Космічний туризм як новий вид активного відпочинку

Космічний туризм як новий вид активного відпочинку

2541
Ukrinform
Для розширення ринку космічний туризм потребує радикального зниження ціни, і над цим вже працюють

Людство прагнуло в небо здавна: образи Сонця та Місяця зустрічаються у всіх стародавніх культурах; античні мислителі вглядалися у зорі, поєднуючи їх у сузір’я; плеяди фантастів будували свої розповіді на уявленнях про невідому далеч, а конструктори прагнули створити літальні пристрої, імітуючи птахів. З розвитком авіації людина нарешті піднялася до нечуваних раніше висот, але лише поява космонавтики показала насправді неймовірні простори Всесвіту. І хоча поки що космос є відкритим лише для малої когорти астронавтів, стрімкий розвиток космічного туризму вже зовсім скоро зможе суттєво збільшити їх число. І селфі в космосі та відео з орбіти на мобільний телефон вже дуже скоро можуть стати реальністю.

ВІД ПЕРШИХ ВІДРЯДЖЕНЬ У КОСМОС…

Від часу свого виникнення космонавтика завжди була прерогативою держав, причому лише найбільш заможних. Двополярний світ минулого століття зумовив те, що першість у розвиткові цієї галузі протягом багатьох років належала США та СРСР. Відповідно, саме вони визначали критерії для астронавтів і займалися розробкою технічних пристроїв.

З огляду на особливості соціального устрою, не дивина, що й перший «недержавний» астронавт відправився у космос саме з американської землі.

Ним у 1984 році став інженер авіабудівної компанії McDonnell Douglas Чарльз Волкер, який був співрозробником та чи не єдиною у світі людиною, спроможною вправлятися із складним пристроєм для електрофорезу, що в той час застосовувався в американських космічних місіях. Після тривалої підготовки на базі Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА), він став першою особою із недержавного сектора, що потрапила в космос. Хоча після повернення на Землю Волкер не планував нових подорожей, обставини змусили його взяти участь ще в двох місіях.

Вже наступного року НАСА погодилося відправити у політ сенатора-республіканця Джейка Гарна, який балотувався на голову профільного сенатського підкомітету і хотів краще увійти у суть справ. У квітні 1985 року в складі місії STS-51-D він провів у космосі більше 167 годин, пролетівши 2,5 млн миль і 108 разів облетівши навколо Землі. Цікаво, що в космосі він перебував у ролі спостерігача від Сенату і… об’єкта для дослідження синдрому космічної адаптації. Цей синдром за своїми симптомами схожий на морську хворобу і спостерігається у 30-50% усіх космонавтів. Однак, реакція Гарна була настільки важкою, що після його повернення на Землю, в побут увійшла жартівлива одиниця виміру тяжкості стану – один «гарн». За словами відомого інструктора НАСА Роберта Стівенсона, більшість астронавтів відчувають дискомфорт не більше 1/10 «гарна» за цією шкалою.

Вже за півроку після Гарна у космос відправився його колега-республіканець Біл Нельсон, а у 1990-му японське телебачення за 28 млн дол. купило для свого кореспондента Тойохіро Акіями «квиток» на космічну станцію «Мир», звідки він вів щоденні телепередачі.

Утім, подорожі усіх цих людей оплачував їхній роботодавець, тобто це були своєрідні відрядження. До старту комерційного космічного туризму залишалося ще десятиліття.

…ДО КОМЕРЦІЙНИХ КОСМІЧНИХ ПОЛЬОТІВ

28 квітня 2001 року назавжди увійшло в аннали світової космонавтики, адже цього дня на світі з’явився перший справжній космічний турист. Ним став американський багатій Денніс Тіто, який побував на борту Міжнародної космічної станції. На шляху до омріяного космосу Тіто довелося подолати багато перешкод, у тому числі бюрократичних. НАСА негативно ставилося до ідеї відправки у місію непідготовлених людей і відмовило йому. Утім, Денніс не засмутився і звернувся до росіян, які за винагороду погодилися втілити його бажання. Чоловікові, якому на момент польоту йшов уже 61-й рік, довелося також пройти тривалу підготовку та скласти безліч тестів. Однак, за його власним словами, гра коштувала свічок. Після повернення на Землю Тіто не покидав ідеї піднятися знову в космос і у 2013 році навіть оголосив про намір за п’ять років відправити пілотований космічний човен до Марса. Правда, з часом визнав, що без значної підтримки з боку НАСА втілити цю ідею у життя не зможе.

Утім, головною заслугою Тіто є те, що він проклав стежку в космос для наступників. Вже за рік його шлях повторив Марк Шатлворс, у 2005-му – Грегорі Олсен, а у 2006-му – американка іранського походження Аноушех Ансарі – перша жінка у цій ролі. Станом на зараз у світі є сім космічних туристів, один з яких (Чарльз Сімоні) побував у космосі двічі.

Але, чи семеро осіб – це багато для семимільярдного світу? Зрозуміло, що ні, і на перешкоді у нових туристо-астронавтів стоїть банальна причина: гроші. Якщо за політ першого «приватника» Чарльза Волкера McDonnell Douglas заплатив 40 тис. дол. (що в наш час вартує близько 92 тис.), то Деннісу Тіто його забаганка обійшлася у 20 млн, а останньому на сьогодні космічного туристу, канадцеві Гаю Лаліберте, який побував на МКС у 2009-році, – майже 40 млн дол.

Для розширення ринку космічний туризм потребує радикального зниження ціни, і над цим вже певний час працюють кілька відомих приватних компаній.

