Make Ukraine great again: Чи є можливим відродження української «імперії»?
Останні події показали, що до влади в США прийшли особи, які мають своє бачення майбутнього. Їхній світогляд базується на капіталі, технологіях і монополіях, примноженому на «олів’є» певних ідеологій і гасел. Сказати, що це погано – не можна. Тому що в кожну історичну епоху і кожного століття приходили люди, які бажали максимальної влади над іншими, а виборці/суспільство готові добровільно віддати владу над собою, бо шукають прості швидкі рішення на еволюційні процеси, які мають свої природні закони для реалізації. Тому що природа влади є певним дурманом, який затягує і створює психологічну та ментальну залежність. Дані особи змінювали правила. Переважно люди самі їх наділяли такими повноваженнями, тому що чекають політичних чудотворців, довіряють більше гаслам, аніж науці й особистій праці. В Біблії таких людей називали «одержимі»: люди, які свої психологічні хвороби/комплекси чи світогляд виливали в формування політичних законів.
Кожен цар-імператор мав свого Распутіна (тіньового одержимого) і Дугіна (маразматика-пропагандиста). І свого Маска, який готовий викидати мільярди на пошук води на Марсі, замість удосконалення життя на землі серед простих посполитих. Дані царі мали комплекси Наполеона і шизофренію Нерона. Трамп має Кертіса Ярвіна, який на основі корпорацій і форми їхнього менеджменту сформував теорію нео-техно-фашизму, для яких більшість людей – це є ідіоти (деколи так і є, якщо дивитися на те, за кого і як голосують), максимум – споживачі і клієнти, яких можна годувати політичним фаст-фудом. Це є доопрацьована модель Муссоліні, де основою є корпоративізм – модель корпоративної держави, де виробники, працівники та держава співпрацюють у рамках економічних корпорацій, контрольованих урядом. Тільки тут додаються айтішники замість державної бюрократії та інститутів влади. Трохи відчувається в теорії Ярвіна «воскреслий дух Каддафі» і його джамахірії (системи мас), у якій відкидаються парламентаризм та політичні партії, а влада мала здійснюватися через Народні комітети та Народні конгреси, в яких громадяни мали ухвалювати рішення без посередників. Каддафі не знав про блокчейн: тому занадто швидко закінчив життя в трубі під мостом. Суспільством мають керувати айтішники завдяки ІТ-технологіям та встановленням єдиної контролюючої технологічної системи завдяки старлінкам, інтернету, відео-контролю. Інформаційні ІТ-програми мають замінити інституції влади. Поки що люди Трампа руйнують традиційні інституції демократії, які мають бути доведені до абсурду через призначення керівниками людей з поведінкою ідіотів. Освітні заклади мають бути зведені до мінімуму, а міністерства освіти закриті. Фактично, відбудеться розшарування між патриціями (особи, які контролюють ввід інформаційних даних у систему і розуміють процеси) і плебеями (споживачами). Тут добавляють північно-корейське «чучхе»: культ особистості, від праху комуністів до сонцесяйного лідера, який, якщо і морить вас голодом, то тільки заради вашого ж добра. Через це Трамп сказав, що Кім Чен Ин сподобався йому на зустрічі, бо по-своєму любить свій народ (але ненавидить кожного окремо). Згодом університетам буде надаватися матриця знань, які достатньо зазубрити… Це теорії корпоративного менеджменту згідно з викладом Кертіса Ярвіна, який подобається Трампу і Тілю (спів-спонсору кампанії Трампа).
