Іван Ліптуга, директор Департаменту туризму і курортів Мінекономрозвитку України
«Правильні  зірки» в Україні мають лише 255 готелів
23.03.2017 17:32 7604

- Все через бюрократію. Не встигли розблокувати бюджетні кошти. Шкода – потерпає імідж держави, та ще й у такий час, коли треба всьому світу доводити, що ми безпечна і приваблива країна.

Розумієте, у бізнесі все просто – треба у відрядження, чи на виставку, чи рекламу надрукувати – все вирішується миттєво. А у державній структурі по іншому: йдуть довготривалі затвердження. Є й сюрпризи – Постанова Кабінету Міністрів №750, яка лише нещодавно була розблокована,  забороняла витрачати бюджетні кошти на святкування та виставки. Мовляв, прибуткові галузі мають самі фінансувати своє просування. Але наш турбізнес світові туристичні виставки ніяк не тягне. На виставках ITВ (Берлін), чи IMEX (Франкфурт) 1 кв.м експозиції коштує близько 1 тис. дол. Деякі країни мають національні експозиції у сотні метрів, а то й кілометри. Україна зі своїм стендом у 12 кв.м виглядає на світовому ринку «бідною родичкою».

- Туристичний збір по Україні за минулий рік склав 54 млн грн. Найбільше зібрали місто Київ (14,7 млн грн.), Львів та Львівська область (8,4 млн), а також Одеса та Одеська область  (7,3 млн). Збільшення у порівнянні з 2015 роком складає 31,4%. 

Більшість засобів розміщення – від великих готелів до сільських садиб – просто ігнорують цей платіж. Фіскальній службі є над чим працювати, а нам – роз’яснювати.

Величезну кількість туристів, що їдуть у Карпати чи до моря, забезпечують житлом малі засоби розміщення. Це досить популярний і прибутковий бізнес. Але з державою його власники ділитися не хочуть. І законодавство ставиться до цього поблажливо – якщо у тебе до 30 ліжко-місць, ти можеш не реєструватися і не платити податки та збори.

Вважаю, що в Закони «Про туризм» та «Приватне сільське господарство» треба внести існуючу міжнародну практику: якщо в тебе 6 номерів – можеш не реєструватися, якщо більше — це уже підлягає оподаткуванню. Тоді й селища будуть ошатніші, і громадські території доглянутіші. 

- А що з наведенням порядку в нашому готельному господарстві? Хтось сам підмальовує собі зірки і не соромлячись виставляє їх у booking, хтось взагалі не зважає на міжнародні стандарти сервісу.

Процедура класифікації готелів дуже складна. Тому «правильні  зірки» в Україні мають лише 255 готелів

- Всі скаржаться, що процедура класифікації готелів дуже складна. Треба запросити спеціалістів із сертифікації, які детально перевірять всі позиції відповідності, заплатити, пройти комісію і врешті решт отримати «зірки». Так що «правильні  зірки» в Україні мають лише 255 готелів.

Наш Департамент вирішив застосувати європейські критерії до категоризації готелів (з проектом постанови можна познайомитися на  сайті Мінекономрозвитку). Це означає максимально спрощений процес подачі заявки на категоризацію. Ми пропонуємо власникам готелів заповнити детальну анкету – про стан номерів, рівень сервісу, наявність сучасних послуг, зокрема і для людей з особливими потребами. Список вимог досить гнучкий, на відміну від класичного, коли «зірки» знімали за відсутність графину і радіоточки. Я б не ставився до категоризації готелів з фанатизмом. Сертифікат у рамочці гість побачить на рецепції і забуде. Як показує практика, сьогодні споживач більше довіряє booking’у  чи аналогічним майданчикам. А ще більше – відгукам на Tripadvisor.

- Чужий досвід – справа хороша, але взяти і перенести його на наші широти не можливо. Інші обставини, інша специфіка, інше законодавство. Я з білою заздрістю спостерігаю за сплеском туристичного інтересу до Грузії. З часів Саакашвілі грузинському туризму дали зелену дорогу, і він зайняв своє місце на світовій карті. Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Іспанії балотується на впливову посаду Генерального секретаря ЮНВТО. Грузією цікавляться у Америці, Ізраїлі, Європі. І справа не лише в туристичних принадах, а й у можливості донести їх до потенційних туристів – з екранів телевізорів, сторінок журналів і біл-бордів.

Що заважає нам? Насамперед, потрібно на найвищому державному рівні визнати туризм і курорти — одним із пріоритетів розвитку держави. І відповідно до цього ставитися: виділяти значні кошти на розвиток туристичної інфраструктури і промоцію України за кордоном. Адже туризм – це нові робочі місця, активний розвиток суміжних галузей економіки — насамперед, сфери обслуговування і транспорту, а також сотні мільйонів доларів живих грошей, які іноземні туристи готові залишати тут, в Україні.   

- Моя думка, що право на проведення конкурсу треба було надати одному з великих міст, і не питайте, яке з них я, одесит, маю на увазі. Ця подія підняла б хвилю ентузіазму у будь-якому регіоні. Однак рішення прийнято, і тепер вже треба максимально скористатись «київською пропискою» конкурсу. Тож мене по-справжньому хвилює, аби Євробачення стало підґрунтям великої промо-кампанії для України. І тут є проблеми. Коли уповноважена швейцарська рекламна агенція, що організовує рекламу Євробачення, називає вартість пакету – 350-550 тис. євро, я розумію, що замовити його, ми на жаль, не зможемо. Втрачається величезний шанс бути знаними у світі. Але треба скористатись всіма іншими, зокрема, активно працювати з численними іноземними журналістами, які приїдуть до Києва, аби вони донесли до своїх країн всі позитивні новини з євроконкурсу та України.

- Іване, і все ж, попри всі проблеми, туризм в Україні активно розвивається. З кожним роком збільшується кількість тих, хто подорожує Україною.

- А я якраз і збирався перерахувати хороші новини. Імідж туризму у країні рік за роком зростає. Урядом оголошено програму – П’ять пріоритетів економіки. Туризм задекларовано серед пріоритетів, а це дає нам право проявляти дієву активність в уряді.  Іще один козир – чекаємо підписання Президентом Указу про Рік туризму в Україні.

Гірко від розуміння того, що для прийняття кількох документів затрачуються місяці та роки

- Ви були віце-президентом приватної компанії. Як допомагає вам цей досвід у нинішній роботі, і як загалом почуває себе людина з бізнесу в «шкірі» чиновника високого рангу?

- Як каже Жванецький, покоління тих, хто будує щасливе майбутнє, закопує себе у фундамент. На державній роботі  можна закладати основи зрушень вперед, але хто це помічає? Звісно, гірко від розуміння того, що для прийняття кількох документів затрачуються місяці та роки. Життя ж не гумове. Однак треба розуміти, що держава – це неповоротка машина, і щоб чогось досягти, треба терпляче робити свою справу. Саме так ми і діємо…

Розмову вели Любов Чигир, Володимир Царук. Київ

Фото: Євген Любімов 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>