Від Трипілля до Тернопілля. Мандрівка до міста, якого нема на карті

Від Трипілля до Тернопілля. Мандрівка до міста, якого нема на карті

7418
Ukrinform
На півдні Тернопільщини, де колись в урочищі Червоне стояло таємниче місто Червоногород, відзначили свято замку

Цього міста ви не знайдете на жодній сучасній мапі. Хіба що трапиться вам давня польска мапа чи поштівки XIX століття із зображенням Червоногородського замку – палацу. Нині туристам про ті далекі часи нагадують залишки двох палацових веж, старого костелу, а ще – найвищий рівнинний в Україні Червоногородський або ж – Джуринський водоспад. Всі ці три цікаві локації й можуть побачити туристи.

ПРО ЩО НАГАДУЮТЬ ПАЛАЦОВІ ВЕЖІ

Відомий тернопільський історик Олег Гаврилюк розповів мені, що колись, ще у V-II тисячолітті до н.е. в урочищі Червоне жили трипільці. Про це свідчить низка артефактів, знайдених археологами тут, поблизу села Нирків Заліщицького району. А для проживання місце тут справді зручне – широка долина у Дністровському каньйоні, повноводна річка Джурин, густі ліси навколо, зрештою – червоного кольору камені, з яких можна було виготовляти житло. До речі, очевидно, саме через червоне забарвлення ґрунту і таких же, червоних кам'яних урвищ, що оточують долину, урочище так і назвали – Червоне.

А щодо замку, то спочатку він був дерев'яний, збудований руськими князями. Але у 1241 році його знищили монголо-татари.

У XV ст. Червоногород отримав статус «королівського міста», був навіть Червоногородський повіт, що займав територію між річками Стрипа та Збруч. А майже 570 років тому це містечко одне із перших на Поділлі отримало від короля Казимира ІV Ягелончика Маґдебурзьке право. На початку XVII ст. за сприяння старости Червоногорода – львівського каштеляна Миколи Даниловича тут будують мурований чотирикутний замок. Мав він вежі та оборонний мур із в'їзною брамою. Через деякий час, коли замок втратив оборонне значення, власники фортифікаційної споруди веліли частково розібрати її, а дві замкові вежі та частину стін використати для спорудження палацу на замковому фундаменті. Ще пізніше ці вежі зазнали певної трансформації: їх розібрали та перебудували на вищі й об'ємніші.

Сам же замковий палац мав досить вишукану терасу в італійському стилі та колонаду із шести кам'яних колон, навколо було розбито ландшафтний парк із фонтаном.

Та під час наступних воєн палац зазнав значних руйнувань, і його так уже й не відбудовували. А чотири роки тому одна із двох веж, що залишилися тут, обвалилася. Нині – це місце, яке полюбляють фотографувати туристи. Адже навіть напівзруйновані вежі своєю незвичною архітектурою приваблюють любителів мандрівок у будь-яку пору року.

ТАЄМНИЦІ ПІДЗЕМЕЛЬ ДАВНЬОГО КОСТЕЛУ

Наступна архітектурна пам'ятка, яку неодмінно зможуть оглянути гості замку – місцевий костел. Точніше те, що залишилось від колись граціозної споруди. Тернопільський екскурсовод Оксана Ленчук розповідає, що як уже згадувалось, Червоногород тривалий час був столицею тутешнього краю. А владу над ним отримали від великого князя литовського Ольгерда брати-князі Корятовичі. І нібито вони десь після 1331 року заснували тут римо-католицький монастир отців-домініканців.

У Червоногороді, як і в навколишніх селах, крім українців, століттями жило багато поляків, тому будівництво і монастиря, і костелу Вознесіння Діви Марії було логічним.

Костел побудовано у 1615 році в стилі пізнього ренесансу з елементами готики. Свого часу ця сакральна пам'ятка дуже постраждала від пожежі, а згодом – і від вандалів, які десятиліттями руйнували храм.

Упродовж століть з уст в уста місцевих жителів передавалася легенда про неймовірні багатства, що досі заховані у підземеллях костелу. Тож і нині там можна побачити сліди виритих копалень, ям, ходів, іти якими небезпечно. Автор цих рядків із певним острахом теж пройшов там із десяток метрів, поки не наткнувся під землею на засипаний тупик. Жодного цінного артефакту тоді не було знайдено. Зате, навколо побачив багато написів типу «Тут був Вася із Семенівки». Місцевий люд подейкує, що підземні ходи вели урізнобіч, у тому числі й до Джуринського водоспаду, до якого від залишків костелу – рукою подати. Тож, не знайшовши скарбів, залишимо таємниці підземних лабіринтів і піднімемось на поверхню, туди, де чути шум найбільшого в Україні рівнинного водоспаду.

ЗАГАДКИ ДЖУРИНСЬКОГО ВОДОСПАДУ

А відшукати Джуринський, він же – Червоногородський водоспад дуже легко. Ото як підніметесь на поверхню із підвалів костелу і почуєте шум, то й ідіть у той бік. Не помилитесь, бо саме там, у долині так «розмовляє» водоспад.

Крута стежка приведе вас туди. Будьте уважними та обережними, пробираючись крізь гущавину під час пішої мандрівки. Бо земля тут, навіть не земля – суцільний червоний камінь, на якому легко можна посковзнутися і отримати травму. До водоспаду можна зійти і більш зручнішою дорогою, через давній кам'яний міст, але це трішки довше.

Отож, сам водоспад має висоту 16 метрів, ширину – 20. Скидає він свої води із цієї висоти трьома каскадами, потужність яких, зрозуміло, залежить від повноводдя річки Джурин, ймення якої й прибрав собі водоспад.

Він – суцільна загадка. Одні кажуть, що цю водну окрасу створили будівничі Червоногородського замку-палацу, інші – що це, мовляв, ще справа рук турків, які аби осушити річку, що заважала їм наступом взяти фортецю, змінили русло, підірвавши скелю, тому й утворився водоспад. Ще дехто стверджує, що Джуринський водоспад – витвір самої природи і людського втручання тут нема. Зрештою, можна й запропонувати ще інші, свої версії, але для цього обов'язково треба побувати тут, біля цього оригінального гідрологічного дива. Така нагода є у кожного, хто вирушить у мандрівку до цієї мальовничої місцини.

Але маю тут кілька застережень. Не варто пускатися у таку дорогу без авто. Хоча сюди з райцентру Заліщики до села Нирків і ходить маршрутка, все одно, вам доведеться пройти не один кілометр, аби потрапити в урочище Червоне, так що краще – авто чи туристичним автобусом. Та навіть тоді в саме урочище доведеться спускатися самотужки. Але це теж цікаво, матимете час на селфі, не поспішаючи, розглянете усі принади Дністровського каньйону, де розташовані і залишки замку-палацу, і стіни старого костелу, де шумить Джуринський водоспад. Правда, є ще один варіант, апробований свого часу мною – це сплав Дністром. Він досить складний і потребує певної туристичної практики й пролягає не тільки найбільшою водною артерією Тернопілля, але й густими хащами, маловідомими стежками, ущелинами та урвищами, які доведеться подолати, щоби побачити усю красу цього урочища, де колись стояло місто Червоногород. Хоча його нині й немає на карті, та цікаві туристичні об'єкти там збереглися.

Отож, в дорогу, в урочище «Червоне», до замку, у мандрівку підземним лабіринтом та назустріч враженням від неповторного Джуринського водоспаду, туди, де колись було місто, якого нині немає на карті!

Олег Снітовський, Тернопіль

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>