Все б не було так смішно, якщо б не було реальністю. Бо тут винуватий не є Трамп. Насправді, кожен народ має свого наполеона/сталіна/трампа/рейгана/горбачова/лєніна. Просто народ потребує тих чи інших у той чи інший час. У Росії часто був міф про те, що «царь добр, а боярє плохіє», то тут є інша пропаганда: «царь плохой, а боярє добриє». Насправді, Трамп є породження системи двох партій, республіканської та демократичної, які, на практиці, сформували монополію на владу і пропускають тільки тих, кого треба, згідно з договорняками між собою. Особливо, в останні роки інтернет-революції це стало дуже помітним: родини демократів і республіканців роблять спільний бізнес, одружені/заміжні між синами/дочками і так далі… тому ці політичні баталії часто є імітацією виборчих перегонів. Бо в США зараз немає реальної конкуренції між партіями: є конкуренція між корпораціями. І Трамп мислить даними категоріями: бажаєш вижити в цьому світі політичної конкуренції, держава має стати ефективною корпорацією. Потрібно мати кілька ознак: швидке прийняття рішень, зовнішня експансія/захоплення (експорт), внутрішній захист (підняття мит і податків для іноземних товарів/послуг/осіб), впливи (закупівлю дешевих металів або політична ціна за ресурси з боку підкорених країн)… нічого особистого: тільки бізнес. Прибуток отримується завдяки силі в тій чи іншій формі. Йому важливо задіяти своїх громадян у праці, щоби менше заважали реалізовувати нові ідеї і не заважали лівацькими настроями щодо соціальних програм підтримки та деформації інституції родини. Тому його світогляд не можна вважати дуже помилковим.
Друге питання: як мислить Трамп на рівні особистості? В 78 років він сидить за столом переговорів, як галицький дідо, з руками на колінах, який думає про одне: а що він після себе залишить своїм дітям? Байдену “Бурізму” для видобутку надр для сина можна, а я хіба гірший? Тому і є актуальною для нього угода про корисні копалини з Україною, де керівниками даного приватно-корпоративного фонду надр напряму або через посередників будуть його нащадки. Якщо щось робити, то great deal: будувати високо, а копати глибоко. Фондом мала б керувати напряму або через посередників Іванка Трамп, дуже високоосвічена й інтелігентна особа. Як пишуть у казках: у батьків було три сини: перший був мудрець, другий – і так, і сяк, а третій взагалі був… скажемо, з психологічними особливостями. Тому наймолодшого Трампа, який має психологічні особливості нарциса, вже починають готувати на президента США. Все, як у фільмі «Ідіократія» (інша назва – «Планета ідіотів») режисера Майкла Джаджа від 2006 року. Проблема одна: люди, які створили свої мільярди завдяки демократії, хочуть зруйнувати демократичні інститути рівноваги та обмеження влади, щоб не зійти з диктатури.
Прихід американських капіталів не був би поганим для України: якщо б були вони замість місцевих олігархів, які співпрацювали з Путіним, то війни на Донбасі і в Криму не було б. Згадаймо, як заблокували Дженерал моторс чи інші великі корпорації на півдні/сході України. Взагалі, єдиною альтернативою проти олігархічно-феодальних моделей мала б бути пропозиція програми для європейсько-американських інвестицій, щоб максимально відірватися від російського впливу. Крім того, вони історично вже були: перша залізниця в Україні була збудована французами. А на Волзі тоді ще були бурлаки… проте маємо парадокси: США допомагали будувати радянські п’ятирічки, більше 1200 заводів, розвивали індустріалізацію ссср, будучи оплачуваними українським зерном, що спричинило голодомор, а згодом, через кооператив ОЗЕРО в Пітері, висилали «лапки Буша», щоб зберегти совок, зміцнюючи кгб-клани, які виховують нових путінців. Потім особи, такі як Генрі Кіссінджери та йому подібні, будували мости з комунізмом у Китаї, а тепер вважають його ворогом, вводячи мита.
