Бачити позитивні зміни та дорослішати: що є ключовим для медіа України
Підбиваючи підсумки медіароку-2023 традиційними оглядами ключових подій і тенденцій у світі медіа, «Детектор медіа» запитав у тім числі й генерального директора Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» – як змінилися медіа у 2023 році та які виклики чекають на них у 2024 році.
Відповідь від Укрінформу на три запитання «Детектор медіа» була такою:
1. Як змінилися у 2023 році медіатренди в Україні та світі? Що на це вплинуло?
- Основні медіатренди у світі – ті ж самі, що були зафіксовані раніше, – поляризація медіа на «своїх» і «чужих» у багатьох країнах Європи та США. Аудиторії у світі користуються тими медіа, які відображають їхню правоту. Ця традиція дійшла і до України, хоча й з запізненням.
В Україні функцію медіа в деяких частинах взяли на себе телеграм-канали – через зручний формат, швидкість і наявні інтерпретації, чого класичні медіа намагаються уникати хоча б у форматі новин. Також у телеграмі можна швидко надати свій фідбек. Завдяки їхній нібито відкритості та зручності у користуванні – в аудиторії складається відчуття, начебто голос людини почуто, вона залучена до діалогу. Що важче зробити в класичних медіа, де складається враження, ніби думка людини нецікава, а її голос губиться в какофонії інформаційного «смітника». Окрім закритості класичних медіа, спостерігаю і такий загальний тренд, як ділення каналів на «своїх» і «чужих».
2. Які виклики стоять перед медіа України у 2024-му?
- Ключовий виклик, що стоятиме перед медіа України у 2024-му, – зберегти вірність дотриманню медіастандартів і проявляти витримку в аналізі складних політичних явищ. Ось свіжий приклад: ми в медіа бачили багато матеріалів про «втому» щодо України, але рішення ЄС було на користь розширення. Тобто в медіа був один дискурс, а фінальне рішення було на користь України та самого Союзу. Також викликом є брак розуміння, як працює політика на Заході, що внутрішня політична боротьба в Україні стає частиною внутрішньої політичної боротьби Європи. Деякі речі, які відображаються всередині України як «зрада», «втома» та іншими словами-маркерами, – є проявом наївності.
3. Однією з найгостріших проблем, з якою ми зараз зіткнулися, є втома світу від війни Росії проти України, зміна ставлення західних суспільств до допомоги Україні тощо. Що мають та можуть зробити українські медіа, влада, західні організації для того, щоб Україна не випадала зі світового геополітичного контексту? Як стукатися та достукатися до суспільств різних частин світу?
- Вважаю, Україна ніяк не може випасти зі світового геополітичного контексту, оскільки цей контекст і формує війна Росії проти України. А от щодо втоми від війни, я вважаю, у самому формулюванні питання відчувається упередженість. Знов-таки, втома має чимось вимірюватися. Сьогодні вимір – це рішення про початок переговорів Києва та Брюсселя. Це точно не втома. Є певна рутинізація з боку бюрократії, але по факту допомога надається. Але й на такого рівня увагу, як було в перші дні вторгнення, вже не треба розраховувати, і це нормально. Зараз треба шукати позитивні зміни, які чомусь бачать у Брюсселі, надаючи нам новий статус, але ніби спеціально не помічають в Україні, коли критика оперує не фактами, а уявленнями та штампами.
Ця внутрішня конструкція транслюється за кордон, але знов підкреслюю – необхідно шукати позитивні історії. Брюссель повірив нам, прийнявши рішення про початок переговорів щодо членства, а це і є показник прогресу українського суспільства та держави щодо антикорупційних реформ, методів управління державою, довіри до чинної влади з боку західних партнерів. Нам треба дорослішати й почати цікавитись базовими питаннями функціонування ЄС, відходити від спрощеного розуміння ЄС, де ми будемо членами, слід починати сприймати себе частиною Союзу та діяти відповідно, зокрема й у нашій внутрішній політиці. Більше відповідальності за власних людей, за власне майбутнє, а також уміння виділяти пріоритети та шукати компроміси, правильно оцінивши межі можливого.
Олексій Мацука
Детектор медіа
реклама