ВПЕРЕД І ВГОРУ

Дві з половиною години польоту, з яких кілька хвилин – у космосі (тобто на висоті більше 100 км над рівнем моря) коштуватимуть вам 250 тис. дол. Якщо пропозиція виглядає заманливою, то треба поспішати, бо квитків за таку ціну залишилося вже небагато, а надалі ціна лише зростатиме. Саме такі умови пропонує своїм клієнтам компанія «Virgin Galactic». Правда, точної дати польоту її власник – епатажний Річард Бренсон поки називати не береться. Його початковий план передбачав перший суборбітальний комерційний політ у 2014 році, однак після серії невдач та аварій цей графік довелося переглянути. На регулярні запитання «Коли?» у компанії зазвичай відповідають, що не ставлять чітких дедлайнів, адже вважають своїм головним пріоритетом безпеку майбутніх пасажирів. Незважаючи на досить туманні перспективи польоту, свої квитки вже придбало кілька сотень людей, серед яких – науковець Стівен Хокінг, актори Том Хенкс, Бред Піт та Анджеліна Джолі, австралійський журналіст Вілсон да Сілва та багато інших. У 2009 році придбав свій квиток і нинішній мер Дніпра Борис Філатов.

Для свого космічного бізнесу Річард Бренсон виношує дійсно наполеонівські плани: окрім п’яти спеціально розроблених орбітальних літаків, він хоче створити ще й приватний космодром, де розмістить усю необхідну інфраструктуру для масових комерційних рейсів у космос. «Думаю, що протягом наступних 20 років ми піднімемо у космос сотні тисяч людей, і це дасть нам фінансові ресурси для ще більших звершень», – сказав якось Бренсон.

Плекають плани щодо комерціалізації космосу й інші компанії. Так, славнозвісний Ілон Маск у лютому цього року оголосив про намір вже наприкінці 2018-ого відправити двох туристів у політ навколо Місяця. За його словами, двоє приватних осіб вже внесли «значну суму» за змогу побачити зворотний бік супутника Землі. Ціна цього задоволення поки не розкривається, але вона буде співставна з польотом до МКС, тобто вимірюватиметься десятками мільйонів доларів.

НЕ ПОЛЬОТОМ ЄДИНИМ

Водночас, на фоні захоплення космічними подорожами, деякі підприємці вирішили комерціалізувати інші аспекти, окрім власне польоту. Приміром, американський готельний магнат Роберт Бігелоу викупив у НАСА і удосконалив концепт орбітального житлового модуля, що потенційно буде здатним обертатиметься навколо землі й пропонуватиме достатній рівень комфорту на 330 кв.м площі. Два прототипи цього помешкання вже навіть були запущені в космос.

Охочим доступні також ряд пропозицій щодо подорожі на Марс або навіть заснування на Червоній планеті постійного поселення. Свою роль у цьому бачить і «SpaceX», одним із завдань якої є «допомога людству у заснуванні постійної самодостатньої колонії на Марсі протягом наступних 50-100 років».

НОВІ ВИКЛИКИ – НЕОЧІКУВАНІ РІШЕННЯ

Проте, разом із величезною кількістю благ, що несуть із собою новітні технології та активізація дослідження Всесвіту, вони створюють і серйозні, раніше не відомі загрози, однією із яких є вплив на планетарну екологію.

У 2010 році наукове видання «Geophysical Research Letters» на замовлення НАСА спробувало дослідити вплив розвитку комерційного приватного космічного транспорту на навколишнє середовище. Результати були вражаючими: суборбітальні пуски всього 1000 гібридних ракет із однієї локації призведуть до зростання температури повітря на полюсах Землі на 0,2-1 градус, похолодання на екваторі на 0,4 і втрати до 6% озонового шару. Хоча науковці й попросили не вбачати у їхньому дослідженні «точне передбачення», однак визнали, що воно має продемонструвати чутливість атмосфери до масштабних розривів, до яких може призвести масовий комерційних туризм.

Окрім далекосяжних екологічних наслідків, як майбутні, так і нинішні астронавти наражають себе й на більш нагальну небезпеку – авіакатастрофу. Незважаючи на свою технічну «просунутість», сучасні космічні апарати є дуже небезпечними для екіпажу. Враховуючи величезну кількість різноманітних приладів на борту, шанси збою є досить високими, попри усі зусилля інженерів.

Сумнозвісний випадок із космічним шатлом «Челленджер», який зазнав аварії через пошкодження маленького ущільнювального кільця, показав вразливість цих апаратів до технічних несправностей, навіть таких дрібних. На жаль, ці висновки було зроблено вже після загибелі усіх семи членів екіпажу, які втратили життя за 80 секунд після моменту злету. Не допомогли вони й екіпажу шатла «Колумбія», який вибухнув за 16 хвилин до очікуваного часу посадки 1 лютого 2003 року. Загалом же за роки дослідження космосу «при виконанні» загинуло 18 астронавтів у 4 окремих інцидентах. Ще 11 осіб втратили свої життя під час підготовки до польотів.

Все ж навряд чи такі небезпеки зупинять зусилля приватних компаній із дослідження космосу. Для лідерів цього процесу, таких як Ілон Маск та Річард Бренсон, запуск комерційних космічних польотів став уже чимось значно більшим, ніж бізнес ідеєю. Вони горять нею і запалюють інших. Нехай технічна база поки недостатня, однак прогрес уже не зупинити. Маск якось заявив, що хоче померти на Марсі, однак не від зіткнення з ним. І є підстави думати, що йому вдасться втілити свою мрію.

Максим Наливайко, Оттава.       


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-