І завжди було актуальним українське питання: американські медіа брехали про голодомор, нагороджуючи брехунів, таких як Волтер Дюранті, Пулітцерівською премією. А нині надають Путлерівську премію. Бо не слухали українців, які кажуть: поможіть народам, які хочуть демократії, добити той совок… бо замість нести місію демократії і доруйнувати комунізми та диктатури, багато американських політиків бажають робити «бабло» з диктаторами, бо там дешева робоча сила: кріпацтво…
Потрібна максимальна участь місцевих громад у розподіленні прибутків від надр та участь патріотичної американсько-української діаспори, яка б стала співвласником даного фонду надр: Венс сказав, щоб діаспора захищала інтереси Америки, що ж – буде захищати українсько-американські в Україні. Інакше, коли все буде віддано на корпорації, угода про надра перетвориться, як у казці про Чиполліно (податок на дощ, грозу і повітря), в тотальну фіскалізацію. Дуже важливо є контролювати, щоб дана угода не перетворилася на «фількіну грамоту», як в Афганістані, що посприяло приходу Талібану.
Про расєю взагалі немає сенсу вести мову: там і так все зрозуміло. Дурень на дурневі сидить і дурнем поганяє ще з часів Івана Грозного. Але в ядрі влади є когорта прагматичних цинічних осіб, які вміло контролюють цей натовп, заробляючи статки і майно. І, як казав Аристотель, ніколи не недооцінюйте ідіотів, які об’єднуються в політичні партії, бо в них одна ціль: щоб люди працювали на них.
Як не дивно, ідеологію російської імперії сформували таки українські богослови.
- Феофан Прокопович (1681–1736) – один із головних ідеологів реформ Петра I. Запровадив теорію "самодержавства" як найкращої форми правління, створив ідеологічне обґрунтування підпорядкування церкви державі.
- Стефан Яворський (1658–1722) – уродженець Ніжина, прихильник централізації влади в Російській імперії, виступав за зміцнення царської влади, хоча водночас намагався зберегти авторитет церкви.
- Димитрій Ростовський (Данило Туптало) (1651–1709) – православний богослов, який сприяв поширенню російських імперських ідей, писав твори, що виправдовували підкорення України Росією.
МОЖНА ЗАПИТАТИ: А ЯКЕ ВІДНОШЕННЯ ВОНО МАЄ ДО УКРАЇНИ?
Незважаючи на героїчну боротьбу українців, для Трампа і його Білого дому (тра(в)мпункту) ідея вільної і демократичної України – це слабка ідея, яка не вирішує для нього жодних питань і викликів. Основним викликом для Трампа є Китай. Тому не тільки Трамп, а й попередники вважали, що Україна не має перемогти Росію, а лише мати тліючий конфлікт на виснаження, щоб згодом викупити надра і ресурси за безцінь. Бо у випадку програшу війни росією, Китай без проблем повністю окуповує усю територію росії включно з екс-радянськими азіатськими республіками.
Тому перемога України стає перешкодою для довготривалих інтересів та безпеки США і Європи. Тому що, що робити з усією територією і малими народами, яких би поглинув Китай? Хіба ми дійсно віримо, що після зруйнування устрою російської псевдо-імперії там буде добробут, а не виникне ще з десяток конфліктів? Хіба ми дійсно віримо, що всередині росії є сили, які будуть будувати демократію? Росія винищила місцеві еліти, а взамін вижили тільки кримінальні клани. І за короткий час ніяку демократію не відновиш: приклад Афганістану показав це. Бо демократія будується тільки там, де є освічені люди, а це питання зміни поколінь.
Значно швидше й дієвіше змінити ситуацію в Росії можна було б у випадку зовнішньої експансії/окупації з боку більш демократичних держав. І чому б не під проводом України?
Адже правильним могло б стати й таке, наприклад, рішення, як створення концепції української імперії «Русь-Україна», базованої на християнській ідеології, яка візьме на себе нову місію на теренах росії. «Київ як мати городів руських» може забрати роль від «вашої мать москви». Такий процес айтішники називають «update». У такому разі можемо сказати: українці, ідіть і навчайте народи! Що може бути гаслом для нас у експансії наших здорових інтересів. Ми теж маємо право створити нашу казку, у якій наш народ є обраним для певної місії.
ІСТОРІЯ: ЗАГАЛЬНОВІДОМІ ФАКТИ
Київська Русь була потужним середньовічним державним утворенням, яке мало ознаки ранньої імперії, проте її політичний устрій відрізнявся від класичних імперій, таких як Римська чи Османська. Вона була радше конфедерацією князівств зі спільною культурою, релігією та економічними зв’язками, аніж централізованою імперією в сучасному розумінні.
