Поїхати у Почаїв, щоби побачити місяцехід і скафандри космонавтів

Містечко Почаїв на Тернопільщині відоме, передусім, Свято-Успенською лаврою, монастирем, який ось уже майже 500 років знаний у християнському світі як місце багатотисячних паломництв прочан з усіх усюд.

А за кількасот метрів від лаври є ще одна особлива споруда, частина якої певною мірою теж стосується неба, зрештою, місця і ролі людини у пізнанні Всесвіту. Йдеться про Почаївський історико-художній музей, зокрема, про його космічну експозицію в окремому залі «Людина і космос».

Напередодні сьогоднішнього Міжнародного дня польоту людини у космос кореспондент Укрінформу мав нагоду потрапити до цього щойно відреставрованого залу, який розкриває перед допитливими відвідувачами багато цікавого про космос і тих, хто там уже побував.

РАДЯНСЬКА “АЛЬТЕРНАТИВА” ПОЧАЇВСЬКІЙ ЛАВРІ

Згадую, як ще десь у середині 70-х мені вперше довелося відвідати музей у Почаєві. Разом із кореспондентом журналів «Людина і світ» та «Наука і релігія» тоді розглядали експонати кімнат, названих «Музеєм атеїзму». Зрозуміло, що такий заклад у Почаєві з’явився невипадково. Це була така собі альтернатива культовій споруді, що височіла на Почаївській горі. Адже музей був елементом «контрпропаганди». Мовляв, так, є лавра, куди ходять темні, забиті бабці, а ось тут, у музеї кожна річ вам розкаже, що у космосі були космонавти і нікого там не бачили.

І їздили сюди цілі делегації на чолі з парторгами із тернопільської глибинки, і одухотворено-піднесено заходили сюди зі своїми однодумцями комсомольські ватажки для проведення «заходів із морально-патріотичного виховання» молоді, виходячи з рішень чергового з’їзду КПРС. А для того, щоб такі «заходи» були переконливіші, молоді, і вже підтоптані агітатори та пропагандисти вели свої профілактично-пізнавальні бесіди на теми «Бога, науки і людини» на тлі вражаючих космічних експонатів, якими не міг похвалитися жоден інший провінційний музей.

Не впевнений, що зуміли когось переконати місцеві контрпропагандисти під час лекцій, атеїстичних бесід та зустрічей у тому, що “пора скинути полуду зі своїх очей і не треба вірити у різні там релігійні міфи”. Проте донині залишилися нам у музеї досить цікаві, оригінальні експонати, які разом із доповненням останніх років вартують того, щоби про них розповісти.

КРІСЛО-КАТАПУЛЬТА І МАКЕТИ КОСМІЧНИХ КОРАБЛІВ

Багатолітній науковий співробітник Почаївського історико-художнього музею Ріта Квач розповідає, що цього року музею виповнюється 60, а перші експонати для космічної експозиції почали збирати ще у 80-х роках минулого століття.

- Експозиція цього залу користується великою популярністю, - каже пані Ріта. - Особливо багато тут буває школярів. Їх цікавить усе: і модель земної кулі і справжнє амортизаційне крісло із космічного корабля, призначене для полегшення сприйняття космонавтом перенавантажень. Ось бачите, воно має спеціальний силовий каркас, амортизатори. Крісло у космічному апараті було встановлене під кутом 78 градусів. Такий кут оптимальний між лінією перевантажень та лінією спини. Тут же – макети космічних кораблів.

- Додам, що макети досить великих розмірів.

- Так, наприклад, перший штучний супутник відтворено у натуральну величину, кораблі «Восток», «Союз», «Прогрес», орбітальних станцій «Салют - 6» та «Мир» у масштабі 1:10, модель «Луноход – 2» лише удвічі менша за справжні розміри.

- Я так розумію, що ці зразки виконані не в кустарних умовах, а з дотриманням абсолютної автентичності оригіналів. Кожен із цих виробів, напевно, дороговартісний?

- Скажу тільки одне, що у той час, як виготовлялися такі макети, їхня вартість сягала вартості легкового автомобіля, - коментує музейний працівник.

ОДЯГ ДЛЯ КОСМОНАВТА: ДЛЯ ТРЕНУВАННЯ М’ЯЗІВ І ВИХОДУ У ВІДКРИТИЙ КОСМОС

- В експозиції музею – різні скафандри, - розкажіть про них, - звертаюся до мого екскурсовода Ріти Квач.

- Дійсно, ми маємо кілька таких оригінальних експонатів.

Це, передусім, гідрозахисний костюм, легкий скафандр типу «Пінгвін», польотний скафандр льотчика-космонавта Володимира Ляхова.

