Ставка Гітлера: таємнича і моторошна пам’ятка під Вінницею

Ставка Гітлера: таємнича і моторошна пам’ятка під Вінницею

1488
Ukrinform
Хочеться вірити, що вінницька земля справила фатальний вплив на злого генія і тирана ХХ століття.

З часу знищення збудованої фашистами поблизу Вінниці ставки Гітлера «Вервольф» минуло усього 73 роки. Здавалося б, не про епоху фараонів ідеться, - збереглися фото та відео часів Другої світової, історичні документи й окремі свідчення очевидців тих часів. А відтак, особливих таємниць навколо неї бути не повинно. Утім, час лише додає запитань, версій і тлумачень минулого, надаючи цій моторошній історичній пам’ятці особливої привабливості.

Єдиному на пострадянському просторі лігву лідера нацистської Німеччини присвячено чимало досліджень, але періодично з’являються нові гіпотези стосовно того, яку роль у ході світової історії відіграло перебування у ній Адольфа Гітлера. І нехай ці версії часом радше романтичні, ніж наукові, хочеться вірити: вінницька земля справила фатальний вплив на злого генія і тирана ХХ століття.

Інтерес до ставки Гітлера спалахує періодично. До 2011 року, коли тут було створено філію Вінницького обласного краєзнавчого музею – «Історико-меморіальний комплекс пам’яті жертв фашизму», поміж гранітних брил та уламків залізобетону з підірваних бункерів паслися корови. Сюди привозили організовані екскурсії, тут збиралися неформали. Одного разу місцевим навіть здалося, що ставку облюбували сатаністи. Щоправда, виявилося, що то завітала компанія однієї з молодіжних субкультур.

А на початку 2000-х заїжджі бізнесмени хотіли улаштувати тут туристично-розважальний комплекс із ресторанами і казино. На щастя, такі блюзнірські ідеї підтримки місцевої влади не здобули, - все-таки тут, на будівництві нацистського об’єкту, за різними даними полягло від 2 до 14 тисяч військовополонених.

Натомість, окультуривши місцину, 2011 року тут створили вже згаданий музей. Матеріали музейного комплексу містять інформацію про історію створення ставки, її значення і вплив на події війни, жахи окупації, мужній спротив місцевого населення. Утім, навіть такий заклад з’явився не без спротиву комуністів, які називали відповідне рішення облради «несусвітніми дурощами» і «знущанням з Великої Перемоги». На щастя, здоровий глузд узяв гору.

ОФІЦІЙНА ІСТОРІЯ

Отож почнемо з відомостей офіційних, версії, яку розповідають відвідувачам екскурсоводи музею.

«Вервольф» - це головна квартира фюрера (Führerhauptquartiere, скорочено FHQ) на східному фронті, -  так звалися спеціально обладнані пункти, з яких Адольф Гітлер зі своїм штабом керував військовими операціями. Після нападу на Польщу це був спеціальний поїзд. А потім німці почали споруджувати спеціальні стаціонарні пункти управління.

Цей об’єкт розташований неподалік села Коло-Михайлівка Вінницького району. Назва ставки змінювалася тричі: поки будували — «Eichenhain» («дубовий гай»), потім — «Werwolf» («перевертень»), пізніше «Wehrwolf» («озброєний вовк» або «вовк-захисник»). Ставка була побудована приблизно за 8 км на північ від Вінниці, праворуч від шосе Вінниця-Житомир, на ділянці лісу завдовжки близько 2,5 км і завширшки 300 м. Її територія складалася з двох зон: основної і центральної. 

На північній околиці лісу було збудовано електростанцію, а на березі Південного Бугу — станцію водогону. Навколо лісу, на високих деревах, через кожні 200 м встановили стаціонарні спостережні пости. На узліссі споруджено велику кількість наземних постів, укріплень, дзотів, кулеметних гнізд, позицій для польових гармат.

Навколишні поля охоронялися численними пересувними патрулями, з півдня, на вигоні, був розміщений невеликий аеродром для літаків зв’язку. З повітря ставку охороняли батареї зенітних гармат, а також винищувачі з Калинівського аеродрому.

Ставка мала телефонний зв’язок із Берліном, Вінницею, ставкою Герінга, аеродромом у Калинівці тощо. Між Берліном і Вінницею встановили пряме щоденне залізничне і повітряне сполучення.

У центральній зоні ставки розміщувалось кілька будівель. Це будинок Гітлера з бомбосховищем, будинок Мартіна Бормана, загальний бункер, будинки служби безпеки, генералів, керівників збройних сил, персональних ад’ютантів, секретарок, преси, слуг; лазня і перукарня, вузол зв’язку, готель, казино і басейн.