Все, чим ми сьогодні гордимося (Софія Київська, Печерська Лавра), було збудовано, коли ми були імперією. Все інше на нашій землі будували інші імперії, яке переважно приносило нам лихо.
Якщо рухатися в цьому ключі й нині, можемо розглядати такі форми відродження величі української «імперії»:
► 1. Культурна і цивілізаційна модель – зміцнення русько-української ідентичності, історичної пам’яті, мови, духовних і культурних зв’язків із країнами, які колись були частиною спільного історичного простору (Балтія, Польща, Білорусь, Скандинавія тощо).
► 2. Економічний союз – створення сильного економічного регіону у співпраці з європейськими країнами, розвиток української інноваційної та соціальної економіки.
► 3. Геополітичний центр – Україна може відігравати роль лідера в Центрально-Східній Європі, будучи мостом між ЄС, США, Чорноморським регіоном і Скандинавією.
► 4. Духовний вплив – використання ідей доктрини Церкви для побудови суспільства, заснованого на солідарності, субсидіарності та спільному добрі. На відміну від сюрреалістичного атеїстичного «кірілізму», який закликає вбивати християн православних в Україні.
Важливим вважаю усвідомлення та прийняття того, що в даних реаліях на територіях сучасної росії є неможливий інший устрій, окрім тільки як та чи інша форма імперії. А в такому контексті чи не найоптимальнішою могла б стати саме українська.
Тобто – пропозиція концепції «імперії» України як центру культурної, духовної та економічної потуги, що може стати моральним і цивілізаційним лідером у Східній Європі.
Всі ми були нещодавно шоковані пропозицією путіна обговорити ідею запровадження в Україні тимчасового зовнішнього міжнародного управління, котру можна було б втілити в життя «під егідою ООН, США, з європейськими країнами» та з «партнерами і друзями» росії.
Якщо ж заводити мову про прийнятність брати до розгляду подібні пропозиції з російського боку, то логічним було б озвучити (та й обговорити) «дзеркальну ідею» – своєрідну українську «атвєтку» росії – і розглянути в такому разі гіпотетичну концепцію – чи то тимчасового зовнішнього міжнародного управління російською федерацією, а чи, скажімо, Концепцію сучасної оновленої імперії РУСЬ-Україна. До якої можна було б включити чимало й значно більш цікавіших за російські «пунктів обговорення». Можу зі свого боку щиросердно озвучити, наприклад, такі пункти потенційної Концепції новітньої «імперії» РУСЬ-Україна:
1. Відродження геополітичного центру – столиці у Києві (прототип Брюсселя) для майбутнього створення євро-азійської комісії та заснування Євро-азійського парламенту.
2. Міністерства розміщувати відповідно до потреб по регіонах імперії.
3. Утворення тісного військового союзу з Британією та Японією, яка має контролювати далекий Схід.
4. Львів буде оформлений як Мекка патріотизму.
5. В маскві залишити лише міністерство екології: нехай свою хворобу ненависті до всіх лікують вирощуванням квітів і садів. Можна додати лікувальну та технічну коноплю.
6. Військо централізоване, ядерна зброя – під єдиним контролем.
7. Максимальна автономія республік: залежність від Києва – лише номінальна. Зокрема, кожна республіка матиме свою національну збірну по футболу та в інших видах спорту.
8. Формат управління регіонів з Києва – швейцарська модель кантонів.
9. Податки – десятина. 10 відсотків для центру в Києві.
10. Всі ресурси спеціалізуються по регіонах: фабрики – робітникам, землю – селянам, олені – ескімосам, діаманти – якутам, дрова – бурятам і т.д. Всім – по можливостях, кожному – за потребами. Оскільки росія знищила їхню еліту і середній клас, то менші народи можуть легко стати жертвою Китаю. А так новий тип імперії побудував би безпеку для них, їхніх інтересів і прив’язав би до євро-атлантики, США і Японії.
