Сумські парки: від „Швейцарії” до „Казки”

Сумські парки: від „Швейцарії” до „Казки”

Укрінформ
Паркові зони у Сумах створювалися здавна, але їхнє сьогодення наводить на сумні роздуми

Міські парки можуть бути місцем відпочинку та “легенями” населеного пункту — а можуть перетворитися на занедбану пустку. Сумські парки, створені з різницею в сто років, знали і розквіт, і занепад. Відродяться вони чи й далі викликатимуть сум і сумніви? Про це — в черговому нарисі проекту “Сім днів в регіоні”.

АЛЬПІЙСЬКІ ГІРКИ ТА СПОКУТА ЦУКРОЗАВОДЧИКА

Засноване у середині XVII століття, місто Суми було відоме своїми видатними підприємцями, які не лише будували фабрики та заводи, а й дбали, як зараз кажуть, про інфраструктуру, аби мешканці міста мали змогу жити і відпочивати у комфортних умовах, дихати чистим повітрям.

Як розповідає сумський історик, краєзнавець Михайло Манько, перші зелені зони у місті були створені біля будинків самих підприємців. Приватні сади мали цукрозаводчики Харитоненки і Суханови, банкір Микола Чурилов та інші імениті городяни. Також мальовничі сквери тішили око біля Громадського зібрання (нині - обласна філармонія), Першої жіночої гімназії (тепер - юридичний факультет Української академії банківської справи), реального, сільськогосподарського та комерційного училища.

Втім, доступні ці зони тоді були не для всіх. Аби усунути цю нерівність, у другій половині ХІХ століття на лівому березі Псла, навпроти Спасо-Преображенського собору виник перший у Сумах громадський парк „Швейцарія”. Таку назву він отримав завдяки чисельним альпійським гіркам, облаштованим на його території.

Однак він був віддалений від центру міста, тож постало питання про створення паркової зони на правому березі Псла. Втілити цю ідею у життя взявся почесний громадянин Сум Микола Йосипович Лещинський. Існує легенда, що його Кияницький цукровий завод скидав воду у річку, тож аби йому з цього приводу не дорікали, Ліщинський профінансував облаштування нового публічного саду на вільній ділянці землі вздовж старого валу біля Першого Харківського мосту.

Фото: konfetkina, ua.igotoworld.com

Так з’явився центральний міський парк, який до 1918 року носив ім’я Лещинських. Спершу вхід до нього був безкоштовним, однак з 1913 року місцева влада зробила відвідування платним (5 копійок з однієї особи). Пояснювали це тим, що через нестачу фінансування місто не могло належним чином утримувати та охороняти парк.

ЧИ ДОЧЕКАЄТЬСЯ “ЗЛЕТУ” ПАРК КОЖЕДУБА?

Газета „Сумський вісник” вже через кілька років після відкриття саду писала наступне: „Парк Лещинського занедбаний, скрізь сіножаті. Під кущами біля річки валяються п’яниці. Голі купальниці являють собою виставку живих картин. Це луг на березі річки, а не пляж”.

Фото: konfetkina, ua.igotoworld.com

За часи свого існування парк бачив всяке. Якщо у перші роки його функціонування тут були облаштовані спортивні майданчики для гри в теніс і кеглі, дерев’яні декоративні альтанки, квітники, купальні, приміщення для прокату човнів і велосипедів, літня естрада, перший у місті літній кінотеатр, то пізніше його територія неодноразово змінювалася.

У роки громадянської війни значна частина парку була зайнята сіножатями. У часи непу його територія перетворилася на „сад-клуб”, при якому діяли літній кінотеатр, бібліотека-читальня, радіоточка. По Другій світовій війні на території парку організовувалися виставки-ярмарки сільськогосподарської продукції, квітів і промислових виробів, працювали літній театр і кінотеатр, танцмайданчик, бар, карусель.

За словами Манька, найбільшого свого розквіту парк досяг у 60-і роки минулого століття. Колектив його працівників неодноразово отримував дипломи та грамоти Міністерства культури СРСР, а в 1970 році заклад став дипломантом всесоюзного огляду парків культури і відпочинку.

Та у 90-і роки паркова зона через відсутність фінансування почала занепадати. Зникло багато атракціонів, закрився кінотеатр, окремі будівлі розібрали.