Будівництво ставки, замасковане під зведення військового санаторію, тривало у два етапи, з 1941 по 1943 роки. Роботи велись за участю німецьких архітекторів, інженерів, робітників та громадян окупованих німцями країн. Широко застосовувались сили німецької військово-будівельної організації «Тодт», рабська праця радянських військовополонених і місцевих жителів. Їх братська могила розташована по інший бік шосе.

Згідно з довідкою начальника оперативної спецгрупи НКДБ Г. Рогатнева «Про результати оперативного обстеження колишньої ставки Гітлера біля м. Вінниці» від 13 березня 1944 року, за весь час будівництва ставки загинуло близько 2 тисяч військовополонених. У квітні 1942 р. військовополонені, які залишилися живими, були вивезені, і їхня доля невідома.

Цікаво, що для того, аби зберегти секретність ставки, гітлерівці не пощадили і своїх будівничих. Один із найвідоміших дослідників ставки, автор книг «Руїни «Вервольфу» свідчать» та «Вервольф» у просторі і часі» генерал-майор СБУ у відставці, колишній начальник управління СБУ в Вінницькій області Іван Загородній в одному з інтерв’ю розповідав таке: «Таємницею вкрита й історія зникнення групи архітекторів та проектантів об’єкту. Відомо лише, що на їх честь з нагоди закінчення робіт організували прощальний обід, їм вручили урядові нагороди. Натхненні таким гостинним прийманням, вони сіли у літак, що узяв курс на Німеччину. Але вже за кілька хвилин після зльоту літак вибухнув».

Як свідчать німецькі документи та історики, Гітлер перебував у ставці, з перервами, майже чотири місяці. Вперше він прибув сюди 16 липня 1942 року для того, щоб бути ближче до своїх військ, які 28 червня розпочали великий літній наступ на Сталінград і Кавказ. Тут Гітлер прийняв кілька важливих рішень, які за оцінками істориків, мали доленосний вплив на перебіг Другої світової війни. Так, 23 липня 1942 року Гітлер підписав директиву № 45 про оволодіння Чорноморським узбережжям Кавказу і Сталінградом та подальший наступ на Баку. Хоча в цих боях вермахту вдалося досягти великих територіальних успіхів і вийти до гір Кавказу й Волги, у фашистів не залишилося сил для подальшого наступу.

Вдруге Гітлер побував у «Вервольфі» в лютому-березні 1943 р., коли прийняв рішення провести 13 березня 1943 року велику операцію проти угрупування радянських військ у районі Курська.

Утретє і востаннє Гітлер приїздив до «Вервольфа» у серпні 1943 року, коли радянські війська розпочали визволення Донбасу. Генерал-фельдмаршал Е. Манштейн, який командував групою армій «Південь», тоді наполегливо вимагав від Гітлера додатково 12 дивізій, щоб утримати цей надзвичайно важливий промисловий район. Для вирішення цього питання і прибув фюрер у «Вервольф» 27 серпня 1943 р. А вже 17 вересня ставка була передана генерал-фельдмаршалу Манштейну, штаб якого незабаром перемістився до Вінниці.

Доля «Вервольфу» вирішилась у ставці «Вольфсшанце» 28 грудня 1943 р., коли Гітлер зі своїм вищим генералітетом обговорював донесення Манштейна з Вінниці. На початку березня 1944 р. всі споруди «Вервольфу» були підірвані та спалені.

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАВКИ ГІТЛЕРА

Польова ставка Гітлера «Вервольф» — одне з найзагадковіших місць в Україні часів Другої світової війни. Складність дослідження «Вервольфу» полягає в тому, що не збереглося жодних документів щодо його будівництва, планування бункерів, долі радянських військовополонених, які працювали на важких будівельних роботах. Як розповідав Іван Загородній, звільняючи Вінницю від фашистів 13 березня 1944 року, наші війська захопили ставку. Контррозвідники обстежили бункери і територію ставки, але знайшли тільки кинуті поспіхом порожні шафи і сейфи. Потім німцям вдалося витіснити радянські війська з міста і околиць. Скориставшись цим, вони підігнали до ставки 2 вагони вибухівки і підірвали все, що змогли. Довершила справу вода, яка затопила рештки підземних споруд.

Отож, головним документом про ставку Гітлера, яким послуговувались радянські історики, була вже згадана довідка опергрупи НКДБ, складена чекістами у березні 1944 року. Та хто може гарантувати, що вона потрапила до рук дослідників без купюр? Принаймні, вінницькі науковці звернули увагу, що з довідки вилучено всі фото, на які є посилання в документі кадебістів. Можливо тому наразі й виникають різні гіпотези, які базуються на непрямих доказах, і довільних тлумаченнях історичних фактів і документів.

