Оксана Федорович, голова Туристичної асоціації Івано-Франківщини

Ми об’їздили майже півсвіту, аби привезти сюди нові ідеї

02.07.2017 09:30

На Прикарпатті Центр спадщини Вигодської вузькоколійки (відомої в народі як Карпатський трамвай) запрацював майже рік тому. Тоді місцева громада по-різному сприймала ідею, на реалізацію якої кошти скерували з ЄС. Майже ніхто не розумів – що саме у селищі мають відкрити і для чого. Втім, тепер Центр спадщини став гордістю Вигоди і поштовхом для її розвитку.

Громаді невеличкого гірського селища вдалося зберегти історичну будівлю, яку використовують для реалізації неймовірних ідей, що допомагають пізнати Карпати. До прикладу, тут можна зі збільшувальним склом порахувати вік дерев, а ще – залізти в дупло і послухати спів пташок. Життя мурах тут пропонують вивчити, граючи з ними у футбол, а спостерігати за звірами – просто у їхніх норах. У Центрі можна відчути себе справжнім машиністом, який везе вузькоколійкою на роботу лісорубів. Усі атракції – інтерактивні. Тут усе співає, рухається, блимає, вабить і запам’ятовується.

За час своєї роботи Центр спадщини Вигодської вузькоколійки збільшив кількість відвідувачів майже утричі. Та головне – біля нього вже взялися облаштовувати раніше закинутий та засмічений парк. Тепер тут жваво прокладають доріжки, зводять літню сцену, кафе. За останніми підрахунками, тепер у селище приїжджає у сім разів більше туристів, аніж тих, хто тут проживає. Не обминають Вигоду й активісти з інших регіонів. Переважно, аби перейняти досвід. То звідки громадам черпати ідеї для створення подібних Центрів та чому не варто їх копіювати, кореспондентові Укрінформу розповіла голова Туристичної асоціації Івано-Франківщини Оксана Федорович.

- То як вам, пані Оксано, вдалося відкрити Центр спадщини Вигодської вузькоколійки у будівлі, якій майже 200 років?

- Це нам вдалося разом із Вигодською селищною радою. Наприкінці 19 століття цю споруду зводили тут як резиденцію барона фон-Поппера – засновника Вигодської промислової колії. Ми застали її у занедбаному і напівзруйнованому вигляді, який уже не вселяв жодної надії, але вчасно зрозуміли, що це і є той ресурс, який може стати для цього промислового регіону “куркою, що несе золоті яйця”. Тим більше, будинок – поряд із «Карпатським трамваєм», тож ми побачили перспективу в тому, що Центр зможе працювати разом із цим проектом, аби на довше затримати туристів у Вигоді.

Доки ми очікували на кошти гранту, будинок зазнавав усе більшої руйнації. Вартість реконструкції зростала. Знайти фахівців, здатних у стислі терміни запропонувати оптимальне рішення, виявилось для нас найскладнішим завданням. Багато чого довелось замінити. Нині ця будівля зберігає увесь шарм початкового архітектурного задуму, а всередині неї розміщено сучасні експозиції. Якщо раніше активісти громади наполягали залишити в будинку селищну бібліотеку, то тепер знайшли для неї інше приміщення і вивільняють для Центру додаткову площу. Для нас – це ознака довіри Вигодської громади. Ми відчуваємо, що Центр став предметом гордості для кожного жителя селища, і нам це приємно.

- Під час екскурсії ви зауважили, що постійно працюєте над тим, аби Центр не перетворився у пострадянський музей. То, може, це приклад сучасного музею?

- Це є Центр інтерпретації місцевої спадщини. У жодному разі це – не музей, бо в нас немає оригінальних експонатів, немає архівів, ми не займаємося науковими дослідженнями. Можливо, це щось нове для України, але такі центри не є новинкою для розвинутих туристичних регіонів у Європі. Особливо для Великої Британії, Ірландії, Австрії, Німеччини, Фінляндії. Поширеними є екологічні, природні інтерпретації, які розташовані поблизу природних парків, місцевих пам’яток. Цей Центр покликаний пояснювати спадщину регіону. В області таких об’єктів спадщини дуже багато. Але туристи приїхали, подивились на них і поїхали, а місцеві громади залишаються без своєї вигоди. У подібних Центрах туристи можуть затриматись, дізнатися про місцевість більше. Адже у нас є сувенірна крамничка, кінотеатр та інше.