Стадіон Ювілейний
Стадіон Ювілейний Фото: Yuriy Buriak, pizzatravel

І тільки на початку 2000-х років почалося поступове відродження парку. Зокрема, сусідом зеленої зони у той період став красень-стадіон „Ювілейний”, який зайняв частину її території. Мав шанс бути збудованим тут і льодовий палац. Принаймні, Суми свого часу увійшли до переліку міст України, де мав би бути реалізований такий проект Міністерства молоді та спорту. На закладання капсули у фундамент майбутнього об’єкту до Сум тоді приїжджав легендарний хокеїст Владислав Третяк, однак події 2013-2014 рр завадили реалізувати цей намір.

Втім, мер Сум Олександр Лисенко каже, що згодом можна буде повернутися до цього та інших цікавих проектів розбудови парку, який тепер носить ім’я уродженця Сумщини, льотчика-аса Івана Кожедуба.

„Насамперед нам треба упорядкувати зелену зону, прибрати звідти аварійні дерева, зацікавити відвідувачів парку якимись родзинками. Щоб люди сюди йшли не лише на вихідні чи якісь свята, а й у будні, щоб це було для них справді місце відпочинку. Грошей на це міська влада не шкодуватиме”, - запевняє мер.

За його словами, у Сумах вже приступили до деталізації реконструкції парку.

ДИТЯЧА “КАЗКА” З ВІДКРИТИМ ФІНАЛОМ

Парк Кожедуба призначався у першу чергу для відпочинку дорослих, хоча малечі тут теж було де розважитися. Але в 1985 році в центрі міста, між річками Псел та Сумкою, вздовж проспекту ім. Т.Г. Шевченка запрацював новий парк — дитяча “Казка”.

Фото з сайту liveinternet.ru

Його „батьком” можна впевнено називати тодішнього керівника міста Михайла Лушпу. До участі в будівництві та створенні дизайну малих і великих архітектурних форм він залучив буквально всіх: сумські підприємства, художників, учнів шкіл, студентів. Але основне навантаження лягло на плечі працівників Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. Фрунзе. Вони будували замки, водойми, на одному з яких, до речі, стояла на якорі міні-модель корабля з усім рухомим і нерухомим такелажем.

Дитячий парк
Дитячий парк "Казка" Фото: Yuriy Buriak, pizzatravel

Відкриття парку стало справжнім міським святом. Відвідувачі наче дійсно потрапляли до казки - зі старовинними фортецями, дерев’яними підвісними мостами, прозорими озерами, скульптурами знайомих з дитинства персонажів: Івана-царевича з Царівною-жабою, гусляра Садка, Ємелі на печі, баби Яги, Мауглі з чорною пантерою Багірою. На вході усіх зустрічала величезна механічна модель Кота в чоботях, яка розкланювалася гостям.

Парк облаштували гойдалками, фонтанами, клумбами з розкішними квітами та разноманітними атракціонами. На території діяли спортивний комплекс, дитяче кафе, кімната сміху. Працював у парку й «майданчик розваг малюків» з батутами, електромобілями та водяними атракціонами.

На той час для сумчан такий заклад був незвичним, і вони масово вели у “Казку” своїх дітлахів.

Протягом декількох років «Казка» вважалася одним з найкращих парків подібного типу в СРСР, була гордістю і красою міста Суми. Парк часто зображували на радянських листівках.

На жаль, як і у випадку з центральним парком, до кінця 1980-х років через відсутність належного фінансування та вандалізм відвідувачів паркове господарство прийшло у занепад: дерев’яні споруди (фортеця, альтанка, ворота, адмінбудівля) майже зруйнувалися, а потім згоріли.

Дитячий парк
Дитячий парк "Казка" Фото: Yuriy Buriak, pizzatravel

У 2007 році парк взагалі збиралися закрити через відсутність належних умов для відпочинку містян.

Але шість років тому депутати міськради прийняли рішення «Про Програму розвитку та реконструкції дитячого парку «Казка» в місті Суми на 2012 – 2015 роки». І вона поступово виконується. Зокрема, недавно через систему Prozorro був оголошений тендер на реконструкцію паркового фонтану, на що буде витрачено близько півмільйона гривень.

Тож фінал казки про “Казку” залишається відкритим.

Сергій Ханін, Суми

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-