Подорожі: Албанія – колиска балканських гір

Рішення відправиться в подорож по Албанії було спонтанним. Все почалося з вигідної цінової пропозиції на чартерний рейс. Літні дні поступово тліли, а спрага вражень розгоралася затятим полум'ям. Зрештою, чому б і ні? Адже в кожній країні тебе чекає щось цікаве і неповторне. Можна знайти такі місця, нехай навіть, здавалося, не найкращі і не найпрекрасніші на Землі, але отримати такі враження, які не отримаєш ніде. Так і сталося...

Не хочеться розповідати і ділиться сокровенним, тим, що було пережите і відчуте під час подорожі, не хотілося б щось вихваляти або обливати брудом – нав'язувати власну думку. У кожного з нас своє поняття, своя міра краси і задоволення, свій рівень почуттів і захоплення. Постараюся бути об'єктивною в оповіді про те, які місця краще відвідати, а на які не варто витрачати часу, які є альтернативи зовсім бюджетного варіанту подорожі, як заощадити на дорогому та інші поради. Я ділюся знаннями, які набула особисто, і місцями, які знайшла сама. Їх не завжди можна знайти у звичайному путівнику. Це не реклама, це просто розповідь про зустрічі і знахідки під час подорожі, бажання поділитися досвідом і дати кілька порад.

Матеріал складається з двох частин. У цій частині ви дізнаєтеся, безпосередньо, про визначні пам'ятки Албанії, а наступна буде повністю присвячена практичним порадам і особистим спостереженням.

Албанія нагадує колиску, яка притулилася біля підніжжя і на схилах балканських гір на березі Адріатичного та Іонічного морів. Куди б ти не йшов, усю дорогу в цій країні тебе то супроводжують, то починають переслідувати гори, ти заворожуєшся крученими вигинами хребтів і переймаєшся їх шорсткою на дотик шкірою. Албанія! Твоя природа прекрасна...

Де можна познайомитися з автентичною архітектурою

Щоб познайомиться з автентичною архітектурою Албанії досить відвідати три міста – Берат, Гірогастра і Шкодер. На жаль, Гірокастру знайти не вдалося, зате вдалося «проїхати». З вигляду - і правда, миле містечко. Якщо вибирати між Шкодером і Бератом, то мене підкорив Берат більше. Це саме по собі не велике місто, не таке гучне, як Шкодер, який є четвертим за величиною містом Албанії і головним економічним центром на півночі країни. Так й «народності» у Бераті більше. У Шкодері її можна знайти лише в старій частині міста.

У всіх трьох містах є свої замки і фортеці. У Бераті, на жаль, замок зберігся гірше, але його площа найбільша. Вхід в Бератский замок безкоштовний, а в Замок Розафа в Шкодері – 200 лек. Цікаво, що на території замку в Бераті досі живуть люди, протікає своє помірне життя, а з вершини відкривається неймовірний краєвид. Найкраще підніматися на неї увечорі, коли час наближається до заходу. Ці фарби і переливи ви точно запам'ятаєте на довго.

На території знаходиться багато ресторанів і невеликих готелів, які зберегли в своєму стилі албанські традиції. Тому, якщо є бажання познайомитися з культурою, місцевим життям і традиціями, можна зупиниться тут. Хоча затримуватися більше, ніж на одну ніч, навряд чи варто. Занадто вже життя помірне і, до того ж, о 23:00 усі кафе, ресторани та магазини тут закриваються. Все красиво, але занадто нудно. Такі міста краще відвідувати «проїздом».

Уночі Берат перетворюється на щось казкове. Комусь може нагадати Грецію чи Італію....

Якщо ж все-таки вирішили затриматися в цьому регіоні і, якщо у вас є машина, тоді можете відправитися у сусіднє селище Рошник, який знаходиться високо в горах, і пообідати в автентичному однойменному ресторанчику з традиційною кухнею – Bar Restaurant Roshniku. Дорога туди, як ви вже здогадалися, пролягає через гори, а гори прекрасні завжди, тому в дорозі можна отримати добру порцію естетичного задоволення.

До речі з приводу кухні. Албанія славиться своїми молочними продуктами і вином. Їх потрібно обов'язково спробувати. Більшість страв включають в себе білий сир, м'ясо і йогурт. Гарне місцеве вино можна придбати у винній Alpeta Winery (Kantina e Veres Alpeta). Спробувано і перевірено. Тут виробляють вино як з місцевих виноградників, так і італійських, тому перед покупкою краще уточнити. Це ж вино подають у вищезгаданому ресторані.