- А хто ваші туристи?

- Ми не завжди можемо їх називати туристами, більшість із відвідувачів тут не ночує. Радше, це – наші гості: сім’ї з дітьми, молодь, туристичні групи, корпорації і всі, кого цікавлять Карпати. Вік людей – найрізноманітніший. У нашому Центрі люди навіть у 70 років залазять у звірячу нору і від цього – в захопленні. Дітям і молоді подобається пограти у футбол в мурашнику, полазити у дуплі дерева, визначити вік риби, скласти пазли. Прототип потяга так розкачують, що ми інколи боїмось, аби він не зійшов із рейок. Але це все зроблено для них, і від цього наші гості отримують емоції радості. Від нас вони повертаються з вогниками в очах, а працівники Центру тішаться від того, що чують багато слів вдячності.

- Звідки ви брали ці неймовірні ідеї?

- Найперше, з власного досвіду. Для цього ми об’їздили майже півсвіту, працювали зі знаними фахівцями туристичного бізнесу. Тут уже співпрацювали з науковцями, біологами. Але найбільше нам допомогли вчителі природи, біології, географії. До створення Центру долучились навіть фізики Долинського району. Так, ми продукували ідеї, створювали зміст. Проте над новим туристичним продуктом у Вигоді ми працювали всі разом. Кожен елемент старались ретельно продумати, підібрати, розмістити. Це – дуже кропітка праця. На базі Центру за підтримки посольства Фінляндії запрацювала навіть природнича школа, в якій волонтерами є школярі.

- А як співпрацюєте з популярним «Карпатським трамвайчиком»? У Вас із ними є спільна екскурсія?

- Поки ні. Але спільна програма – це наше майбутнє. Ми їх інтерпретуємо, а зараз уже працюємо над спільним квитком. Його концепція має бути вільною і гнучкою. Тобто гості зможуть завітати до Центру або до, або ж після мандрівки на трамвайчику.

- Тобто буде сформований новий туристичний маршрут?

- Ні, ми представляємо серію туристичних продуктів, і кожен з них затримує туристів у Вигоді. Ми продаємо не проживання і не харчування, а враження. Ми пропонуємо, що тут робити туристам, які до нас приїхали. А живуть гості у місцевих готелях, садибах, харчуються у кафе, а це вже – бізнес і розвиток громади. Чим більший вибір туристичних продуктів, тим більше різноманітності для гостей. А маршрути – це організований туризм, яким займаються агенції і туроператори. Ми стараємось, аби вони мали з чого сформувати цікаву програму для людей, які прагнуть побачити і пізнати Карпати.

Яремчанський регіон зараз більше популярний тому, що там більше створено туристичних продуктів. Чого вартий лише гірськолижний курорт «Буковель». Про нього знають давно, туди їдуть відпочивати. А Вигода досі була відомою більше як місце розташування деревообробного комбінату. «Карпатський трамвай» збирав переважно організовані групи з Трускавця, Моршина. Незалежний і самостійний турист часто залишався осторонь, а його дуже важливо не втратити.

- Знаю, що у вас є багато звернень від інших громад, аби щось подібне створити у себе. Що ви їм порадили б?

- Однозначно, копіювати ідеї не варто, бо це буде не цікаво. Потрібно створювати щось своє, нове. Найперше, треба говорити про те, що такий туристичний продукт може існувати лише в громаді. Він має бути унікальним і прив’язаним до місцевості. І тут треба вміти побачити можливості регіону, правильно поставити ціль, завдання. Не завжди кількість туристів має стати метою. Для будь-якої громади важливим є дохід від туристів. А зараз, за статистикою, ми маємо ніби й багато туристів, але ефект від їх перебування для громади доволі незначний.