Власне, першим, хто при Союзі написав про ставку і зробив її існування відомим широкому загалу, був І. Безуглий. Його книга «Тайны Вервольфа» вперше вийшла 1962 року, потім двічі перевидавалася. В її основу лягли документи з радянських і трофейних архівів, свідчення учасників і очевидців подій.

У повоєнні часи науковці намагалися дослідити ставку Гітлера, як матеріальний об’єкт. За словами Загороднього, було зроблено детальну фотозйомку території з космосу. На отриманих світлинах чітко видно розташування об’єкта, його бункерів та комунікацій. Утім, погляд із земної орбіти не допоміг виявити у «Вервольфі» нічого таємничого чи загадкового.

А в 1989-1990 роках у межах наукової програми «Гермес» ставку Гітлера досліджували фахівці чотирнадцяти НДІ. Розкопками тоді керував професор московського геолого-розвідувального інституту Леонід Бобровніков. Науковці використовували найсучасніші на той час прилади, здатні сканувати товщу землі. Були пробурені свердловини в граніті, проводили ультразвукове дослідження. Але несподівано всі роботи згорнули за наказом «згори», а їх результати засекретили. Кажуть, Бобровніков згодом дав інтерв'ю «Правді», в якому підтвердив наявність під «Вервольфом» порожнеч у формі свастики.

ВЕРСІЇ ТА ГІПОТЕЗИ: ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ

Що ж насправді є всередині затоплених підземних бункерів ставки Гітлера? Версій чимало - від зниклої бурштинової кімнати, яку не встигли вивезти нацисти, до бактеріологічної зброї та секретних розробок. Ще одна версія, - що там знаходиться радіоактивна вода.

На користь радіаційної версії схилялася вінницька журналістка, авторка книги «Вервольф» - фатальна таємниця Гітлера» Луїза Білозерова. За її теорією, під час перебування у ставці Гітлер зазнав радіаційного опромінення від подільських гранітів, у яких було прорубано бункери. Дослідниця вважала, що через погіршення здоров’я він підписав згадані вже директиви, якими звелів наступати на Кавказ і Сталінград одночасно. Це підірвало міць німецького війська і сприяло краху нацистської Німеччини у Другій світовій війні.

До речі, існує версія, що будівельні роботи на місці ставки велися ще до початку війни, але – для ставки Сталіна. Утім, від цієї ідеї відмовилися якраз через те, що корінні породи тут «фонять».

Схожої версії про руйнівний радіаційний вплив ставки на здоров’я Гітлера дотримувався і відомий німецький історик і журналіст Йоахім Фест, який спеціалізувався на нацистській історії. Він є автором книг «Гітлер. Біографія» та «Падіння. Гітлер і крах Третього рейху», за мотивами якої режисер Олівер Хіршбігель поставив художній фільм «Бункер». Фест писав, що «…Після повернення зі ставки Гітлер враз постарів на п'ятнадцять років. Після поразки під Сталінградом через день приймає заспокійливе. Тепер він не переносить яскравого світла, і з цієї причини волів пошити собі для перебування поза приміщеннями кашкет з великим козирком, часто скаржиться на втрату рівноваги». Очевидно, що йдеться про останні відвідини Гітлером «Вервольфу» у 1943 році.

Наразі довести правдивість чи хибність цієї теорії вже неможливо.

За офіційною версією, попередньо ставку для фюрера мали збудувати на Полтавщині, але зі стратегічних міркувань розмістили під Вінницею. Прихильники паранормальних теорій переконують, що це місце йому підказали адепти з «Аненербе». Начебто «Вервольф» мав стати потужним магічним центром, навколо якого об’єднаються розрізнені країни Європи, і що саме звідси почнеться завоювання всього світу.

Хотілося б вірити езотерикам, що насправді це місце випромінює ауру, смертельну для людей, які втілюють зло. І що саме перебування у ставці на Вінниччині, яке й вони вважають місцем сили, стало початком кінця Гітлера.

Залишається відкритим і питання, хто й коли візьметься за дослідження підземних таємниць ставки Гітлера, адже справа це коштовна, і, ймовірно, небезпечна. Принаймні, існують чутки, що про небезпечність «Вервольфу» для дослідників попереджала болгарська ясновидиця Ванга. Вона начебто стверджувала, що в бункері Гітлера під Вінницею залишилось багато вибухівки. І що під час розкопок може статись вибух, від якого постраждає Вінниця і довколишні села.

Навряд чи мешканці області, які зовсім недавно пережили вибухи на Калинівському арсеналі погодилися б ризикнути життям, аби тільки стерти чергову білу пляму в історії.

Антоніна Мніх, Вінниця

Фото: Олександр Лапін, Укрінформ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-