11. Створення максимального середнього класу і культури громадського віче через блокчейн.
12. Для поширення пропаганди нової імперії потрібно заснувати український Голлівуд. Найкраще, в Коломиї. Гуцули уміють розказувати історії і переконувати так, що казки стають «билью».
ІСТОРИЧНИЙ УСТРІЙ КИЇВСЬКОЇ РУСІ: ЗАГАЛЬНОВІДОМІ ФАКТИ
1. Політична структура
● Київська Русь була федеративним об’єднанням князівств, де Київ відігравав роль політичного, культурного та релігійного центру.
● Формально Київський князь (великий князь) мав верховну владу, але залежність місцевих князів від Києва була умовною.
● Кожне князівство управлялося місцевими князями, які мали певну автономію.
2. Система правління: принцип родового престолонаслідування
● Династія Рюриковичів правила Київською Руссю, але влада передавалася не за принципом прямого спадкування від батька до сина (як у класичних монархіях), а за принципом отчини – престол переходив між братами, а потім до наступного покоління.
3. Віче (народні збори)
● В деяких містах (наприклад, у Новгороді, Пскові) діяло віче – народні збори, які впливали на управління містом.
● Віче могло запрошувати князя на правління або навіть виганяти його, що свідчить про певні демократичні елементи.
4. Феодальна система
● Київська Русь була феодальною державою, де великі земельні володіння належали князям, боярам і духовенству.
● Селяни були залежними від землевласників, але кріпацтва ще не існувало.
ВІДМІННОСТІ ВІД КЛАСИЧНИХ ІМПЕРІЙ
1. Відсутність централізованої адміністрації
● Київська Русь не мала жорстко централізованої влади, як, наприклад, Римська імперія чи Османська імперія.
● Князі управляли своїми землями самостійно, а Київський князь лише номінально вважався головним правителем.
2. Невійськовий характер експансії
● Київська Русь здебільшого розширювала свої території через династичні шлюби, торгівлю та мирні договори.
● Хоча були війни з Візантією, хозарами, печенігами та половцями, але це не була завойовницька імперія у класичному сенсі (як Рим чи Монгольська держава).
3. Етнічна політика
● Русь не нав’язувала підкореним народам єдину культуру чи релігію силою.
● Навпаки, Київ був відкритим до різних культур: варяги, слов’яни, греки, хозари, фіно-угорські народи співіснували в межах Русі.
4. Роль торгівлі
● Київська Русь була торговельною державою, а не військовою імперією.
● Великий шлях "із варяг у греки" (Балтика – Чорне море) робив Київ важливим центром міжнародної торгівлі.
Київська Русь мала імперські риси (велика територія, культурна єдність, політична гегемонія Києва), але відрізнялася від класичних імперій слабкою централізацією, відсутністю тотального контролю над регіонами та невійськовим способом поширення впливу. Це була радше «конфедеративна імперія», де Київ виконував роль головного центру, але не контролював усі князівства жорсткою рукою.
* * *
Коли ж хтось поспішить зауважити, що вище висловлені концептуальні пропозиції абсурд, то зважте, що колись ті ж експерти вважали групи ДНР-ЛНР у контактах абсурдом у роках 2009-2010, а через 4 роки це стало реальністю.
Призупинення бойових дій ще не означає перемоги. Перемога буде у модифікації устрою в росії: від її занепаду до преображення нових форм управління. Позиціювання ж українського питання у центрі стратегії може стати основою безпеки та стабільності, перемоги й добробуту. Трамп, призначаючи навколо себе психопатів-піарщиків, які притягують увагу, поступово звільняє їх… От би це використати, щоб були призначені ефективні науковці, стратеги, які нарешті не побояться добити росію та всілякі авторитарні імперії!
А от подібна версія «нової української імперії» могла б допомогти Трампові make America great again thanking of Ukraine.
Зиновій Свереда, доктор соціальної економіки, політолог та експерт з економічних питань
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама