Подорожі: Лайфхаки для самостійного туру по Німеччині

Подорожі: Лайфхаки для самостійного туру по Німеччині

4504
Ukrinform
Наш журналіст розповість, як краще спланувати самостійну подорож Німеччиною, з чим доведеться зіткнутися в цій країні і трохи про свої враження.

Самому планувати подорож складніше, але як показує практика - дешевше. Нашій журналістці знадобилося 300 євро і 10 днів, щоб відмінно провести час, як виявилося, в дуже привітніій і гостинній Німеччини.


Німеччина – не країна контрастів, проте кожне місто заслуговує уваги і в цьому я тепер впевнена на 100%.

Мій урбаністичний тур по світу бетонних джунглів почався з Берліна, а попереду чекали ще Мюнхен і Франкфурт-на-Майні. Вибір усвідомлений, але існує і ще один варіант – відвідування баварських середньовічних замків. Я знала, що мене це швидко втомить, а тому не заглиблювалася в маленькі містечка, проїхала Штутгарт і безліч інших по-своєму красивих dorf (сіл).

Турист я скромний та економний. Бюджетна поїздка, як виявилося, здатна принести набагато більше емоцій, ніж тур по готелях «5 зірок».

Отже, в кишені 300 євро і квитки на автобус (!) туди і назад. Здавалося б, особливо не розгуляєшся. Але проявивши фантазію, звернувшись до Google і помізкувавши, я отримала чудовий тур, тривалістю у 10 днів.

Підготовка

Головна проблема для багатьох українських мандрівників – це віза. У моєму випадку була використана можливість запрошення від знайомих, які живуть в Німеччині (громадяни країни). Існує також варіант складання плану самостійного мандрівника, який детально описує маршрут, з квитками туди і назад і бронюванням у готелях. Ці варіанти можна використовувати, якщо ви не купуєте тур в агентства.

Якщо ви студент, який збирається їхати в Європу, придбайте ISIC - International student identity card. Такі роблять в кожному університеті, вартість - близько 150 грн. По суті це просто міжнародний студентський, але який в майбутньому допоможе істотно економити на музеях, транспорті і навіть житлы практично в будь-якому великому місті Європи. Про те, де і як використовувати ISIC можна дізнатися на однойменному сайті (є і мобільний додаток). Тільки не забудьте окремо поцікавитися на веб-ресурсі того закладу, перевізника, хостелу і т. д., який вас цікавить, чи можна використовувати студентську знижку.

Квиток на зворотну дорогу варто купувати теж вдома, щоб потім була совість чиста, а душа спокійна.

Я ж купила квитки не тільки Україна-Німеччина, але і на міжміські автобуси (FlixBus), що в результаті істотно спростило поїздку і позбавило від зайвих нервів. Але про це трохи пізніше.

Мовне питання - абсолютно не проблема. Неважливо, куди ви їдете – до Німеччини, Франції або Чехії, якщо ви знаєте англійську, то не пропадете. У крайньому випадку, універсальна мова жестів завжди виручає.

Берлін

Почну розповідь з дому. Перш за все, економія полягає в транспорті. Я відразу ж відмовилася від авіа перельоту – найдешевший квиток коштує 3 поїздки на автобусі, не кажучи вже про майбутню пересадку в країнах Балтії і 9-годинному очікуванні іншого літака в аеропорту, наприклад, Латвії на зворотному шляху.

Автобусів до Німеччини, особливо до Берліна, безліч. Можна звернутися до перевізників типу «Ecolines» або «Busfor» - ціни на квитки вище, але і комфорту більше (зручні крісла з регулюванням спинок, стюардеса на борту, працює туалет, мультимедійні пристрої у спинках крісел, кондиціонер і т. д.). Інший варіант – безпосередньо через касу автовокзалу, але яким буде автобус залишиться загадкою до самого останнього моменту. Середня вартість квитка Київ-Берлін – 1500 грн. (існують знижки для студентів). Головна заковика – майже 24 години в дорозі, з яких 1,5 години я очікувала пересадки на автовокзалі Варшави.

Пощастило на польському кордоні, проїхали відносно швидко (був досвід і 4-годинного очікування, тут «як карта ляже»).

