, саме так у той час називали комп’ютери. Ректорат університету доклав усіх зусиль для того, щоб зберегти святиню. Зокрема, на стінах храму зберігся автентичний розпис, не було навіть зрушено з місця іконостас, запевняють в університеті.

ПОНАД 100 ТИСЯЧ ТУРИСТІВ НА РІК

23-30 червня 2011 року у Парижі відбулася 35 сесія Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 28 червня, у день святкування 15-ої річниці Конституції України члени Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО прийняли таке рішення: «Включити архітектурний ансамбль Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації (нині Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) до найпрестижнішого списку світового надбання – Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».

Цей статус, переконують в університеті, значно активізував туристичний напрям колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, нині Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. З року в рік тепер збільшується кількість охочих відвідати Резиденцію. Так, у 2017 р. ця цифра збільшилася на 10 тис. осіб і склала понад 100 тисяч екскурсантів.

«Екскурсоводи історико-музейного комплексу проводять екскурсії українською, англійською, французькою, російською, румунською і польською мовами, – розповідає начальник відділу з інформаційної діяльності та комунікацій ЧНУ Вікторія Гатрич. – В університеті активно працює Центр управління об’єктом ЮНЕСКО, який всіляко популяризує Резиденцію як об’єкт всесвітньої спадщини».

Поряд зі значними перевагами в університеті визнають і проблеми, які існують через внесення Резиденції до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

«Зокрема, мова йде про подвійне підпорядкування – МОН і Мінкульту, що значно ускладнює вирішення будь-яких питань, пов’язаних із утриманням архітектурного ансамблю, яке необхідне для підтримки туристичної привабливості об’єкта», – каже Вікторія Гатрич.

Торік уряд виділив 8 мільйонів гривень на реставраційні роботи в Резиденції.

«Звісно, цих коштів не так багато, проте сьогодні головне їх використати”, - кажуть в університеті. Адже необхідно підготувати всю необхідну проектну документацію та отримати масу дозволів на реставраційні роботи.

Віталій Олійник, Чернівці

Фото: Тарасов Володимир, Рильчук Юрій, Калашнікова Олександра, Віталій Олійник

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-