У Чернігові розквітли троянди у музейному саду Коцюбинського
У знаменитому саду Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського зацвіли розкішні троянди.
У цю благодатну літню пору вони не тільки додали пахощів дбайливо доглянутій території музею, а й збільшили потік відвідувачів. На вихідні, зазначає заступник директора музею Наталія Коцюбинська, помилуватися трояндами саду видатного українського письменника люди їдуть із різних міст України (часто - з Києва) цілими родинами.
Пані Наталя розповіла, що про власний будинок із садом Михайло Коцюбинський мріяв ще з юних літ. Свого часу навіть віршик такий написав: "Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку з дверима у сіни... За хаткою буде зелений садочок, навколо із квітів рясненький віночок".
Отож, коли в 1998 році Коцюбинські придбали в Чернігові будинок, то відразу взялися за створення садка. Оскільки ділянка була нерівною - з горбками і западинами, то сюди було завезено чимало возів землі. Вирівнявши територію, Коцюбинські розбили клумби й засадили їх квітами, а весь садок - деревами й декоративними та ягідними кущами.
Поратися в саду любила уся родина. Навіть діти мали свої маленькі грядки-квітнички, де висаджували що кому заманеться.
Первозданний вигляд садок втратив у період між 1922 і 1934 роками, коли тут ніхто не жив, а музею ще створено не було. Будівлю віддавали під різні заклади-установи, які присадибну ділянку використовували на свій розсуд.
Коли ж садиба стала музеєм, перший його директор - рідний брат письменника Хома Михайлович Коцюбинський взявся за відродження садочка. Він був талановитим садівником і створив тут, каже пані Наталя, маленький рай.
"Із присадибної ділянки він зробив справжній райський куточок. Фотографії, які збереглися з тих часів, свідчать, що тут було щось неймовірне. Хоча планування саду абсолютно не відповідало тому, яке було за життя письменника. Всю цю територію Хома Михайлович перетворив на одну велику суцільну й гарну клумбу - тоді була така мода. Квітів там ріс, мабуть, мільйон, доріжки були посипані пісочком, а в садку ще й збудували фонтан", - розповіла співрозмовниця.
У роки Другої світової війни все це дещо занепало, але, повернувшись з евакуації, Хома Михайлович знову навів у саду свого знаменитого брата лад.
По його смерті директором музею стала донька письменника Ірина Михайлівна. Вона вирішила, що оскільки музей - меморіальний, то й садок має виглядати так, як було за життя її батька. Переробивши все, жінка створила плани і схеми розміщення усіх квітів, які й залишила нащадкам. За цими малюнками засаджується садок і сьогодні.
"І центральна алея, і оці круглі клумби перед ґанком - все тут зараз, як було за життя Михайла Коцюбинського. Доглядають за насадженнями і дбають про сад агроном і дві працівниці", - зазначила пані Наталя.
Сьогодні в музейному садку ростуть сотні видів квітів - від простих і традиційних ромашок, чорнобривців і гвоздик - до екзотичних агав та кактусів. А троянд, кількість кущів яких тут ніхто не рахував, - тисячі яскравих різнокольорових квіток.
Перший великий розарій у саду Коцюбинських з'явився ще за Хоми Михайловича. Тоді тут була навіть алея штамбових троянд (тих, що ростуть у вигляді дерев). Зараз садок прикрашають, в основному, в'юнкі та чайні гібридні сорти різних кольорів. Цвітуть вони, як відомо, кількома хвилями майже до пізньої осені. І кличуть, і манять, і надихають…
Наталія Потапчук, Чернігів
Світлини надані музеєм Коцюбинського
реклама