Отже, Берлін. Заселення в готелі або хостелі в Європі найчастіше строго за часом і, якщо ви прибуваєте в місто рано вранці, то, швидше за все, доведеться скористатися камерою зберігання для валізи, щоб не тягатися з ним по місту, а провести цей час з користю. Такі камери є на авто- і залізничних вокзалах в усіх містах, вони автоматичні, витратити доведеться 4-6 євро, в залежності від розміру поклажі. Не зайвим буде мати заздалегідь дрібні гроші, хоча б по 10 євро – вони знадобляться і для громадських туалетів, камер схову, метро. Просто так поміняти в крамниці не вийде, доведеться щось купувати.

Найскладніше в цьому місті (як і в багатьох інших європейських мегаполісах) – це метрополітен. І не варто навіть намагатися заздалегідь вивчити його карту, потрапивши на місце, ці знання все одно навряд чи допоможуть. Найпростіше купити один з численних видів квитків – на одноразову поїздку або ж один квиток на весь день. Не буду вдаватися в подробиці і назви таких квитків, про це в мережі вже і без того багато інформації. Якщо ви впевнені, що знаєте куди їдете, то купуйте одноразовий квиток за 2,70 євро. Якщо ж ви не досвідчений користувач європейського метрополітену, то простіше купити одноденний квиток на необмежену кількість поїздок. Навіть якщо ви загубитеся і будете кілька разів заходити і виходити з метро, платити знову і знову не доведеться. Ціна квитка – близько 7 євро.

Існує ще один варіант для туристів – спеціальна картка, яка є одночасно квитком на весь громадський транспорт, дає відчутні знижки на відвідування багатьох музеїв та закладів міста. Але купувати її варто лише в тому випадку, якщо ви будете перебувати в місті не один і не два дні і дійсно встигнете скористатися всіма можливостями такої карти.

Берлін велике і красиве місто, подивитися в ньому хочеться буквально все, не кажучи вже про знамениті Брандербургскі ворота та Бундестаг. Я вибрала екскурсійний автобус. Ціна такого задоволення - від 12 до 25 євро (в залежності від компанії, маршруту, кількості днів, на які розрахований квиток). Але переваг купа: ви можете вийти і зайти в автобус тієї компанії, яку обрали, на будь-якій станції, що дає можливість оглянути поблизу ту чи іншу пам'ятку; в автобусі біля кожного сидіння облаштований аудіопрогравач, який озвучує вам повноцінну і дуже захоплюючу екскурсію, в тому числі і російською мовою, при вході кожному пасажиру видаються навушники; автобуси двоповерхові і просторі, працюють приблизно з 10 ранку і до 7 вечора, за цей час можна об'їхати місто хоч 10 разів, нічого не пропустити і не зв'язуватися з громадським транспортом.

Накатавшись удосталь, прогулявшись центром міста, я повернулася за валізою і вирушила на пошуки свого хостела, який знайшла заздалегідь на Booking.com. Середня вартість хостелу в Німеччині, розташованного не далеко від центру, з більш-менш оновленим ремонтом – 25 євро. Немає сенсу намагатися заощадити і шукати нічліг "на відшибі" – потім все одно доведеться викласти гроші за дорогу, а крім того, ще й витратити нерви на пошуки. Як правило, у відгуках про готелі та хостели пишуть, як далеко вони знаходяться від тих чи інших пам'яток.

Мій же нічліг був в 10 хвилинах від станції метро і від популярної однойменної площі Potsdamer. Там же, як повідав мені всезнаючий аудіогід, знаходиться і знаменитий найстаріший в Європі світлофор, а до знаменитих воріт і Бундестагу йти 15-20 хвилин.

Берлінська стіна – визначна історична пам'ятка темних сторінок минулого Німеччини. Не побачити її неможливо – залишки розкидані по всьому місту у вигляді руїн або ж відміток на асфальті. Існує також організований меморіал Berlin Wall Monument і контрольно-пропускний пункт Check Point Charlie, де розташовувалися американські війська – в цьому місці практично завжди безліч туристів, розташований цілий міні-музей під відкритим небом, який оповідає про історію Берлінської стіни, чек-пойнт Чарлі, комуністів, жертви історії ФРН і НДР.

