Обережно, вас вербують російські спецслужби!

За останні три роки кількість правопорушень неповнолітніх проти основ національної безпеки України через вербування в Telegram зросла в понад 43 рази. Майже п’ята частина – 22% завербованих російськими спецслужбами для своїх завдань в Україні, є неповнолітніми.

Після кожного чергового випадку з терактами чи іншими злочинами, які чинять українці з подачі російських спецслужб (як-от теракт у Львові, де загинули поліцейські), виникає дискусія про блокування Телеграму. Так само обговорюють і вплив російських ботоферм на загальну атмосферу в соцмережах.

Про шляхи вербування в соцмережах, хто найчастіше потрапляє на гачок ворога, і чи загроза вербування через Телеграм – єдина можливість, Укрінформ розпитав експерта з інформаційно-комунікаційних інтернет-технологій Юрія Антощука.

ТЕРАКТИ ТА ОПЕРАЦІЇ З ДЕМОРАЛІЗАЦІЇ – ЛАНКИ ОДНОГО ЛАНЦЮГА

- Теракти в українських містах, що здійснюють завербовані РФ українці, пропаганда або інформаційні операції з деморалізації у соцмережах згенерованими ШІ-відео та численними коментарями до них, здійснюваними ботофермами – це ланки одного ланцюга. Телеграм чи будь-який інший месенджер, через який відбувається вербування, – це лише один із інструментів. Не буде Телеграму – буде WhatsApp або будь-який інший месенджер (а вони й так використовуються зараз), – каже Антощук.

Масштаби вербування через Телеграм збільшуються щороку від початку повномасштабного вторгнення. Але не Телеграмом єдиним.

- Типовий шлях вербування та роботи з жертвами приблизно такий. Спочатку – знайомство з жертвою, «зондування» й пропаганда – це відбувається в загальних соцмережах (TikTok передусім), у групах підзаробітку (Телеграм, Вайбер), в онлайн іграх та в ігрових спільнотах (на Discord або прямо в самих іграх у чатах). Далі – подальша координація й детальні інструкції – у месенджерах, наприклад, Телеграм (бо він найпопулярніший в Україні), – розповідає експерт.

Хто найчастіше потрапляє на гачок російських спецслужб? Неповнолітні та молодь 14-20 років (на що клюють: шукають швидких грошей, бажають «довести, що я не слабак», конфлікти з батьками, самотність, психологічні проблеми, низьке усвідомлення правових наслідків) – за різними даними, це приблизно 20-30% від всіх, кого вербують. Серед дорослих це безробітні або люди з нестабільним чи низьким доходом, нарко чи іншими залежностями, люди, які мають кримінальне минуле або пов’язані із криміналітетом. Здебільшого вони проживають у великих містах (Львівщина, Київщина, Одещина, Дніпро, Харків), де легше «загубитися» і де більше «роботи». Є менша група – ждуни, які поділяють проросійські погляди, мають контакти на ТОТ чи в РФ, можуть бути й «сплячі агенти».

«ДРУЗІ» ПО ГРІ ТА ПСЕВДООДНОЛІТКИ ІЗ «СУСІДНЬОГО МІСТА»

Телеграм – не єдина платформа вербування, для кожної зазначеної групи точка входу може бути різною.

- Молодь може вербуватися і через онлайн-ігри та тематичні форуми. Наприклад, це виглядає так: гра (чат у грі) – перехід до більш приватної спільноти (наприклад, Discord чи група у ТГ) – перехід до індивідуального спілкування в месенджері (ТГ / Signal) – завдання в реальному житті, – каже експерт.

Він описує типові сценарії вербування.

- Моніторинг чатів, груп та спілкування гравців в іграх: хто часто скаржиться на «владу», «мобілізацію», «несправедливість»; хто пише, що «немає грошей», «ненавиджу ТЦК», «хочу виїхати» тощо; хто сидить в онлайні годинами і мало спілкується в реальному житті.

Далі відбувається перший контакт «по‑дружньому». При цьому вербувальник може представитися просто «другом по грі», тим, хто «підкаже, як заробити» (на іграх/ставках/просуванні контенту і т.п.), псевдооднолітком із «сусіднього міста».

Жертві пропонують, якщо це в грі – перейти з публічного чату гри до приватного в самій грі або в Discord. Далі – в ТГ/Viber/Signal під приводом «там зручніше кидати файли», «щоби не палитися перед іншими», – розповідає експерт.

