Про це йдеться у публікації Укрінформу «Відклав хрест і взяв до рук автомат».

«Характер сучасної війни змінився. Насамперед через велику кількість дронів, які становлять постійну небезпеку не лише на лінії фронту, а й на підступах до неї. І річ не тільки в тому, що добратися до передової капеланам стає важче. Важливо, що такі поїздки наражають на небезпеку і бійців. Бо автомобіль, що прямує на позиції, зайвий рух там - це ризик, що ворог їх помітить. Як наслідок, змінюється і характер нашої роботи», - зазначає капелан 123-ї бригади безпілотних систем ЗСУ «Код Оріона» отець Василь Борисевич.

За його словами, на передовій у хлопців є конкретні завдання, і вони їх виконують. Часто - на адреналіні. Більшість проблем з’являються тоді, коли вони опиняються в тилу, бо не завжди розуміють, що тут відбувається. Вони не можуть змиритися з безчинством деяких представників офіційних органів, із тим, як поводиться цивільне населення. У них з’являється багато питань, які впливають на моральний стан.

У таких випадках капелани 123-ї бригади - отці Василь та Валерій - намагаються бути поруч, підтримувати. Бо головне в їхній справі - не давати поради, а вислухати, молитися і вказати шлях до Бога.

Священнослужителі не приховують, що іноді після спілкування з військовослужбовцями відчувають себе дуже виснаженими, а іноді - навпаки, енергійними й окриленими, бо самі заряджаються від них позитивом.

Вони згадують, як на Запоріжжі спілкувалися з військовослужбовцями, які 235 днів безперервно перебували на передових позиціях. Ті розповідали про свою бойову роботу, життя під постійними обстрілами, про те, як навіть примудрялися варити борщі в бліндажах і як багато хто з них втратив вагу через стрес та недосипання.

Але при цьому капелани не помітили емоційного вигорання, у хлопців світилися очі, і вони стверджували, що після відпочинку та домашньої їжі готові до нових завдань.

Як повідомлялося, релігійне виховання допомагає у військово-патріотичній роботі сучасної армії, бо не можна любити Бога і при цьому не любити Батьківщину.