- Це не макети?

- Ні, це все оригінальні речі.

- Одна із них має дещо дивну назву – «Пінгвін»…

- Такий костюм-скафандр був спеціально сконструйований для додаткового навантаження тіла космонавта під час тривалого перебування у космосі. Усередині є спеціальні різнонаправлені гумки і щоб зробити той чи інший рух, космонавту треба було ці гумки із зусиллям розтягнути, тренуючи певні групи м’язів, що дуже необхідно в умовах невагомості. А ще - такий костюм використовують і на землі, в реабілітаційних медичних центрах, у яких космонавти чимось нагадують пінгвінів, тому й така назва.

- Поряд - скафандр із рукавчиками, взуттям.

- Так, це повний комплект скафандра, в якому створюється певний мікроклімат для космонавта. Трубки з дихальною сумішшю забезпечують нормальне дихання, а спеціальна система терморегуляції створює нормальну для тіла температуру. Скафандр, як і кабіна корабля, захищає від зниженого тиску, від випромінювань.

- Така собі автономна система життєдіяльності.

- Саме так. Скафандр оснащений усім необхідним для життя як у самій кабіні, так і за межами космічного корабля. До речі, я вже говорила, що маємо іменний скафандр космонавта Володимира Ляхова. Нагадаю, він три рази виходив у відкритий космос у скафандрі, спеціально зробленому на свинцевій основі задля захисту від радіації.

ЩО СМАКУЄ У КОСМОСІ?

- На окремому стенді – зразки «космічної їжі». Чим же харчуються астронавти?

- Зауважу, що під час перших польотів особливих вимог щодо харчування космонавтів не було. Тоді польоти тривали недовго і, головне, що вимагалося – забезпечити космонавта на цей невеликий період перебування у космосі оптимальною кількістю калорій і вітамінів. Тому їм видавалися спеціально розроблені туби з гомогенізованими першими і другими стравами, соками.

- Але згодом ситуація змінилася?

- Так, для більш тривалого перебування у космосі потрібна їжа для космонавтів мала бути максимально живильною і корисною, зберігати певну консистенцію і довго не псуватися. Фахівці прийшли до висновку, якщо висококалорійну їжу заморожувати, а потім різко піддати сушінню за дуже високої температури, то такі харчі стають набагато легші за вагою, не втрачаючи при цьому поживних речовин.

- Саме така їжа і міститься в оцих тубах і пакетах?

- Так, їжа упаковується і в пластик, і в спеціальні алюмінієві баночки, тубуси. Принагідно зауважу, що вже багато років діє затверджений фахівцями перелік продуктів для космонавтів, навіть вироблені спеціальні різноманітні меню з урахуванням особистісних смакових уподобань дослідників космосу.

У ЗНАЧКАХ, ЖИВОПИСІ ТА МЕМУАРАХ

- У залі космонавтики, крім великих макетів космічних апаратів, справжніх скафандрів та іншого космічного начиння, необхідного у космосі, є і досить мініатюрні експонати – значки.

- І об’єднує їх одна тема – «Людина і космос». По суті, у цій колекції значків, яких тут близько півтисячі - майже вся історія космонавтики. Збирали їх упродовж не одного десятиліття, багато дарували нам, привозили з різних куточків світу. А перший значок датований 1957 роком.

- Окрім них, тут органічно вписалися художні твори.

- Сам зал розписала митець Валентина Сімащук, але ми маємо серію картин відомих художників. Серед них - твори Євгена Удіна, Ярослава Омеляна, інших митців. Є тут і гобелен ручної роботи, присвячений польоту радянсько-болгарського екіпажу Н. Рукавішнікова та Г. Іванова. Серед особливо цінних матеріалів – книжка з автографом першого українського космонавта Леоніда Каденюка, на жаль, нині покійного. Є тут і його спогади про підготовку до польоту в космос і сам політ. Вже досягнуто домовленості про те, що у залі космонавтики матимемо зразок місячного ґрунту, придбаємо ще кілька макетів супутників, макет Місяця. Одним словом, з розвитком космонавтики наш музей поповнюватиметься новими, оригінальними експонатами, які розповідають про одвічну мрію людини – пізнати космос, - завершує свою невеличку екскурсію залом космонавтики науковий співробітник Почаївського музею Ріта Квач.

Ось так у невеликому містечку на Тернопільщині й діють поряд два центри – релігійний та історії розвитку космонавтики. І живуть вони сьогодні абсолютно без взаємних претензій, не суперечачи один одному. Бо все у цьому світі пов’язане – релігія, наука, космос і людина, як часточка цього всього.

Олег Снітовський, Тернопіль

Фото автора