Тестові завдання – «невинні», спочатку можуть попросити сфотографувати «гарний вид із вікна» чи попросити знайти й сфотографувати певну будівлю «для квесту». Поцікавляться думкою про війну, політику, мобілізацію, щоб зрозуміти мотивацію й готовність до ризику.

Коли сформувалася довіра – з’являються пропозиції «легких грошей» за реальні дії: сфотографувати ТЦК, підпалити авто з військовими номерами, перенести «пакунок» у вказане місце, розклеїти листівки, намалювати графіті. При цьому, суми зазвичай виглядають дуже привабливо для підлітка чи малозабезпеченого дорослого.

Після першого правопорушення (навіть дрібного) починається шантаж – жертві показують збережені листування й погрожують «злити в СБУ»; змушують виконувати більш жорсткі завдання (диверсії, підкладання вибухівки); іноді підривають виконавця разом із вибухівкою, щоб не лишати свідків.

Не завжди, але часто відбувається ідеологічна обробка. Паралельно вкидають наративи: «ТЦК – злочинці, ти борешся із системою», «режим усе одно програє, ти лише пришвидшуєш неминуче», «ніхто не дізнається, ти анонімний».

НЕ РОЗКРУЧУЙ ПІДОЗРІЛИЙ КОНТЕНТ ЕМОЦІЙНИМИ РЕАКЦІЯМИ

- ШІ-згенеровані відео та коментарі ботів – це частина більш широкої операції вербування, тут важливо подумати, як реагувати на пропагандистські матеріали, – наголошує експерт.

Найважливіше, за його словами: не треба поширювати й додатково «розкручувати» підозрілий контент емоційними реакціями. Будь‑яка взаємодія (лайк, репост, коментар) сигналізує алгоритму соцмереж, що це цікавий матеріал, і відео/публікація отримує ще більшу аудиторію.

- Якщо говорити про коментарі під постами-фейками, то треба пам’ятати, що кожен наш коментар його просуває. Ось ви залишаєте комент під фейком – ваші френди також бачать цей пост (а так би вірогідність того, що він їм буде запропонований алгоритмами Фейсбуку до перегляду – значно менша). Якщо боти, крім того, що постять свій фейк, потім самі ж і коментують його – то він «живе» в тій бульбашці ботів, – додає експерт.

І наголошує, що краще скаржитися на фейковий пост, аніж взаємодіяти з ним, головне – щоб сам пост-фейк не поширювався завдяки нашим коментарям.

Водночас, якщо йдеться про пост правдивий (наприклад, від офіційних структур про ті чи інші події, чи пост відомого в регіоні чи країні медіа), під яким з’являється багато коментарів ботів, то тут коментувати можна. Зокрема, вказати під коментарем бота, що це бот.

Але, як додає Антощук, відрізнити профіль бота від закритого профілю реальної людини наразі стає складніше. Ботоферми також удосконалюються: боти один з одним взаємодіють, коментують, що створює ілюзію живої людини.

ШІ-ЗГЕНЕРОВАНІ ВІДЕО ЯК КЛАСИЧНИЙ ТРИГЕР ІПСО

- Якщо ролик викликає сильну лють, паніку, безнадію – це класичний тригер ІПСО. Не слід реагувати на нього одразу – на цьому і ставка. Важливо побачити ці базові ознаки маніпуляції – надмірна емоційність, апеляція до страху чи ганьби, відсутність конкретних джерел («кажуть», «скрізь говорять»), дивні артефакти у відео (аномальні рухи, глючні обличчя, неприродна мова губ), – звертає увагу Антощук.

Якщо це очевидна пропаганда/фейк, то найкраще не писати коменти, а поскаржитися в самій платформі (в самій публікації в меню обираємо «Поскаржитися» і далі обираємо чи це заклик до насильства / фейк тощо). Це знижує охоплення й дає платформі сигнал.

Не треба тут вступати в емоційні дискусії з ботами в коментарях – там може бути багато схвальних коментарів від мережі ботів, які розганяють публікацію.

Якщо дуже хочеться відповісти, краще зробити окремий пост у себе на сторінці з поясненням, а не поширювати оригінальний ролик чи публікацію.

Якщо контент небезпечний і прямо закликає до незаконних дій (хоча такі автоматом зараз блокуються соцмережами) – краще подати заяву до СБУ, кіберполіції.

ВІДПОВІДЬ НА ВЕРБУВАННЯ НЕ МОЖЕ БУТИ ЛИШЕ ТЕХНІЧНОЮ ЧИ РЕПРЕСИВНОЮ

- Відповідь на вербування не може бути лише технічною чи репресивною – закриття, наприклад, того ж самого Телеграму чи іншого ресурсу. Якщо просто «закрити все», вербування переїде в інші платформи. Трохи пригальмується, але надолужиться з часом із більшим розмахом, апелюючи до того, що «тепер немає і свободи слова» і тому подібного. Найкраще стратегічно і довгостроково – працювати з усіма ланками суспільства, – наголошує експерт.

Тут задача для всіх – і батьків, і держави, і громадянського сектору.

Якщо ви батьки, треба регулярно говорити з дітьми про реальні кейси (підлітків, яких підірвали разом із вибухівкою або посадили до в’язниці), про те, що «легкі гроші за небезпечні завдання» завершуються реальними тюремними термінами чи навіть смертями.

Цікавитись онлайн‑життям, але без тотального стеження: знати, у що дитина грає, з ким спілкується, домовитися, якщо хтось запропонує щось дивне або гроші за ризик – дитина одразу каже дорослому, і той не буде сварити, а допоможе.

Варто встановити базові цифрові межі: обмеження нічних ігрових сесій, програму батьківського контролю на смартфон, заборонити «таємні зустрічі» з онлайн‑знайомими без відома дорослих.

Знати, куди звертатись, і не боятися це робити (поліція, кіберполіція, СБУ).

Щодо закладів освіти, то вони повинні вбудувати в програму уроки медіаграмотності та інформаційної безпеки з конкретним блоком «вербування через ігри й соцмережі», розбирати реальні кейси з відкритих джерел з акцентом на наслідках. Проводити регулярні зустрічі, лекції з кіберполіцією, СБУ, психологами. Створити «канали довіри» для учнів: класний керівник, шкільний психолог, «скринька довіри» онлайн/офлайн.

- Треба створити чіткий меседж: за повідомлення про спробу вербування дитину не карають, а захищають, – каже експерт.

ОСОБЛИВО ВАЖЛИВО ПРАЦЮВАТИ З МОЛОДДЮ Й ГЕЙМЕРАМИ

Соцслужби (служби у справах дітей, психологічні служби, громади) мають включати інформаційну безпеку в роботу з сім’ями ризику. Навчати своїх фахівців розпізнавати цифрові маркери вербування й знати алгоритм повідомлення правоохоронцям. Працювати з психологічними причинами вразливості: самотність, низька самооцінка, агресія, посттравматичний стрес.

Є робота і для громадських організацій у цій сфері: варто займатися просвітою з населенням: розробляти посібники, тренінги, шкільні модулі, зокрема, про deepfake та AI‑пропаганду. Проводити фактчекінг та публічне викриття ІПСО: пояснювати конкретні кейси ШІ‑відео про «мобілізацію» чи «зради», подавати це зрозумілою мовою для широкої аудиторії.

- Особливо важливо працювати з молоддю й геймерами, – каже Антощук.

Щодо чиновників, зокрема, адміністрацій, то вони мають розробляти й імплементувати адекватні політики щодо протидії дезінформації та ШІ‑маніпуляціям. Проводити локальні інформаційні кампанії. Реагувати на локальні ІПСО. Підтримувати медіа і громадські організації.

Як каже експерт, разом із розвитком технологій розвиваються й підходи вербування та шантажу цивільних.

- Ми бачимо, що російські спецслужби навчилися майстерно використовувати методи психологічного впливу у віртуальному світі, що призводить до трагічних наслідків у реальному світі. Блокування будь-якого месенджера саме по собі не вирішить проблему, оскільки сама цифрова інфраструктура вербування є доволі гнучкою, адаптивною та багатоканальною. Простих рішень тут немає – задля протидії цьому в Україні мають бути залучені абсолютно всі, від батьків до державних інституцій. Прогалини хоча б в одній ланці цього ланцюга сприятимуть розвитку ворожого впливу на українців та неминучим трагедіям за участі цивільних, що потрапили на гачок «легких грошей» або «ідейної обробки».

Ірина Староселець