Відкрию невеликий секрет. Власник винної «Альпета»  на ймення Адрит – син власника ресторану «Рошник». Ця привітна і дуже гостинна родина любить приймати у себе туристів і мандрівників, абсолютно безкоштовно ... і дуже ситно!

Каньйон Осумі

Одна з найкрасивіших доріг Албанії – SH72. По ній від Берату через дуже милий і затишний регіон Скрапар (центральне місто Чоровода) можна дістатися до каньйону Осумі. Ця пам'ятка ніколи не вважалася найпопулярнішою в Албанії, оскільки в країні є каньйони і красивіші, але, якщо виникне бажання «проїхатися», тоді вам сюди. Мандрівникам-автостоперам або туристам на автобусі їхати не варто, як на мене, марна трата часу і грошей. Дорога займе багато часу, а більше 10 хвилин на Осумі бажання залишитися не виникає. До того ж, дістатися прямо до каньйону без машини не вийде. Автобуси туди не ходять. Доведеться приїхати в місто Чоровода, а звідти – пішки під гірку під палючим сонцем, або ж на таксі за 1000 лек, яке звозить вас туди й назад за 15-20 хвилин. Такі витрати і зусилля того не варті. До того ж, у повній красі Осумі, як і місто Чоровода, можна побачити тільки навесні. Тоді вода піднімається, йдуть водоспади, можна відправиться у сплав або на рафтинг. Улітку ж – річки та водоспади всихають і вид стає нудним і пустельним.

Можливо, варто звернути увагу на місто Поградець. Сюди легше доїхати машиною. Оскільки автобуси ходять лише зі столиці. Ну, або випробувати вірного товариша автостоп. Місто розташоване на березі о. Охрід і виглядає досить мальовничо. Я до нього так і не дісталася, хоч і було в планах.

Рештки Римської і Грецької імперій

В Албанії є два археологічних музеї-заповідника, які нагадують про історію Албанії, а саме тих часів, коли її землі належали Риму і Греції. Це – Аполлонія у місті Ф'єрі на Заході і в Бутрінт Саранде на Півдні країни.

Аполлонія була найбільшим давньогрецьким портом в Іллірії, заснованим вихідцями з Коринфа і Керкіри в 588 р. до н. е. Місто служило торговим центром і фортецею. Аристотель приводив його як приклад олігархії: нащадки грецьких поселенців тримали у своїх руках управління колонією, населеної переважно іллірійцями. Аполлонія карбувала власну монету і продавала за кордон іллірійських рабів. На кінець античності Аполлонія спорожніла через заболочення місцевості, її жителі переселилися в сусіднє місто Вльора.

Під час Першої світової війни, коли Албанія була окупована австрійцями, почалися перші археологічні дослідження; по закінченні війни їх продовжила французька експедиція Л. Рея. На місці Аполлонії виявили залишки храму VI ст. до н. е. і театру, бруковані вулиці і мозаїчні підлоги; велика частина знахідок експонується в столиці Тірані.

Якщо вирішите заскочити і сюди, тоді не варто тупцювати на місці біля руїн храму. Дослідіть місцевість, підніміться вгору. Мене там зустрів дуже приємний і романтичний сюрприз...

Сама територія музею не велика, ознайомиться з усіма експонатами можна встигнути за 20 хвилин. На вершині є ресторан, але я вирішила влаштувати пікнік під оливковим деревом з видом на гори і пагорби, проводити захід сонця... Тут це не забороняється і дерев вистачить на всіх! Хоча серед туристів у голову така ідея прийшла тільки мені. В Аполлонії тихо і спокійно, людей не багато, ніхто нікому не заважає.

До речі тут ви можете зустріти гірських черепах, які охоче пригостяться вашим виноградом.

До Бутрінті мене так дорога і не завела. Тут залишків архітектури залишилося більше, але і туристів хоч відбавляй. Адже він знаходиться в регіоні найдорожчого курорту країни – Саранді.

Бутрінті частково розкопаний у 30-х роках італійським вченим Л. Уголіні. Розкрито стіни 5 — 4 століть до н.е. з воротами, що оточували акрополь. У нижньому місті — святилище Асклепія зі статуєю бога, театр III століття до н. е. з 19 рядами лавок і мармуровими статуями, залишки житлових і громадських будівель. У 1992 розкопки грецького і римського міст були включені в список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Цікаво, що асфальтова дорога від міста Саранда до Бутрінті була прокладена в 1959-му році спеціально до візиту Хрущова.