Заощадити на харчуванні в Німеччині складно, адже баварські сосиски і пиво продаються і розносяться пахощами на кожному кроці. Звичайно, я спробувала страви національної кухні, не пройшла повз Starbucks, зайшла і в звичний для українців Mcdonalds. Але це були «перекуси», які обійшлися в середньому в 6-8 доларів кожен. Дорогувато. Тому супермаркети ніхто не відміняв: фрукти, овочі, хліб, ковбаса і вода обійшлися близько 15 євро.

Крім прогулянки по місту, я відвідала музей мадам Тюссо і Бундестаг, церква Карла, з даху якої відкривається панорама на місто. Багато сайтів, присвячених туризму, Берліну зокрема, радять побувати і на TV Tower – найвищому спорудженні Німеччини (368 м). Я там не була, оскільки після першого огляду Берліна з висоти церкви зрозуміла, що на жаль, не так вже це місто і прекрасне згори.

Окремо скажу про музеї мадам Тюссо. Квиток я купувала, знову ж таки, перебуваючи ще вдома. Усі такі покупки онлайн – абсолютно безпечні, німецька педантичність і точність дуже порадували. Причина такої передбачливості – економія. Математика проста – квиток, куплений на сайті, який діє в певний день і певну годину, коштує на 5-10 євро дешевше. Для того, щоб обійти берлінський музей воскових фігур, години більш ніж достатньо, навіть якщо робити селфі абсолютно з кожною фігурою (чесно кажучи, ніхто і не стежить за тим, скільки часу ви провели в музеї). Не варто купувати VIP-квиток, який нібито позбавить від очікування в черзі: зі своїм скромним квитком за 16 євро я стояла в черзі хвилин 10, в той час, як поруч сконала в очікуванні ціла юрба «віп-івців».

З Бундестагом все дещо складніше. Вхід туди безкоштовний. АЛЕ. Для того, щоб потрапити на екскурсію в німецький Парламент, необхідно зареєструватися на сайті Бундестагу, вибравши тип екскурсії. Заковика в тому, що місця можуть бути заброньовані на кілька тижнів вперед (я бронювала за місяць до поїздки).

До речі, якщо виникають які-небудь питання, написати e-mail в музей, готель або навіть Бундестаг – зовсім не дивний вчинок. З представниками останнього я успішно поспілкувалася, отримавши відповідь на лист буквально через день. Краще писати німецькою, але й англомовне лист обов'язково отримає відповідь.

Для переїздів між містами Німеччини я скористалася послугами компанії «FlixBus». Це дешевше поїздів і має бездоганний комфорт. З Берліна до Мюнхена я їхала ніч. Пунктуальність водіїв вразила, а послужливість і уважність стюарда навіть збентежили.

Мюнхен

По прибуттю в місто Октоберфесту, я пішла за звичною схемою: камера зберігання, прогулянка по місту, хостел. Ціни в Баварії вище, ніж в столиці – це здивувало. Центр міста, він же старе місто, дійсно заслуговує уваги. Старовинні будівлі, дороги з бруківкою, вуличні артисти, баварський фаст-фуд... Смачно, барвисто і яскраво.

Головною визначною пам'яткою міста (особисто для мене) став музей BMW і в цілому Olimpiapark. Тому раджу відвідати.

Що здивувало: у центр міста я потрапила близько об 11 годині ранку і вже в цей час кафе були переповнені німцям і туристами, що поглинають пиво в неймовірних кількостях. Як пізніше мені пояснили: «Це норма». Німці, особливо в Баварії, їдять сосиски і п'ють пиво ЗАВЖДИ.

До речі про сувеніри, в Мюнхені вони обійдуться в середньому від 6 до 15 євро.

Квитки на метро або інший громадський транспорт по всій Німеччині однакові. Звичних для нас турнікетів там не існує, увійти на платформу метрополітену або ж трамвая можна без всяких перешкод, автомати з квитками стоять неподалік, а перед перроном – непримітні «компостери», куди і слід сунути квиток для проставлення дати і часу початку поїздки. Користуючись трамваєм, квиток необхідно, знову ж таки, «закомпостувати» вже у вагоні – на ньому проставляється дата і час. Однак, контролери все ж там є, і «зайців» вони ловлять уже в поїздах. Розмір штрафу – 60 євро.