Якщо подібні центри зможуть затримати гостей на цілий день, для громади це буде ідеально. Бо біля комплексів виникнуть серії туристичних маршрутів, а значить – з’явиться нова потреба для ночівель та інших послуг, тож розвиватиметься місцевий бізнес. Такими туристичними послугами має опікуватися сама громада. У приватній власності їх дуже мало, бо вимагають багато затрат та інвестицій. Зате, це – якір розвитку. Але нині громадам бракує знань і їх треба здобувати. Далі ці знання потребують обґрунтування, тобто створення бізнес-плану, аби зрозуміти ідею в розвитку. І тут уже слово за наукою: дисертації та економічні дослідження мають бути максимально наближені до потреб громади. Іншими словами: треба, аби українська наука повернулась до нас «із космосу» (посміхається — авт.).

- А чим має громадам допомагати держава?

- Функція держави – створювати у світі імідж країни як місця, куди можна приїхати на відпочинок. Іншими словами – позиціонувати та просувати країну як повноцінний туристичний напрямок. Її роль також – гарантувати відповідну якість послуг, безпеку, доступ до туристичних місць, допомагати в отриманні необхідних знань, поширювати позитивні приклади. Можливо, навіть стимулювати та допомагати громадам із коштами. Туристичні продукти в Україні явно треба покращувати, бо технології ідуть вперед, а ми застрягли десь у 1985 році. Навіть тоді в музеях Ірландії вже крутили фільми, починали застосовувати інтерактивні технології. До речі, найперший інтерактивний музей, виявляється, створили в Америці в 30-х роках, у період депресії.

У нас є все, аби бути конкурентоспроможними у світі. Єдине, ми є у процесі військових дій, а це – стримуючий фактор. Ми живемо в країні, у якій немає легкого доступу до туристичних принад, тобто відсутня якість інфраструктури, пересування. Коли увесь світ літає, у нас немає дешевих авіаліній, більшість аеропортів у регіонах потребують кардинального поліпшення. Але й це – не головне. Якщо в Україні буде багато таких туристичних продуктів, унікальних за своїм змістом, місцем розташування, це підніме її популярність як країни з туристичними атракціями, де цікаво відпочивати. До речі, в Україні близько 90% – це внутрішній туризм, і треба пам’ятати, що він тут основний.

Якщо говорити про Карпатський регіон, то, з одного боку, добре, що на Прикарпатті є «Буковель», а з іншого – він нас усіх розслабив, бо нічого іншого не з’являється. А треба працювати, і це – питання стратегічного планування громади, регіону і країни. Якщо у нас буде куди їхати, дороги рано чи пізно з’являться.

- Якщо повернутися до Центру у Вигоді, то як він далі розвиватиметься? Чи не з’явиться біля нього ще й санаторій, зважаючи на повітря, природу?

- Слово «санаторій» – відходить у минуле. Це тренди, які не передбачають розвитку, лише – деградацію. Треба культивувати SPA і WELLNESS. Це – нові напрямки, іноземні слова. Українською вони поки що не мають аналогів, і над цим треба теж працювати. SPA і WELLNESS створюватимуть додаткову вартість, але ми вже не лікуємо хворих, а покращуємо самопочуття здорових.

Максимальна потужність Центру спадщини у Вигоді – 300 відвідувачів на день, але поки що він не має такого навантаження. Однозначно, ми не зупиняємось. У нас є вже багато інших ідей, які будуть прославляти Вигоду і Карпатський регіон. Наш Центр спадщини – це новинка для України, для нашої практики, досвіду. Нам цікаво спостерігати, як біля нього змінюється не лише інфраструктура, але й люди. Тепер ми у пошуках однодумців: створили Фонд Карпатської спадщини для залучення інвестицій у нові туристичні продукти. Нам потрібно якомога більше таких об’єктів, які посилювали б і по-новому розкривали наш регіон, його історію і самобутність.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ

Фото: Юрій Рильчук