Кращий гірський регіон країни – Національний парк «Долина Вальбони»

Одна з найкрасивіших пам'яток Албанії – це Національний парк «Долина Вальбони», який розташований на Півночі країни. Велика кількість гір і річок, каньйони, сплави, лагуни... природа так і кличе у свої обійми!

Добиратися зручніше всього від міста Шкодер, тут ви точно знайдете прямий автобус або маршрутку. Але тут і починаються проблеми... Оскільки це найпопулярніша визначна пам'ятка серед туристів, ціни – теж «туристичні». Так, дістатися до парку автобусом і поромом в одну сторону вам обійдеться в 30 євро. Обійти увесь парк, чи вдосталь насититися місцевою природою за декілька годин вам не вдасться, а саме стільки у вас залишиться після приїзду (не забувайте, що вам ще потрібно встигнути повернуться на зворотній автобус). На території парку є місцеві кемпінги, в яких можна зупиниться приблизно за 10 євро за ніч. У туристичних інформаційних бюро в Шкодері можна замовити екскурсії парком або ж організувати похід по горах з гідом. У вартість буде включений і трансфер. Такі послуги обійдуться в 50 євро і дорожче.

Але, якщо у вас є з собою намет і ви не боїтеся автостопу або у вас своя машина, ви врятовані. У мене такої можливості не було, тому кращий регіон країни так і залишився невідомим. Але інформацію та мінігіди по парку завжди можна знайти в багатьох путівниках або блогах мандрівників. Сама «Вальбона» знаходиться в регіоні Тропойя і тягнеться аж до регіону Кукес.

Уздовж узбережжя... або найулюбленіша частина подорожі

Найприємніші спогади тут в Албанії у мене пов'язані з морем. А саме з його дикими пляжами, обривистими скелями та безліччю відтінків блакиті чистої і прозорої води. Про ці місця мені розповів місцевий. Нехай це буде нашим маленьким українсько-албанським секретом.

Моя найулюбленіша дорога в Албанії – SH8. Вона веде вздовж найкрасивішого узбережжя країни – від Вльори до Саранди. По дорозі – гори, скелі, урвища, автентичні хатки, що вмостилися на схилі гір, море, море, велике море, безкрає і неймовірно блакитне. Справжня насолода для очей.

Коли я проїжджала цей пейзаж, мої зіниці значно розширилися, а серце так і рвалося з грудей.

Але почнемо спочатку. Вважається, що кращі пляжі Албанії починають свій шлях від Вльори і тягнуться по «наростаючій» (за якістю) до Саранди – від Заходу до Півдня.

Вльора - місто своєрідне і не схоже ні на одне інше в Албанії. Тут не залишилося нічого автентичного та старовинного, проте незвичайні фасади будинків, що гармонійно поєднуються, дуже приваблюють, незважаючи на те, що архітектурою місто не відзначається. Відкриті пляжі тут дуже людні і не найкращі, які можна знайти, тому шукайте автобусну станцію по карті та їдьте у бік Саранди.

Краще беріть ранній автобус, дорога займе дуже багато часу, а вам ще потрібно буде встигнути освоїтися і подбати про нічліг. Тільки раджу вам зробити зупинку набагато раніше Саранди...

Автостопити від Вльори до Саранді дуже важко, всі хочуть здерти з вас грошей. Місцевість розкручена й туристична, албанці можливості заробити не впустять.

У регіоні «Вльора-Саранда» ви можете вибрати будь-який вподобаний пляж, який знайдете в путівниках, або просто вирішите зробити зупинку по дорозі. Кожен невеликий курорт відокремлюють гори і рівнини, тому тут, як мовиться, «всі свої». Чудове місце відпочинку для тих, кому, крім пляжів і красивого пейзажу, більше нічого не потрібно.

Мій вибір, за порадою місцевого, випав на пляж «Ялі».

Якщо ви їдете на автобусі, тоді вам варто вийти на зупинці в селищі Вуно (Vuno). Від Вльори до Вуно квиток коштуватиме приблизно 500-600 лек. Потім відкрийте карту і пішки вирушайте до Ялі. Дорога займе приблизно 30-40 хвилин, але воно того варте. До того ж, краєвиди настільки красиві, що втоми ви навіть не відчуєте. Головне, уточніть у водія, чи їде автобус у сторону Хімари. Тому що існує два шляхи – через Гірокастру і Хімару. Вам потрібен другий варіант.

Ялі – це дуже затишне місце, підходить як для сімейного відпочинку, так і молодіжного, він зовсім не великий, навіть крихітний. Але цій крихітці властива особлива атмосфера, кожен відчує її по-своєму. Мені вона трохи нагадала про Боба Марлі і регі... На території є готелі, продуктові та галантерейні магазинчики, ресторани і два клуби.

Але їхала я на Ялі не заради Ялі, а заради диких пляжів неподалік від нього, які називаються «Акваріум-Ялі». Їх можна знайти по карті, дорога займе 30 хвилин пішки, машиною дістатися буде складно, тому краще не ризикувати і пройтися.

Ці пляжі поселилися в обіймах скель. Уночі тут тихо, людей зовсім немає, до найближчих міст далеко. Тиха, дуже тиха і спокійна гавань... Тріск багаття, шум прибою і нічний зорепад, який мені пощастило тоді застати, надовго закарбувалися у  пам'яті.

О, зі мною був вірний супутник на ймення Отіс! Місцеві розповіли, що це «яльський Хатіко», який вже рік чекає свого господаря. Історія саме для сценарію. Власника Отіса посадили до в'язниці за торгівлю марихуаною, а вірному псу нічого не залишається робити, як поневірятися околицями гір, лісів і місцевих пляжів і вірно чекати, коли його найкращий друг повернеться додому. На Ялі його всі знають і доглядають за ним. Отіс відкритий і добрий лабрадор, варто трохи з ним пограти - і він уже ваш друг. Він став чудовою і незамінною компанією у той вечір...

На наступний, дуже добрий, ранок я пішки вирушила до міста Хімара. І ні крапельки не пошкодувала.

Від Хімари можна взяти автобус до Саранди. Це галасливе місто, яке не знає, що таке сон через постійно снуюючих туристів. Звичайне місто-курорт на узбережжі Іонічного моря з видом на Корфу. Зате регіон багатий пам'ятками, нудьгувати тут нікому не доведеться.

На кожному кроці є інформаційні бюро, де можна замовити тур або дізнатися про місцеві красоти. Але ви повинні знати, що Саранда – найдорожчий курорт в Албанії. Так, тут також є хостели і різні варіанти дешевого нічлігу, але що стосується пам'яток, то вони тут скрізь платні. І дістатися до них – влетить у копієчку.

Крім Бутрінті, однією з головних визначних пам'яток Саранди є каньйон «Блакитне око» (алб. - Syri I Kaltеr). Якщо у вас немає машини і з автостопом вам не щастить, то радимо вам вчинити так. Якщо ви їдете на автобусі через Гірокастру або від Саранди до Гірокастри (дорога SH99), попросіть висадити вас на зупинці Kronj. Від якої, ви зможете пішки дістатися до потрібного вам місця. Вхід у заповідник платний. На жаль, мені так і не вдалося туди потрапити. Тому складно сказати, чи можливо якось уникнути плати. Але, якщо дивитися по карті...

І наостанок ще кілька цікавих, але незвіданих місць

Перлина Дурреса

Дуррес місто нічим не примітне, але зберігає на своєму березі справжню перлину Албанії - Мис Родона або Мис Скандербега (алб. - Kepi i Rodonit або Kepi i Skenderbeut). На скелястій горі розташований Замок Скандербега, від якого пролягає шлях до мису. Це неймовірно красиве місце. Дістатися туди дуже складно, якщо ти не на машині, місце практично пустельне і безлюдне. Транспорт сюди не ходить, навіть доїхати попуткою дуже складно, одиниці їдуть сюди.

Карабурун — найбільший півострів Албанії

Karaburun Peninsuca - місце з дикими пляжами і майже повною відсутністю туристів. Тут збереглися незаймані печери і лагуни. Дістатися можна від Вльори.

«Блакитне око» Шкодера

У Шкодера теж є свій Blue Eye – маленька лагуна, оточена печерами та має маленький водоспад. Знаходиться в селі Theth. Дістатися можливо тільки попутками або на машині.

Термальні джерела в селищі Вепје

Неподалік від Берату в селищі Вепје знаходяться термальні джерела серед гір.

______________________________________

Більше порад і фактів про Албанію шукайте у другій частині.

________________________________________

Що сказати, як і в кожній подорожі, все залежить від місця, людей і крапельки вдачі. В Албанії мені дуже щастило. У мене залишилися тільки теплі спогади від цієї країни та її народу.