І знову в дорогу. Плюс переїзду автобусом полягає ще і в тому, що особливо допитливим туристам надається можливість помилуватися місцевими краєвидами по дорозі в інше місто. Таким чином, я мала змогу сповна роздивитися досить затишні міста – Лейпциг і Дрезден, куди ми заїжджали на автовокзали для посадки пасажирів і, відповідно, проїжджали крізь кожен з них. Це місця зовсім не туристичні, але, як я дізналася від німців-попутників, у ці міста набагато простіше емігрувати, оскільки там катастрофічно не вистачає населення і робочих рук.

Франкфурт-на-Майні

Це місто мене зацікавило своєю головною і єдиною визначною пам'яткою – хмарочосами. Якщо вірити туристичним форумам, франкфуртські велетні ні в чому не поступаються Нью-Йоркським і Пекінським.

У цьому місті я вирішила трохи «пошикувати» і забронювала собі місце не в хостелі, а номер в готелі "Цайль" на головній однойменній торговій вулиці міста, від якої до Main Tower – 15 хвилин неспішної прогулянки. Номер в чотирьох зірковому готелі мені обійшовся в 50 євро. Обрала цей готель ще й тому, що частина персоналу – російськомовна, про це було зазначено на букінгу. Подібних закладів, де знають російську, неймовірно багато і зустріти земляків можна в найнесподіваніших місцях.

Скажу відверто, крім вулиці Цайль і знаменитого Майн-тауер у Франкфурті дивитися більше ні на що – це бізнес-центр Німеччини.

Вхід на 55 поверх головного хмарочоса Франкфурта коштує 6,50 євро. З безпекою в цьому місці все в порядку – ввічлива жінка просить здати всі речі в ящик, ви ж в цей час проходите через металошукач, після чого можуть ще й додатково перевірити наявність небезпечних і заборонених предметів. Все строго, але при цьому не може не дивувати і не радувати привітність, доброзичливість службовців. Складається враження, що в цьому місці саме вас так давно чекали, і ось, нарешті, ви завітали. Не забувайте відповідати німцям посмішкою, це вважається елементарним правилом хорошого тону.

Така тривала "процедура підйому" на Main Tower того варта (швидкість руху ліфта настільки висока, що закладає вуха). Вид з даху просто неймовірний – річка Майн, інші, менш високі, хмарочоси, башти-близнята Deutsche Bank, мости і вулички... все місто як на долоні, саме тут виходять найбільш вражаючі селфі. Як виявилося після огляду, місто таке високе тільки в центрі, а за кілька кілометрів вже видніються звичайні будиночки-гноми.

Тим, хто постійно з якоїсь причини губиться в незнайомих містах, як я, наприклад, завжди допоможуть у бюро довідок для туристів (знаходяться абсолютно на всіх залізничних вокзалах). Там вам підкажуть абсолютно все – як доїхати до пам'ятки, готелю, аеропорту або будь-яке інше місце, яке вас цікавить, давши в доважок карту міста або метро. Утім, як показав досвід, вказати дорогу допоможуть навіть і в сувенірній крамниці.

Важливо пам'ятати: у Німеччині практично всі магазини, навіть продуктові, в суботу працюють тільки до обіду, а в неділю зовсім закриті.

Вулиця Цайль – це жваве місце, торгова площа з сотнями магазинів і торгових центрів, кафе і ресторанів. Багато тут і традиційних розваг – сувеніри, вуличні музиканти й артисти. Навіть у вихідні дні ця вулиця не замовкає, на відміну від усієї іншої частини міста.

Німеччина – це країна з довгою і складною історією, а німці – великий і гордий народ. Вони можуть бути не менш гостинними, ніж українці, і будуть безмежно щасливі і задоволені, якщо звертаючись до них, навіть не знаючи німецької мови, ви просто скажете «Іншульдіген» або «Гутен таг» («вибачте» або «добрий день»). Німці дуже поважають свою мову. У тому випадку, якщо ви будете щирі і люб'язні, німець навіть доведе вас до потрібного місця, з незгасаючою посмішкою розповідаючи щось, незважаючи на те, що ви ні слова не розумієте.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-